Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №582/1325/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №582/1325/25

Номер провадження 22-ц/816/2771/26

Категорія - 76

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Замченко А.О. (суддя-доповідач), суддів: Черних О.М., Худика А.М.,

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Грицика Геннадія Олексійовича, подану в інтересах ОСОБА_1 ,

та апеляційну скаргу адвоката Ганненка Олега Сергійовича, подану в інтересах Комунального підприємства «Недригайлівводосервіс»,

на додаткове рішення Недригайлівського районного суду Сумської області від 09 липня 2026 року в складі судді Жмурченка В.Д., ухвалене в м. Недригайлів, Сумської області (повний текст виготовлено 09 липня 2026 року)

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Недригайлівводосервіс» про визнання незаконними дій, скасування змін щодо істотних умов праці,

в с т а н о в и в :

02.06.2026 представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Грицик Г.О. звернувся до суду із заявою, в якій просив постановити додаткове рішення про стягнення 22102 грн 81 коп. витрат на правничу допомогу.

Додатковим рішенням Недригайлівського районного суду Сумської області від 09.07.2026 заяву задоволено частково: стягнуто з КП «Недригайлівводосервіс» на користь ОСОБА_1 10000 грн витрат на правничу допомогу.

Не погоджуючись з додатковим рішенням суду, адвокат Грицик Г.О. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати додаткове рішення в частині відмови стягнути 12102 грн 81 коп. витрат на правничу допомогу та ухвалити нове, яким стягнути витрати в повному обсязі.

Вказує, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє таке клопотання. КП «Недригайлівводосервіс» подавав заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу. Але останній не заявляв формального клопотання про зменшення розміру витрат та не надавав альтернативного розрахунку суми, яку він вважає співмірною, чи доказів ринкової вартості подібних послуг.

Звертає увагу, що суд першої інстанції безпідставно відхилив оплату часу, який адвокат витратив на три поїздки до Недригайлівського районного суду Сумської області, який склав понад 8 годин, що суперечить практиці Верховного Суду.

Зазначає, що позивачем було заявлено до відшкодування 2602 грн 81 коп. транспортних витрат (вартість пального), які підлягали відшкодуванню відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 12.08.2020 у справі №826/13271/16.

Зауважує, що відповідач намагався ввести суд в оману, стверджуючи, що відсутність банківських квитанцій унеможливлює стягнення витрат.

Наголошує, що суд першої інстанції вважав справу малозначною через її розгляд у спрощеному провадженні. Але розгляд справи в спрощеному провадженні автоматично не свідчить про її безумовну «простоту». Справа стосувалася специфічного трудового спору про незаконну зміну істотних умов праці, що вимагало від адвоката глибокого порівняльного аналізу редакцій посадових інструкцій, застосування практики Верховного Суду та доведення відсутності організаційних змін. Витрачений час (19,5 год) є об`єктивно необхідним для якісного захисту.

Адвокат Ганненко О.С. в інтересах КП «Недригайлівводосервіс» також подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати додаткове рішення та постановити нове рішення про відмову в стягненні витрат на професійну правничу допомогу або залишити заяву про ухвалення додаткового рішення без розгляду у зв`язку з недотриманням вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Вказує, що суд першої інстанції безпідставно стягнув витрати на професійну правничу допомогу, оскільки представник позивача до завершення розгляду справи не подав доказів понесення витрат на правничу допомогу, не подав договору про надання правничої допомоги, акт виконаних робіт, детального опису робіт, рахунків, доказів сплати або обов`язку сплатити витрати, а також не зробив належної процесуальної заяви про подання таких доказів після ухвалення рішення.

Звертає увагу, що докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, але лише за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Але представник позивача такої заяви не зробив.

Зауважує, що позивач не пояснив, чому до завершення розгляду справи не могли бути подані докази погодження умов гонорару, документи щодо авансового платежу, попередні рахунки, докази участі адвоката в судових засіданнях, попередній детальний опис уже виконаних робіт, докази транспортних витрат та інші документи, які існували до ухвалення рішення.

