Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №194/846/26 — Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 194/846/26

Номер провадження 2/194/1022/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м.Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Соколової Ю.І.,

за участю секретаря судового засідання Григор`євої А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» звернувся до Тернівського міського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № 7873399 від 03.10.2025 у розмірі 24075,00 грн, судові витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 03.10.2025 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 , був укладений договір про надання споживчого кредиту № 7873399, підписанням Договору позики Відповідач підтверджує він ознайомився на сайті https://monto.com.ua/informaciya з повною інформацією щодо Позикодавця та його послуги, що передбачена ст.12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». (п.п. 5.1. п. 5 Договору позики). За умовами Договору відповідач отримав позику у розмірі 7500,00 грн строком на 30 днів і зобов`язався повернути позику та сплатити проценти. 20.02.2026 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №20022026/4, за яким ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» набуло право грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі і до відповідача. Відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання за договором, у зв`язку із чим має заборгованість в розмірі 24075,00 грн, з яких: 7500,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 21,75 грн - заборгованість по процентам, 15000,00 грн – заборгованість за пенею, 1553,25 грн – заборгованість за комісією. Невиконання відповідачем умов договору стало підставою для пред`явлення в суді цього позову.

Ухвалою Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 20.05.2026 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено справу до розгляду.

29.05.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі, зазначаючи про те, що позивач не може стягувати комісію і штрафні санкції з відповідача. У матеріалах справи не міститься копії договору факторингу між Кредитором та Позивачем у повному обсязі, у тому числі докази оплати договору факторингу, та додатків до нього, щоб підтверджувало належність Позивача як нового кредитора у цій справі. Договір факторингу є імперативно оплатним. Більш того, позивач не надав докази видачі грошових коштів Відповідачу. Окрім цього, Договір факторингу було укладено ще до виникнення кредитних первинних кредитних правовідносин між відповідачем та Первинним Кредитором. Позивачем не враховано п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також, позивачем не доведено факт відступлення права грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором тоді як кредитний договір із відповідача та первинним кредитором було укладено пізніше, ніж Договір факторингу, тобто після відступлення прав вимоги, що вказує на безпідставність доводів позивача. Не може відступатися вимога, яка на час укладання договору факторингу ще не існувала. Щодо нарахованих відсотків посилається на те, що строк позики 30 календарних днів та вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняються після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно ч.2 ст. 1050 ЦПК України у зв`язку з чим позивач нарахував проценти за користування кредитними коштами не у відповідності до положень ЦК України, та не у межах встановлених строків кредитування. Надання розрахунку суми заборгованості або витягу з реєстру прав вимоги є недостатнім для підтвердження наявності заборгованості, оскільки данні документі не є первинними документами, що підтверджують факт готівкової чи безготівкової видачі коштів відповідачу, також відсутня виписка по картковому рахунку. Разом із тим, позивачем на підтвердження своїх вимог не надано належних та допустимих доказів (письмових або електронних), які б відповідали вимогам процесуального законодавства, перерахування позивачем грошових коштів на користь відповідача. Тобто, долучені до позовної заяви документи (договір та додаток до нього, а також таблиця з персональними даними відповідача та умовами кредитування, не містять інформації щодо номера банківської картки відповідача. Розрахунок заборгованості, на який посилався позивач у позові не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначений розрахунок з зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач. Таким чином, наданий позивачем розрахунок заборгованості не можна вважати допустимим і достатнім доказом наявності заборгованості, оскільки він не є первинним документом. Крім того, вважає за необхідне звернути увагу, що наданий позивачем витяг з Реєстру боржників до договорів факторингу, не містить підпису сторін, які би підтверджували дійсність переходу права вимоги до Відповідача за кредитним договором. Також в кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту. Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладанні оспорюваного кредитного договору, то положення п. 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця споачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемним відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п`ятою статті 12 ЗУ «Про споживче кредитування». У зв`язку із вищевикладеним ОСОБА_1 просить відмовити в задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

