Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №206/2429/26 — Самарський районний суд міста Дніпра

Справа 206/2429/26

Провадження 2/206/1962/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Дніпро

Самарський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Гаркуші В.В.,

за участю секретаря судового засідання Дуб В.С.,

представника позивача Рибалки О.С. (у режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

03 квітня 2026 року представник позивача - адвокат Рибалка Олена Сергіївна - через підсистему «Електронний суд» звернулася до Самарського районного суду міста Дніпра з позовом в інтересах ОСОБА_1 до Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

У прохальній частині позову просить визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 59,6 кв. м, житловою площею 33,2 кв. м. Судові витрати позивач просить залишити за ним.

І. Стислий виклад позиції учасників справи.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої позивач відносить житловий будинок АДРЕСА_1 .

За твердженням сторони позивача, земельну ділянку площею 600 кв. м за цією адресою було відведено ОСОБА_2 для індивідуального житлового будівництва на підставі рішення виконавчого комітету Дзержинської міської Ради депутатів трудящих № 36/1 від 10 травня 1972 року. Надалі земельну ділянку було відведено в натурі, оформлено проєкт забудови та укладено договір про надання земельної ділянки у безстрокове користування для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності.

У договорі забудови та в старому технічному паспорті наявна розбіжність у написанні прізвища спадкодавиці російською мовою: в окремих реквізитах зазначено « ОСОБА_3 » замість правильного « ОСОБА_4 ». Водночас інші первинні документи, зокрема витяг з рішення про надання земельної ділянки, акт відведення земельної ділянки та проєкт забудови, оформлені на ОСОБА_2 , а в розділі «Підписи» договору прізвище зазначено правильно. Тому сторона позивача вважає таку розбіжність технічною помилкою.

Після смерті ОСОБА_2 16 червня 2010 року була заведена спадкова справа № 318. Позивач своєчасно подав заяву про прийняття спадщини як син спадкодавиці. Інших осіб, які б прийняли спадщину після ОСОБА_2 , сторона позивача не зазначає.

У 2026 році, маючи намір оформити спадкові права на житловий будинок, позивач через представника звернувся до нотаріуса. Постановою приватного нотаріуса Покровського районного нотаріального округу Донецької області Шевери О.С. від 20 березня 2026 року у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказаний будинок відмовлено, оскільки документи не дають можливості безспірно підтвердити зареєстроване право власності спадкодавиці на будинок. У зв`язку з цим позивач вважає, що завершити оформлення спадщини в нотаріальному порядку неможливо, а належним способом захисту є визнання права власності в судовому порядку.

У судовому засіданні представник позивача Рибалка О.С. позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Під час розгляду справи письмові докази були досліджені судом.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Від Торецької міської військової адміністрації до суду надходили клопотання про проведення судових засідань без участі її представника та вирішення справи відповідно до законодавства України; проти призначення справи до розгляду по суті відповідач не заперечував. Відзиву із запереченнями проти позовних вимог по суті спору суду не подано.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра від 28 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку загального позовного провадження.

Для з`ясування обставин прийняття спадщини судом було витребувано матеріали спадкової справи № 318, заведеної 16 червня 2010 року після смерті ОСОБА_2 . Після повідомлення приватного нотаріуса Шевери О.С. про місце зберігання спадкової справи ухвалою суду від 05 травня 2026 року належним чином засвідчену копію спадкової справи витребувано з Донецького обласного державного нотаріального архіву.

Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра від 25 серпня 2026 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

25 вересня 2026 року судом проведено розгляд справи по суті за участю представника позивача ОСОБА_5 у режимі відеоконференції. Суд заслухав пояснення представника позивача, безпосередньо дослідив письмові матеріали справи та вислухав судові дебати. Після завершення судових дебатів суд перейшов до ухвалення рішення та оголосив перерву до 05 жовтня 2026 року.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Дзержинську Донецької області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 та актовим записом № 729.

Відповідно до інформації Торецької міської військової адміністрації, на момент смерті ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Відомості про інших осіб, зареєстрованих разом з нею на дату смерті, у відповіді органу відсутні.

З витягу з рішення виконавчого комітету Дзержинської міської Ради депутатів трудящих № 36/1 від 10 травня 1972 року вбачається, що ОСОБА_2 надано земельну ділянку площею 600 кв. м для індивідуального житлового будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .

Актом відведення земельної ділянки від 25 травня 1972 року підтверджується передача ОСОБА_2 в натурі земельної ділянки площею 600 кв. м по АДРЕСА_1 на виконання рішення № 36/1 від 10 травня 1972 року.

Проєкт забудови земельної ділянки також оформлено на ім`я ОСОБА_2 щодо будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 .

19 лютого 1974 року на підставі вказаного рішення з ОСОБА_2 укладено договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності, який 05 березня 1974 року посвідчено Дзержинською державною нотаріальною конторою та зареєстровано в реєстрі за № 1251.