Вважає, що основною підставою для скасування додаткового рішення є порушення ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Разом з тим, навіть у разі оцінки поданих після рішення документів, заявлені витрати не були належно підтверджені та не відповідали критеріям реальності, необхідності й розумності. Договір про надання правничої допомоги не містив чіткого порядку обчислення гонорару: не було належно визначено чи гонорар є фіксованим, погодинним або змішаним, не було визначено порядок обліку часу, не було надано рахунку на оплату послуг. Також позивачем не надано доказів фактичної сплати коштів адвокату, у тому числі доказів сплати авансового платежу, якщо такий передбачався договором.

Зауважує, що транспортні витрати також не підтверджені належними доказами фактичного понесення. Розрахунок на підставі відстані, умовної норми витрат пального та середньої вартості бензину є лише теоретичним розрахунком, але не підтверджує фактичного придбання пального, фактичного використання конкретного автомобіля та фактичного понесення витрат саме у зв`язку з цією справою.

05.10.2026 представник позивача – адвокат Грицик Г.О. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому апеляційну скаргу відповідача просить залишити без задоволення.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 , його представник – адвокат Грицик Г.О., відповідач і його представник – адвокат Ганненко О.С. не з`явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином (том 2 а. с. 11-12, 18-20). Адвокат Ганненко О.С. подав клопотання про розгляд справи без його участі (том 2 а. с. 22). Інші учасники про причини неявки суд не повідомили.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що 02.10.2025 адвокат Грицик Г.О. в інтересах ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до КП «Недригайлівводосервіс» з позовом, в якому просив визнати незаконними дії відповідача щодо зміни істотних умов праці ОСОБА_1 ; визнати незаконним і скасувати повідомлення КП «Недригайлівводосервіс» від 06.08.2025 №135 та нову редакцію посадової інструкції головного інженера, затверджену 06.08.2025; зобов`язати КП «Недригайлівводосервіс» продовжувати з ОСОБА_1 трудові відносини на умовах, що діяли до видання зазначених незаконних актів.

У позові було вказано, що розмір судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку з розглядом справи, складає 17000 грн (а. с. 8).

Рішенням Недригайлівського районного суду Сумської області від 18.05.2026 позов задоволено. Визнано незаконним і скасовано повідомлення КП «Недригайлівводосервіс» від 06.08.2025 №135 «Про зміну посадової інструкції та істотних умов праці», інструкцію головного інженера, затверджену 06.08.2025. Вирішено питання щодо судових витрат.

02.06.2026 адвокат Грицик Г.О. в інтересах ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача 22102 грн 81 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Постановляючи рішення про часткове задоволення заяви, місцевий суд виходив з того, що розмір вартості послуг за правничу допомогу в сумі 22102 грн 81 коп. є завищеним і неспівмірним з предметом заяви, а тому зменшив їх розмір до 10000 грн.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого суду, оскільки він не відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд зобов`язаний поважати честь і гідність усіх учасників судового процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак (ст. 6 ЦПК України).

Згідно з ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 4, 5, 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є: змагальність сторін; диспозитивність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (статті 141, 142 ЦПК України).

Наведені етапи відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є загальними, тобто як для розподілу судових витрат згідно зі статтею 141 ЦПК України, так і статтею 142 ЦПК України. Іншого процесуальний закон не передбачає.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення Європейського суду з прав людини від 06.12.2007 у справі «Воловік проти України», заява №15123/03).

Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №209/3085/20).

За загальним правилом питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони в рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви про це до закінчення судових дебатів.

Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, а отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).

Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, слід зазначити, що вказівку в частині восьмій статті 141 ЦПК України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину, а як останній етап перед ухваленням судового рішення за наслідками розгляду справи, коли сторона може заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.

Подібні висновки викладено в постанові Верховного Суду від 20.05.2026 у справі №947/2075/21.

Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.

Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати.

До подібних правових висновків неодноразово доходив Верховний Суд у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, від 05.07.2023 у справі №911/3312/21, від 22.11.2023 у справі №712/4126/22; в ухвалі Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 07.07.2023 у справі №340/2823/21; постановах Верховного Суду від 26.07.2023 у справі №160/16902/20, від 10.01.2024 у справі №285/5547/21.

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1 ст. 246 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22.04.2024 у справі №346/2744/21, постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі №285/5547/21 касаційний суд виснував, що:

- у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі;

- у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.

