Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №450/5803/24 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/5803/24 Провадження № 2/450/1106/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2026 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Данилів Є.О.

секретаря судового засідання Куспісь О.І.

з участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

законного представника відповідача ОСОБА_4 ,

представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , законного представника відповідача ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Вегера Наталія Богданівна

про (предмет позову):

встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РПОКПП: НОМЕР_1 ) на час відкриття спадщини із спадкодавцем ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 ,

встановив:

19.12.2024 року представник позивача звернувся до суду із позовом до відповідача, третьої особи про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, у якому просить встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РПОКПП: НОМЕР_1 ) на час відкриття спадщини із спадкодавцем ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть №177 від 03 жовтня 2022 року складеним Виконавчим комітетом Зимноводівської сільської ради Львівського району Львівські області. Померлій ОСОБА_6 на праві власності належав жилий будинок, який складається чотирьох житлових кімнат житловою площею 57, 5 кв.м. та кухні, розташований в АДРЕСА_1 . За життя спадкодавцем 13 лютого 2001 року було складено заповіт, який зареєстрований в реєстрі за №446 та засвідчений державним нотаріусом Підгірняк Н.С. Відповідно до заповіту на випадок смерті ОСОБА_6 належний їй на праві приватної власності житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами, які до нього відносяться, та із земельною ділянкою, на якій він розміщений, заповідається в такому порядку: її синові ОСОБА_8 – частини цього майна; її синові ОСОБА_1 – частину цього майна.

Оскільки ОСОБА_6 хворіла та потребувала постійного стороннього догляду на момент смерті зі спадкодавцем без реєстрації фактично проживав її син, позивач у справі - ОСОБА_1 . Факт спільного проживання позивача та спадкодавця підтверджується наведеними нижче доказами. Так, відповідно до виписного епікризу з медичної карти № 383 від 15.01.2020, ЛКЛ на зт ЦОЗ ПАТ «Укрзалізниця» (відділення) ОСОБА_6 перебувала на стаціонарному лікуванні з 15.01.2020 по 24.01.2020 з діагнозом - цукровий діабет II ступеня інсулінової залежності, гіпертонічна хвороба II степені. У висновку від 24.01.2020 на підставі проведеної комп`ютерної томографії, зазначено про наявність в ОСОБА_6 ознак судинної енцефелогіатії.

Факт хвороби ОСОБА_6 та погіршення стану її здоров`я підтверджується Випискою Епікриз із історії хвороби №1928 від 24 грудня 2021 року Щирецької міської лікарні за адресою: Львівська обл. Пустомитівський р-п, смт. Щирець, вул. Зелена 1. У виписці зазначено, що хвора ОСОБА_6 перебувала на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділі Щирецької міської лікарні з 16 грудня 2021 року по 24 грудня 2021 року з діагнозом: Хвороба Паркінсона. Ригідна форма. Вираженим порушенням функції ходи. Гіпертонічна хвороба III ступінь 3 ризик 3 (дуже високий). Постінфарктний кардіосклероз. СН II а. Висновком лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розладу (надалі Висновок лікарської комісії) від 14 липня 2022 року. ОСОБА_6 була встановлена інвалідність І А 3/3 групи внаслідок психічного розладу. У Висновку лікарської комісії вказано, що ОСОБА_6 за рівнем обмеження життєдіяльності є обмеженою в самообслуговуванні, здатності до самостійного пересування та орієнтації, здатності спілкування та контролю за своє поведінкою, разом із хворою проживає і ОСОБА_9 за адресою с. Зимна Вода.

Факт спільного проживання позивача і ОСОБА_6 додатково підтверджується Актом обстеження від 15 листопада 2024 року, складеним Зимноводівською сільською радою, встановлено також, що зі слів заявника (позивача) та свідчень сусідів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 встановлено, то позивач в період з березня 2021 року по день смерті своєї матері ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) фактично проживав з нею та доглядав її. На підставі наведеного просить позовні вимоги задоволити.

Ухвалою суду від 29.01.2025 року відкрите провадження у справі та призначений розгляд справи за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання.

03.03.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву представника законного відповідача – адвоката Юхименко Г.А. з якого вбачається, сторона відповідача позовні вимоги не визнає, вказані доводи вважає необгрунтованими та такими, що не відповідають дійсності.

