Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №194/1775/26 — Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 194/1775/26

Номер провадження 2/194/1550/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Соколової Ю.І.,

за участю секретаря судового засідання Григор`євої А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Тернівського міського суду Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Брусенцова Вікторія Олександрівна до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом і просить стягнути на свою користь з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» в рахунок відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 266 240,00 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що понад 24 років працював в умовах впливу шкідливих факторів на організм (в період часу з 29.10.1984 р. по 26.11.1985 року, з 23.11.1987 по 03.03.1988 р., з 06.06.1991 по 09.04.2015р.), перебуваючи в трудових відносинах з виробничим об`єднанням «Павлоградвугілля», ВАТ «Державна холдингова компанія «Павлоградвугілля» правонаступником якого на даний час являється Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля». Під час виконання трудових обов`язків на підприємстві Відповідача, внаслідок недосконалості технології, механізмів та робочого інструменту, ОСОБА_1 підпадав під тривалий вплив на організм шкідливих факторів трудового процесу та виробничого середовища таких як фізичне перевантаження, пил, шум. Крім того, Позивач працював в умовах важкої фізичної праці. У зв`язку зі шкідливими і тяжкими умовами праці, Позивачем отримано хронічні професійні захворювання: «хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії.), група «В». Легенева недостатність першого-другого ступеня»; «радикулопатія білатеральна попереково-крижова L5-S1, шийна С6-С7, з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим та м`язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу, в поєднанні з періартрозом колінних ПФ першого-другого ст. та ліктьових, ПФ першого-другого ст. суглобів, дв. плечолопаткового пері артрозу, ПФС другого ст.»; «нейросенсорна приглухуватість першого ст. (з легким зниженням слуху). Умови праці характеризувались: - пил гірничої маси: переважно фіброгенної дії, з вмістом вільного двоокису кремнію більше 10% у концентрації 113,46 мг/м3 при ГДК 4,0 мг/м3, з дією на організм протягом 80% змінного часу: умови праці шкідливі, клас 3.4; фізичне перевантаження - робоча поза з вимушеними нахилам тулуба під кутом більше 30 С 101 раз за зміну, маса вантажу, що постійно підіймається і переміщується вручну становить 20 кг; фізичне динамічне навантаження при загальному навантаженні (за участю м?язів рук, тулуба, ніг) 70000 кг, переходи пішки становлять 4 км за зміну, умови праці шкідливі, клас 3.2.; еквівалентний рівень шуму 90 дБА, при допустимому - 80 дб. умови праці шкідливі, клас 3.2 У зв`язку із заподіянням шкоди здоров`ю, 11.09.2015 року Позивачу первинно встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 60%, з яких 45% по радикулопатії з деф.артрозами, 10% по ХОЗЛ, 5% по туговухості - встановлено третю групу інвалідності, визначено необхідність в нагляді і лікуванні у невролога, ЛОРа, ортопеда-травматолога, пульмонолога, медикаментозному та санітарно-курортному лікуванні. Протипоказана важка фізична праця, праця підземно, несприятливі умови, пил, шум. 26.09.2019 року, позивач повторно пройшов огляд МСЕК, за результатами якого йому визначено сукупний ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 60%, з яких 45% по радикулопатії з деф.артрозами, 10% по ХОЗЛ, 5% по туговухості - встановлено третю групу інвалідності - безстроково, визначено необхідність у нагляді і лікуванні у невролога, ортопеда-травматолога, пульмонолога, лора, стаціонарному, медикаментозному та санітарно-курортному лікуванні, У зв`язку з вказаними хронічними професійними захворюваннями порушено звичний спосіб життя Позивача, останній позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Позивач постійно відчуває задишку при незначному фізичному навантаженні. ОСОБА_1 турбує постійний нападоподібний кашель з мокротінням, як в денний так і в нічний час, що порушує сон та позбавляє його можливості нормально відпочивати, призводить до важкості та болю у грудній клітці, у між лопатковій ділянці, до свистячих хрипів в них, до головного болю та запаморочення, зниження слуху, шум у вухах, періодичний головний біль в потилиці та скореневій ділянці, що призводить до постійного відчуття втоми, загальної слабкості, зниження уваги позивача в денний час, що має наслідком перебування його в напруженому стані. ОСОБА_1 турбує постійний тупий ніючий біль та обмеження об`єму рухів в поперековомо-крижовому та шийному відділах хребта, з Іррадіаією в праву руку та ліву ногу, з прострілами з обмеженням рухів в них, посилення болю при фізичних навантаженнях, тривалій ході, тягнучий біль по задньо-боковій поверхні переважно лівої ноги до п`яти, від шиї іррадіація болю в ділянку плечового пояса, межлопаткову ділянку, в руки більше в ліву, оніміння в руках, ногах, утруднену ходу, постійний біль в між лопатковій ділянці, майже постійний викручуючий біль та обмеження рухів у великих суглобах кінцівок( колінних, плечових, ліктьових), більше справа, біль в суглобах кистей, судом м`язів рук та ніг, заніміння кінцівок - переважно лівих, мерзлякуватість і побіління пальців рук на холоді, порушену ходу. Вказані негативні явища супроводжуються головним болем та загальною слабкістю організму. Професійні захворювання призводять до постійного перенесення позивачем больових відчуттів, до необхідності проходження систематичних лікарських спостережень та придбання лікувальних засобів, що призводить до нераціональної втрати часу та життєвої енергії. Зокрема, тривалі переїзди в автомобільному, залізничному транспорті призводять до приступів задухи, загострення хвороби, що виключає можливість здійснення подорожей. Постійний сильний кашель призводить до болю в грудній клітині та порушує його сон в нічний час, він відчуває себе неповноцінною людиною, вказане постійно викликає у Позивача відчуття тривоги за своє здоров`я та життя. Крім того, захворювання легень істотно підвищує імовірність зараження Позивача серйозними вірусними захворюваннями та їх перенесення в складних формах, розуміння даного факту викликає у Позивача відчуття тривоги, переживання за своє майбутнє. Спричинену професійним захворюванням моральну шкоду позивач оцінює в сумі 266 240 грн. і яку просить суд стягнути з відповідача на його користь.

