Вирок від 04 жовтня 2026 р. у справі №279/1601/20 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №279/1601/20 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Номер провадження №11-кп/4805/556/26

Категорія ч.1 ст.263 КК України Доповідач ОСОБА_2

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Житомир

Житомирський апеляційний суд колегією суддів в складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

із секретарем судового засідання - ОСОБА_5 ,

з участю прокурора - ОСОБА_6

обвинуваченого – ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

захисника – адвоката ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі кримінальне провадження № 12020060060000199 від 02.03.2020 за апеляційною скаргою прокурора Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_9 , на вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 07 квітня 2026 року у кримінальному провадженні щодо обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.1 ст.263 КК України, -

в с т а н о в и в:

Цим вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Коростень Житомирської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, не працюючого, не інваліда, військовозобов`язаного, не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України та виправдано.

Витрати в сумі 2512,16 гривень пов`язані з проведенням експертизи № 6/4-82 від 12.03.2020 року, № 6/4-81 від 24.03.2020 року – віднесено на рахунок держави.

Арешт на майно накладений ухвалою слідчого судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 03.03.2020 року, скасовано.

Речові докази: пістолет та сім патронів до нього – ухвалено знищити.

Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_7 , обвинувачується у незаконному поводженні із вогнепальною зброєю та бойовими припасами, а саме придбанні, носінні та зберіганні вогнепальної зброї, бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, за наступних обставин.

В 2019 році, ОСОБА_7 , маючи умисел на незаконне придбання вогнепальної зброї та бойових припасів, в невстановленому місці, невстановленим способом, придбав вогнепальну зброю – пістолет та бойові припаси – сім патронів, і достовірно знаючи, що без передбаченого законом дозволу, вогнепальну зброю, бойові припаси зберігати заборонено, незаконно, зберігав та переносив вказану вогнепальну зброю та бойові припаси до 02 березня 2020 року.

02.03.2020 року в період часу з 06 год. 15 хв. до 07 год. 00 хв., під час проведення огляду місця події працівниками Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області за адресою: м.Коростень, вул.Грушевського, 5, в приміщенні службового кабінету № 48 у ОСОБА_7 , в правій кишені куртки, було виявлено та вилучено до Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області:

1) предмет схожий на вогнепальну зброю – пістолет марки «ЕКОL Маjоr» cal. 9мм. Р.А.К. з серійним номером « НОМЕР_1 » чорного кольору, який згідно висновку експерта №6/4-81 від 24.03.2020 являється нестандартною вогнепальною зброєю. Вогнепальна зброя є короткоствольним гладкоствольним самозарядним пістолетом калібру 9мм. Р.А., № НОМЕР_1 з маркуваннями від стартового пістолета «ЕКОL» моделі «Маjоr». Пістолет справний та придатний для проведення пострілів на ураження: «кульковими» або «шротовими» патронами калібру 9мм. Р.А. або способом роздільного зарядження зброї з використанням шумових (холостих) патронів калібру 9мм. Р.А.К.. Пістолет виготовлений промисловим способом в Туреччині по типу сигнального пістолета;

2) сім предметів схожих на бойові припаси – патрони, які згідно висновку експерта №6/4-82 від 12.03.2020 : є пістолетними патронами кал.9мм. Р.А., що споряджені снарядом, який ззовні схожий на снаряд «несмертельної дії» і які є боєприпасами. Пістолетні патрони виготовлені промисловим способом. Пістолетні патрони придатні до стрільби на ураження цілі та можуть бути відстріляні з вогнепальної зброї самозахисту калібру 9мм. Р.А. або з іншої зброї кал. 9мм. Р.А. та калібру 9 мм. R/Р.А., а також газової зброї калібру 9мм. R.К./ ОСОБА_10 , якщо канал ствола дає можливість проходу еластичного снаряду при пострілі, які ОСОБА_7 незаконно придбав, носив та зберігав, без передбаченого законом дозволу.

Суд першої інстанції, розглянувши кримінальне провадження в межах пред`явленого обвинувачення, безпосередньо дослідивши в судовому засіданні та проаналізувавши всі зібрані і дослідженні докази, дійшов висновку про те, що докази, які надала сторона обвинувачення, як на підставу доведеності вини ОСОБА_7 , не є достатніми для визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину, стороною обвинувачення не доведено наявність в діянні ОСОБА_7 складу інкримінованого йому кримінального правопорушення, а тому, на підставі ст.62 Конституції України, Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не можуть бути прийняті судом до уваги, і ОСОБА_7 підлягає виправданню.

На вказаний вирок суду першої інстанції прокурор Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_9 подала апеляційну скаргу, в якій просить:

- провести часткове дослідження доказів у кримінальному провадженні згідно наведеного переліку;

- вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 07 квітня 2026 року відносно ОСОБА_7 скасувати з підстав невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону;

- ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років;

- на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 3 роки. Покласти на ОСОБА_7 передбачені п.1,2 ч.1 ст.76 КК України обов`язки. У решті вирок залишити без змін.

Прокурор в апеляційній скарзі вказує, що суд першої інстанції дійшов хибного переконання про відсутність достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

Зазначає, що судом не взято до уваги частину показань ОСОБА_7 , про те, що 02.03.2020 року в нічний час його зупинили працівники поліції, запитали чи є в нього зброя, на що ОСОБА_7 підтвердив про її наявність, у зв`язку з чим і було викликано слідчо-оперативну групу. Працівники поліції провели поверхневий огляд і виявили пістолет, його особистий обшук не проводився.

Прокурор звертає увагу, що ОСОБА_7 підтвердив, що його не затримували і він на пропозицію працівників слідчо-оперативної групи добровільно проїхав на власному автомобілі до Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області. Також, при вилученні пістолету, ОСОБА_7 не заперечував належність пістолету марки «EKOL Major» та предметів, схожих на бойові припаси, саме йому.

Доводить, що поза увагою суду залишились показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , інспекторів СРПП-4, яким надійшло повідомлення про наявність зброї у водія автомобіля «Мазда» ОСОБА_7 , помітивши який вони його зупинили, було викликано слідчо-оперативну групу, автомобіль не оглядався, сам ОСОБА_7 відчиняв двері автомобіля. Особистий обшук ОСОБА_7 та обшук автомобіля не проводився, він сам повідомив про те, що в нього в кишені знаходиться зброя та дістав з правої кишені куртки пістолет, ніхто вміст його кишень не перевіряв.

Також вказує, що не було взято до уваги показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які були присутні при огляді місця події в Коростенському ВП ГУНП в Житомирській області, в ході якого у чоловіка вилучено пістолет та набої до нього. Чоловік підтвердив, що пістолет належить йому і він придбав його в магазині.

Прокурор переконує, що суд безпідставно не прийняв до уваги факт вилучення у ОСОБА_7 пістолета з набоями, оскільки цей факт підтверджений самим обвинуваченим і його підписами у протоколі огляду місця події, обвинувачений не заперечував факт належності пістолета з набоями саме йому, та що узгоджується із показаннями оперативних працівників – свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та понятих ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .

Звертає увагу, що під час судового розгляду не встановлено факту примусового обстеження обвинуваченого, яке є ознакою обшуку, натомість щодо ОСОБА_7 була проведена лише поверхнева перевірка.

Також зазначає, що висновки суду про фактичне проведення особистого обшуку до внесення відомостей до ЄРДР не відповідають фактичним обставинам, оскільки вилучення предмета відбулося в межах огляду місця події, передбаченого ст.237 КПК України, що є невідкладною слідчою дією, яка може проводитися до внесення відомостей до ЄРДР. Пістолет з набоями було виявлено у публічному місці, а не виключно в результаті цілеспрямованого обшуку особи.

Прокурор наголошує, що саме на пропозицію працівників поліції обвинувачений показав зазначений пістолет, у зв`язку з чим примусового обстеження обвинуваченого судом не було встановлено.

Крім того звертає увагу, що саме по собі перебування особи поруч із працівниками поліції не свідчить про затримання, оскільки відсутні докази застосування примусу або обмеження свободи пересування ОСОБА_7 , який на пропозицію працівників поліції добровільно на власному автомобілі поїхав до Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області для складання відповідних документів.

Тому зазначає, що здійсненим вилученням пістолета з набоями в зазначений спосіб не відбулось істотного порушення прав та свобод ОСОБА_7 і це не вплинуло на отримання цього доказу, заяв та скарг від ОСОБА_7 щодо незаконності протоколу огляду місця події від 02.03.2020 та порушення його прав не надходило, а сам ОСОБА_7 добровільно видав зброю та набої до неї. Конвенційні або конституційні права ОСОБА_7 , вважає прокурор, не були порушені.

Відповідно, прокурор вважає протокол огляду місця події, яким вилучено пістолет з набоями допустимим доказом, та, як наслідок, переконує про помилковість висновків суду про недопустимість цього протоколу і похідних доказів у виді висновків експертів та інших доказів.

Звертає увагу і на те, що за скаргою захисника обвинуваченого були внесені відомості до ЄРДР за фактами внесення слідчим ОСОБА_15 до протоколу огляду місця події від 02.03.2020 року завідомо неправдивих відомостей, незаконного затримання, приводу ОСОБА_7 та грубого порушення його права на захист, однак за результатами перевірки було прийнято рішення про закриття кримінального провадження за відсутності складу кримінального правопорушення.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, захисника та обвинуваченого, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вказуючи на законність та обгрунтованість вироку суду першої інстанції, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, здійснивши повторне дослідження доказів у кримінальному провадженні у заявленому обсязі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 370 КПК України регламентовано, що судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. У ньому мають бути наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Тобто рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до ст. 94 КПК суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.

Згідно ч.1 ст.373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 284 цього Кодексу (встановлена відсутність події кримінального правопорушення; встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення).

Мотивувальна частина виправдувального вироку згідно із п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі й визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Як убачається з оскаржуваного вироку, зазначені норми закону місцевим судом не дотримані, натомість допущені істотні порушення кримінального процесуального закону в частині визнання недопустимими окремих доказів, а висновки суду в частині виправдання ОСОБА_7 за ч.1 ст.263 КК України не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, що підтверджується наступним.

Відповідно до вимог ст.404 КПК, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Найперше колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання щодо наявності підстав для кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч.1 ст.263 КК України, апеляційний суд:

- виходить із обставин, безпосередньо встановлених апеляційним судом під час повторного дослідження доказів в обсязі, заявленому прокурором, які оспорювались стороною обвинувачення, у зв`язку з чим, з урахуванням вимог ч.3 ст.404 КПК України, та з метою перевірки і оцінки аргументів апеляційної скарги прокурора виникла потреба в їх повторному дослідженні;

- виходить із фактичних обставин, які були правильно встановлені судом першої інстанції, однак яким суд дав лише невірну юридичну оцінку. Ці обставини не оспорювались учасниками апеляційного розгляду, до їх переоцінки апеляційний суд не вдається, по-новому (інакше) цих доказів не тлумачить, обмежуючись лише їх аналізом та правовою оцінкою, враховуючи їх виключно в тому обсязі фактичних даних, як те встановив суд першої інстанції.

Зазначене узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними, зокрема:

- у постанові від 20 жовтня 2022 року у справі№ 684/289/20, в якій Верховний Суд зазначив: «ст. 404 КПК України не зобов`язує апеляційний суд досліджувати всю сукупність доказів із дотриманням засади безпосередності, якщо він по-новому (інакше) не тлумачить доказів, оцінених у суді першої інстанції. Коли суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засади безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, то суду апеляційної інстанції немає потреби знову досліджувати ці докази в такому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції… Обмежившись у своїй ухвалі аналізом інших доказів, безпосередньо сприйнятих судом першої інстанції, апеляційний суд не порушив установленого законом порядку апеляційного розгляду, оскільки повторне дослідження доказів не є обов`язком суду за наведених вище обставин»;

- у постанові від 06 січня 2025 року у справі № 317/3658/20, в якій Верховний Суд зазначив: «Вирішуючи питання щодо наявності підстав для кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 162 КК України, колегія суддів виходить із фактичних обставин, установлених судами попередніх інстанцій, не вдаючись до оцінки/переоцінки доказів»;

- у постанові від 25 вересня 2025 року у справі № 382/1239/18, в якій Верховний Суд зазначив: «Під час касаційного розгляду кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінальних правопорушень, встановлених судами нижчих інстанцій … Колегія суддів вважає, що суди належно встановили всі обставини цього провадження, однак неправильно застосували кримінальний закон … Таким чином, суди попередніх інстанцій правильно встановили фактичні обставини справи, проте надали їм помилкову юридичну оцінку, тобто допустили неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, отже, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а кримінальне провадження – закриттю»;

- у постанові від 18 вересня 2025 року у справі № 165/2454/21, в якій Верховний Суд зазначив: «Таке рішення апеляційного суду відповідає положенням ч. 3 ст. 404 КПК, згідно з якими під час апеляційного перегляду в суду не виникає обов`язку досліджувати всю сукупність доказів з дотриманням засади безпосередності, якщо він по-новому (інакше) не тлумачить доказів, оцінених у суді першої інстанції.»

За клопотанням прокурора відповідно до положень ч. 3 ст. 404 КПК України апеляційний суд повторно дослідив обставини, встановлені під час кримінального провадження та дійшов наступних висновків.