Позивач ОСОБА_1 є дядьком Відповідача ОСОБА_3 , рідним братом ОСОБА_8 і сином ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . Батько Відповідача ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 . За життя ОСОБА_7 заповіла обидвом синам на випадок смерті належний їй на праві приватної власності житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 господарськими будівлями та спорудами, які до нього відносяться та з земельною ділянкою на якій він розташований, в такому порядку: ОСОБА_8 – частини цього майна; ОСОБА_1 – частину цього майна. Оскільки на момент смерті ОСОБА_7 з нею постійно проживав з 1990 року її син ОСОБА_8 , то, у відповідності до ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Тобто ОСОБА_8 є таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_7 .

Щодо іншого сина ОСОБА_7 - ОСОБА_1 , то, згідно, відповіді приватного нотаріуса Вегери Н.Б. №318/01-16 від 04.12.2024 року, вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса з приводу можливості видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом на частку спадкового майна, яке належало ОСОБА_7 . Однак нотаріус відмовила йому у прийнятті спадщини, оскільки він звернувся до нотаріуса з пропущенням 6-місячного строку для прийняття спадщини, а також з причини, що його місце проживання є відмінним від останнього місця проживання померлої. Це відповідає дійсності, оскільки, з 2014 року у Позивача зареєстроване місце проживання у АДРЕСА_2 , а за адресою, де проживала спадкодавець він не проживав. Натомість ОСОБА_8 все своє свідоме доросле життя, з 1990 року аж до дня своєї смерті у серпні 2024 року постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується штампом у паспорті. Саме там він постійно проживав зі своєї родиною, а потім сам з матір`ю. Весь цей час він доглядав свою матір (до дня її смерті), надавав необхідну допомогу, придбавав ліки, продукти, засоби гігієни, оплачував комунальні послуги. Разом з ним у цьому будинку проживали також: ОСОБА_7 (мати), ОСОБА_4 (колишня дружина) та ОСОБА_3 (син).

Щодо наданого Акту обстеження від 15.11.2024 року, вбачається, що він складений комісією в складі депутатів сільської ради та сусідів Федик Зеновії та Пелещишин Стефанії у Зимноводівській сільській раді, яка «провела перевірку на місці щодо проживання та встановили зі слів заявника та свідчень сусідів встановлено, що заявник в період з березня 2021 року по день смерті своєї матері (вересень 2022 року) фактично проживав з нею та доглядав її (матір була інвал. І гр.)». В даному акті вказано, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, це не відповідає дійсності, комісію введено в оману, Позивач за вказаною адресою у 2021-2022 рр. не проживав. Даний факт можуть підтвердити свідки, вказані у відзиві вище, а щодо того, чому вони підписали даний акт з таким формулюванням, то з їх слів, вони не зрозуміли змісту, про що саме складається акт, їх слова протрактовано некоректно. Цю обставину вони можуть підтвердити як свідки у судовому засіданні. Даний акт складений 15 листопада 2024 року, що становить доволі значний проміжок часу з дня смерті матері (більш ніж два роки) і є суто декларативним, оскільки в акті є формулювання «зі слів заявника». Тобто комісія в складі депутатів сільської ради та сусіди лише засвідчили своїми підписами слова ОСОБА_12 в даному акті. Таким чином, акт обстеження від 15.11.2024 року не встановлює факту спільного проживання Позивача з матір`ю за однією адресою, а носить лише інформаційний характер.

18.03.2025 року на адресу надійшов відповідь на відзив.

01.04.2025 року на адресу надійшли заперечення на відповідь на відзив.

21.07.2025 року ухвалою суду витребувано від приватного нотаріуса копію матеріалів спадкової справи.

Протокольною ухвалою суду від 03.10.2025 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали вимоги позовної заяви з підстав викладених у ній, просять позов задовольнити.

Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні заперечили щодо задоволення позову, просять відмовити у повному обсязі.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, суд дійшов наступних висновків.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша, третя та четверта статті 12 ЦПК України).

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частина третя статті 1268 ЦК України).

