Вирок від 01 жовтня 2026 р. у справі №185/1178/26 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/1178/26

1-кп/185/1071/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участі секретаря – ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025041400000590 від 06 грудня 2025 року, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Богданівка Павлоградського району Дніпропетровської області, громадянина України, із неповною середньою освітою, одруженого, має на утриманні неповнолітніх дітей – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця в спеціальному званні солдат військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період військової частини НОМЕР_1 , курсант 1 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки в/ч НОМЕР_1 , раніше судимого, останні судимості:

-02.12.2024 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ст. 336 КК України до трьох років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік;

-27.05.2026 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської

області за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України до покарання частково приєднано невідбуту частину покарання та призначено остаточне покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі,

-07 серпня 2026 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської

області за ч. 5 ст. 407 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 71 ч. 1 КК України за сукупністю вироків остаточно призначено покарання у вигляді 6 років позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с. Богданівка Павлоградського району Дніпропетровської області, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,

за участю:

прокурора - ОСОБА_7 ,

обвинувачених - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

захисників обвинувачених - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

потерпілого - ОСОБА_13 ,

В С Т А Н О В И В:

1. Формулювання обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , яке визнаного судом доведеним.

06 грудня 2025 приблизно о 09:00 год., ОСОБА_9 , разом із знайомим раніше солдатом ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_8 , прийшли до території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Там же у них виник злочинний умисел спрямований на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з проникненням у інше приміщення та застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, діючи з корисливих мотивів, діючи групою осіб, розподіливши між собою ролі у скоєнні кримінального правопорушення.

Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_8 через незачинене вікно проник до приміщення вищевказаного житлового будинку, в той час поки ОСОБА_9 , згідно відведеної йому ролі, спілкувався з потерпілим ОСОБА_13 через вікно спальної кімнати, відволікаючи останнього. Проникши до приміщення житлового будинку та знаходячись в приміщенні коридору, ОСОБА_14 побачив на дерев?яній тумбочці металеву каструлю та взявши її підійшов зі сторони спини до потерпілого ОСОБА_13 , та поклавши свою ліву руку на ліве плече потерпілого розвернув його в свій бік та здійснив напад на потерпілого ОСОБА_13 , завдавши вказаним металевим предметом не менше п?яти ударів в область голови потерпілого, після чого потерпілий ОСОБА_13 , впав на спину, на підлогу. Далі ОСОБА_8 , підійшов до потерпілого ОСОБА_13 , та почав наносити множинні удари ногами по тулубу та нижнім кінцівкам ОСОБА_13 . В цей час ОСОБА_9 , скориставшись безпорадним станом потерпілого ОСОБА_13 , проник, через незачинене вікно до приміщення житлового будинку, а саме до спальної кімнати.

В подальшому солдат ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , скориставшись безпорадним станом

потерпілого, який лежав на підлозі в приміщені коридору, почали нишпорити по приміщенню спальної кімнати з метою заволодінням майном потерпілого ОСОБА_13 .

В результаті спільних злочинних дій ОСОБА_9 та солдатом ОСОБА_8 потерпілому ОСОБА_13 спричинено легкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Подолавши таким чином супротив потерпілого ОСОБА_13 , ОСОБА_9 та солдат ОСОБА_8 за попередньою змовою, переслідуючи корисливий мотив, відкрито заволоділи майном, належним ОСОБА_13 , а саме: планшетом марки «SAMSUNG Galaxy Tam A7 Lite» 4/64 GB LTE Grey (SM-T225NZAFSEK), IMEII: 351587329586607, S/N: ROPW20AFFYW вартістю 2775,77 гривень, ігровою консоллю «Sony PlayStation» вартістю 6066,33 гривень, джойстиком «SONY» N?39130080323328 вартістю 634,33 гривень, спричинивши останньому матеріальний збиток на загальну суму 9476,43 гривень, тобто вчинили напад з метою заволодіння чужим майном, вчинений групою осіб, поєднаний із насильством, небезпечний для життя чи здоров?я особи, яка зазнала нападу, вчинений в умовах воєнного стану.

2.Стаття (частина статті) КК України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення.

2.1.Ознаки встановлено діяння відповідають ознакам злочину, передбаченого ст.. 187 ч. 4 КК України.

Дії ОСОБА_8 та ОСОБА_9 слід кваліфікувати за ст. 187 ч.4 КК України як

розбій, спрямований на заволодіння майном, вчинений за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.

Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Інкриміноване обвинувачення не містить такої кваліфікуючої ознаки як «проникнення в житло», отже суд не вправі кваліфікувати дії обвинувачених за вказаною ознакою.

3.Правова позиція сторони обвинувачення.

3.1.Правова позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, сторона кримінального провадження вважає доведеним те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4ст. 187 КК України. Вважає, що стороною обвинувачення надано та судом досліджено достатньо доказів для встановлення відповідності викладених у обвинувальному акті фактичних обставин об`єктивній істині як зважаючи на окремі докази, так і в їх сукупності.

4.Правова позиція сторони захисту.

Обвинувачений ОСОБА_9 свою винуватість заперечив. Обвинувачений ОСОБА_8 зазначив про часткове визнання винуватості. Свою позицію сторона захисту висловила як під час допиту обвинувачених, так і в ході судових дебатів.

