Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №446/854/26 — Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/854/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026 м.Кам`янка-Бузька

Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Котормус Т. І.

секретар судового засідання Карпа Г.М.

справа №446/854/26,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кам`янка-Бузька за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

встановив:

30.03.2026 позивачка ОСОБА_1 подала до суду позовну заяву до ОСОБА_2 , в якій просить визнати за нею право власності на 2/3 частину земельної ділянки з кадастровим номером 4622183000:02:002:0016 за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги обґрунтовує тим, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 05.12.2016. За час шлюбу у спільну власність було набуте майно, зокрема житловий будинок, з приналежними до нього будівлями і спорудами та земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Вказує, що рішенням суду від 21.05.2024 житловий будинок та 2/3 земельної ділянки з кадастровим номером 4622183000:02:002:0017 площею 0,25 га. було поділено на її та дітей користь. Разом з тим, спірною залишається земельна ділянка з кадастровим номером 4622183000:02:002:0016, яка є предметом позову та об`єктом спільної сумісної власності подружжя. У зв`язку з тим, що позивачка з відповідачем не може дійти згоди щодо розподілу спільного майна, а саме вказаної вище земельної ділянки, так як майно було придбане сторонами в період шлюбу, і належить їм, як подружжю на праві спільної сумісної власності, тому має намір здійснити поділ вищевказаного майна. Разом з тим просить відступити від принципу рівності часток подружжя, так як з позивачкою проживає троє неповнолітніх дітей, відповідач матеріальної участі у забезпеченні дітей не приймає, що покладає надмірне навантаження на позивача та потребує втручання суду.

Ухвалою суду від 01.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, визначено її розгляд в порядку загального позовного провадження та призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 18.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, однак подла через канцелярію суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала та просила такі задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання також не з`явився, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без його участі, де також зазначив, що підтримує позовні вимоги позивачки.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносин.

Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 05.12.2016, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 виданого 05.12.2016 виконавчим комітетом Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області (а.с. 4).

Від спільного подружнього життя у сторін народилося троє дітей, які на даний час є малолітніми.

Так, згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого 10.10.2017 виконавчим комітетом Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 (а.с. 7).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого 07.02.2019 виконавчим комітетом Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області, ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_4 (а.с. 6).

Також, згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 виданого 29.04.2020 виконавчим комітетом Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області, ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_5 (а.с. 5).

Судом встановлено, що за час шлюбу сторони набули у власність житловий будинок та земельну ділянку, площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Зокрема, 24.06.2020 між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі продажу житлового будинку та земельної ділянки, згідно якого ОСОБА_2 купив житловий будинок АДРЕСА_1 з приналежними до нього будівлями та спорудами та земельну ділянку (кадастровий номер: 4622183000:02:002:0017) площею 0,25 га, призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 21.05.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя – задоволено повністю та визнано за ОСОБА_1 , в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, право власності на 2/3 частини житлового будинку з приналежними до нього будівлями і спорудами та 2/3 земельної ділянки (кадастровий номер: 4622183000:02:002:0017, площею 0,25 га), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, за час шлюбу сторони також набули у власність земельну ділянку з кадастровим номером 4622183000:02:002:0016 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04.06.2022 (а.с.8).

Позивачка ОСОБА_1 звертаючись до суду з даним позовом просить суд відійди від принципу рівності часток подружжя та визнати за нею право власності на 2/3 спірного нерухомого майна, а саме земельної ділянки.

Розглядаючи даний спір, суд виходить із того, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються Главою 26 ЦК України та Главою 8 СК України.

Відповідно до частини першої статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно з частиною першою статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Частиною першою статті 70 СК України та абзацом 1 частини другої статті 372 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з частиною першою статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Статтею 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Також, суд враховує роз`яснення, викладені в пункті 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», згідно з якими вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Предметом спору в даній справі є земельна ділянка загальною. площею 0,6629 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, судом встановлено, що 04.06.20222 між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі продажу житлового будинку та земельної ділянки, згідно якого ОСОБА_2 купив вище вказане нерухоме майно.

При цьому сторонами не заперечується придбання вказаного майна в шлюбі за час спільного проживання, тобто в судовому засіданні не підлягає доказування визначення майна спільним сумісним майном подружжя.

Відтак в ході судового розгляду судом на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів встановлено, що спірна земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 4622183000:02:002:0016, площею 0,6629 га. набута під час перебування сторін у шлюбі і право власності на таку земельну ділянку зареєстровані за відповідачем, а відтак належить подружжю на праві спільної сумісної власності.

Разом з тим судом відзначається, що фактично спір між сторонами виник з приводу поділу вказаного майна.

Вирішуючи питання щодо розміру часток сторін у праві спільної сумісної власності на спірну земельну ділянку, суд виходить із положень статті 70 Сімейного кодексу України, відповідно до яких у разі поділу майна подружжя частки дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Відступ від засади рівності часток допускається лише за наявності обставин, що мають істотне значення, зокрема у випадках, передбачених частинами другою, третьою цієї статті.

Позивачка просить відступити від принципу рівності часток та визначити за нею 2/3 частини спірної земельної ділянки, посилаючись на те, що з нею проживають троє неповнолітніх дітей, а відповідач матеріальної участі в їх утриманні не бере, у зв`язку з чим основний тягар забезпечення дітей покладається на неї.

Разом з тим, сам факт проживання неповнолітніх дітей з одним із батьків не є безумовною підставою для збільшення його частки у спільному майні подружжя.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 70 СК України для збільшення частки того з подружжя, з ким проживають діти, має бути встановлено, що розмір аліментів, які вони одержують, є недостатнім для забезпечення їх фізичного, духовного розвитку та лікування.

Інших належних та достатніх доказів на підтвердження наявності таких обставин позивачкою суду не надано.

Суд також не бере до уваги як підставу для відступу від рівності часток посилання позивачки на рішення суду, ухвалене у спорі між тими самими сторонами щодо поділу житлового будинку та іншої земельної ділянки, яким відступлено від принципу рівності часток та визначено за позивачкою право власності на 2/3 частини спільного майна подружжя, оскільки зазначене рішення суду не має преюдиційного значення в частині висновку про необхідність відступу від рівності часток, та було постановлене щодо інших об`єктів майна та за результатами оцінки доказів і обставин, встановлених у тій справі. Сам по собі факт ухвалення попереднього рішення між тими самими сторонами не означає, що при вирішенні питання про поділ іншого майна суд зобов`язаний визначити частки сторін у такому самому співвідношенні. Питання щодо наявності підстав для відступу від рівності часток підлягає самостійному вирішенню судом у кожній конкретній справі з урахуванням встановлених у ній обставин та наданих доказів.

За таких обставин, оскільки позивачкою не доведено наявності передбачених статтею 70 СК України достатніх та істотних підстав для відступу від засади рівності часток подружжя, суд вважає, що спірна земельна ділянка підлягає поділу між сторонами у рівних частках — по 1/2 частині за кожним.

Враховуючи вищевикладене в своїй сукупності, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

Вирішуючи питання судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд ,

вирішив :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, право власності на 1/2 частини земельної ділянки (кадастровий номер: 4622183000:02:002:0016, площею 0,6629 га), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , 75 відсотків сплаченого судового збору в розмірі 1 440 грн. (одна тисяча чотириста сорок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлений 06.10.2026.

Суддя Т.І. Котормус