Виправдовуючи ОСОБА_7 за ч.1 ст.263 КК України суд першої інстанції виходив з такого:

- відповідно до даних журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених до Коростенського ВП, ОСОБА_7 , доставлений о 06:00 год. 02.03.2020 до слідчого ОСОБА_15 каб. 48;

- відповідно до положень ст.208 КПК України, ОСОБА_7 фактично був затриманий о 06:00 год. 02.03.2020 року;

- будь-які процесуальні документи щодо затримання ОСОБА_7 та відповідно особистого обшуку уповноваженими особами не складались та в матеріалах справи відсутні;

- вилучені, під час особистого обшуку набої і пістолет по АДРЕСА_2 у ОСОБА_7 , не були належним чином ідентифіковані із зазначенням їх назви, марки, моделі, номеру, інших індивідуальних ознак, та відповідно упаковані. І тільки по приїзду до Коростенського ВП у приміщенні службового кабінету слідчим ОСОБА_15 було внесено до протоколу відомості про вилучення у ОСОБА_7 пістолета з набоями;

- ОСОБА_7 був затриманий, оскільки працівники поліції після того, як вилучили у нього стартовий пістолет, наказали йому проїхати з ними до відділу поліції, де завели його до кабінету слідчого і впродовж усього часу він залишався поруч з працівниками поліції спочатку в автомобілі, а потім в кабінеті слідчого і не міг вільно пересуватись.

- слідчий всупереч вимогам закону до внесення відомостей про вчинене ОСОБА_7 кримінальне правопорушення до ЄРДР, фактично здійснивши слідчу дію - особистий обшук ОСОБА_7 , його речей при ньому, під час якого у обвинуваченого вилучено предмет схожий на пістолет з набоями, належним чином не оформивши затримання ОСОБА_7 та його особистий обшук, з метою надання такій слідчій дії видимості законної вона була оформлена протоколом огляду місця події.

- протокол огляду місця події від 02.03.2020 року, в якому відображено вилучення у ОСОБА_7 предмета схожого на пістолет з набоями, який є у даному кримінальному провадженні ключовим доказом, здобутий з порушенням закону, є недопустимим, а з ним, недопустими є і надані стороною обвинувачення докази, які є похідними, від протоколу огляду місця події від 02.03.2020 року, а саме: висновок експерта № 6/4-82 від 12.03.2020 року, висновок експерта № 6/4-81 від 24.03.2020 року, постанова слідчого про визнання речовими доказами пістолета і набоїв, та передачу на зберігання від 02.03.2020 року (оскільки на дослідження експертам надавались речі, вилучені з порушенням процесуальних норм).

- докази, які надала сторона обвинувачення, як на підставу доведеності вини ОСОБА_7 , не є достатніми для визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину, а тому, на підставі ст.62 Конституції України, Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не можуть бути прийняті судом до уваги, і ОСОБА_7 підлягає виправданню.

Отже, як слідує із змісту вироку, суд першої інстанції, по суті, дійшов таких висновків через те, що до внесення відомостей про вчинене ОСОБА_7 кримінальне правопорушення до ЄРДР, вилучення пістолета і патронів у ОСОБА_7 відбулось 02.03.2020 о 05:40 год., як вважав суд, під час його особистого обшуку по вул.Коцюбинського, 22 в м.Коростень, та де мало місце його фактичне затримання без складення протоколу, натомість о 06:15 год., цього ж дня (тобто через 35 хв.) в кабінеті слідчого протоколом огляду було лише легалізовано вилучене у затриманого ОСОБА_7 .

Тож через відсутність процесуального оформлення фактичного затримання ОСОБА_7 та вилучення в нього предмета схожого на пістолет місцевий суд визнав протокол огляду місця події від 02.03.2020 року як доказ, отриманий з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, встановлених нормами ч.1, 3, 4 ст.208 та ст.214 КПК України, в зв`язку з чим визнав його недопустимим, а з ним недопустимими і похідні докази (висновки експертів, якими досліджувалась вилучена зброя і набої, постанови про визнання речових доказів).

Апеляційний суд, повторно дослідивши докази, не погоджується з такою оцінкою та вважає, що висновки суду першої інстанції, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а також зроблені з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що підтверджується наступним.

За змістом ч.2 ст.17 КПК України винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення має бути доведена поза розумним сумнівом.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Верховний Суд, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як ті, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і ті, що визначають його суб`єктивну сторону.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, які стосуються події, котра є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Колегія суддів вважає, що винуватість ОСОБА_7 у незаконному поводженні із вогнепальною зброєю та бойовими припасами, а саме придбанні, носінні та зберіганні вогнепальної зброї, бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, підтверджується поза розумним сумнівом зібраними стороною обвинуваченнями доказами, які в обсязі, зазначеному прокурором у клопотанні, були повторно досліджені і судом апеляційної інстанції.

Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, полягає у носінні, зберіганні, придбанні, передачі чи збуті вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.

ОСОБА_7 висунуто обвинувачення за ч.1 ст.263 КК України з об`єктивної сторони у виді придбання, носіння та зберігання вогнепальної зброї, бойових припасів, без передбаченого законом дозволу.

Суд зазначає, що під незаконним зберіганням вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв розуміються умисні дії, які полягають у володінні (незалежно від тривалості в часі) без відповідного дозволу або із простроченням його дії будь-яким із зазначених предметів, що знаходиться не при особі, а в обраному нею місці.

Незаконним придбанням вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв слід вважати дії, пов`язані з їх набуттям (за винятком викрадення, привласнення, вимагання або заволодіння шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем) всупереч передбаченому законом порядку – в результаті купівлі, обміну, привласнення знайденого, одержання як подарунок, на відшкодування боргу тощо.

Злочин є закінченим, якщо виготовлений предмет може бути використаний як зброя, боєприпаси, вибухові речовини або вибуховий пристрій незалежно від незавершеності тих чи інших частин або оздоблювальних робіт.

Відповідно до даних безпосередньо дослідженого апеляційним судом висновку експерта № 6/4-82 від 12.03.2020, надані для дослідження сім набоїв із маркуванням «GLD 9mm PAK», які були вилучені 02.03.2020 у гр. ОСОБА_7 в ході огляду місця події в службовому кабінеті № 48 Коростенського ВП, є пістолетними патронами кал.9мм. Р.А., що споряджені снарядом, який ззовні схожий на снаряд «несмертельної дії» і які є боєприпасами. Пістолетні патрони виготовлені промисловим способом. Пістолетні патрони придатні до стрільби на ураження цілі та можуть бути відстріляні з вогнепальної зброї самозахисту калібру 9мм. Р.А. або з іншої зброї кал. 9мм. Р.А. та калібру 9 мм. R/Р.А., а також газової зброї калібру 9мм. R.К./ ОСОБА_10 , якщо канал ствола дає можливість проходу еластичного снаряду при пострілі.