4.1 Обвинувачений ОСОБА_8 показав, що він прокинувся зранку, вирішив сходити до ОСОБА_16 взяти “траву” покурити, знає дуже давно його, та відносини були нормальні. Потерпілий “траву” не дав. Потім обвинувачений взяв горілку, але знову захотілось “трави”, і тому пішов до ОСОБА_9 , запропонував піти до потерпілого, ввів ОСОБА_9 в оману

(що підуть до ОСОБА_16 , ОСОБА_17 сам все зробить, а саме візьме акуратно “траву”, а там як вдасться). ОСОБА_9 погодився піти. Коли прийшли, то ОСОБА_13 знову почав матюкатися. Далі побачив, що вікно на кухні відчинено, вирішив залізти через нього до хати. Коли заліз, зайшов в кімнату пошукав “траву” а потім в коридорі, ОСОБА_13 стрибнув на обвинуваченого з ножем, і тому вдарив його каструлею два разу. Потім заскочив ОСОБА_9 . Далі пішов по кімнатах, та забрав його приставку і планшет. ОСОБА_9 стояв на вулиці, він до хати запригнув через вікно, тому що думав, що з ним щось сталось, коли потерпілий впав. Коли ОСОБА_9 зайшов, то він сидів на ОСОБА_13 і попросив ОСОБА_9 потримати ОСОБА_13 . Той його тримав за руки. Далі відкинув ножа потерпілого. З хати виходили через вікно з кімнати. Речі складали в пакет, який був із собою. Речі в пакет складав він. Коли все це робив, то був в сп`янінні, ОСОБА_9 був тверезий. Планшет і приставку забрав, тому що потерпілий продає наркотики. Попередньої домовленості з ОСОБА_9 не було. Прийшли за «травою», а покарали за те, що він не дав “траву”. ОСОБА_9 не просив поділитись викраденим.

Відповідно до протоколу слідчого експерименту від 7 грудня 2025 року ОСОБА_8 за участі свого захисника під відеозапис показав, що обвинувачений ОСОБА_9 залишився біля вікна, а він через інше вікно заліз в будинок, побачив каструлю в коридорі і потерпілого, який вийшов з дверей, потім він кинув в нього каструлю і той впав. Далі ОСОБА_8 на нього сів, а ОСОБА_9 зайшов в будинок через вікно і обвинувачений сказав обвинуваченому ОСОБА_9 потримати руку потерпілого. Далі взяв планшет і приставку в пакет і вони разом з Захаром через вікно вийшли з будинку. На питання захисника обвинувачений повідомив, що він покази дає добровільно.

В судовому засіданні ОСОБА_9 під час перегляду відеозапису слідчої дії повідомив, що він не тримав за руку потерпілого, а ногами удари наносив потерпілому саме обвинувачений ОСОБА_8 .

4.2 Обвинувачений ОСОБА_9 показав, що ОСОБА_8 запропонував взяти в потерпілого «траву». Він залишився чекати на вулиці, а ОСОБА_8 пішов до потерпілого. ОСОБА_8 нічого не дали. Через пару годин вирішили ще раз піти. Чому ще раз пішли, не зміг пояснити. Далі через вікно побачив, що ОСОБА_8 вже в будинку. Першим в двір зайшов ОСОБА_8 , потім він. Саме він постукав у вікно з права від дверей, а ОСОБА_8 пішов стукати в інше вікно. Для чого стукати було в різні вікна, а не в двері обвинувачений не пояснив. Потерпілий виглянув у вікно до нього, відкривши його. Він сказав, що ОСОБА_8 хоче “траву”, потерпілий у відповідь почав лаятись. З вулиці побачив, що ОСОБА_8 вже перебуває в будинку. Потім почув крики з будинку, що когось вдарили ножем. Він заліз у вікно. ОСОБА_8 стояв над ОСОБА_13 і бив його руками та ногами.. Зробив зауваження ОСОБА_8 і відтягнув його від потерпілого, після чого втік у вікно.. ОСОБА_8 також вибіг через вікно з планшетом і приставкою. Вони ні про що не домовлялися.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_9 спростовує свою причетність до злочину, вказує на те, що розбійного нападу не вчиняв, а в будинку опинився, тому що почув, що когось порізали.

Обвинувачений ОСОБА_8 пояснює проникнення в будинок бажанням отримати «траву», а завдання тілесних ушкоджень потерпілому тим, що останній кидався на нього з ножем.

Додатково захисник ОСОБА_9 зазначив, що відносно потерпілого є вирок за ст. 309 ч.1 КК України, та що обвинувачений ОСОБА_9 не знав про наміри ОСОБА_8 , бо сам потерпілий зазначав, що ОСОБА_9 його не бив, та ОСОБА_9 не отримав ніякого майна.

5.Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 КПК ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Згідно з правовою позицією Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 751/2824/20 та від 23 лютого 2021 року у справі № 742/642/18 стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сторона обвинувачення, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, зобов`язана довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, за якою мав місце злочин і він був вчинений обвинуваченим.

Суд, вислухавши показання свідків, дослідивши докази, оцінивши доводи обвинувачення та захисту, вважає, що винуватість обвинувачених в інкримінованому злочині доведена нижченаведеними належними, допустимими та достовірними доказами.

Викладаючи цей розділ вироку суд зазначає, що КПК України не передбачає обов`язку суду дослівно викладати у ньому показання свідків. Таке джерело доказів суд відображає в тому обсязі, який необхідний для встановлення істини у кримінальному провадженні (постанова ВС від 14 грудня 2022 року у справі № 754/10882/17).

5.1 Потерпілий ОСОБА_13 показав, що він інвалід 3 групи, учасник бойових дій. Обвинувачених знав раніше, вони не приходили до нього двічі, а один раз, і одразу двоє. У вікно стукав ОСОБА_9 , сказав, що хотів позичити грошей.. Поки ОСОБА_9 його відволікав, інший заліз через вікно на кухні, бо в хату двері були зачинені на ключ. Коли він хотів вийти на двір, для чого мав намір відкрити двері, то вже в коридорі ОСОБА_8 взяв його за плече і збив з ніг каструлею, яка була в коридорі, далі почав буцати його ногами, вибив руку, та він втратив свідомість. Коли прийшов до тями, то обвинувачені разом були в кімнаті, та між собою говорили: «Все, треба забирати та йти». Після інсульту він 3 роки з дому не виходив. Викрали планшет і приставку. У нього було вибите плече і зашивали обличчя. Показував на слідчому експерименті як все було. Слідчий показував фотографії і він впізнав їх на фотографіях. Зараз не впізнає, бо не бачить та й пройшло пів року від події. Крім того, у ОСОБА_9 не було бороди як зараз. Поки його бив ОСОБА_8 , то ОСОБА_9 в коридорі не було. ОСОБА_9 його не бив.