03.06.2026 року від представника позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив. Представник позивача зазначає про те, що відповідачем було вчинено певну сукупність дій, спрямовану на отримання кредиту, тобто Відповідач самостійно для себе визначив необхідний для себе обсяг часу для ознайомлення з умовами Договору, після чого проявив намір вступити з Кредитодавцем в договірні відносини на умовах визначених Правилами. У відповідності до умов кожного укладеного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону вказаний Позичальником при укладанні кредитного договору. Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх. Щодо перерахування кредитних коштів представник позивача зазначає, що Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом, а саме НОМЕР_1 . Позивач не є банківською установою, а отже на підтвердження зарахування кредитних коштів перерахованих ОСОБА_1 за кредитним договором на його банківську картку, ТОВ «ФК «ЄАПБ» не може надати жодної інформації, адже згідно ст.60 Закону України «Про банки і банківську діяльність», інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта - є банківською таємницею. А тому, Відповідач, як тримач карткового рахунку на який було перераховано кредитні кошти може, власноруч отримати виписки по рахунку для підтвердження та/або спростування факту перерахування кредитних коштів по вищенаведених договорах. Розрахунок заборгованості наданий Первісним кредитором та інформаційну довідку про перерахування кредитних коштів за кредитним договором № 7873399 від 03.10.2025 на картковий рахунок НОМЕР_1 було долучено до Позовної заяви. Нарахування заборгованості здійснювалося виключно на підставі умов Кредитного договору. Відповідачем умови Кредитного договору не виконувались, відповідно нарахування відсотків за користування кредитними коштами відповідно до умов Кредитного договору є правомірним і Відповідач жодним чином не позбавляється від виконання умов Кредитного договору та погашення заборгованості в повному обсязі. Заборгованість була нарахована не Позивачем, а Первісними кредиторами за кожним з укладених договорів та з моменту отримання права вимоги до Відповідача за Договорами факторингу, Позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Кредитний договір було підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору. Сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Під час укладення договору не було порушено норми Закону України «Про захист прав споживачів». У зв`язку з вищенаведеним представник позивача просить позовні вимоги задовольнити повністю, розгляд справи проводити без представника ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив розгляд цивільної справи здійснювати за його відсутності, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач до суду не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини не явки суд не повідомив.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 03.10.2025 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 7873399, згідно умов якого, товариство надало споживачу кредит у розмірі 7500,00 грн, строком на 30 днів, з процентною ставкою (фіксована) діє протягом строку Договору у розмірі 0,01% в день. Відповідно до п.2.4 Договору передбачена комісія у 01.11.2025 року. Орієнтована реальна процентна ставка складає 1001,42% та загальна вартість позики 9075,00 грн. Договір підписано ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором «sI522k».

Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього договору.

Відповідно до довідки ТОВ «Европейська платіжна система» від 13.03.2026 року за № КД-000051348 відповідно до умов договору про переказ коштів №ПВ23-04-25/2ЕПС від 23.04.2025 року, укладеного між Установою та ТОВ "Сіроко Фінанс" убачається, що 03.10.2025 року перерахувало 7500,00 грн отримувач Коряковцев Євген - ЕПЗ номер НОМЕР_1 , номер транзакції: cfd14857-495c-48e4-8a65-e935f4d22196.

20.02.2026 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 20022026/4, у відповідності до умов якого ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників №1 до Договору факторингу № 20022026/4 від 20.02.2026,ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №7873399 у сумі 24075,00 грн, а також в матеріалах справи міститься платіжне інструкція № 23849 від 24.02.2026 року відповідно до якої ТОВ «ФК «ЄАПБ» сплатило кошти згідно до Договору факторингу № 20022026/4 від 20.02.2026 року без ПДВ.

Згідно розрахунку заборгованості за договором №7873399 від 03.10.2025 року, відповідач має заборгованість станом на 20.02.2026 у розмірі 24075,00 грн, з яких: 7500,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 21,75 грн - заборгованість по процентам, 15000,00 грн – заборгованість за пенею, 1553,25 – заборгованість по комісії.