Відповідно до даних дослідженого апеляційним судом висновку експерта № 6/4-81 від 24.03.2020, наданий для дослідження предмет схожий на пістолет «ЕКОL Маjоr» калібру 9мм. Р.А., № НОМЕР_1 , що був вилучений у внутрішній правій кишені куртки у гр. ОСОБА_7 під час проведення слідчої дії від 02.03.2020 року, а саме: огляду місця події в службовому кабінеті № 48 Коростенського ВП, є нестандартною вогнепальною зброєю. Вогнепальна зброя є короткоствольним гладкоствольним самозарядним пістолетом калібру 9мм. Р.А., № НОМЕР_1 з маркуваннями від стартового пістолета «ЕКОL» моделі «Маjоr». Пістолет справний та придатний для проведення пострілів на ураження: «кульковими» або «шротовими» патронами калібру 9мм. Р.А. або способом роздільного зарядження зброї з використанням шумових (холостих) патронів калібру 9мм. Р.А.К.. Пістолет виготовлений промисловим способом в Туреччині по типу сигнального пістолета.

Вилучені предмети визнані речовими доказами та приєднані до матеріалів кримінального провадження згідно постанови від 02.03.2020 року.

Отже, вилучені 02.03.2020 р. у ОСОБА_7 пістолет та патрони є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

Відповідність вилучених речей критеріям ч.1 ст.263 КК України не спростовано стороною захисту і не заперечувалось вироком місцевого суду.

Судом першої інстанції встановлено і зазначено у вироку, що за клопотанням сторони обвинувачення було допитано в якості свідка ОСОБА_15 (старшого слідчого), який дав показання про те, що він чергував в складі СОГ в якості слідчого, здійснювали виїзд в місто за повідомленням: Фабіянський в автомобілі марки «Мазда» перевозить вогнепальну зброю. При прибутті запитали у нього чи дійсно є зброя, ОСОБА_16 відповів «так», запропонували проїхати у райвідділ поліції для складання протоколу та вилучення предмета схожого на зброю. Фабіянський заперечень не мав. У райвідділі в присутності понятих вилучали зброю та патрони, яку ОСОБА_16 сам поклав на стіл, склали відповідний протокол ОМП. Обшук на місці не проводився лише візуально оглянули автомобіль.

Як встановив суд першої інстанції, на уточнюючі запитання захисника свідок ОСОБА_15 пояснив, що зброю вилучили у Фабіянського на місці зупинки, поклали до спецпакету, потім прослідували до райвідділу, де в присутності понятих оформили протоколом огляду місця події. Фабіянський у райвідділ заходив без зброї. Оформлення протоколу було у його службовому кабінеті, зброю поклали на стіл, і лише потім запросили понятих, відео фіксацію не застосовували. Відомості в ЄРДР вносилися після вилучення зброї.

Крім того, відповідно до наведених у вироку місцевого суду обставин, свідок ОСОБА_13 дав суду першої інстанції показання, які по суті є аналогічними за змістом показанням, безпосередньо наданих ним суду апеляційної інстанції, про те, що працівники поліції запросили його бути понятим під час проведення слідчої дії, яка проводилась у кабінеті в приміщенні поліції. Був присутній ще один понятий, обвинувачений та два поліцейських. Їм пояснили, що у чоловіка знайшли пістолет, показали його та обойму, яку знайшли у нього, та в їх присутності затриманий вказав, що пістолет належить йому. Все це було зафіксовано у протоколі, вони прочитали його та підписали. Пам`ятає, що пістолет знаходився у працівника поліції, який його роздивлявся, а потім поклав до пакету. Як він опинився у поліцейського не пам`ятає, та звідки цей пістолет взявся також не пам`ятає.

02.09.2026 р., допитаний в апеляційному суді свідок ОСОБА_13 показав, що він разом з колегою-водієм ОСОБА_17 вночі їхали на м.Овруч, їх зупинили працівники поліції і попросили побути свідками. Зазначив, що вони пройшли у поліцейський відділ, в кабінет, де йому та його колезі роз`яснили, що пістолет, який в цей час вже лежав на столі, це пістолет обвинуваченого. Свідок додав, що вже не пам`ятає як воно було чи вилучали пістолет в обвинуваченого в кабінеті, чи лише він вже лежав на столі, бо не звернув увагу, а тому не пам`ятає на даний час, однак пістолет бачив на столі.

За змістом отриманих судом першої інстанції показань свідка ОСОБА_14 , і наведених у вироку місцевого суду, свідок ОСОБА_14 дав показання про те, що як понятий бачив речі, які лежали на столі. Серед них був пістолет, набої. Йому пояснили, що зупинили чоловіка, в якого була зброя. Обвинувачений при ньому пояснював, що пістолет належить йому. Склали відповідні документи, які він підписав, опечатали вилучені речі. Щоб у його присутності вилучали з кишені обвинуваченого пістолет не пам`ятає.

Відповідно до безпосередньо одержаних і наведених судом першої інстанції у вироку показань обвинуваченого, ОСОБА_7 по суті пред`явленого йому обвинувачення винним себе не визнав та, як встановив суд, дав наступні показання: «все розпочалося із сварки з дружиною по вулиці Базарній, в нічний час. Неподалік від них проїжджала машина патрульної поліції, яка зупинилась та поцікавилась що трапилось, він відповів, що все добре – сімейна сварка. Потім сів в свою машину та почав їхати додому. Проїхавши метрів двісті, на вул.Коцюбинського його наздогнав цей же патрульний автомобіль і повідомив, що у нього в автомобілі знаходиться вогнепальна зброя. Він сказав, що вогнепальної зброї у нього не має, документів поліцейським і дозволу на огляд автомобіля не надавав, між ними почалася суперечка, поліцейські викликали слідчо-оперативну групу, які по приїзду почали відкривати двері та дивитися скрізь в його автомобілі, а в подальшому провели й поверхневий огляд. При огляді його внутрішньої лівої кишені знайшли стартовий пістолет, який вилучив оперативний працівник та передав слідчому Камінському. При вилученні понятих запрошено не було і будь-яких документів не складали. Слідчий наказав їхати з ним у відділок поліції, на що він попросив не залишати його автомобіль, тому підкорився наказу поліцейського та разом із працівником поліції сів у свій автомобіль і поїхали до Коростенського ВП. На першому поверху в поліції він просидів хвилин десять, потім його покликали у кабінет на другий поверх, де на столі вже лежав його стартовий пістолет, почався допит, поняті прийшли пізніше. Тримали його у відділку поліції тривалий час, він навіть просився додому, бо хотів їсти. В кабінеті у нього нічого не вилучали. Пістолет вилучили на місці його зупинки на вул. Коцюбинського, 22. На стартовий пістолет дозволу не потрібно, купував його в магазині «Охота та рибалка». Просив провадження у справі щодо нього закрити».