5.2 Протокол слідчого експерименту від 06 грудня 2025 року за участі потерпілого ОСОБА_13 , який зафіксовано на відеозапис, де той показав, що він близько 9-ї години перебував вдома. Далі у вікно, яке виходить у двір, почув стук, побачив ОСОБА_9 , який намагався йому щось сказати. Потерпілий відчинив йому вікно та повідомив, що вийде на вулицю. Далі він хотів зачинити вікно, але ОСОБА_9 йому не дав це зробити. Далі потерпілий залишив вікно, пішов в сторону дверей та коли вийшов до коридору, то відчув як його хтось торкнувся за плече. Обернувшись, він побачив ОСОБА_8 , який одразу почав завдавати йому ударів каструлею по голові, завдавши не більше восьми ударів. Внаслідок удару потерпілий впав на підлогу, а ОСОБА_8 почав наносити удари ногами по тулубу. Від отриманих ударів потерпілий втратив свідомість. Коли отямився, то почув розмову між ОСОБА_18 та ОСОБА_17 , що треба йти, швидше. Після розмови припинились. Піднявшись, потерпілий виявив відсутність його майна, а саме планшета та приставки Sony PlayStation з одним джойстиком.

5.3 Протокол слідчого експерименту від 22 січня 2026 року за участі потерпілого ОСОБА_13 , який під відеозапис показав на статисті, що до нього у вікно в спальні постукав ОСОБА_9 . Потерпілий відчинив та почав з ним говорити, далі вирішив вийти до нього на вулицю. Коли виходив, до нього зі спини підійшов ОСОБА_19 , який його розвернув до себе обличчям та наніс йому по голові удар каструлею. Каструлею було завдано не менше п`яти ударів по голові. Після цього потерпілий показав, що він впав. Далі потерпілий показав, яким чином ОСОБА_8 став зліва від нього, коли він лежав на спині та почав наносити йому хаотичні удари по тілу, бив ногою, але якою саме він не пам`ятає. Удари були по плечу з права та тулубу, ударів ногою також було не менше п`яти. Далі він втратив свідомість на кілька секунд. Коли прийшов до тями, то чув як ОСОБА_20 та ОСОБА_18 спілкувались між собою в кімнаті, після чого покинули будинок. Тілесні ушкодження наносив лише ОСОБА_20 .

5.4 Відповідно до протоколу впізнання за фотознімками від 06 грудня 2025 року потерпілий повідомив, що він зможе впізнати особу, яка здійснила на нього розбійний напад із застосуванням насильства, зокрема зазначив, що впізнає ОСОБА_9 за рисами обличчя, формою носу, за круглими світлими очима, зачіскою та характерними висипаннями дрібними на обличчі як особу, яка вчинила на нього розбійний напад.

5.5 Протокол впізнання від 06 грудня 2025 року, відповідно до якого потерпілий впізнав ОСОБА_8 як особу, яка здійснила на нього розбійний напад, зокрема за формою обличчя, очами, підборіддям вперед, по слідам висипань на обличчі та асиметрії нижньої частини обличчя.

5.6 Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 12025041400000590 дата час реєстрації 06 грудня 2025 року. Короткі обставини: на лінію 102 06 грудня 2025 року надійшло повідомлення про те, що приблизно о 09.00 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 проникли в приміщення квартири один будинку номер 14 по вулиці Польова, де вчинили розбійний напад на ОСОБА_13 та заволоділи його майном на загальну суму 9476 грн., спричинивши йому черепно-мозкову травму, струс головного мозку, вивих правого плеча /а.с. 139, т.1 /.

5.7 Рапорт, відповідно до якого 06 грудня надійшло повідомлення про те, що двоє невідомих місцевих наркоманів побили та забрали майно потерпілого. Заявник ОСОБА_13 . /а.с. 140, т.1 /.

5.8 Рапорт, відповідно до якого на лінії 102 з медичного закладу надійшло повідомлення про те, що ОСОБА_13 побили відомі та пограбували. /а.с. 141, т.1 /.

5.9 Протокол прийняття заяви про вчинення кримінальних правопорушення від 06 грудня 2025 року, відповідно до якого ОСОБА_13 повідомив про те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 проникли до його житла, вчинили розбійний напад, в ході якого викрали речі та спричинили йому тілесні ушкодження. /а.с. 143-145, т.1 /.

5.10 Протокол огляду місця події від 06 грудня 2025 року, який проводився з фіксацією на відеозапис огляду, зафіксовано місце розташування викраденого майна саме приставки, вилучено каструлю білого кольору зі слідами речовини бурого кольору, виявлено сліди РБК на підлозі в коридорі та сліди папілярних узорів на рамі вікна в кухонній кімнаті. /а.с. 150-162, т.1 /.

5.11 Довідка КНП ПЛІЛ ПМР, відповідно до якої о 14.10 год. 06 грудня 2025 року до лікувального закладу звернувся потерпілий та в нього зафіксовані тілесні ушкодження. /а.с. 167, т.1 /.

5.12 Записи нейрохірурга про огляд потерпілого та фіксацію наявних у нього тілесних ушкоджень, а також рентген знімки ключиці потерпілого ОСОБА_13 /а.с. 168, т.1 /.

5.13 Протокол огляду від 06 грудня 2025 року, під час якого за участю потерпілого оглянуто коробку від планшету Galaxy Tab Samsung,зафіксовано ідентифікаційні номери та фіскальний чек про вартість покупки, а саме 9596 грн. Вказана коробка та чек визнані речовими доказами постановою від 06 грудня 2025 року та в подальшому передані під розписку потерпілому. /а.с. 170-175, т.1 /.

5.14 Протокол затримання обвинуваченого ОСОБА_8 від 06 грудня 2025 року, під час обшуку в рюкзаку виявлено планшет марки Samsung, ігрову Консоль Sony Play Station з джойстиком, який вилучено та вміщено до пакету. /а.с. 191, т.1 /.

