Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №213/3282/26 — Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/3282/26

Номер провадження 2/213/2327/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого – судді Нестеренка О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та без проведення судового засідання цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

І. Стислий виклад позицій позивача та відповідача.

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 208114 від 06.11.2025 у розмірі 15 970,48 грн, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн, а також витребувати докази від АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Позов обґрунтовано обставинами:

06.11.2025 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» (первісний кредитор) та відповідачем було укладено кредитний договір № 208114, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит на суму 9 460,00 грн строком на 98 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом. Кредитний договір укладено в електронній формі, підписано сторонами з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» свої зобов`язання виконало, перерахувавши 06.11.2025 на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 кредитні кошти у розмірі 2 493,39 грн, а також шляхом погашення заборгованості за договором взаємозаліку у розмірі 4 507,01 грн та комісії у розмірі 2 459,60 грн. Відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

03.04.2026 між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 03042026, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимог № 1 від 03.04.2026, заборгованість відповідача становить 17 370,48 грн, з яких: 9 460,00 грн – сума заборгованості за основним зобов`язанням; 5 909,48 грн – заборгованість за процентами; 601,00 грн – заборгованість за комісією; 1 400,00 грн – заборгованість за неустойкою (штраф, пеня). Позивач зазначає, що після набуття права вимоги додаткових нарахувань штрафних санкцій не здійснював. Вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 15 970,48 грн.

Позиція відповідача.

У встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі строк від відповідача не надходило ні заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, ні відзиву на позовну заяву.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

31.07.2026 року позовна заява надійшла до Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області через підсистему «Електронний суд».

06.08.2026 ухвалою судді Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області вказану цивільну справу було прийнято до розгляду та відкрито провадження, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Разом із позовною заявою позивачем подано клопотання про витребування доказів, а саме інформації від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» щодо належності платіжної картки № НОМЕР_2 відповідачу та зарахування на неї кредитних коштів. Ухвалою суду від 31.07.2026 року клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено та витребувано у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вказані докази.

24.08.2026 на адресу суду надійшла відповідь від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на ухвалу суду про витребування доказів, якою підтверджено, що платіжна картка № НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та надано виписку про рух коштів по рахунку, з якої вбачається зарахування кредитних коштів у розмірі 2 493,39 грн на картковий рахунок відповідача 06.11.2025.

Відповідач відзив на позов не подав.

Інших заяв, клопотань від сторін до суду не надходило.

З огляду на те, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та без проведення судового засідання, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 8 ст. 178, ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

Зміст позовних вимог полягає у стягненні з відповідача заборгованості, що виникла внаслідок порушення останнім грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що 06 листопада 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» (первісний кредитор) та відповідачем ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 208114 в електронній формі, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у сумі 9 460,00 грн строком на 98 днів (до 12.02.2026), з процентною ставкою 360,00% річних, комісією за надання кредиту у розмірі 2 459,60 грн (26,00% від суми кредиту) та комісією за управління та обслуговування кредиту у розмірі 1,00 грн (знижений тариф) за кожний розрахунковий період. Договір підписаний сторонами, зокрема відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором e34b43eb, що підтверджується інформацією, наявною в матеріалах справи.

Судом встановлено, що ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, надавши відповідачу кредитні кошти, що підтверджується довідкою про перерахування грошових коштів від 05.06.2026, згідно з якою на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 перераховано 2 493,39 грн, а також шляхом погашення заборгованості за договором взаємозаліку у розмірі 4 507,01 грн та комісії у розмірі 2 459,60 грн. Крім того, відповідно до відповіді АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 24.08.2026 на ухвалу суду про витребування доказів, платіжна картка № НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та на вказаний рахунок 06.11.2025 зараховано кредитні кошти у розмірі 2 493,39 грн.

Відповідно до умов Кредитного договору (п. 2.6), Позичальник зобов`язується здійснювати повернення кредиту, сплачувати проценти та комісії в розмірі та у терміни, що встановлені у Графіку платежів. Згідно з Графіком платежів, відповідач зобов`язаний був здійснювати платежі з 20.11.2025 по 12.02.2026.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості (витяг з Реєстру прав вимог № 1 від 03.04.2026) вбачається, що станом на 03.04.2026 заборгованість відповідача за кредитним договором № 208114 становить 17 370,48 грн, з яких:

9 460,00 грн – заборгованість за тілом кредиту;

5 909,48 грн – заборгованість за процентами;

601,00 грн – заборгованість за комісією;

1 400,00 грн – заборгованість за неустойкою (штраф, пеня).