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на підставі безпосередньо досліджених цим судом доказів, зокрема наданих в суді показань обвинуваченого ОСОБА_7 , показань допитаних як свідків слідчого ОСОБА_15 , понятих ОСОБА_13 , ОСОБА_14 правильно встановив фактичні обставини, а саме що пістолет та патрони, які вилучені до Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області 02.03.2020 року в період часу з 06 год. 15 хв. до 07 год. 00 хв., під час проведення огляду місця події працівниками Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області за адресою: м.Коростень, вул.Грушевського, 5, в приміщенні службового кабінету №48, що оформлено протоколом, були насправді виявлені працівниками поліції о 05 год. 40 хв. цього ж дня по вул.Котляревського, 22, в м. Коростень в кишені куртки ОСОБА_7 , та на цьому ж місці в цей же час поміщені до спецпакету працівника поліції, а саме документальне оформлення вилучення цих виявлених і поміщених до спецпакету предметів через нетривалий проміжок часу вже мало місце в службовому кабінеті слідчого ОСОБА_15 Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області протоколом огляду місця події.

Ці обставини безпосередньо встановив і апеляційний суд на підставі повторно досліджених письмових доказів у заявленому обсязі та допитаних в апеляційному суді свідків, а саме свідка ОСОБА_13 , який був понятим під час проведення слідчої дії в кабінеті слідчого та об`єктивно показав апеляційному суду, що коли він прийшов у кабінет, пістолет вже лежав на столі і він не бачив, щоб цей пістолет вилучали у ОСОБА_7 .

Тому, апеляційний суд погоджується із здійсненою судом першої інстанції оцінкою цих обставин в зазначеній частині.

Поряд з цим, правильно встановивши ці фактичні обставини, суд першої інстанції, на переконання колегії суддів, надав їм невірну правову оцінку, безпідставно вважаючи, що за цих конкретних обставин мало місце затримання та мав місце особистий обшук ОСОБА_7 як затриманого, а не його поверхневий огляд (перевірка), а тому необгрунтовано визнав цей протокол огляду від 02.03.2020 року недопустимим доказом разом із похідними від нього доказами як такий, що отриманий з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, встановлених нормами ч.1, 3, 4 ст.208 та ст.214 КПК України.

Свої висновки апеляційний суд обгрунтовує наступним.

Що стосується висновків суду про фактичне затримання ОСОБА_7 без складення протоколу про затримання та його особистий обшук до внесення відомостей про кримінальне правопорушення в ЄРДР:

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 17, ст. 91 КПК винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину підлягає доказуванню у кримінальному провадженні, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно зі ст. 62 Конституції України та РішеннямКонституційного Суду України від 20 жовтня 2001 року № 12-рп/2011 обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина або встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання таких доказів. Визнаватися допустимими івикористовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Дійсно, згідно ст.209 КПК України особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

В той же час, відповідно до одержаних в судовому засіданні суду першої інстанції показань обвинуваченого, ОСОБА_7 , поміж іншого, показав: «…поліцейські викликали СОГ, які по приїзду почали відкривати двері та дивитися скрізь в його автомобілі, а в подальшому провели й поверхневий огляд. При огляді його внутрішньої лівої кишені знайшли стартовий пістолет, який вилучив оперативний працівник та передав слідчому Камінському, при вилученні понятих запрошено не було і будь-яких документів не складали. Слідчий наказав їхати з ним у відділок поліції, на що він попросив не залишати його автомобіль, тому підкорився наказу поліцейського та разом із працівником поліції сів у свій автомобіль і поїхали до Коростенського ВП….».

Отже, за змістом показань самого обвинуваченого, наданих ним суду, ОСОБА_7 поїхав із місця виявлення в нього пістолета своїм автомобілем, і це встановив суд першої інстанції, зазначивши у вироку.

Свідок ОСОБА_12 , який був повторно допитаний під час апеляційного розгляду, також показав про цю обставину та фактично засвідчив згоду ОСОБА_7 проїхати до відділення поліції у зв`язку із виявленням в нього пістолета з патронами, що він і зробив на власному автомобілі, не будучи обмежений в пересуванні.

Зокрема, свідок ОСОБА_12 06.08.2026 під час його допиту апеляційним судом показав, що одна з жінок повідомила, що водій має зброю. Він відмовився надати оглянути автомобіль, ми викликали слідчо-оперативну групу. Приїхала група, у складі, зокрема, слідчого Камінського та, на його думку, експерта. Про що вони спілкувались свідок показав, що не чув, але в подальшому ОСОБА_7 вийшов з автомобіля. Свідок чув, що йому пропонували поїхати у відділення поліції, саму зброю не бачив, але показав, що один з працівників поліції сів в автомобіль ОСОБА_7 і вони поїхали у відділення поліції.

Ці ж обставини і показання узгоджуються із наведеними у вироку показаннями свідка ОСОБА_15 , який згідно встановлених судом і зазначених у вироку обставин показав суду що, ОСОБА_7 запропонували проїхати у райвідділ поліції для складання протоколу та вилучення предмета схожого на зброю. ОСОБА_7 заперечень не мав.

Свідок ОСОБА_11 , повторно допитаний 02.09.2026 р. апеляційним судом, показав, що в 5 – 6 годин ранку він з колегою поліцейським побачили конфліктну ситуацію і щоб не було злочину зупинили розібратися. Свідок показав, що вони запитали чи потрібна допомоги, на що мати дружини обвинуваченого повідомила, що у обвинуваченого є зброя. Було викликано слідчо-оперативну групу. По приїзді групи обвинувачений вийшов поспілкуватися із слідчим. Свідок показав, що чув як обвинувачений сказав, що зброя в одязі. Через 10 хвилин після приїзду групи свідок з колегою поїхали. Також свідок показав, що за цей час, котрий він перебував на місці події, він не бачив, що до обвинуваченого застосовували силу, натомість показав, що вони стояли і спілкувались.

Також із змісту дослідженого апеляційним судом протоколу огляду місця події від 02.03.2020 не вбачається жодних заяв, скарг ОСОБА_7 на те, що його фактично було затримано.

Колегія суддів вважає, що за таких обставин цієї конкретної справи, коли ОСОБА_7 , згідно ж його власних показань, надано можливість їхати своїм власним автомобілем до відділення поліції після того, як при огляді його внутрішньої лівої кишені знайшли стартовий пістолет, який вилучив оперативний працівник та передав слідчому Камінському, а також враховуючи відсутність будь-яких скарг, заяв чи клопотань з приводу незаконного затримання, про що свідчить підписаний протокол огляду, відсутність відповідних показань допитаних судом понятих, з яких об`єктивно можливо було б зробити висновок про факт затримання, то за цих обставин апеляційний суд вважає, що та сама по собі обставина, що ОСОБА_7 погодився із пропозицією слідчого і поїхав разом із працівником поліції до відділення поліції з метою складення документів відносно виявленого в нього в громадському місці в нічний час пістолета і патронів, не свідчить про його затримання в порядку статей 207 чи 208 КПК України.

На переконання колегії суддів, висновки суду першої інстанції про відсутність у матеріалах кримінального провадження протоколу затримання обвинуваченого та порушення його прав при затриманні позбавлені процесуального сенсу, адже хронологія подій та її конкретні обставини, встановлені на основі викладеної вище сукупності доказів, свідчать про те, що обвинувачений не затримувався в порядку статей 207 чи 208 КПК України, тож і підстав для складання процесуального документу про його затримання не було.