5.15 Постановою від 07 грудня 2025 року вилучені предмети під час обшуку визнано речовими доказами, також у постанові від 07 грудня 2005 року речовим доказом визнано планшет, ігрову Консоль з джойстиком та рюкзак, вилучені в обвинуваченого ОСОБА_8 під час його затримання /а.с. 203, т.1/.

5.16 Ухвалою слідчого судді від 09 грудня 2025 року накладено арешт на рюкзак, планшет марки Samsung, ігрову Консоль Sony PlayStation з джойстиком /а.с 205, т.1 /.

5.17 Протокол пред`явлення речей для впізнання від 07 грудня 2025 року, в ході якого потерпілий впізнав ігрову консоль Sony PlayStation разом з джойстиком. /а.с. 210-214, т.1 /.

5.18 Протокол для впізнання від 07 грудня 2025 року за участі свідка ОСОБА_21 , в ході якого остання впізнала обвинуваченого ОСОБА_9 , який 06 грудня 2025 року заходив на територію будинку потерпілого. /а.с. 215-217, т.1 /

5.19 Протокол впізнання від 07 грудня 2025 року за участі свідка ОСОБА_21 , в ході якого вона впізнала обвинуваченого ОСОБА_8 , який 06 грудня 2025 року о 9.00 год. заходив на територію будинку потерпілого. /а.с. 219-221/.

5.20 Висновок товарознавчої експертизи від 29 грудня 2025 року, відповідно /а.с. 13-16, т.2 /.

5.21 Висновок товарознавчої експертизи від 13 січня 2026 року відповідно до якої ігрова Консоль Sony PlayStation 4 у вживаному стані коштує 666 грн. 33 коп., джойстик 634 грн. 33 коп., загальна вартість 6700 грн. 66 коп./а.с. 42-46, т.2 /.

5.22 Висновок судово-медичної експертизи № 29 від 19 січня 2026 року, відповідно до якого у потерпілого ОСОБА_13 виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійної рани правої надбрівної дуги, садна носу, гематом обличчя, травматичного вивиху правого плечового суглобу. Тілесні ушкодження в області голови відноситься до легких тілесних ушкоджень а тілесні ушкодження у вигляді травматичного вивиху правого плечового суглобу відноситься до ушкоджень середньої тяжкості, які спричинили тривалий розгляд здоров`я на термін понад три тижні. Давність утворення тілесних ушкоджень може відповідати 06 грудня 2025 року. Виявлені тілесні ушкодження були спричинені по ударному механізму від дії тупого твердого предмету, предметів чи при ударі об такі не менше ніж двома травмуючими діями. Малоймовірно, що потерпілий міг собі спричинити такі тілесні ушкодження самостійно. Можливе отримання потерпілим таке тілесних ушкоджень при однократному падінні з висоти власного зросту з послідуючим ударом об виступаючі тупі тверді предмети. /а.с. 18-19, т.2 /.

5.23 Висновок додаткової судово-медичної експертизи від 23 січня 2026 року, відповідно до якого локалізація та характер тілесних ушкоджень виявлених у потерпілого ОСОБА_13 не суперечить механізму їх утворення, на який вказав потерпілий в ході проведення слідчого експерименту за його участі від 07 грудня 2025 року, зокрема п`ять ударів каструлею по голові, падіння потерпілого на спину, після чого завдання йому близько 10 ударів в область тулуба правого плеча і після удару ногою в праве плече відчув різкий біль та втратив свідомість /а.с. 54-55, т.2 /.

5.24 Висновок додаткової СМЕ від 23 січня 2026 року, відповідно до якої локалізація та характер тілесних ушкоджень виявлених у потерпілого ОСОБА_13 , не суперечить механізму їх утворення, на який вказує підозрюваний ОСОБА_8 в ході слідчого експерименту за його участі від 07 грудня 2025 року, а саме взявши правою рукою металеву каструлю удар в область обличчя потерпілого, після удару ОСОБА_13 впав на живіт, а в цей час підозрюваний заламав йому праву руку та утримував його. /а.с. 57-58, т.2 /.

5.25 Висновок трасологічної експертизи від 08 січня 2026 року, відповідно до якої виявлені відбитки пальців рук на місці події, залишені не обвинуваченими. /а.с. 25-37, т.2 /.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_8 встановлено, що він одружений, має сина ОСОБА_22 та доньку ОСОБА_23 , за місцем проживання характеризується негативно як особа, яка веде асоціальний спосіб життя, вживає алкогольні напої, на обліках у лікаря психіатра та нарколога не перебуває. Раніше засуджений до позбавлення волі строком на три роки з іспитовим строком один рік за вироком від 02 грудня 2024 року. Відповідно до наказу від 17 квітня 2025 року є військовослужбовцем частини НОМЕР_1 . Також засуджений вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області 07 серпня 2026 року за ст. 407 ч. 5, 71 ч. 1 КК України до покарання у вигляді 6 років позбавлення волі.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_9 встановлено, що він за місцем проживання характеризується задовільно, на обліках у лікаря психіатра та нарколога не перебуває. Від покарання призначеного за попереднім вироком звільнений у зв`язку з закінченням іспитового строку.

6. Оцінка доказів, мотиви неврахування окремих доказів.

Відповідно до ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

6.1. Щодо допустимості доказів.

Оцінюючи слідчий експеримент за участі обвинуваченого ОСОБА_8 , суд враховує, що він проведений за участі захисника та понятих, зафіксований на відеозапис. На слідчому експерименті обвинувачений показує, як відбувались події добровільно, послідовно, дані слідчого експерименту не протирічать по своїй суті показам потерпілого щодо проникнення в приміщення й завдання ударів потерпілому.

Доводи захисту про недопустимість показів потерпілого у зв`язку з тим, що він раніше був засуджений за ст. 309 КК України та вживав наркотичні засоби суд оцінює таким чином. Сам по собі факт попереднього засудження або навіть вживання наркотичних засобів не свідчить про нездатність особи правильно сприймати обставини події чи давати правдиві показання. При цьому стороною захисту не надано жодного належного та допустимого доказу того, що під час події або надання показань потерпілий перебував у стані наркотичного сп`яніння, або перебуває на обліку в лікарів через залежність, які могли вплинути на сприйняття ним обставин кримінального правопорушення.