Факт прийняття спадщини тісно пов`язаний із постійним проживанням разом із спадкоємцем на час відкриття спадщини. Проте чинне законодавство не передбачає можливості окремо встановити факт прийняття спадщини без встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Отже, юридичні наслідки зумовлює лише факт постійного проживання разом із спадкодавцем. Похідним від нього є факт прийняття спадщини (див. mutatis mutandis постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 9 грудня 2020 року у справі № 554/3192/16-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 1 липня 2024 року у справі № 461/7330/15-ц).

У справах про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем за наявності спору належними відповідачами є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадках їхньої відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття –відповідний орган місцевого самоврядування (див. mutatis mutandis постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 серпня 2021 року у справі № 543/994/17).

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців (частини перша та друга статті 1296 ЦК України).

Судом та матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_6 на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 . Жилий будинок, який складається чотирьох житлових кімнат житловою площею 57,5 кв.м. та кухні, розташований в АДРЕСА_1 . До житлового будинку відносяться такі господарські будівлі та споруди: літня кухня-сарай, гараж, криниця, вбиральня. Підстава набуття вищевказаного майна - свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідченим Пустомитівською державною нотаріальною конторою 13.02.2001 за №443 та записаним під реєстровим №2150, ОСОБА_6 .

За життя спадкодавцем 13 лютого 2001 року було складено заповіт, який зареєстрований в реєстрі за №446 та засвідчений державним нотаріусом Підгірняк Н.С. Відповідно до заповіту на випадок смерті ОСОБА_6 належний їй на праві приватної власності житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами, які до нього відносяться, та із земельною ділянкою, на якій він розміщений, заповідається в такому порядку: її синові ОСОБА_8 – 3/4 частини цього майна; її синові ОСОБА_1 – 1/4 частину цього майна.

Як вбачається із копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 03 жовтня 2022 року, ОСОБА_7 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 72 років, про в Книзі реєстрації зроблено запис за №177.

На час смерті ОСОБА_6 у її житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 були зареєстровані: ОСОБА_8 , 1970 р.н., ОСОБА_4 , 1983 р.н., ОСОБА_3 , 2007 р.н., що стверджується довідкою Зимноводівської сільської ради № 2682 від 29 листопада 2024 року (копія довідки з Спадкової справи заведеної приватним нотаріусом Вегерою Н.Б.).

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 26 серпня 2024 року ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 у віці 54 років, про в Книзі реєстрації зроблено запис за № 134.

Як вбачається із копії Акту обстеження від 15.11.2024 року, виданої Зимноводівською сільською радою Львівського району Львівської області, зі слів заявника – ОСОБА_1 та свідчень сусідів – ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , встановлено, що позивач в період березня 2021 р. по день смерті своєї матері (вересень 2022 р.) фактично проживав з нею та доглядав її (матір), матір була інвал. І гр.).

Даний акт складений 15 листопада 2024 року, що становить доволі значний проміжок часу з дня смерті матері (більш ніж два роки) і є суто декларативним, оскільки в акті є формулювання «зі слів заявника». Тобто комісія в складі депутатів сільської ради та сусіди лише засвідчили своїми підписами слова ОСОБА_12 в даному акті. Таким чином, акт обстеження від 15.11.2024 року не встановлює факту спільного проживання Позивача з матір`ю за однією адресою, а носить лише інформаційний характер.

Крім того, серед документів наданих Позивачем приватному нотаріусу Вегері Н.Б. для видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом на частку спадкового майна, яке належало ОСОБА_7 відсутній даний акт. Це вбачається з її відповіді №318/01-16 від 04.12.2024 року про розгляд заяви, де зазначено, що заявником ОСОБА_1 надано довідку №2682 Зимноводівської сільської ради від 29.11.2024 та паспорт.

У той же час, Акт обстеження від 15.11.2024 року виданий Зимноводівською сільською радою Львівського району Львівської області не свідчать про факт постійного проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_6 на час відкриття спадщини, а саме ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В суді першої інстанції встановлено, що даний Акт складався 15.11.2024 року, вже після смерті ОСОБА_6 .

Стосовно наданої позивачем копії акту обстеження житлово-побутових умов, який складено 02.10.2018 р. у складі комісії та зазначено, зокрема, що «комісія встановила що гр. ОСОБА_8 та ОСОБА_4 і ОСОБА_3 зареєстровані але дійсно не проживають. Проживають АДРЕСА_3 », суд зазначає наступне.