Проте суд першої інстанції пов`язав свій висновок про недопустимість протоколу огляду місця події в цій справі саме у зв`язку з тим, що ОСОБА_7 був фактично затриманий, однак протокол про затримання не складався, та під час такого затримання було проведено особистий обшук ОСОБА_7 .

Такий висновок місцевого суду повністю спростовується усім вищезазначеним і, окрім того, наведеними показаннями у вироку суду першої інстанції самого ОСОБА_7 – «…поліцейські викликали СОГ, які по приїзду почали відкривати двері та дивитися скрізь в його автомобілі, а в подальшому провели й поверхневий огляд. При огляді його внутрішньої лівої кишені знайшли стартовий пістолет, який вилучив оперативний працівник та передав слідчому Камінському…»

Тобто навіть за змістом безпосередньо одержаних судом першої інстанції показань самого обвинуваченого, які наведені у вироку, поліцейські провели поверхневий огляд і при огляді його внутрішньої кишені знайшли пістолет, а отже висновки суду у вироку про особистий обшук ОСОБА_7 не відповідають фактичним обставинам справи, які встановив суд.

На підставі вищезазначених встановлених судом першої інстанції за показаннями ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 обставин, з якими за наслідком повторного дослідження доказів у заявленому обсязі погоджується і суд апеляційної інстанції, судом об`єктивно встановлено, що оформлені протоколом огляду місця події речі у виді пістолета і патронів були насправді виявлені об 05 год. 40 хв. цього ж дня по вул.Котляревського, 22, в м.Коростень в кишені куртки ОСОБА_7 та тоді ж поміщені до спецпакету поліцейським.

Однак, правильно встановивши ці обставини, висновок суду першої інстанції про особистий обшук ОСОБА_7 під час його фактичного затримання, з урахуванням вищенаведеного, не відповідає встановленим обставинам справи і є необґрунтованим.

Тобто встановивши, що пістолет і патрони були поміщені (вилучені) до спецпакету поліцейського ще в 05 год 40 хв. по вул.Котляревського, 22 м.Коростень внаслідок їх виявлення у ОСОБА_7 в ході його поверхневого огляду, приналежність яких обвинуваченому визнав і підтвердив сам обвинувачений, після чого ОСОБА_7 на пропозицію працівників поліції поїхав до відділення поліції, висновки суду про те, що замість огляду місця події, який оформлений протоколом від 02.03.2020 р., фактично мала місце слідча дія у виді обшуку під час фактичного затримання, не відповідає встановленим фактичним обставинам цієї справи.

Отже, висновки суду першої інстанції про особистий обшук ОСОБА_7 та здійснення його фактичного затримання не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, що згідно п.1 ч.1 ст.411 КПК України підтверджує невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, та що на підставі п.2 ч.1 ст.409 КПК України є підставою для скасування вироку місцевого суду.

Що стосується висновків суду першої інстанції про недопустимість протоколу огляду місця події від 02.03.2020, яким оформлено вилучення пістолета та патронів, а також похідних від нього доказів:

Найперше суд зазначає, що, оскільки обшуку та затримання обвинуваченого під час цієї слідчої дії не було, то підстав вважати цей протокол огляду недопустимим на цій підстав також неможна.

Також, відповідно до статей 214, 237 КПК України огляд є слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідування, що здійснюється після огляду. Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення.

Метою проведення огляду місця події є безпосереднє сприйняття та вивчення слідчим обстановки на місці події, виявлення слідів і предметів злочину, вилучення речових доказів, які мають або можуть мати відношення до обставин події, встановлення іншої необхідної інформації, що може мати значення в кримінальному провадженні, та фіксація цих даних у процесуальному документі - протоколі, в тому числі при необхідності, зі складанням планів, схем, графічних зображень, застосуванням фотозйомки, звуко- чи відеозапису, виготовленням відбитків та зліпків. Огляд місця події є однією з перших невідкладних слідчих дій (аналогічна позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 09.07.2025 у справі №585/2014/22, від 30.09.2025 у справі № 278/2871/21 ).

Тому колегія суддів вважає, що до внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР слідчий вправі був провести цю слідчу дію, яку фактично він розпочав (з 06 год. 15 хв.) через 35 хвилин після виявлення (в 05 год 40 хв.) в нічний час в громадському місці у ОСОБА_7 пістолета та патронів, і в процесі такого огляду, обшук ОСОБА_7 не здійснювався.

Апеляційний суд також зазначає, що ні суд першої інстанції у вироку, ні сторона захисту під час апеляційного розгляду, не обґрунтували, які саме права обвинуваченого було порушено оформленням протоколу огляду місця події від 02.03.2020 виявлених у ОСОБА_7 у громадському місці в нічний час о 05:40 хв. та поміщених до спецпакету пістолета і патронів, та в чому конкретно це виразилось.

Із змісту вироку суду першої інстанції, показань обвинуваченого, встановлених судом і наведених у вироку, із наявних матеріалів кримінального провадження, позиції сторони захисту в суді першої інстанції відповідно до наявних матеріалів та журналів судового засідання слідує, що ні суд першої інстанції у вироку, ні сторона захисту під час судового розгляду справи не піддавали сумніву, що вилучений вищезазначеним протоколом огляду місця події пістолет та патрони, були саме тими речами, котрі були виявлені об 05 год. 40 хв. 02.03.2020 року по вул.Котляревського, 22, в м.Коростень в кишені куртки ОСОБА_7 та тоді ж поміщені до спецпакету поліцейським.

Як убачається з висновків Великої Палати Верховного Суду, висловлених у постанові від 31 серпня 2022 року в справі 756/10060/17, у разі визнання доказів недопустимими суд має вмотивувати свої висновки про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, зазначивши, які саме й чиї права і свободи було порушено і в чому це виражалося. Оцінюючи докази на предмет допустимості відповідно до критеріїв, встановлених кримінальним процесуальним законом, суд виходить з обставин конкретної справи і також повинен вмотивувати своє рішення.

У той же час Велика Палата Верховного Суду зауважила, що послідовність викладу в диспозиції ст. 2 КПК України, яка визначає завдання кримінального провадження, дала підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів кримінального судочинства, які законодавець визначив як пріоритетні, - захисту особи, суспільства та держави від злочинних посягань, охорони прав і свобод людини, забезпечення оперативного й ефективного розкриття кримінальних правопорушень і справедливого судового розгляду.

Невідповідність тим чи іншим вимогам закону нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій, не в будь-якому випадку, а лише в разі, якщо вона призвела до порушення прав людини і основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність. Адже для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд має отримувати максимально повну інформацію щодо обставин, які належать до предмета доказування, надаючи сторонам у змагальній процедурі достатні можливості перевірити й заперечити цю інформацію.