Натомість показання потерпілого є послідовними, узгоджуються з результатами слідчих експериментів, висновками судово-медичних експертиз, даними огляду місця події, іншими письмовими доказами та частково підтверджуються показаннями самих обвинувачених, а тому суд визнає їх достовірним

Інші докази, зазначені в розділі 5, також є допустимими.

6.2 Щодо достовірності доказів.

Для з`ясування достовірності доказу необхідно мати можливість пересвідчитись у добротності як самого джерела, так і способу отримання фактичних даних, надійності процесуального носія та засобів фіксації. За цим критерієм суд бере до уваги, що надані для дослідження суду докази отримані стороною обвинувачення у спосіб, передбачений КПК України, та при їх досліджені в судовому засіданні не отримано даних, які би вказували на недостовірність досліджених доказів.

6.3 Щодо належності доказів.

Відповідно до вимог ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Досліджені докази є належними, оскільки висновок трасологічної експертизи від 08 січня 2026 року сторона захисту використовує на свою користь. Втім, відсутність відбитків обвинуваченого свідчить лише про те, що відбитки не залишено обвинуваченими, а не спростовує їхню присутність в будинку потерпілого.

Інші докази, зазначені в роділі 5, є належними.

6.4 Щодо критерію достатності зібраних доказів, то за наявності наявних доказів, попередньо перевірених на предмет їхньої належності, допустимості та достовірності, у суду не лишається сумніву у тому, що обвинувачені є тими особами, які вчинили інкриміновані дії.

7.Мотиви визнання обвинувачення обґрунтованим.

Оцінюючи досліджені під час судового розгляду докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд доходить висновку, що показання потерпілого ОСОБА_13 щодо обставин нападу, способу проникнення обвинувачених до його житла, застосованого до нього насильства та подальшого заволодіння майно, є загалом послідовними, узгоджуються з результатами проведених за його участю слідчих експериментів, даними огляду місця події, висновками судово-медичних експертиз, обставинами вилучення викраденого майна, а також частково підтверджуються показаннями самих обвинувачених.

Потерпілий пояснив, що обвинувачені прийшли до його домоволодіння разом та лише один раз. ОСОБА_9 постукав у вікно спальної кімнати й розмовляв із ним, унаслідок чого потерпілий відволікся на нього. У цей час ОСОБА_8 через інше незачинене вікно проникає до будинку, підійшов до потерпілого зі спини, розвернув його та почав завдавати ударів металевою каструлею по голові. Після падіння потерпілого ОСОБА_8 продовжив завдавати йому ударів ногами по тулубу та кінцівках. Потерпілий утратив свідомість, а коли отямився, почув у кімнаті голоси обох обвинувачених та їхню розмову про необхідність швидше забирати все та залишити будинок. Після їхнього відходу він виявив відсутність планшета, ігрової консолі та джойстика.

Під час слідчих експериментів потерпілий послідовно відтворив обставини події: місце перебування ОСОБА_9 біля вікна, спосіб проникнення ОСОБА_8 до будинку, раптовість нападу, завдання ударів каструлею по голові, подальше побиття ногами, втрату свідомості та перебування після цього обох обвинувачених у кімнаті. Із відеозаписів слідчих експериментів убачається, що потерпілий самостійно описував подію, відтворював дії нападників та називав їх, при цьому учасники слідчої дії не підказували йому відповіді. Окремі розбіжності щодо точної кількості ударів або тривалості втрати свідомості суд не вважає такими, що спростовують достовірність його показань, оскільки вони стосуються деталей події, яка була для потерпілого раптовою, супроводжувалася численним фізичним насильством та втратою свідомості, а сам потерпілий є особою похилого віку.

Показання потерпілого щодо механізму заподіяння тілесних ушкоджень підтверджуються висновком судово-медичної експертизи, яким у нього встановлено закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, забійну рану правої надбрівної дуги, садно носа, гематоми обличчя та травматичний вивих правого плечового суглоба. Час їх утворення може відповідати даті події, а самостійне заподіяння потерпілим таких ушкоджень експерт визнав малоймовірним. Додатковою судово-медичною експертизою встановлено, що локалізація та характер ушкоджень не суперечать механізму, продемонстрованому потерпілим під час слідчого експерименту, а саме завданню декількох ударів каструлею по голові та численних ударів у ділянку тулуба і правого плеча.

Дані огляду місця події також узгоджуються з показаннями потерпілого. Під час огляду в будинку було вилучено металеву каструлю зі слідами речовини бурого кольору, виявлено сліди речовини бурого кольору на підлозі коридору. Не встановлення за результатами трасологічної експертизи належності виявлених відбитків пальців обвинуваченим не спростовує їхнього перебування в будинку, оскільки факт проникнення до нього визнається самими ОСОБА_8 і ОСОБА_9 та підтверджується іншими доказами.

Суд критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_9 про те, що він не був обізнаний із намірами ОСОБА_8 , залишався на вулиці та проник до будинку виключно після того, як почув через вікно крики про ніж, бажаючи лише з`ясувати, що сталося, та допомогти ОСОБА_8 . Його версія подій, які передували нападу, не узгоджується з показаннями інших учасників провадження. ОСОБА_9 стверджував, що того ранку вони разом із ОСОБА_8 приходили до потерпілого двічі: спочатку — попросити наркотичний засіб, а через декілька годин вирішили повернутися. Проте ОСОБА_8 про два окремі відвідування потерпілого разом з ОСОБА_9 не повідомляв, а потерпілий категорично зазначив, що обвинувачені прийшли один раз та одразу удвох. ОСОБА_9 при цьому не зміг переконливо пояснити, чому після нібито отриманої відмови вони вирішили знову повернутися до потерпілого. Ця суперечність викликає обґрунтовані сумніви у версії ОСОБА_9 про випадковий та непередбачуваний для нього розвиток подій.