Ухвалою суду від 19.08.2026 року дану справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Від сторін не надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.

08.09.2026 року від представника відповідача Мойсеєнко Г.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник посилається на те, що рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а значущістю негативних змін в житті особи внаслідок заподіяння їй шкоди та впливом наслідків цього правопорушення на її особистість, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Позивачем жодним чином не доведено вину Відповідача у спричиненні йому моральних страждань. Щодо не забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці зазначає про те, що важкість, небезпечність та шкідливість технологічного процесу виробництва на підприємстві Відповідача не є достатньою та самостійною підставою для відповідальності підприємства у вигляді моральної шкоди по професійному захворюванні чи іншому ушкодженні здоров`я працівника при виконанні ним трудових обов`язків. Крім того, що Позивач, укладаючи з Відповідачем трудовий договір, був повідомлений під підпис, в порядку передбаченому ст.29 КЗпП України, про важкі, шкідливі та небезпечні умови праці, можливі негативні наслідки цих умов праці на стан його здоров`я та пов`язані з цими умовами праці пільги та компенсації. Ніщо не перешкоджало Позивачу відмовитися від укладення цього договору. Він свідомо йшов працювати в шкідливих, важких та небезпечних умовах праці. У зв`язку з чим просить задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_1 1 тис. грн. за відсоток втрати працездатності у розмірі 60%.

Беручи до уваги, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 29.10.1984 по 26.11.1985 рік, з 23.11.1987 по 03.03.1988 рік, з 06.06.1991 по 09.04.2015 рік, перебував в трудових відносинах з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», що підтверджено записами в трудовій книжці (а.с 25 - 31).

09.04.2015 року позивач був звільнений за станом здоров`я, у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі на підставі п.2 ст.40 КЗпП України, про що зроблено запис в трудовій книжці (зв. а.с 31).

Згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 24.07.2015 року, професійне захворювання у позивача виникло у зв`язку з тривалою дією шкідливих факторів виробничого середовища на організм робочого, недосконалість технологічних процесів Причинами професійного захворювання є: пил гірничої маси: переважно фіброгенної дії, з вмістом вільного двоокису кремнію більше 10% у концентрації 113,46 мг/м3 при ГДК 4,0 мг/м3, з дією на організм протягом 80% змінного часу: умови праці шкідливі, клас 3.4; фізичне перевантаження - робоча поза з вимушеними нахилам тулуба під кутом більше 30 градусів 101 раз за зміну, маса вантажу, що постійно підіймається і переміщується вручну становить 20 кг; фізичне динамічне навантаження при загальному навантаженні (за участю м?язів рук, тулуба, ніг) 70000 кг, переходи пішки становлять 4 км за зміну, умови праці шкідливі, клас 3.2.; еквівалентний рівень шуму 90 дБА, при допустимому - 80 дб. умови праці шкідливі, клас 3.2 (а.с. 12).

