Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №161/13057/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/13057/26 Провадження №33/802/848/26Головуючий у 1 інстанції:Плахтій І. Б.

Доповідач: Гапончук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Гапончук В.В., з розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 липня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів на строк 1 (один) рік.

Визначено стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. судового збору.

Згідно з постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 11 червня 2026 року о 01:55 год у м. Луцьку по вул. Зв`язківців, 2, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Suzuki Grand Vitara, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; порушення мови; поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою технічного засобу Alcotest Drager 6810 ARBL-0718 на місці зупинки та у медичному закладі у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на технічні засоби відеозапису, а саме портативні відеореєстратори поліцейських 475641, 477815. Такі дії ОСОБА_1 працівниками поліції кваліфіковані, як порушення вимог п. 2.5 ПДР, адміністративна відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КпАП України.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з постановою суду першої інстанції у зв`язку з її незаконністю, оскільки судовий розгляд відбувся без його повідомлення і участі, що позбавило його можливості реалізувати гарантовані законом права. Поштове відправлення було отримане членом сім`ї, оскільки апелянт перебував у службовому відрядженні. Також ОСОБА_1 вказує, що взагалі не знав про наявність стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КпАП України, а стягнення у виді позбавлення керування транспортними засобами є надто обтяжливим для його сім`ї, враховуючи, що він працює водієм міжнародних перевезень, є єдиним працюючим членом сім`ї, та на його утриманні перебувають двоє дітей.

Просить оскаржену постанову скасувати та направити на новий судовий розгляд або закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В судове засідання ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, не з`явився. Подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, проте апеляційний суд визнав не поважними обставини, якими ОСОБА_1 мотивує відкладення судового розгляду. Враховуючи уже неодноразове відкладення судових засідань 31.08.2026, 07.09.2026, 14.09.2026 за ініціативи ОСОБА_1 , апеляційний суд вважав за можливе здійснити судовий розгляд за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відповідно до вимог ст. 268 КпАП України.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, доходжу такого висновку.

Відповідно до ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Даних вимог закону при винесенні постанови місцевим судом дотримано.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо заперечення законності та обґрунтованості оскарженої постанови судді, слід зазначити таке.

Відповідно до 2.5 ПДР водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Частина 1 ст. 130 КпАП України передбачає відповідальність як за керування, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до змісту ст. 266 КпАП України та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі Інструкції), якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану алкогольного сп`яніння у водія транспортного засобу (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), у зв`язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України за ознакою правопорушення - відмова від проходження, відповідно до установленого порядку, огляду на стан алкогольного сп`яніння, повністю стверджується зібраними та дослідженими у судовому засіданні суду першої інстанції доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №689725 від 11 червня 2026 року; довідкою УПП у Волинській області від 11 червня 2026 року; актом огляду на стан алкогольного сп?яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 11 червня 2026 року; постановою про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 7351656 від 11 червня 2026 року; рапортом від 11 червня 2026 року; відеозаписом.

Протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №689725 від 11 червня 2026 року стосовно ОСОБА_1 зафіксовано наявні у нього ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці, а також відмову від проходження огляду на стан сп`яніння, у встановленому законом порядку.

Актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів також зафіксовано наявні та виявлені поліцейським у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, а також відмову від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі.

Відповідно до змісту ст. 266 КпАП України та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі Інструкції), якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану алкогольного сп`яніння у водія транспортного засобу (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), у зв`язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння.

У той час, відповідно до ч. 2 ст. 266 КпАП України, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно із ч. 3 цієї статті КпАП України у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Відповідно до п. 6 Розділу І Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Згідно з п.7 Розділу І у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я.

Із відеозапису із нагрудного відеореєстратора камери інспектора поліції який, з урахуванням вимог ст. 251 КпАП України, є належним доказом вини ОСОБА_1 та значиться як додаток до протоколу про адміністративне правопорушення, із достатньою повнотою, убачаються детальні обставини вчинення ним даного адміністративного правопорушення. Із цього відео видно, що транспортний засіб марки Suzuki Grand Vitara, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 зупинили у зв`язку пересуванням під час комендантської години. Після зупинки даного транспортного засобу, у водія виявлено було ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці, і ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, у встановленому законом порядку. Проте водій від проходження такого огляду як на місці зупинки транспортного засобу, так і у найближчому закладі охорони здоров`я неодноразово відмовився. При цьому ОСОБА_1 було роз`яснено його права та наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому порядку, складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КпАП України.

Зазначений відеозапис не містить ознак монтажу чи інших недоліків, які б давали суду підстави для визнання його недопустимим доказом, а тому відображений на ньому перебіг події цілком підставно взятий до уваги судом.

Так, всебічно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи в розрізі із наявними у ній доказами в їх сукупності, суд апеляційної інстанції доходить висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.

Стверджуючи про безпідставний судовий розгляд справи у суді першої інстанції за його відсутності ОСОБА_1 не наводить обґрунтованих мотивів, яким чином вплинула його відсутність у судовому засіданні на повноту з`ясування обставин вчиненого ним адміністративного правопорушення, інформації якою не володів суд на момент розгляду справи, а також фактів, які б спростовували його вину не наводить.