03 квітня 2026 року між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (фактор) укладено Договір факторингу № 03042026, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 208114 від 06.11.2025. Перехід права вимоги підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру прав вимог № 1 від 03.04.2026 та витягом з Реєстру прав вимог, в якому зазначено заборгованість відповідача.

Згідно з п. 5.1.2 Договору факторингу, у разі отримання коштів від Боржників після дати підписання договору, Клієнт зобов`язаний перерахувати ці кошти Фактору. Позивач стверджує, що відповідач не здійснював погашення заборгованості після відступлення права вимоги.

Відповідач доказів належного виконання зобов`язань за кредитним договором або погашення заборгованості суду не надав.

IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Щодо форми правочину та його змісту.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», моментом підписання електронного правочину є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Договір № 208114 від 06.11.2025 укладено в електронній формі та підписано відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором e34b43eb, що підтверджується матеріалами справи. Отже, Кредитний договір за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, є дійсним та обов`язковим для виконання сторонами.

Щодо виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 526, ч. 1 ст. 530, ст. 629 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону у встановлений строк. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049, ч. 1 ст. 1054 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання, а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Щодо відступлення права вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 512, ст. 514, ч. 1 ст. 516, ч. 1 ст. 1077 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги, факторинг) без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав письмове повідомлення про відступлення права вимоги.

Судом встановлено, що право вимоги до відповідача за кредитним договором № 208114 перейшло до позивача на підставі Договору факторингу № 03042026 від 03.04.2026, що підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру прав вимог № 1 від 03.04.2026 та витягом з Реєстру прав вимог. Отже, позивач є належним кредитором у спірних правовідносинах.

Щодо комісії за обслуговування кредиту.

Відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», споживач має право на отримання інформації про стан кредитної заборгованості безоплатно один раз на місяць. Умова договору про споживчий кредит щодо оплатності такої інформації є нікчемною.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 дійшов висновку, що в кредитному договорі має бути зазначено перелік додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику та за які встановлено комісію. До таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно.

Кредитний договір № 208114 укладено 06.11.2025, тобто після 10 червня 2017 року. Згідно з п. 2.4 Договору, комісія за управління та обслуговування кредиту нараховується за зниженим тарифом у розмірі 1,00 гривня за кожний період користування кредитом між датами здійснення чергового платежу. Позивачем не надано доказів того, що комісія у розмірі 601,00 грн є платою за послугу, яка не є безоплатною за законом (зокрема, за надання інформації про стан кредиту частіше одного разу на місяць, або за інші додаткові послуги, погоджені зі споживачем). Положення кредитного договору в частині стягнення комісії за обслуговування кредиту є нікчемними на підставі частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», а тому позовна вимога про стягнення комісії за обслуговування кредиту в розмірі 601,00 грн є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Щодо комісії за надання кредиту.

Комісія за надання кредиту у розмірі 2 459,60 грн передбачена умовами договору (п. 2.5) як одноразова плата за підготовку, організацію та надання фінансової послуги. Разом з тим, як вбачається з Реєстру прав вимог № 1 від 03.04.2026, заборгованість за комісією за надання кредиту становить 0,00 грн, оскільки була погашена за рахунок кредитних коштів у день укладення договору. Отже, ця вимога позивачем не заявляється.

Щодо нарахування неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки кредитний договір укладено 06.11.2025, тобто під час дії воєнного стану, нарахування неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язань за таким договором є неможливим. Крім того, позивач у позовній заяві зазначив, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються. Вимога про стягнення неустойки в розмірі 1 400,00 грн задоволенню не підлягає.

V. Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Частинами 1, 3 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням.

Відповідач погодився з умовами кредитного договору № 208114 від 06.11.2025, що підтверджується його підписом у договорі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором e34b43eb.

