Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №331/6311/26 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

Справа № 331/6311/26

Провадження № 3/331/1789/2026

ПОСТАНОВА

іменем України

05.10.2026

Суддя Олександрівського районного суду міста Запоріжжя Фісун Н.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Військової частини Збройних сил України Міністерства оборони України про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця,-

за ч. 1 ст. 172-10 КУпАП, -

ВСТАНОВИЛА:

29.07.2026 року в провадження судді Олександрівського районного суду міста Запоріжжя Кольц Д.М. надійшла справа про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 172-10 КУпАП.

Згідно повторного протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2026 року справу передано у провадження судді Фісун Н.В., у зв`язку зі звільненням з посади судді ОСОБА_2 , розпорядження керівника апарату суду №691 від 13.08.2026 року.

Згідно протоколу про військове адміністративне правопорушення №А4007 №109 від 06.07.2026 року, 06 липня 2026 року близько 15 год. 00 хв. на території розташування 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 з метою сприяння виконання бойових завдань, визначених 3 механізованому батальйону військової частини НОМЕР_1 , капітаном ОСОБА_3 , командиром 7 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , було усно наказано солдату ОСОБА_4 вибути на РОП "МАНЧЕСТЕР" 8 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_3 , з метою подальшого виконання бойового розпорядження, на що солдат ОСОБА_5 , відкрито відмовився виконувати законний наказ к-на ОСОБА_6 , аргументуючи свої дії поганим станом свого здоров`я, боязню за своє життя і здоров`я, незадовільним морально-психологічним станом. Дана відмова могла призвести до суспільно-небезпечних наслідків, створити передумови невиконання поставлених бойових завдань в районі виконання бойових завдань іншими військовослужбовцями підрозділу, під час дії правового режиму воєнного стану в Україні, чим могло підірвати бойову готовність та боєздатність підрозділу, погіршити морально-психологічний стан особового складу та завдати шкоди авторитету керівної ланки військової частини НОМЕР_1 , що, в свою чергу, могло призвести до прориву російсько-окупаційними військами оборони Збройних Сил України на зазначеній ділянці оборони. Таким чином, за викладених вище обставин, солдатом ОСОБА_7 , діючи умисно, протиправно, всупереч інтересам служби, в порушення своїх статутних обов`язків, вчинив відмову від виконання законних вимог командира, тобто військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-10 КУпАП.

До суду правопорушник не з`явися, надав заяву де просить справу розглянути за його відсутності. До суду надав письмові пояснення, згідно яких суду пояснює, що 06.07.2026 року відносно нього був складений протокол по ч. 1 ст. 172-10 КУпАП за відмову від виконання законних вимог командира (начальника). Під час складання зазначеного протоколу він надав пояснення щодо незадовільного стану здоров`я. Тобто, не відмовився, а повідомив про неможливість їх виконання із зазначенням причини, яка є поважною. Для виконання бойового розпорядження є необхідним перебування у належному фізичному стані із докладанням значних, інтенсивних зусиль для ведення бойових дій, пересування у бронежилеті, зі зброєю і боєкомплектом. Про наявні проблеми зі здоров`ям він повідомляв ще під час проходження БЗВП. До початку повномасштабного вторгнення обліковувався у запасі за самим складним по неврології діагнозом. Напередодні звертався за медичною допомогою. Надавши оцінку наявності об`єктивної можливості виконати зазначене у протоколі бойове розпорядження командування переглянуло його та віддало інший наказ щодо подальшого проходження йому обіцяли анулювати у зв`язку з виконанням наступного наказу. Отже, невиконання бойового розпорядження було обумовлене не моїми протиправними намірами, а саме незадовільним станом здоров`я. На підтвердження захворювання надав до суду медичні документи. Просить закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Вивчивши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі наявні докази в їх сукупності, суддя дійшла наступних висновків.

Положеннями частини першої ст. 172-10 КУпАП передбачена відповідальність за відмову від виконання законних вимог командира (начальника).

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-10 КУпАП, складає відкрита відмова виконати наказ командира (начальника) непокора, що передбачає наявність заяви (усної чи письмової) підлеглого про його небажання виконувати наказ, або інше демонстративне його невиконання, яке може супроводжуватись будь-якими репліками чи здійснюватися мовчки. Правопорушення вважається закінченим, залежно від форми його вчинення, з моменту відмови виконати наказ начальника або з моменту його фактичного невиконання.

Суб`єктом адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 172-10 КУпАП є: військовослужбовці, а також військовозобов`язані та резервісти (дві останні категорії суб`єктами цих проступків можуть стати під час проходження ними зборів).

Статтею 280 КУпАП визначено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясовується, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Відповідно до ст. 9 розділу І частини І «Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі по тексту Статут) військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 11 розділу І частини І Статуту встановлює загальні обов`язки військовослужбовців. Відповідно до п. 3 ст. 11 розділу І частини І Статуту на військовослужбовців покладається обов`язок беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати прапор своєї частини.

Згідно ст. 16 розділу І частини І Статуту кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Статтею 28 розділу І частини І Статуту встановлено, що єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України. Відповідно до ст. 30 розділу І частини І Статуту начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків відання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою. Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку.

Стаття 35 розділу І частини І Статуту встановлює, що накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові.

Відповідно до ст. 37 розділу І частини І Статуту військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь» і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ.

Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін. Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов`язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов`язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.

Статтею 26 розділу І частини І Статуту встановлено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-10 КУпПА, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення №А4007 №109 від 06.07.2026 року, письмовими поясненнями свідків, витягами із наказу про зарахування на службу ОСОБА_1 , довідкою №150220230680063600050/1 від 15.03.2026, медичною характеристикою, іншими доказами доданими до протоколу про адміністративні правопорушення.

Долучені до матеріалів справи медичні довідки, виписки із медичної картки хворого ОСОБА_1 , не спростовують факту відмови останнім від виконання законних вимог командира, та не підтверджують неможливість його прибути до медичної установи для проходження військово-лікарської комісії та прибути до ОКП військової частини за станом здоров`я.

Водночас, суд, вирішуючи питання про накладення на правопорушника адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, керується вимогами ст. ст. 23, 33 КУпАП, в силу яких адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами, а також враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Відповідно до вимог ст. 22 КУпАП, при малозначності вчиненого правопорушення орган, посадова особа, уповноважені вирішувати справу, можуть звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Враховуючи те, що хоча в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 172-10 КУпАП, але, враховуючи обставини справи, а саме те, що на даний час він пройшов ВЛК, особу правопорушника, який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, те, що даним правопорушенням не завдано значної шкоди, а тому вважаю за необхідне звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за малозначністю скоєного, обмежившись усним зауваженням.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, ч. 1 ст. 172-10, 283, 284 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-10 КУпАП.

Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-10 КУпАП, за малозначністю, на підставі ст. 22 КУпАП, обмежитись усним зауваженням.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-10 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - закрити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Постанова суду може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Олександрівський районний суд міста Запоріжжя продовж 10 днів з дня її проголошення.

Суддя Н.В. Фісун