У відзиві на позовну заяву зазначалося, що ОСОБА_8 все своє свідоме доросле життя, з 1990 року аж до дня своєї смерті у серпні 2024 року постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується штампом у паспорті НОМЕР_4 виданим Пустомитівським РВ УМВС України у Львівській області від 03.10.1993 року. Саме там він постійно проживав зі своєї родиною, а після розлучення з ОСОБА_4 - сам з матір`ю. ОСОБА_13 фактично проживала у вказаному будинку з 2007 року, з часу укладення шлюбу з ОСОБА_14 і до червня 2018 року (шлюб між ними розірвано рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 21.02.2018 року у справі № 450/3485/17). Її місце проживання було зареєстровано у вказаному будинку з 15.02.2013 року, про що свідчить штамп в паспорті. Оскільки після розлучення вони підтримували нормальні відносини, в тому числі щодо виховання сина ОСОБА_15 , станом на цей час її місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 (копія паспорта серії НОМЕР_5 виданим Старосамбірським РВ ГУМВС України у Львівській області і довідки про проживання № 409 від 13.02.2025 р. виданої Центром надання адміністративних послуг Зимноводівської сільської ради Львівського району Львівської області).

Щодо адреси - АДРЕСА_3 , зазначеної у акті обстеження житлово- побутових умов від 02.10.2018 р., як «адреси проживання ОСОБА_8 та ОСОБА_4 і ОСОБА_3 », то квартира за вказаною адресою орендувалася ОСОБА_16 , оскільки після розлучення з ОСОБА_14 , вона, не маючи особистого житла, повинна була влаштовувати своє життя і побут. Однак у вказаній квартирі ніколи не проживав ОСОБА_8 , він навіть жодного разу там не був, оскільки він розлучився з ОСОБА_16 , і, відповідно, залишився проживати зі своєю матір`ю у АДРЕСА_1 .

Також в суді першої інстанції були допитані ряд свідків за клопотанням сторін.

Свідок ОСОБА_17 показала, що вона є сусідкою ОСОБА_6 має земельну ділянку поряд та зазначила, що бачила машину позивача, а саме ОСОБА_18 на подвір`ї. Ніхто не проживав в будинку тільки ОСОБА_6 . Свідок приїжджала як депутат у 2018 році, була присутня при складенні акту обстеження житлово-побутових умов від 02.10.2018 року, акт був складений для того щоб ОСОБА_6 змогла отримати матеріальну допомогу на субсидію. ОСОБА_19 приїжджав в гості до мами, провідував її, а сам проживав в с. Конопниця.

Свідок ОСОБА_20 показала, що вона є сусідкою ОСОБА_6 та, що не може підтвердити проживання ОСОБА_1 із спадкодавцем ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначила, що інколи ОСОБА_1 приїжджав провідувати матір, однак постійно з нею не проживав.

Ствердила, що з ОСОБА_6 постійно проживав покійний син ОСОБА_21 . Разом з ним у будинку за адресою АДРЕСА_1 проживали також: ОСОБА_4 (колишня дружина) та ОСОБА_3 (син). Зазначила, що ОСОБА_19 – син померлої ОСОБА_6 постійно проживав в с. Конопниця.

Стосовно Акту обстеження від 15.11.2024 року, вбачається, що він складений комісією в складі депутатів сільської ради та сусідів Федик Зеновії та Пелещишин Стефанії у Зимноводівській сільській раді, яка «провела перевірку на місці щодо проживання та встановили зі слів заявника та свідчень сусідів встановлено, що заявник в період з березня 2021 року по день смерті своєї матері (вересень 2022 року) фактично проживав з нею та доглядав її (матір була інвал. І гр.)», свідок ОСОБА_20 зазначила, що не дивилася що саме вона підписувала, підписала відповідний акт в себе вдома, під час складення відповідного акту обстеження присутньою за адресою АДРЕСА_1 вона не була.

Свідок ОСОБА_22 показав, що він є сусідом родини ОСОБА_23 , вже понад 7 років проживає у Львові. ОСОБА_8 все своє життя, аж до дня своєї смерті у серпні 2024 року постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Саме там він постійно проживав зі своєї родиною, а потім сам з матір`ю. Сина померлої ОСОБА_6 – ОСОБА_24 бачив постійно, а син ОСОБА_25 приїжджав в гості до мами. Свідок разом із ОСОБА_26 працювали разом, покійний син ОСОБА_27 відмовився від відрядження щоб бути разом з мамою.