Разом з тим, слід зауважити, що апеляційним судом прийнято апеляційну скаргу до розгляду, чим фактично відновлено, на думку ОСОБА_1 , втрачену можливість реалізувати право на надання пояснень та додаткових матеріалів щодо обставин справи, однак такі не були надані.

Тому, вважаю висновки судді про порушення ОСОБА_1 пункту 2.5 ПДР та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп`яніння, правильними.

При розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КпАП України, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, що притягається до адміністративної відповідальності у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію дій, тоді як вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України доводиться сукупністю ознак та достатньо вагомих доказів, які узгоджуються між собою.

Нових та переконливих доказів, у спростування зазначених у постанові судді обставин, апелянтом надано не було, при цьому слід зауважити, що оскільки ОСОБА_1 звертається до суду з різного роду письмовими клопотаннями, тому можливо таким чином надати письмові докази чи пояснення щодо обставин справи, у разі неможливості особисто з`явитися в судове засідання.

Водночас твердження про неналежне повідомлення ОСОБА_1 про судовий розгляд у суді першої інстанції не знайшло свого підтвердження, оскільки він усіма доступними шляхами повідомлявся про дату і час судового засідання. На спростування тверджень, що відсутність його за місцем свого проживання унеможливлювала отримання поштових відправлень, в матеріалах справи наявні телефонограми на номер телефону, який ідентичний тому, що зазначений ОСОБА_1 в апеляційній скарзі та інших документах, поданих до суду. Також в справі наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке адресоване ОСОБА_1 та наявна відмітка про його вручення.

Слід акцентувати увагу на те, що розгляд справи судом першої інстанції за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є безумовною підставою для скасування судового рішення.

Доводи, що копія протоколу про адміністративне правопорушення не вручалася ОСОБА_1 та він загалом не знав про існування судового провадження щодо нього цілком голослівні і надумані. В протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 він відмовився від підпису, як і зроблено відмітку про відмову від отримання копії цього протоколу. Поведінка ОСОБА_1 , яка зафіксована на відеозаписі, свідчить, що він агресивно спілкувався з працівниками поліції, не завжди відповідав на їх запитання, тому саме його волевиявленням було рішення про відмову від підпису і отримання копії згаданого протоколу, а не неналежне забезпечення працівниками поліції роз`яснення інформації щодо складених стосовно нього документів чи їх вручення.

Під час апеляційного розгляду апелянт також належним чином повідомлявся про судові засідання, які за проханням ОСОБА_1 відкладалися. Клопотання про надання копії відеозаписів обставин вчинення адміністративного правопорушення було задоволено та 31.08.2026 надіслано компакт диск із відеозаписом на поштову адресу апелянта, і на його електронну адресу. Покликання про неможливість все-таки ознайомитися з матеріалами згаданого відеозапису протягом часу (з 28.08.2026 – 05.10.2026), апеляційний суд визнає необґрунтованими, враховуючи що суд усіляко у цьому сприяв апелянту. Твердження про значну територіальну віддаленість місця проживання, а саме м. Радивилів, Дубенського району, Рівненської області від м. Луцька також не є такими, що беззаперечно б свідчили про неможливість прибути до суду.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, повинна добросовісно використовувати надані їй процесуальні права, не зловживати ними та зобов`язана демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку скаржник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Таким чином, враховуючи обізнаність ОСОБА_1 про дату і час судового розгляду, апеляційний суд не вбачає порушень права на захист та справедливий суд, у зв`язку з розглядом судом першої та апеляційної інстанції справи за його відсутності. Наявність клопотання про відкладення судового засідання з підстав не ознайомлення із відеозаписом, приєднаним до справи, не є поважною причиною неявки останнього в суд. До свого клопотання про відкладення судового розгляду ОСОБА_1 приєднав документальне підтвердження про перебування у відрядженні лише до 23.09.2026, тобто поважність причин неявки в судове засідання 05.10.2026 останнім не підтверджено.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що в даному випадку ОСОБА_1 не позбавлений передбаченого законодавством права на захист.

Разом з тим безпідставним є зазначення ОСОБА_1 тих обставин, що він є єдиним працюючим членом сім`ї, його професійна діяльність безпосередньо пов`язання з керуванням транспортними засобами та інших відомостей про особу, оскільки вчинення діянь, які кваліфікуються в національному законодавстві за ст. 130 КпАП України, є одним з найбільш тяжких порушень у сфері безпеки дорожнього руху.

Тяжкість стягнення обумовлена саме високим ступенем суспільної шкоди, яка завдається такими діяннями і водій ОСОБА_1 , вчиняючи адміністративне правопорушення за ст. 130 КпАП України, повинен був це розуміти.

Зважаючи на наведене, суд не вправі при визнанні особи винуватою за ст. 130 КпАП України, призначати інше покарання, ніж передбачене санкцією, або ж перейти до іншого виду стягнення чи звільнити від стягнення, оскільки Законом України встановлена пряма заборона застосування пом`якшення стягнення чи звільнення від стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

У рішенні по справі О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи користується автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізує своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржена постанова суду, є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні, а апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КпАП України,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 липня 2026 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського

апеляційного суду В. В. Гапончук