В основі встановлених кримінальним процесуальним законом правил допустимості доказів лежить концепція, відповідно до якої в центрі уваги суду мають бути права людини і виправданість втручання в них держави незалежно від того, яка саме посадова особа обмежує права. На користь такого висновку свідчить зміст ст. 87 КПК України, якою визначено критерії недопустимості засобів доказування у зв`язку з недотриманням законного порядку їх одержання.

Велика Палата Верховного Суду констатувала, що імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини - заборони катування й нелюдського поводження (ст. З Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 1 ст. 28 Конституції України), прав підозрюваного, обвинуваченого на захист, у тому числі професійну правничу допомогу (п. «С» ч. 3 ст. 6 Конвенції, ст. 59 Конституції України), на участь у допиті свідків (п. «d» ч. 3 ст. 6 Конвенції), права людини на повагу до свого приватного життя, недоторканність житла (ст. 8 Конвенції), на відмову давати показання щодо себе, членів своєї сім?ї та близьких родичів (ч. 1 ст. 63 Конституції України). У кожному із зазначених вище випадків простежується чіткий зв`язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України.

Отже, на переконання апеляційного суду, та обставина цієї конкретної справи, що виявлені об 05 год. 40 хв. 02.03.2020 року по вул.Котляревського,22, в м.Коростень в кишені куртки ОСОБА_7 під час його поверхневого огляду та поміщені до спецпакету поліцейського пістолет та патрони, які через 35 хвилин розпочатим в приміщенні кабінету слідчого оглядом місця події, за участі обвинуваченого та понятих, були оглянуті і вилучені без жодних заперечень, та їх тотожність (між тими пістолетом і патронами, які виявлені о 05:40 і тими, які вилучені протоколом огляду із 06:15, котрі в подальшому були предметом дослідження експертиз), не піддавалась сумніву під час всього судового розгляду, не порушує фундаментальні права сторін кримінального провадження, а тому суд не вправі визнавати одразу недопустимими доказами дані, отримані у ході такого огляду, через саме лише формальне посилання сторони захисту про невідповідність часу, місця вилучення і окремих недоліків процесуального оформлення.

Вищезазначеного суд першої інстанції не врахував, помилково вважав протокол огляду місця події недопустимим доказом, а також недопустимими всі похідні від нього докази.

Ці порушення суду першої інстанції апеляційний суд вважає істотними в розумінні ч.1 ст.412 КПК України, оскільки вони зумовили помилкове визнання недопустимими доказів сторони обвинувачення, перешкодили суду ухвалити законне та обгрунтоване судове рішенні і призвели до неправильного вирішення справи, оскільки був постановлений необгрунтований виправдувальний вирок.

Ці порушення місцевого суду є підставою для скасування вироку згідно п.3 ч.1 ст.409 КПК України, та ухвалення нового вироку на підставі п.3 ч.1 ст.420 КПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає вищезазначений протокол огляду місця події працівниками Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області за адресою: м.Коростень, вул.Грушевського, 5, в приміщенні службового кабінету №48, в ході якого у ОСОБА_7 , вилучено предмет схожий на вогнепальну зброю – пістолет марки «ЕКОL Маjоr» cal. 9мм. Р.А.К. з серійним номером « НОМЕР_1 » чорного кольору, який згідно висновку експерта №6/4-81 від 24.03.2020 являється нестандартною вогнепальною зброєю, а також сім предметів схожих на бойові припаси – патрони, які згідно висновку експерта №6/4-82 від 12.03.2020, є пістолетними патронами кал.9мм. Р.А., що споряджені снарядом, який зовні схожий на снаряд «несмертельної дії» і які є боєприпасами, належним і допустимим доказом.

Як наслідок, апеляційний суд визнає допустимими і решту похідних доказів у виді, зокрема, вищезазначених висновків експертів № 6/4-82 від 12.03.2020 року, № 6/4-81 від 24.03.2020 року, які необґрунтовано було визнано судом першої інстанції недопустимими через помилкові висновки місцевого суду щодо оцінки допустимості протоколу огляду.

Апеляційний суд перевіривши за наслідками апеляційного розгляду це кримінального провадження в межах доводів апеляційної скарги прокурора не знайшов обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення, а тому вважає, що існує єдина версія подій, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді першої та апеляційної інстанцій, яка і дала апеляційному суду підстави для визнання ОСОБА_7 винуватим за пред`явленим йому обвинуваченням, з урахуванням здійсненої апеляційним судом нижченаведеної деталізації такого обвинувачення.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 682/956/17 за змістом ст. 404 КПК апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку на відповідність нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам кримінального провадження й дослідженим у судовому засіданні доказам.

За результатами встановлених судом першої інстанції і наведених у вироку обставин, яким надано правильну оцінку, та за результами безпосереднього дослідження доказів під час апеляційного розгляду, суд апеляційної інстанції деталізує окремі обставини вчинення кримінального правопорушення щодо часу, місця та обставин виявлення в кишені куртки ОСОБА_7 пістолета марки «ЕКОL Маjоr» та семи патронів, які 02.03.2020 року в період часу з 06 год. 15 хв. до 07 год. 00 хв., під час проведення огляду місця події працівниками Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області за адресою: м.Коростень, вул.Грушевського, 5, в приміщенні службового кабінету №48, було вилучено до Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області.

З цього приводу суд зазначає, що за змістом висунутого обвинувачення згідно обвинувального акту, вказані вище предмети були виявлені в правій кишені куртки ОСОБА_7 та вилучені до Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області 02.03.2020 року в період часу з 06 год. 15 хв. до 07 год. 00 хв., під час проведення огляду місця події працівниками Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області за адресою: м.Коростень, вул.Грушевського, 5, в приміщенні службового кабінету №48 у ОСОБА_7 .

Між тим, за наслідками апеляційного розгляду і безпосереднього повторного дослідження доказів апеляційним судом встановлено, що вилучені 02.03.2020 року в період часу з 06 год. 15 хв. до 07 год. 00 хв., під час проведення огляду місця події працівниками Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області за адресою: м.Коростень, вул.Грушевського, 5, в приміщенні службового кабінету № 48 вищезазначені пістолет і патрони були виявлені об 05 год. 40 хв. цього ж дня по вул.Котляревського, 22, в м.Коростень в кишені куртки ОСОБА_7 під час його поверхневого огляду та в цьому ж місці поміщені до спецпакету.

Колегія суддів деталізуючи ці окремі обставини вчинення кримінального правопорушення зазначає, що ці деталізовані судом та викладені у мотивувальній частині вироку апеляційного суду обставини, не виходять за межі висунутого ОСОБА_7 обвинувачення, оскільки значаться у наданих стороною обвинувачення доказах, зміст яких був наведений і у вироку суду першої інстанції, та жодним чином не перешкодили реалізації права обвинуваченого на захист.

