Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №213/3254/26 — Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/3254/26

Номер провадження 2/213/2301/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Нестеренка О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та без проведення судового засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за борговою розпискою, -

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій позивача та відповідача.

Позивач ОСОБА_1 до суду з вищезазначеним позовом та просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за борговою розпискою від 25.06.2026 у загальному розмірі 33 500,00 грн, що складається з: 25 000,00 грн - основна сума боргу; 8 500,00 грн - відсотки за користування позикою, нараховані відповідно до умов боргової розписки станом на 29.07.2026. Крім того, просить стягнути понесені судові витрати, що складаються з витрат на правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн та судового збору у розмірі 1 064,96 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 25.06.2026 між ним та відповідачем було укладено договір позики, оформлений борговою розпискою, відповідно до умов якої відповідач отримав від позивача грошові кошти у розмірі 25 000,00 грн та зобов`язався повернути їх двома переказами: перший на суму 12 500,00 грн до 15.07.2026, другий на суму 12 500,00 грн до 25.07.2026. Крім того, сторони погодили, що з моменту виникнення зобов`язань буде нараховуватись відсоток за користування позикою у розмірі 1% від фактичного залишку боргу за кожен день до повного погашення боргу.

Однак, станом на 29.07.2026 свої зобов`язання відповідач не виконав та грошові кошти позивачу не повернув, у зв`язку з чим позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Позиція відповідача.

У встановлений в ухвалі про відкриття провадження строк від відповідача не надходило ні заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, ні відзиву на позовну заяву.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

29.07.2026 до Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла вказана заява, яка протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями була передана на розгляд судді Нестеренко О.М.

07.08.2026 ухвалою судді Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області вказану цивільну справу прийнято до розгляду та відкрито провадження за позовною заявою, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач відзив не надав.

Інших заяв, клопотань від сторін до суду не надходило.

З огляду на те, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та без проведення судового засідання, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 8 ст. 178, ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

Зміст позовних вимог полягає у стягненні з відповідача заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання зобов`язання за договором позики.

25.06.2026 між сторонами було укладено договір позики, оформлений борговою розпискою. Відповідно до умов розписки відповідач отримав від позивача грошові кошти у розмірі 25 000,00 грн та зобов`язався повернути їх двома переказами: перший на суму 12 500,00 грн до 15.07.2026, другий на суму 12 500,00 грн до 25.07.2026.

Крім того, сторони погодили, що з моменту виникнення зобов`язань буде нараховуватись відсоток за користування позикою у розмірі 1% від фактичного залишку боргу за кожен день до повного погашення боргу.

Боргова розписка була складена в електронному вигляді та підписана сторонами із застосуванням кваліфікованих електронних підписів (КЕП), що підтверджується інформацією про підписи та скріншотами перевірки ключів.

Враховуючи, що кошти відповідачу фактично були передані 25.06.2026, з моменту укладення боргової розписки по день звернення з даним позовом до суду минуло 34 дні (станом на 29.07.2026), то розрахунок відсотків за користування позикою у розмірі 1% від фактичного залишку боргу за кожен день буде виглядати наступним чином: (25 000,00 * 1%) * 34 = 8 500,00 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 , становить 33 500,00 грн (тридцять три тисячі п`ятсот гривень 00 копійок), що складається з: 25 000,00 грн - основна сума боргу; 8 500,00 грн - відсотки за користування позикою.

Відповідач у встановлений строк свої зобов`язання не виконав, грошові кошти не повернув, доказів на спростування наявності заборгованості суду не надав.

Правильність нарахування підтверджується відповідними розрахунками, наданими позивачем.

Розмір нарахованого боргу відповідачем не спростовано.

IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, зазначений у ст.16 ЦК України, зокрема, визнання права.

Згідно з положеннями ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог, і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як вбачається з приписів ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Таким чином, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 року у справі №464/3790/16-ц зазначила: «Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).»

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Докази подаються суду сторонами та іншими учасниками справи.

Позивачем надано суду належні та допустимі докази на підтвердження укладення договору позики та передання грошових коштів, а саме: електронну копію боргової розписки від 25.06.2026, інформацію про підписи, скріншоти перевірки ключів КЕП сторін, що підтверджує факт підписання розписки обома сторонами.

V. Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

На підставі ст. ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, кожна сторона також несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Судом встановлено, що 25.06.2026 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, оформлений борговою розпискою, підписаною сторонами із застосуванням кваліфікованих електронних підписів. Відповідно до умов розписки відповідач отримав від позивача грошові кошти у розмірі 25 000,00 грн та зобов`язався повернути їх двома переказами: перший на суму 12 500,00 грн до 15.07.2026, другий на суму 12 500,00 грн до 25.07.2026. Крім того, сторони погодили нарахування 1% від фактичного залишку боргу за кожен день користування позикою до повного погашення.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти, що підтверджується борговою розпискою, інформацією про підписи та скріншотами перевірки ключів КЕП сторін.

Відповідач у встановлений строк свої зобов`язання не виконав, грошові кошти не повернув, відзив на позовну заяву не подав, жодних заперечень щодо суми боргу чи відсотків не заявив.

Враховуючи, що кошти були передані 25.06.2026, а позов подано 29.07.2026, кількість днів прострочення становить 34 дні. Розрахунок відсотків: (25 000,00 ? 1%) ? 34 = 8 500,00 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості становить 33 500,00 грн, що складається з: 25 000,00 грн — основна сума боргу; 8 500,00 грн — відсотки за користування позикою.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не виконує покладені на нього договором обов`язки з повернення позики, чим порушує право позивача, яке підлягає відновленню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості у розмірі 33 500,00 грн.

VІ. Щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволено в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 064,96 грн.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача здійснюється адвокатом Стариченком Миколою Петровичем відповідно до договору від 01.07.2024 про надання правничої допомоги та на підставі ордера.

У Додатковій угоді від 29.07.2026 сторони визначили фіксований розмір гонорару за консультацію, підготовку позовної заяви, клопотання про розгляд справи без участі позивача, який становитиме 5 000,00 грн.

Відповідно до акту виконаних робіт від 29.07.2026, Адвокат своїм підписом свідчить про оплату Клієнтом всієї суми наданих послуг, а Клієнт підтверджує факт оплати зазначеної грошової суми та відсутність будь-яких претензій щодо наданих Адвокатом послуг.

Відповідно до Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду (справа № 686/31892/19 від 28.09.2023) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Відповідно до Постанови Верховного Суду у справі № 640/18402/19 від 28.12.2020 у разі встановлення адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги не потрібен.

Згідно з Постановою Верховного Суду у справі № 922/1964/21 від 16.06.2022 у випадку встановлення договором фіксованого розміру гонорару, не обов`язково зазначати витрачений адвокатом час в детальному описі робіт чи в акті.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Враховуючи викладене, суд вважає, що витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн є реальними, необхідними та розумними, а тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1046-1050 ЦК України, ст.ст. 80-81, 141, 228-229, 265, 280-282 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за борговою розпискою – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 заборгованість за договором позики, оформленим борговою розпискою від 25.06.2026, у загальному розмірі 33 500 (тридцять три тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок, що складається з:

- 25 000 (двадцять п`ять тисяч) гривень 00 копійок - основна сума боргу;

- 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок - відсотки за користування позикою.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , понесені судові витрати, що складаються з:

- судового збору у розмірі 1 064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок;

- витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05 жовтня 2026 року.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання як ВПО: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 .

Суддя О.М. Нестеренко