Вирок від 04 жовтня 2026 р. у справі №213/3255/26 — Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/3255/26

Номер провадження 1-кп/213/288/26

В И Р О К

Іменем України

05 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання – ОСОБА_2 ,

за участі: прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 12026041740000147 від 09.07.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Борівка Чернівецького району Вінницької області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця військової служби за призовом, під час мобілізації на особливий період, на посаді оператора групи бронювання ІНФОРМАЦІЯ_2 , у військовому званні «матрос», раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на посаді оператора групи бронювання ІНФОРМАЦІЯ_2 , у військовому звання «матрос», в порушення вимог п.п. 2.1, 2.3.2, 13.1, 14.1 «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року, п. 2 додатку №1 до Постанови Верховної Ради України від 17 червня 1992 року «Про право власності на окремі види майна», діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно їх суспільно небезпечні наслідки, тобто бажаючи їх настання, приблизно у травні 2026 року, проходивши службу у військовій частина НОМЕР_1 на території Запорізької області, знайшов у невстановленому місці, корпус гранати типу М-67 в кількості 1 шт., який відноситься до категорії вибухових речовин, і придатний для здійснення вибуху, підривач М-213 у кількості 1 шт., який відносить до категорії вибухових пристроїв і придатний для здійснення вибуху, після чого почав незаконного зберігати при собі.

В подальшому, в середині липня 2026, ОСОБА_4 , продовжуючи свої злочинні дії, у зв`язку зі зміною місця служби, перевіз раніше знайдені ним корпус гранати типу М-67 та підривач М-213, за місцем свого мешкання по АДРЕСА_2 , де у приміщенні літньої кухні за вказаною адресою продовжив їх незаконно зберігати.

Надалі, 08.07.2026 о 21:22 працівниками поліції в ході відпрацювання виклику лінії «102» «хуліганство» за адресою АДРЕСА_2 , було здійснено огляд місця події, в ході якого на підвіконні вікна будинку за вказаною адресою з зовнішньої сторони, виявлено та вилучено корпус гранати типу М.-67 в кількості 1 шт., який відноситься до категорії вибухових речовин, і придатний для здійснення вибуху, підривач М-213 у кількості 1 шт., який відносить до категорії вибухових пристроїв і придатний для здійснення вибуху, які ОСОБА_4 незаконно зберігав за вказаною адресою, без передбаченого законом дозволу.

Зазначені умисні дії ОСОБА_4 кваліфікуються за ч. 1 ст. 263 КК України за ознаками незаконного зберігання, придбання бойових припасів, вибухових речовин, без передбаченого законом дозволу.

05.10.2026 між прокурором Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері Східного регіону ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні та ОСОБА_4 , в порядку, передбаченому ст. ст. 468, 469 та 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно з даною угодою прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 263 КК України, обвинувачений ОСОБА_4 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, щиро розкаявся. Також сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке обвинувачений ОСОБА_4 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, а саме у вигляді 3 років позбавлення волі, - на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку.

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`яснені обвинуваченому.

ІІ. Висновки суду та мотиви призначення покарання.

Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з такого.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією).

В судовому засіданні прокурор зазначив, що при укладенні даної угоди були дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи.

Обвинувачений в судовому засіданні також просив вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому ОСОБА_4 беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, в обсязі пред`явленого обвинувачення, та надав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, а також інших заходів у разі затвердження угоди.

Захисник обвинуваченого підтвердила добровільність надання обвинуваченим згоди на укладення угоди про визнання винуватості.

Злочин, у вчиненні якого ОСОБА_4 беззастережно визнав себе винуватим, згідно із ст. 12 КК України, є тяжким злочином.

Суд, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим відповідають вимогам КПК та КК України, суд, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди.

За таких обставин суд вважає доведеним в судовому засіданні те, що ОСОБА_4 здійснив дії, які виразились у незаконному зберіганні, придбанні бойових припасів, вибухових речовин, без передбаченого законом дозволу, тобто вчинив кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 263 КК України, за яким належить призначити узгоджену сторонами угоди про визнання винуватості міру покарання.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому, судом визнається щире каяття.

Підстави для застосування статті 69 КК України відсутні.

ІІІ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Підстав для обрання запобіжного заходу не встановлено.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Процесуальні витрати у справі на проведення судових експертиз, відповідно до ст.ст. 118,122,124 КПК України, - підлягають стягненню із обвинуваченого.

Доля речових доказів підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 373, 374, 375, 468, 469, 475 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду від 05 жовтня 2026 року про визнання винуватості між прокурором Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оброни Східного регіону ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави в рахунок відшкодування процесуальних витрат на залучення експерта для проведення:

судової вибухово-технічної експертизи (висновок експерта №СЕ-19/104-26/25507-ВТХ) – 4813,60 гривень.

Матеріали кримінального провадження № 12026041740000147 від 09.07.2026 залишити при обвинувальному акті з подальшим зберіганням при справі 213/3255/26, пр. № 1-кп/213/288/26.

Відповідно до ч. 2 ст. 473 КПК України наслідком укладення та затвердження угоди про визнання винуватості для прокурора, підозрюваного чи обвинуваченого є обмеження їх права оскарження вироку згідно із положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а для підозрюваного чи обвинуваченого також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 цього Кодексу.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду через Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу протягом 30 днів з дня проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копія вироку після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1