Судом установлено, що в преамбулі зазначеного договору прізвище одержувачки земельної ділянки російською мовою зазначено як « ОСОБА_3 », тоді як у підписі та в інших первинних документах - « ОСОБА_4 » ( ОСОБА_6 ). Ця розбіжність не супроводжується відмінностями в імені, по батькові, адресі земельної ділянки чи підставі її надання.

Технічний паспорт та матеріали технічної інвентаризації підтверджують існування за адресою АДРЕСА_1 житлового будинку літ. А-1 загальною площею 59,6 кв. м, у тому числі житловою площею 33,2 кв. м. Рік спорудження основного житлового будинку зазначено як 1980. У технічній документації відомості про самочинно збудовані об`єкти та самовільне перепланування відсутні.

Матеріали архіву технічної інвентаризації, надані Торецькою міською військовою адміністрацією та досліджені нотаріусом, містять договір щодо земельної ділянки і будинку по АДРЕСА_1 , оформлений на ОСОБА_2 , та відомості про будинок площею 59,6 кв. м, житловою площею 33,2 кв. м. Водночас відомості про окрему державну реєстрацію права власності на будинок у матеріалах БТІ відсутні.

Згідно з експертним висновком до звіту № 310326-001 від 31 березня 2026 року ринкова (оціночна) вартість житлового будинку загальною площею 59,60 кв. м, житловою площею 33,20 кв. м, із господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , визначена у розмірі 102 290,00 грн. Оцінка використана позивачем для визначення ціни позову.

Після смерті ОСОБА_2 Торецькою (колишньою Дзержинською) державною нотаріальною конторою 16 червня 2010 року заведено спадкову справу № 318, реєстраційний номер у Спадковому реєстрі 49488486.

У матеріалах спадкової справи міститься заява ОСОБА_1 , подана у встановлений законом шестимісячний строк після смерті матері, якою він повідомив про прийняття спадщини. Матеріали справи не містять даних про прийняття спадщини після ОСОБА_2 іншими особами.

20 березня 2026 року приватний нотаріус Покровського районного нотаріального округу Донецької області Шевера О.С., розглянувши документи спадкової справи № 318 та звернення представника позивача щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спірний будинок, постановила відмовити у вчиненні нотаріальної дії.

У постанові про відмову нотаріус зазначила, що у спадковій справі наявна копія договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку, однак у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та архівних відомостях БТІ відсутня реєстрація права власності спадкодавиці на житловий будинок. У зв`язку з відсутністю документів, які нотаріус вважала достатніми для підтвердження права власності спадкодавиці, свідоцтво про право на спадщину не видано.

Таким чином, спірні правовідносини виникли у зв`язку з неможливістю позивача, який прийняв спадщину після смерті матері, оформити в нотаріальному порядку право на житловий будинок, споруджений на законно відведеній спадкодавиці земельній ділянці до 05 серпня 1992 року, через дефекти та неповноту старих правовстановлюючих документів.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, висновки суду.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право кожної фізичної та юридичної особи мирно володіти своїм майном.

За статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а одним зі способів захисту є визнання права.

За змістом статей 1216, 1217, 1218, 1220 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб - спадкоємців; спадкування здійснюється за заповітом або за законом; до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті; спадщина відкривається внаслідок смерті особи.

Відповідно до статей 1258, 1261 ЦК України право на спадкування за законом одержується спадкоємцями почергово, а в першу чергу право на спадкування мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Позивач як син ОСОБА_2 належить до спадкоємців першої черги за законом.

Згідно зі статтями 1268, 1269, 1270 ЦК України спадкоємець має право прийняти спадщину; спадкоємець, який на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, подає нотаріусу заяву про прийняття спадщини; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Матеріалами спадкової справи підтверджено, що ОСОБА_1 подав заяву про прийняття спадщини 16 червня 2010 року, тобто у межах установленого законом строку.

Частина п`ята статті 1268 ЦК України встановлює, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. За статтями 1296, 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, має право одержати свідоцтво про право на спадщину, а відсутність такого свідоцтва не позбавляє його права на спадщину; у разі наявності у складі спадщини нерухомого майна спадкоємець зобов`язаний звернутися за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. У справах про спадкування такий спосіб захисту застосовується як винятковий, коли спадкоємець прийняв спадщину, але через відсутність або дефект правовстановлюючих документів об`єктивно не може оформити спадкове право в нотаріальному порядку.

У цій справі позивач звернувся до нотаріуса за оформленням спадщини, однак постановою від 20 березня 2026 року йому відмовлено у видачі свідоцтва саме через недостатність правовстановлюючих документів на будинок та відсутність відомостей про зареєстроване право власності спадкодавиці. Тому судовий спосіб захисту не підміняє доступну нотаріальну процедуру, а спрямований на усунення об`єктивної перешкоди для оформлення вже прийнятої спадщини.

Вирішуючи питання про виникнення права власності спадкодавиці на житловий будинок, суд враховує законодавство, чинне на час його спорудження. На час завершення будівництва будинку у 1980 році діяв Цивільний кодекс Української РСР 1963 року. Статті 100, 101 цього Кодексу передбачали можливість перебування житлового будинку в особистій власності громадянина.