Встановлено, що первісний кредитор (ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС») виконав умови договору, кредитні кошти в сумі 2 493,39 грн були надані відповідачу, що підтверджується довідкою про перерахування грошових коштів від 05.06.2026, а також відповіддю АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 24.08.2026 на ухвалу суду про витребування доказів, з якої вбачається, що платіжна картка № НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 та на вказаний рахунок 06.11.2025 зараховано кредитні кошти у розмірі 2 493,39 грн. Крім того, кредитні кошти були спрямовані на погашення заборгованості за договором взаємозаліку у розмірі 4 507,01 грн та комісії у розмірі 2 459,60 грн. Відповідач всупереч умовам договору належним чином зобов`язання не виконав, кредит не повернув, проценти не сплатив.

Судом встановлено набуття позивачем права вимоги до відповідача за кредитним договором № 208114 від 06.11.2025 на підставі Договору факторингу № 03042026 від 03.04.2026.

Таким чином, позивачем підтверджено факт укладення кредитного договору з відповідачем та порушення ним взятих на себе зобов`язань.

Судом встановлено, що кредитний договір № 208114 від 06.11.2025 укладено після 10 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування». Позивачем не надано доказів того, що комісія за обслуговування кредиту у розмірі 601,00 грн є платою за послугу, яка не є безоплатною за законом. Положення кредитного договору в частині стягнення комісії за обслуговування кредиту є нікчемними на підставі частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», а тому позовна вимога про стягнення комісії в розмірі 601,00 грн є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, позичальник звільняється від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язань, нарахованих з 24 лютого 2022 року. У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне відмовити у стягненні штрафу в розмірі 1 400,00 грн.

Відповідач відзив на позов та будь-яких доказів на спростування заборгованості не надав.

З огляду на зазначене, суд дійшов обґрунтованого висновку про підставність позовних вимог.

Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, перевірено судом. Заборгованість за тілом кредиту становить 9 460,00 грн, за процентами – 5 909,48 грн. Вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту у розмірі 601,00 грн та неустойки у розмірі 1 400,00 грн задоволенню не підлягають з підстав, зазначених у розділі IV цього рішення.

Доказів погашення заборгованості за тілом кредиту та процентами відповідач не надав.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 15 369,48 грн.

VІ. Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідача у разі задоволення позову. Позов заявлено на суму 15 970,48 грн, задоволено 15 369,48 грн, що становить 96,24% (15 369,48 ? 100% / 15 970,48 = 96,24%). Судовий збір сплачено позивачем у розмірі 2 662,40 грн. Пропорційно до задоволених вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 562,24 грн (2 662,40 ? 96,24% / 100%).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано суду: копію договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026; копію Додаткової угоди № 25771563793 від 25.05.2026; копію Акту прийому-передачі наданих послуг від 05.06.2026; копію свідоцтва адвоката; копію довіреності адвоката.

Вартість наданих послуг згідно з наданими доказами становить 7 000,00 грн.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia), зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.

Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Надаючи оцінку зазначеним представником позивача послугам правничої допомоги, суд зазначає, що справи про стягнення заборгованості за договором кредиту не є складними, не вимагають вивчення великого обсягу нормативно-правових актів, складення великої кількості процесуальних документів. Дана справа є малозначною, розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, представник позивача не брав участі в судових засіданнях. На думку суду, вартість послуг на правову допомогу в загальній сумі 7 000,00 грн є необґрунтовано завищеною та неспівмірною із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом виконаної адвокатом роботи та значенням справи для учасників.

З урахуванням викладеного, суд приходить до переконання, що розумною та співмірною сумою витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 5 000,00 грн. У стягненні іншої частини вказаних витрат позивачу слід відмовити.

Керуючись статтями 3-5, 12, 13, 76-81, 83, 89, 141, 178 ч. 8, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279 ч. 5, 354 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 208114 від 06.11.2025 у розмірі 15 369 (п`ятнадцять тисяч триста шістдесят дев`ять) гривень 48 копійок, з яких:

9 460,00 грн – заборгованість за тілом кредиту;

5 909,48 грн – заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» судовий збір у розмірі 2 562 (дві тисячі п`ятсот шістдесят дві) гривні 24 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 05 жовтня 2026 року.

Відомості про сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О.М. Нестеренко