Згідно з довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА №014326 від 11.09.2015 року, ОСОБА_1 первинно встановлено 60% втрати професійної працездатності та визнано інвалідом третьої групи, з яких: 45% - радикулопатія з дефартрозами; 10% - хронічне обструктивне захворювання легень, 5% - туговухістью, з датою переогляду 15.09.2016. Рекомендовано нагляд та лікування у лікаря невролога, ЛОРа, ортопеда-травматолога, пульмонолога, стаціонарне лікування. (а.с 10).

Відповідно до довідки серії 12 ААА № 078267 від 26.09.2019 про результат визначення втрати професійної працездатності у відсотка, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги встановлено безстроково 60% втрати працездатності з яких: 45% - радикулопатія з ДФА: 10% - хронічне обструктивне захворювання легень, 5% - туговухість (а.с 11, зв.а.с 11).

Відповідно до повідомлення про професійне захворювання (отруєння) форми П-3 від 15.07.2025 року ОСОБА_1 встановлено професійне захворювання з діагнозом: «хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії.), група «В». Легенева недостатність першого – другого ст.; «радикулопатія білатеральна попереково-крижова L5-S1, шийна С6-С7, з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим та м`язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу, в поєднанні з періартрозом колінних ПФ першого-другого ст. та ліктьових, ПФ першого-другого ст. суглобів, дв. плечолопаткового пері артрозу, ПФС другого ст.»; «нейросенсорна приглухуватість першого ст. (з легким зниженням слуху). У вказаному повідомленні зазначено найменування підприємства, на якому працював позивач, основний діагноз, а також фактори виробничого середовища та трудового процесу, що спричинили виникнення професійного захворювання (а.с 14).

Медичним висновком лікарсько – експертної комісії спеціалізованого профілактичного лікувально - профілактичного закладу про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання від 14.07.2015 року, протокол № 981 встановлено , що у ОСОБА_1 наявні хронічне обструктивне захворювання легень першої – другої стадії (пиловий бронхіт першої – другої стадії, емфізема легень першої – другої стадії), група В. ЛН першого – другого ступеня. Радикулопатія білатеральна попереково-крижова L5,S1 та шийна С6, C7 з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим та м`язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу в поєднанні з пері артрозом колінних, ПФ першого - другого ст. та ліктьових ПФ першого-другого ступеня, суглобів, двостороннього плечолопаткового періатрозу, ПФС другого ступеня; нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху) (а.с. 15-16).

На підтвердження звернення за медичною допомогою внаслідок отриманого професійного захворювання позивачем надано виписки з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, які свідчать про перебування ОСОБА_1 на лікуванні внаслідок отриманого професійного захворювання (а.с.17-24).

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Статтею ст.43 Конституції України передбачено, що держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Законом України «Про охорону праці», а саме, ч. 1 ст. 9, було визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження здоров`я або у випадку смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відповідно до змін, внесених до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» від 23.02.2007 року були виключені положення щодо відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування.

З моменту набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», тобто з 01.04.2001 по 01.01.2006 відшкодування моральної шкоди здійснюється Пенсійним Фондом України (як правонаступником Фонду соціального страхування України), після цього часу суб`єктом, за рахунок коштів якого здійснюється відшкодування такої шкоди, є роботодавець.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються ст.237-1 КЗпП України, згідно якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до вимог ст.173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 4 Закону України «Про охорону праці» визначено, що державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно з ч.1,3 ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

В п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого – спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Гроші виступають еквівалентом завданої моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні "трансформують" шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування "обчислює" шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, від 23 листопада 2022 року у справі № 686/13188/21, від 19 квітня 2023 року у справі № 336/10216/21.

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19).

Таким чином розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.

В п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно з п.4.1 Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. №1-9 рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Рішенням Конституційного Суду України № 20-пр/2008 від 08 жовтня 2008 року обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди громадянам, які постраждали на підприємствах внаслідок виробничої травми чи професійного захворювання, покладено на підприємства, з чиєї вини відбулися відповідні події.