Встановлення фактичних обставин справи апеляційним судом за наслідками апеляційного розгляду не вплинуло ні на правову кваліфікацію вчиненого, ні на об`єм висунутого обвинувачення, та охоплюється апеляційною процедурою оцінки оскаржуваного вироку в межах перевірки і оцінки доводів апеляційної скарги прокурора.

Тому, на переконання колегії суддів, за таких обставин суд може деталізувати окремі обставини вчинення кримінального правопорушення, що відповідає сталій практиці Верховного Суду (зокрема, постанови Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року у справі № 684/289/20; від 30.09.2025 у справі №278/2871/21).

Формулювання обвинувачення, визнаного апеляційний судом доведеним:

Таким чином, за результатами апеляційного розгляду, ОСОБА_7 визнається апеляційним судом винуватим у незаконному поводженні із вогнепальною зброєю та бойовими припасами, а саме придбанні, носінні та зберіганні вогнепальної зброї, бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, за наступних обставин.

В 2019 році, ОСОБА_7 , маючи умисел на незаконне придбання вогнепальної зброї та бойових припасів, в невстановленому місці, невстановленим способом, придбав вогнепальну зброю – пістолет та бойові припаси – сім патронів, і достовірно знаючи, що без передбаченого законом дозволу, вогнепальну зброю, бойові припаси зберігати заборонено, незаконно, зберігав та переносив вказану вогнепальну зброю та бойові припаси до 02 березня 2020 року.

02.03.2020 року в період часу з 06 год. 15 хв. до 07 год. 00 хв., під час проведення огляду місця події працівниками Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області за адресою: м.Коростень, вул.Грушевського, 5, в приміщенні службового кабінету №48, було вилучено до Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області, виявлені об 05 год. 40 хв. цього ж дня по вул.Котляревського, 22, в м. Коростень в кишені куртки ОСОБА_7 під час його поверхневого огляду та поміщені на цьому ж місці події до спецпакету працівників поліції:

1) предмет схожий на вогнепальну зброю – пістолет марки «ЕКОL Маjоr» cal. 9мм. Р.А.К. з серійним номером « НОМЕР_1 » чорного кольору, який згідно висновку експерта №6/4-81 від 24.03.2020 являється нестандартною вогнепальною зброєю. Вогнепальна зброя є короткоствольним гладкоствольним самозарядним пістолетом калібру 9мм. Р.А., № НОМЕР_1 з маркуваннями від стартового пістолета «ЕКОL» моделі «Маjоr». Пістолет справний та придатний для проведення пострілів на ураження: «кульковими» або «шротовими» патронами калібру 9мм. Р.А. або способом роздільного зарядження зброї з використанням шумових (холостих) патронів калібру 9мм. Р.А.К.. Пістолет виготовлений промисловим способом в Туреччині по типу сигнального пістолета;

2) сім предметів схожих на бойові припаси – патрони, які згідно висновку експерта №6/4-82 від 12.03.2020 : є пістолетними патронами кал.9мм. Р.А., що споряджені снарядом, який ззовні схожий на снаряд «несмертельної дії» і які є боєприпасами. Пістолетні патрони виготовлені промисловим способом. Пістолетні патрони придатні до стрільби на ураження цілі та можуть бути відстріляні з вогнепальної зброї самозахисту калібру 9мм. Р.А. або з іншої зброї кал. 9мм. Р.А. та калібру 9 мм. R/Р.А., а також газової зброї калібру 9мм. R.К./ ОСОБА_10 , якщо канал ствола дає можливість проходу еластичного снаряду при пострілі, які ОСОБА_7 незаконно придбав, носив та зберігав, без передбаченого законом дозволу.

При вирішенні питання про покарання обвинуваченого колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з ч. 2 ст. 52 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобіганню вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд враховує, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, є тяжким злочином

ОСОБА_7 раніше не судимий, є одруженим, має на утриманні малолітню дитину, має постійне місце проживання, характеризується позитивно, не перебуває на диспансерному обліку у лікаря психіатра і нарколога.

Обставин, які пом`якшують та які обтяжують покарання ОСОБА_7 , суд не встановив.

З цих підстав, з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, обставин його вчинення та даних про особу винного, суд вважає, що ОСОБА_7 слід призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки і 6 місяців, тобто ближче до мінімальної межі санкції ч.1 ст.263 КК України, яке за своїм видом та розміром є необхідними та достатніми для його виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, воно відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації, є адекватним характеру вчинених ним дій, їх небезпечності та відомостям про його особу.

Відповідно до змісту ч.1 ст.75 КК України можливість прийняття рішення про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням напряму пов`язана із врахуванням тяжкості кримінального правопорушення, особи винного та інших обставин справи, з урахуванням яких робиться висновок про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Верховний Суд у постанові від 29 березня 2023 року по справі №127/2655/21 (провадження № 51-118км23) вказав, що рішення суду про застосування інституту звільнення від призначеного покарання, має бути належним чином умотивовано, із перевіркою та аналізом обставин, які суд бере до уваги, що вони є достатніми для висновку про можливість виправлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, без ізоляції від суспільства.

Отже, за своєю суттю, застосування статті 75 КК України до осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, можливе лише у тих випадках, коли є підстави вважати, що виправлення винного можливе без реального відбування покарання, висновок про що робиться судом в першу чергу із врахуванням зазначених в ч.1 ст.75 КК України обставин.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що при призначенні покарання ОСОБА_7 в цьому конкретному кримінальному провадженні є підстави застосувати положення ст.75 КК України, як про те просить прокурор в апеляційній скарзі, оскільки суд дійшов висновку, про можливість виправлення ОСОБА_7 без ізоляції його від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Призначене обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 75 КК України відповідатиме загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Крім того, таке покарання є достатнім і необхідним для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, як самим обвинуваченим, так і іншими особами, відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі винного.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.

Відповідно до пунктів 2, 3 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є: невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Апеляційним судом зазначено вище в чому виразились вказані невідповідність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно п.3 ч.1 ст.420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції.

Оскільки колегія суддів не знайшла достатніх підстав для призначення обвинуваченому покарання в тій мірі, в якій просить прокурор, тому вказана обставина зумовлює часткове задоволення його апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 418, 420, ч.15 ст.615 КПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу прокурора Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_9 задовольнити частково.

Вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 07 квітня 2026 року стосовно ОСОБА_7 скасувати.

Ухвалити новий вирок.

Визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки і 6 (шість) місяців.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом 1 (одного) року і 6 (шести) місяців іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно ст.76 КК України, покласти на засудженого ОСОБА_7 наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, в розмірі 2512,16 грн. за проведення судових експертиз № 6/4-82 від 12.03.2020 року та № 6/4-81 від 24.03.2020 року.

Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 03.03.2020 року в цьому кримінальному провадженні, скасувати.

Речові докази: пістолет та сім патронів до нього – знищити.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

На виконання вимог ч.15 ст.615 КПК України негайно вручити учасникам судового провадження копію повного тексту вироку.

Судді :