Не підтверджується дослідженими доказами і твердження ОСОБА_9 про те, що безпосередньою причиною його проникнення до будинку були почуті через вікно слова про застосування ножа. Потерпілий ані в судовому засіданні, ані під час слідчих експериментів не повідомляв, що мав при собі ніж, нападав із ним на ОСОБА_8 або погрожував його застосуванням. Під час огляду місця події ніж чи інший предмет, який міг використовуватися потерпілим у такий спосіб, не вилучався. Інших об`єктивних доказів існування ножа в руках потерпілого матеріали кримінального провадження не містять. Також обвинувачений ОСОБА_8 під час проведення слідчого експерименту за його участі та за участі його захисника про жодний ніж в руках потерпілого не повідомляв.

Також покази про ніж є не логічними, адже саме до потерпілого, який перебував в своєму житлі, залізли через вікна, та здійснили на нього напад.

Крім того, поведінка ОСОБА_9 не відповідає його твердженню про бажання лише надати допомогу ОСОБА_8 .. За власними показаннями ОСОБА_9 , він бачив через вікно, що ОСОБА_8 вже незаконно перебуває всередині чужого будинку та застосовує насильство до потерпілого. Однак ОСОБА_9 не покликав на допомогу інших осіб, не звернувся до правоохоронних органів чи медичних працівників, а сам проник до житла через інше вікно. Після цього він не залишився біля потерпілого, не викликав йому медичну допомогу та не повідомив про його побиття, а залишив домоволодіння одночасно з ОСОБА_8 , який виніс майно потерпілого.

Твердження ОСОБА_9 про те, що він нібито відтягнув ОСОБА_8 від потерпілого та одразу вийшов із будинку, суперечить показанням ОСОБА_8 , наданим під час слідчого експерименту за участю захисника і з відеофіксацією. Під час цієї слідчої дії ОСОБА_8 показав, що після проникнення ОСОБА_9 до будинку попросив його тримати руку потерпілого, після чого склав планшет та ігрову консоль у пакет, а з будинку вони вийшли разом. Ці відомості узгоджуються з показаннями потерпілого, який після відновлення свідомості чув голоси обох обвинувачених у кімнаті та їхню розмову про необхідність швидше забирати речі та залишити будинок.

Суд враховує, що потерпілий не стверджував, що ОСОБА_9 особисто завдавав йому ударів або утримував його під час побиття. Однак сама по собі ця обставина не спростовує причетності ОСОБА_9 до спільного нападу. Із показань потерпілого вбачається, що саме ОСОБА_9 постукав у вікно спальної кімнати та розмовляв із ним, відволікаючи його увагу, тоді як ОСОБА_8 через інше вікно проник до будинку та несподівано напав на потерпілого зі спини. Після застосування до потерпілого насильства ОСОБА_9 також проник до будинку, перебував у ньому разом із ОСОБА_8 у період заволодіння майном та залишив місце події одночасно з ним.

Оцінюючи ці обставини в сукупності, суд ураховує всю послідовність його поведінки: спільне прибуття з ОСОБА_8 до домоволодіння потерпілого; розмову з потерпілим через одне вікно в той час, коли ОСОБА_8 проник через інше; подальше проникнення самого ОСОБА_9 до будинку; його перебування в житлі після застосування насильства; відсутність будь-яких дій, спрямованих на надання допомоги потерпілому або повідомлення правоохоронних органів; а також спільне залишення місця події з ОСОБА_8 , який виніс викрадені речі. Така узгоджена поведінка не має характеру випадкової присутності та свідчить про спільність дій обвинувачених.

Наведена сукупність обставин свідчить про попередню змову між ними на вчинення розбійного нападу. Суд враховує, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду попередня змова не обов`язково повинна підтверджуватися прямими доказами чи тривалим попереднім плануванням і може бути встановлена на підставі узгодженості поведінки співучасників до початку кримінального правопорушення та під час його вчинення. У даному випадку обвинувачені разом прибули до домоволодіння потерпілого, розподілили між собою ролі: ОСОБА_9 відволікав потерпілого розмовою через вікно, тоді як ОСОБА_8 у цей час проник до будинку через інше вікно. Після подолання спротиву зі сторони потерпілого ОСОБА_9 також проник до будинку, перебував у ньому під час заволодіння майном, залишив місце події разом із ОСОБА_8 . Одночасно він не вчинив жодних дій, які б свідчили про припинення злочину або відмову від участі в ньому. Така узгоджена та взаємодоповнююча поведінка свідчить про досягнення ними домовленості щодо спільного вчинення розбійного нападу ще до початку виконання об`єктивної сторони злочину.

За таких обставин суд відхиляє пояснення ОСОБА_9 про те, що він проник до будинку лише через почуті слова про ніж і діяв винятково з метою допомогти ОСОБА_8 , оскільки така версія не підтверджена жодним об`єктивним доказом, суперечить показанням потерпілого, відомостям, повідомленим ОСОБА_8 під час слідчого експерименту, та фактичній поведінці самого ОСОБА_9 до, під час і після події. Суд розцінює ці пояснення як обрану ОСОБА_9 позицію захисту, спрямовану на применшення своєї ролі у вчиненому та уникнення кримінальної відповідальності.

Суд також критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_8 у тій частині, в якій він пояснював проникнення до будинку винятково наміром знайти наркотичний засіб, застосування насильства - необхідністю захиститися від нападу потерпілого з ножем, а заволодіння майном - бажанням нібито покарати потерпілого за продаж наркотичних засобів.

ОСОБА_8 не заперечував, що через вікно самовільно проник до житла потерпілого, застосував до нього металеву каструлю, після падіння потерпілого перебував на ньому та заволодів планшетом, ігровою консоллю і джойстиком. Водночас, пояснення ОСОБА_8 щодо початкової мети проникнення, причин застосування насильства, його обсягу та ролі ОСОБА_9 є непослідовними і суперечать іншим доказам.