З пунктів 36, 37 правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 210/3177/17 видно, що право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Таким чином, і право на відшкодування моральної шкоди виникає в потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Отже, право на відшкодування моральної шкоди у позивача виникло з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, тобто з 11.09.2015 року.

Оскільки позивачу первинно МСЕК встановлено стійку втрату професійної працездатності у зв`язку з професійним захворюванням з 11.09.2015 року, тобто встановлено наявність пошкодження здоров`я на виробництві, що надало йому право на відшкодування моральної шкоди роботодавцем, то така шкода відшкодовується саме з ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля».

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сукупністю проаналізованих та досліджених в судовому засіданні доказів суд дійшов висновку, що позивач отримав хронічне професійне захворювання у зв`язку з тривалим перебування у трудових відносинах з відповідачем, при наявності шкідливих умов праці, що було встановлено актом розслідування причин виникнення хронічного захворювання від 24.07.2015 року, що в свою чергу заподіює йому моральні страждання, в результаті чого він змушений докладати додаткових зусиль для нормального життя. Втрата працездатності на 60% та отримання інвалідності третьої групи призвели до порушення звичайного ритму життя позивача, у позивача змінилися умови життя, він періодично проходить лікування, незважаючи на постійні курси лікування покращення в стані здоров`я відсутнє.

До теперішнього часу він відчуває негативні наслідки професійного захворювання, а саме: фізичні страждання, порушення душевної рівноваги, неможливість виконувати важку працю та працювати за своєю професією, звичайний уклад його життя порушено.

Доводи представника відповідача про те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди у зв`язку з втратою працездатності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода. Інші доводи представника відповідача суд вважає неспроможними, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності.

Викладене є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди відповідачем.

Частиною 3 ст.23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш ані ж достатнім.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12.07.2007 р.).

Нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, тому розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

При вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань внаслідок професійного захворювання, ступень вини відповідача, стан здоров`я позивача, важкість змушених змін у його життєвих і виробничих зв`язках, неможливість їх поновлення, те, що позивач постійно відчуває хворобливі відчуття, має потребу в постійному лікуванні.

Крім того, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, а ніж достатнім для розумного задоволення потреб позивача і не повинен призводити до його збагачення за рахунок відповідача.

З огляду на наведене, враховуючи надані позивачем докази, процент втрати професійної працездатності, з урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивач, надмірна, виходячи з принципу розумності та справедливості, суд вважає за необхідним визначити розмір моральної шкоди завдану внаслідок отримання позивачем професійного захворювання у розмірі 120 000,00 грн.

Тому, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме про відшкодування моральної шкоди у розмірі 120 000,00 грн., в іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Також слід зазначити, що необґрунтованим буде вирішення судом у даній цивільній справі питань щодо податків, зборів чи інших обов`язкових платежів та визначення в резолютивній частині рішення порядку його виконання про стягнення цієї суми «без відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів». Зазначені висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21 травня 2025 року у справі №235/3143/24 (провадження №61-14246св24).

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

За п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

На підставі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач звільнений від сплати судового збору, тому судовий збір на користь держави підлягає стягненню з відповідача у розмірі, діючому на день звернення позивача до суду, за подання позовної заяви майнового характеру фізичною особою (один відсоток розміру задоволених позовних вимог).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.76, 80, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд ЦПК України суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Брусенцова Вікторія Олександрівна до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК «Павлоградвугілля» (ЄДРПОУ 00178353, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 76) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди 120 000 (сто двадцять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК «Павлоградвугілля» (ЄДРПОУ 00178353, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 76) на користь держави судовий збір у розмірі 1200 грн. (одна тисяча двісті гривень) на р/р UA908999980313111256000026001 в Казначействі України (ЕАП), код ЄДРПОУ 37993783, отримувач ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, призначення платежу: судовий збір.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05 жовтня 2026 року.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Представник позивача: Брусенцова Вікторія Олександрівна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №3103 від 19.07.2016 року (місцезнаходження за адресою: вул. О. Риндовської, буд. 73, м. Дніпро, 49066;

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля», ЄДРПОУ 00178353, місцезнаходження: вул. Соборна, 76, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400.

Представник відповідача: Мойсеєнко Ганна Вікторівна, РНОКПП НОМЕР_2 , місцезнаходження: вул. Соборна, 76, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400.

Суддя Ю.І. Соколова