На виконання ухвали суду від 19.08.2026 року від АТ «Приват Банк» надійшла відповідь за № 20.1.0.0.0/7-260904/51682-БТ від 09.09.2026 року, з якої убачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 та 03.10.2025 року було зарахування коштів у сумі 7500 грн, а також дана інформація підтверджується випискою за договором №б/н за період 03.10.2025 – 03.10.2025.

Доказів, які б спростовували факт укладення договору про надання споживчого кредиту, факт відсутності заборгованості за вказаним договором відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

У відповідності до частин 1, 2 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підпису електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Отже, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Згідно з ч.1 ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного Кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 10.06.2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог частини 4 статті 263 Цивільного процесуального кодексу України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Кредитний договір, на підставі якого позивачем вимагається стягнення заборгованості, про який судом зазначено вище, був укладений в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора та наданням персональних даних відповідача.

Отже, виходячи з вищенаведених положень Закону, правових позицій та встановлених обставин справи, суд бере до уваги те, що вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу ним на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Доказів того, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, РНОКПП, реквізити банківської картки, на яку кредиторами здійснювалось перерахування позичених грошових коштів, номери телефонів, адреса) були використані неправомірно для укладення кредитного договору від його імені, стороною відповідача до суду не надано, відомостей про те, що правомірність укладеного договору оскаржувалася, також суду не надано.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частинах першій та другій статті 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. В ст. 642 ЦК України - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона ( позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання в наслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення – невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання визначені у статтях 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплатити суму боргу кредитору.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року (справа №444/9519/12) та 31.10.2018 року (№202/4494/16-ц).

Відповідно до положень ст.ст.512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Враховуючи те, що судом встановлено факт укладення між первісним кредитором та відповідачем кредитного договору, встановлено факт переходу права вимоги за даним договором до ТОВ «ФК «ЄАПБ», суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення суми заборгованості за Договором №7873399 від 03.10.2025 року у розмірі 7521,75 грн з яких: 7500,00 грн – заборгованість за основною сумою боргу, 21,75 грн – заборгованість за процентами, які нараховані в межах дії договору

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за пенею, суд зазначає наступне.

Згідно із п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Вищевказаний кредитний договір був укладений 03.10.2025 року, тобто в період дії воєнного стану, таким чином нараховані позивачем штрафи (пеня) за несвоєчасне виконання зобов`язань відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України стягненню з відповідача не підлягає.

Щодо комісії у розмірі 1553,25 грн, суд відмовляє, виходячи з наступного.

Згідно абз. 4 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Як встановлено судом з умов договору, пунктом 2.4 передбачена комісія.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду по справі №204/224/21 у постанові від 06 листопада 2023 року, дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Приймаючи до уваги те, що ТОВ ФК «ЄАПБ» не надало доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця пов`язані з видачою кредиту, суд дійшов висновку, що положення п. 2.4 Договору є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1553,25 грн – заборгованості по комісії до задоволення не підлягає.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку що позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за договором позики №7873399 від 03.10.2025 року в розмірі 7521,75 грн, з яких: 7500,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 21,75 грн – заборгованість за процентами. В задоволенні решти позовних вимог, слід відмовити.

Оскільки, позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» задоволено частково, суд, згідно до положень ст.141 ЦПК України, присуджує позивачу судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 831,81 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 137, 141, 259, 263-265,274, 280-282,352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження за адресою: вул. Симона Петлюри, буд.30, м.Київ, 01032, НОМЕР_4 у АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за Договором №7873399 від 03.10.2025 року в розмірі 7521,75 грн (сім тисяч п`ятсот двадцять одна гривеня 75 копійок), з яких: 7500,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 21,75 грн – заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження за адресою: вул.Симона Петлюри, буд.30, м.Київ, 01032, IBAN НОМЕР_5 у АТ «ТАСкомбанк») судовий збір у сумі 831,81 грн (вісімсот тридцять одна гривня 81 копійка).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково шляхом подання письмової апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Копію рішення направити сторонам.

Повний текст рішення складено 05 жовтня 2026 року.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження за адресою: вул.Симона Петлюри, буд.30, м.Київ, 01032.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Ю.І. Соколова