Посилання обвинуваченого ОСОБА_8 на те, що потерпілий нібито продавав наркотичні засоби, не надавало йому жодних законних підстав вилучати чуже майно та не спростовує корисливого характеру його дій. При цьому майно не було повернуто ОСОБА_8 добровільно, а виявлено та вилучено в його рюкзаку під час затримання.

Не заслуговує на довіру і версія ОСОБА_8 про напад потерпілого з ножем. У судовому засіданні ОСОБА_8 стверджував, що потерпілий нібито кинувся на нього з ножем, у зв`язку з чим він був змушений застосувати каструлю. Водночас під час слідчого експерименту, проведеного наступного дня після події за участю його захисника та з відеофіксацією, ОСОБА_8 про ніж не повідомляв. Він показав, що після проникнення до будинку побачив каструлю та потерпілого, застосував до нього каструлю, після чого потерпілий упав, а він сів на нього. Надалі ОСОБА_8 попросив ОСОБА_9 тримати руку потерпілого, забрав планшет та приставку, після чого вони разом залишили будинок.

Отже, посилання на ніж з`явилося у показаннях ОСОБА_8 пізніше та не узгоджується з його попереднім детальним відтворенням події. Наявність ножа не підтверджена потерпілим, результатами огляду місця події чи будь-якими іншими об`єктивними доказами. За таких обставин, суд розцінює цю версію як намагання ОСОБА_8 виправдати застосоване до потерпілого насильство.

Не узгоджується з доказами і твердження ОСОБА_8 про завдання потерпілому лише двох ударів каструлею. Потерпілий послідовно повідомляв про не менше п`яти ударів у ділянку голови та подальше завдання численних ударів ногами по тулубу і правому плечу. Такий механізм відповідає характеру та локалізації тілесних ушкоджень, установлених судово-медичними експертизами.

Суд бере до уваги, що додатковою судово-медичною експертизою також установлено, що тілесні ушкодження не суперечать окремим діям, продемонстрованим ОСОБА_8 під час слідчого експерименту, зокрема удару каструлею, падінню потерпілого та заламуванню його правої руки. Однак такий висновок підтверджує лише медичну можливість утворення ушкоджень за продемонстрованого механізму і не встановлює фактичних обставин події, кількості застосованих травмуючих дій, або правомірності застосованого насильства. У зв`язку із цим він не спростовує показань потерпілого та не підтверджує версію ОСОБА_17 в повному обсязі.

Показання ОСОБА_8 є суперечливими і щодо участі ОСОБА_9 . У судовому засіданні він стверджував, що ввів ОСОБА_9 в оману, не домовлявся з ним про напад і самостійно вирішив забрати майно. Водночас під час слідчого експерименту ОСОБА_8 повідомив, що після проникнення ОСОБА_9 до будинку попросив його утримувати руку потерпілого, після чого склав викрадені речі в пакет, а будинок вони залишили разом. Така зміна показів вказує на намагання ОСОБА_8 під час судового розгляду применшити роль ОСОБА_9 та змінити раніше повідомлені ним обставини їхніх спільних дій.

Суперечать один одному показання обвинувачених і щодо кількості їхніх відвідувань потерпілого того ранку. ОСОБА_9 стверджував, що вони приходили двічі, тоді як ОСОБА_8 про повторний прихід не повідомляв. Обидві ці версії в частині повторного відвідування спростовуються показаннями потерпілого, який зазначив, що обвинувачені прийшли один раз та разом.

Той факт, що під час судового розгляду потерпілий через погіршення зору, сплив часу та зміну зовнішності ОСОБА_9 не зміг упевнено впізнати обвинувачених, не спростовує їхньої участі у події, бо після нападу потерпілий упізнав ОСОБА_9 та ОСОБА_8 за фотознімками, назвавши індивідуальні ознаки їхньої зовнішності, а під час слідчих експериментів називав їх за іменами та послідовно описував виконувані ними дії. Крім того, свою присутність у домоволодінні потерпілого і проникнення до його житла обидва обвинувачені фактично не заперечували.

На недостовірність пояснень ОСОБА_8 щодо відсутності у нього наміру заволодіти чужим майном вказує і та обставина, що під час слідчого експерименту він повідомив, що після застосування насильства до потерпілого склав планшет та ігрову приставку до пакета, який мав при собі, після чого разом із ОСОБА_9 залишив домоволодіння. Наявність у ОСОБА_8 принесеного із собою пакета, до якого було складено викрадене майно, не узгоджується з його поясненнями про проникнення до будинку виключно з метою пошуку наркотичного засобу та свідчить про готовність винести чуже майно у разі заволодіння ним.

Покази ОСОБА_8 про напад потерпілого на нього з ножем, вимушений характер застосованого насильства до потерпілого, незначну кількість ударів, відсутність корисливого мотиву та неузгодженість дій із ОСОБА_9 суд відхиляє як такі, що суперечать показанням потерпілого, результатам слідчих експериментів, даним огляду місця події, висновкам судово-медичних експертиз, обставинам вилучення викраденого майна та попереднім показанням самого ОСОБА_8 .

Щодо ОСОБА_9 , то суд бере до уваги, що при розбої співвиконавцем є не лише особа, яка застосовує насильство, а й та, яка відповідно до попередньої змови виконує іншу частину об`єктивної сторони злочину, забезпечуючи реалізацію спільного злочинного умислу. Дії ОСОБА_9 щодо відволікання потерпілого, проникнення до будинку, обумовлена забирати майно і швидше залишати будинок та спільного залишення місця події після його викрадення були складовою єдиного злочинного плану.

Доводи захисту про те, що викрадене майно було виявлено та вилучено саме у ОСОБА_8 , не спростовує участі ОСОБА_9 у спільному заволодінні майном потерпілого. Ця обставина лише свідчить про розподіл між співучасниками їхньої поведінки щодо подальшої долі викраденого майна, його переміщення, зберігання, можливого продажу чи іншого розпорядження ним.