Отже, всі свідки, беззаперечно стверджували про те, що останній не проживав постійно з ОСОБА_6 на час відкриття спадщини із спадкодавцем, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки був зареєстрований за іншою адресою, а саме: АДРЕСА_2 де проживав з сім`єю.

Догляд за ОСОБА_6 в останні роки її життя здійснював її син ОСОБА_8 .

Згідно позовної заяви, Позивач стверджує, що «оскільки ОСОБА_6 хворіла та потребувала постійного стороннього догляду на момент смерті зі спадкодавцем без реєстрації фактично проживав її син, позивач у справі - ОСОБА_1 . Факт спільного проживання позивача та спадкодавця підтверджується наведеними нижче доказами».

Серед доказів наведено висновок лікарської комісії медичного закладу від 14.07.2022 року, де вказано, що ОСОБА_6 за рівнем обмеження життєдіяльності: обмеження самообслуговування; обмеження здатності до самостійного пересування та орієнтації, обмеження здатності до спілкування; обмеження здатності контролювати свою поведінку потребує постійного стороннього догляду. Також вказано, що вона проживає разом з ОСОБА_1 за адресою с. Зимна Вода.

Щодо даного висновку, що згідно Наказу Міністерства охорони здоров`я України №667 від 31.07.2013 року «Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання», а саме п. 8 вказаної Інструкції, висновок ЛКК надається особі, що звернулась із заявою, згідно з формою бланка».

Тобто сам факт звернення Позивачем до медичної установи за отриманням висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу не встановлює самого Факту спільного проживання його з матір`ю, а лише свідчить про те, що саме він (Позивач), а не інша особа звернулася до лікарської установи для отримання такого висновку.

Стосовно тверджень позивача, що на момент смерті ОСОБА_6 був зареєстрований її син ОСОБА_8 . « ОСОБА_8 був інвалідом III групи, та мав проблеми зі здоров`ям. ОСОБА_8 за станом здоров`я не міг здійснювати догляд за померлою ОСОБА_6 оскільки сам потребував допомоги, суд зазначає наступне.

Щодо того, що ОСОБА_8 був інвалідом III групи та мав проблеми зі здоров`ям і за станом здоров`я не міг здійснювати догляд за померлою ОСОБА_6 оскільки сам потребував допомоги, - це не відповідає дійсності, Позивачем не надано жодних доказів такого. Навпаки все своє життя ОСОБА_21 проживав з матір`ю, піклувався про неї, допомагав їй, придбавав продукти, ліки тощо, оплачував комунальні послуги.

У відповідності до трудової книжки НОМЕР_6 , яка належала ОСОБА_8 , він працював з 04.07.2019 року до 24.12.2021 року водієм автотранспортних засобів у ТОВ «Брама».

У відповідності до довідки про заробітну плату №17 від 01.07.2021 року, виданої ТОВ «Брама», ОСОБА_8 нараховувалася заробітна плата з липня 2019 року по квітень 2021 року. Це свідчить, що ОСОБА_21 дійсно працював, а не просто рахувався у штаті підприємства.

Системний аналіз зазначених показань свідків в сукупності з іншими письмовими документами, свідчить про те, що позивачем ОСОБА_1 не доведено факту його постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_6 на час відкриття спадщини, що є підставою для відмови у позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За вказаних обставин, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Оскільки в позові відмовлено, то відповідно до ст.141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати покладаються на позивача та відшкодуванню відповідачем не підлягають.

Керуючись ст.ст. 12, 259, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , законного представника відповідача ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Вегера Наталія Богданівна про (предмет позову):

встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РПОКПП: НОМЕР_1 ) на час відкриття спадщини із спадкодавцем ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , місце реєстрації АДРЕСА_1 .

Законний представник ОСОБА_3 – ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_7 , місце реєстрації АДРЕСА_1 .

Третя особа: приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Львівської області Вегера Наталія Богданівна, с. Зимна Вода, вул. Павла Тичини, 2а Львівська область.

Повний текст рішення складено 05.10.2026 року.

СуддяЄ. О. Данилів