Порядок обліку та реєстрації будинків у відповідний період регулювався, зокрема, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року. Разом із тим правовий режим об`єктів, збудованих до запровадження сучасної системи державної реєстрації речових прав, не може оцінюватися виключно за вимогами законодавства, яке виникло значно пізніше.

Частина третя статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, які виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за умови, що їх реєстрація була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення таких прав законодавство не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 235/1040/19 (провадження № 61-16577св19) зазначив, що при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у спадкодавця на момент закінчення будівництва. Верховний Суд також виходив з того, що щодо будинків, збудованих до 05 серпня 1992 року, відсутність сучасного акта прийняття в експлуатацію сама по собі не перешкоджає оформленню права; технічний паспорт та висновок про технічний стан є належними доказами характеристик такого об`єкта.

Фактичні обставини цієї справи узгоджуються із зазначеним правовим підходом. Земельна ділянка була надана ОСОБА_2 компетентним органом для індивідуального житлового будівництва; ділянку відведено в натурі; складено проєкт забудови; укладено і нотаріально посвідчено договір безстрокового користування землею для будівництва житлового будинку на праві особистої власності; житловий будинок фактично споруджено у 1980 році та надалі проінвентаризовано БТІ.

Сам по собі той факт, що будівництво було завершено пізніше строку, передбаченого старим договором забудови, не спростовує набуття спадкодавицею права на збудований об`єкт. Матеріали справи не містять рішення про вилучення земельної ділянки, припинення права користування нею, знесення будинку, визнання будівництва самочинним чи інших актів, які б свідчили про втрату спадкодавицею правових підстав користування ділянкою і збудованим на ній будинком. Навпаки, технічна інвентаризація фіксує будинок як існуючий об`єкт та прямо не встановлює самочинного будівництва чи самовільного перепланування.

Оцінюючи розбіжність у написанні прізвища « ОСОБА_3 » / « ОСОБА_4 », суд виходить з сукупності доказів. Рішення № 36/1, акт відведення земельної ділянки та проєкт забудови оформлені на ОСОБА_7 ; у договорі збігаються ім`я, по батькові, адреса ділянки, площа 600 кв. м та підстава її надання, а підпис містить правильне написання прізвища. Технічні та архівні документи стосуються того самого об`єкта за адресою АДРЕСА_1 . За таких обставин суд розцінює помилкове написання однієї літери у прізвищі як технічну описку, яка не свідчить про оформлення документа на іншу особу.

Відсутність окремого запису про право власності ОСОБА_2 у сучасному Державному реєстрі речових прав та в архівних облікових даних БТІ не спростовує наведеного доказового ланцюга. Право на будинок виникло за законодавством, чинним задовго до запровадження нинішньої системи державної реєстрації, а факт правомірного відведення земельної ділянки, дозволеної забудови, існування та технічної інвентаризації будинку підтверджується взаємоузгодженими письмовими доказами.

Суд також враховує, що у справах про визнання права власності в порядку спадкування належними відповідачами є спадкоємці, які прийняли спадщину, а за їх відсутності - відповідний орган місцевого самоврядування за місцем знаходження спадкового майна. Матеріали спадкової справи не містять відомостей про інших осіб, які прийняли спадщину після ОСОБА_2 .

На період дії воєнного стану Торецька міська військова адміністрація здійснює на відповідній території повноваження органу місцевого самоврядування, а її начальник відповідно до постанови Верховної Ради України від 03 листопада 2022 року № 2703-IX здійснює повноваження Торецької міської ради, її виконавчого комітету та міського голови. Тому залучення Торецької міської військової адміністрації відповідачем у цій справі відповідає характеру спірних правовідносин.

Оцінивши докази відповідно до статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України у їх сукупності, суд вважає доведеними: родинний зв`язок позивача зі спадкодавицею; смерть ОСОБА_2 ; своєчасне прийняття позивачем спадщини; законне надання спадкодавиці земельної ділянки для будівництва; спорудження до 05 серпня 1992 року житлового будинку з визначеними технічними характеристиками; відсутність доказів самочинності будівництва або припинення прав спадкодавиці; а також неможливість оформити спадкове право нотаріально через недостатність старих правовстановлюючих документів.

За таких обставин право ОСОБА_2 на спірний житловий будинок входило до складу спадщини, відкритої після її смерті, а ОСОБА_1 як спадкоємець першої черги, який прийняв спадщину, має право на судовий захист шляхом визнання за ним права власності на цей будинок у порядку спадкування за законом.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Разом із тим позивач у позовній заяві просив судові витрати залишити за ним, вимоги про їх стягнення з відповідача не заявляв. Тому сплачений при зверненні до суду судовий збір у сумі 1 064,96 грн залишається за позивачем.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, статтями 15, 16, 328, 392, 1216-1218, 1220, 1258, 1261, 1268-1270, 1296, 1297 ЦК України, частиною третьою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 59,6 кв. м, житловою площею 33,2 кв. м.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Гаркуша