Оцінюючи кожний доказ, суд робить висновок, що досліджені докази взаємно узгоджуються, доповнюють один одного та в сукупності доводять поза розумним сумнівом, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 спільно прибули до домоволодіння потерпілого, діяли узгоджено, розподіливши між собою функції, проникли до його житла, де ОСОБА_8 застосував до потерпілого насильство, небезпечне для його життя та здоров`я, після чого обвинувачені заволоділи належним потерпілому майном і разом залишили місце події.

8. Мотиви призначення покарання.

Вирішуючи питання призначення покарання, суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_8 , який є раніше засудженим, остання судимість 07 серпня 2026 року за ст. 407 ч. 5, 71 КК України до покарання у вигляді 6 років позбавлення волі, на обліках у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, має сина ОСОБА_22 та доньку ОСОБА_23 , за місцем проживання характеризується негативно, одружений.

Обвинувачений ОСОБА_9 за місцем проживання характеризується задовільно, на обліках у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває. Від покарання призначеного за попереднім вироком звільнений у зв`язку з закінченням іспитового строку, тому в силу ст. 89 є не судимим.

Обставин, відповідно вимог ст.66 КК України, що пом`якшують покарання обвинувачених, суд не встановив, адже фактично ОСОБА_8 визнає тільки свою участь в злочині, а ОСОБА_9 не визнає взагалі обставини пред`явленого обвинувачення.

Обставин, відповідно до вимог ст. 67 КК України, що обтяжують покарання щодо обвинувачених суд не заначає, бо такі обставини не інкриміновані обвинуваченим в обвинувальному акті.

Призначаючи обвинуваченим вид і розмір покарання, суд керується ст. 65 КК України і враховує, що обоє обвинувачених вчинили особливо тяжкий злочин.

За сукупністю обставин вчинення злочину, ступеня тяжкості, даних про особу обвинувачених, відсутності пом`якшуючих обставин, суд дійшов висновку, що виправлення обвинувачених можливе лише з ізолюванням від суспільства та призначає обвинуваченим покарання за ч. 4 ст. 187 КК України, в межах санкції статей з конфіскацією майна.

Після чого, обвинуваченому ОСОБА_8 покарання необхідно призначити за правилами ч. 4 ст. 70 КК України, бо дане кримінальне правопорушення вчинене до ухвалення попереднього вироку. З огляду на всі обставини, суд вважає можливим також застосувати принцип поглинання менш суворого покарання більш суворим.

Саме таке покарання, на думку суду, буде необхідне та достатнє для виправлення обвинувачених та попередження вчинення нових злочинів.

Запобіжний захід до набрання вироком чинності, враховуючи наявність ризику ухилення від суду, залишається без змін обвинуваченому ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою. Обвинуваченому ОСОБА_9 враховуючи ризик ухилення від суду необхідно обрати у вигляді нічного домашнього арешту, заборонивши покидати місце проживання з 20.00 годин до 08.00 години.

Обвинувачений ОСОБА_9 перебував під цілодобовим домашнім арештом з 09 грудня 2025 року по 10 липня 2026 року, що складає 214 днів.

Арешт, накладений ухвалами слідчого судді скасувати та вирішити долю арештованих речових доказів відповідно до ст. 100 КПК України.

Судові витрати складають 4877 грн., які були затрачені на проведення судових експертиз.

Цивільний позов відсутній.

Долю речових доказів вирішити за правилами ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 373, 374 КПК України

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_8 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України та призначити покарання у вигляді 9 (дев`яти) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ст. 70 ч. 4 КК України шляхом поглинання даним покарання менш суворого покарання, призначеного вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2026 року за ст. 407 ч. 5 КК (6 років позбавлення волі), остаточне покарання визначити ОСОБА_8 у вигляді 9 (дев`яти) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

В строк призначеного покарання ОСОБА_8 врахувати строк перебування під вартою обвинуваченого з 06 грудня 2025 року по дату набрання вироком чинності з розрахунку день за день й таким чином строк покарання обчислювати з 06 грудня 2025 року.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо ОСОБА_8 залишити без змін у вигляді тримання під вартою без альтернативи у вигляді застави.

Визнати ОСОБА_9 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України та призначити покарання у вигляді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією 2/3 частини особистого майна.

Зарахувати в строк відбуття покарання строк цілодобового домашнього арешту застосованого до ОСОБА_9 з 09 грудня 2025 року по 10 липня 2026 року, що складає 214 днів, та відповідає 72 дням позбавлення волі.

Строк покарання обчислювати ОСОБА_9 з дня звернення вироку до виконання та його затримання на виконання покарання.

Застосувати щодо ОСОБА_9 запобіжний захід до набрання вироком законної сили у вигляді домашнього арешту, поклавши обов`язки:

1)прибувати до суду за першою вимогою;

2)не залишати місце постійного проживання – квартиру АДРЕСА_4 з 20.00 годин по 08.00 годину.

3)не відвідувати розважальні заклади, бари та ресторани;

4)не відлучатися з с. Богданівка Павлоградського району Дніпропетровської області без дозволу суду;

5)повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Стягнути з ОСОБА_9 та ОСОБА_8 з кожного окремо на користь держави по 2438 (дві тисячі чотириста тридцять вісім) грн. 50 копійок, судових витрат за проведення судових товарознавчих експертиз.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2025 року на планшет «SAMSUNG Galaxy Tam A7 Lite» 4/64 GB LTE Grey (SM-T225NZAFSEK), IMEII: 351587329586607, S/N: ROPW20AFFYW, ігрову консоль «Sony PlayStation» , джойстик «SONY» N?39130080323328 – скасувати, в іншій частині арешт залишити без змін.

Планшет марки «SAMSUNG Galaxy Tam A7 Lite» 4/64 GB LTE Grey (SM-T225NZAFSEK), IMEII: 351587329586607, S/N: ROPW20AFFYW, ігрову консоль «Sony PlayStation, джойстик «SONY» N?39130080323328 залишити власнику ОСОБА_13 ; рюкзак – знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд, протягом тридцяти діб з моменту його проголошення, а для осіб які перебувають під вартою, - в той же строк з моменту вручення копії вироку.

Копія вироку вручити обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1