У постанові Верховного Суду від 29.05.2025 у справі №757/40871/20 зазначено: «[…] представник позивача при зверненні 27.01.2025 із заявою про ухвалення додаткового рішення за результатами повторного апеляційного перегляду справи не зазначив про існування поважних причин, які перешкоджали поданню доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів у справі, не посилався на них до закінчення судових дебатів у суді апеляційної інстанції. Не наведено заявником поважних причин неможливості подання таких доказів і у заяві про ухвалення додаткового рішення, поданій до апеляційного суду 27.01.2025».

У додатковій постанові Верховного Суду від 25.09.2024 у справі №751/6006/21 зазначено, що: «12.08.2024 представник ОСОБА_2 - адвокат Бовкун В.І. подав до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового рішення в справі. […] постанова Верховного Суду від 01.08.2024 надіслана одержувачу ОСОБА_3 в його електронний кабінет 08.08.2024 (том 4 а. с. 122) […] Отже, клопотання ОСОБА_2, яке підписане представником ОСОБА_3, про поновлення строку для подання доказів щодо розміру понесених ним судових витрат слід задовольнити».

У постанові Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №161/5317/18 зроблено висновок про те, що потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів на підтвердження розміру витрат, пов`язаних з розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду.

Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1-3 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

У додатковій постанові Верховного Суду від 04.03.2026 у справі №161/9078/24 зазначено: «Постанова Верховного Суду в цій справі ухвалена 04.02.2026. Звертаючись до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» із заявою про ухвалення додаткового рішення 16.02.2026, тобто поза межами строку, визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України, ОСОБА_3 не заявляв клопотання про поновлення цього строку. Посилання ОСОБА_3 на те, що постанова Верховного Суду від 04.02.2026 доставлена в його електронний кабінет 11.02.2026, а тому заява про ухвалення додаткового рішення подана 16.02.2026 у передбачений процесуальним законом строк, - є помилковими, оскільки ці обставини не свідчать про дотримання визначеного законом строку. Колегія суддів дійшла висновку, що наявні підстави для залишення заяви ОСОБА_3 про ухвалення додаткового судового рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в справі без розгляду, що відповідає положенням статті 141 ЦПК України та вищенаведеній практиці Верховного Суду».

У справі, що переглядається:

02.10.2025 адвокат Грицик Г.О. в інтересах ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до КП «Недригайлівводосервіс» з позовом, в якому вказав, що орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу становить 17000 грн, однак до вказаного клопотання не долучено доказів понесення судових витрат на правничу допомогу (а. с. 8). До позову додано лише ордер серії ВІ №1265284;

після ухвалення 18.05.2026 місцевим судом рішення, 02.06.2026 адвокат Грицик Г.О. в інтересах позивача через систему «Електронний суд» подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача 22102 грн 81 коп. витрат на професійну правничу допомогу (а. с. 151-153);

до заяви про ухвалення додаткового рішення на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу було долучено: договір про надання правничої правової допомоги від 02.12.2024 №205, укладений між адвокатським бюро «Грицик» і ОСОБА_1 , акт прийому-передачі виконаних робіт від 01.06.2026, відповідно до якого загальна сума гонорару становить 19500 грн, транспортні витрати 2602 грн 81 коп., а всього 22102 грн 81 коп., скріншот карти з маршрутом від м. Суми до м. Недригайлова, наказ про введення в експлуатацію транспортного засобу від 20.07.2020 №07/1, інформацію консалтингової групи А-95 про середні ціни на бензин у лютому 2026 року (а. с. 155-162);

заяву про ухвалення додаткового рішення від 02.06.2026 обґрунтовано тим, що позивач та його представник не були присутні в судовому засіданні 18.05.2026 під час ухвалення рішення Недригайлівським районним судом Сумської області.

З огляду на викладене, оскільки адвокат Грицик Г.О. подав заяву про ухвалення додаткового рішення поза межами строку, визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України, клопотання про поновлення цього строку не заявляв, тому суду першої інстанції необхідно було залишити вказану заяву без розгляду. Сама лише вказівка на те, що рішення було доставлено в електронний кабінет адвоката 30.05.2026, не є підставою для автоматичного поновлення пропущеного процесуального строку без відповідного клопотання про це.

Висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, у постановах Верховного Суду від 13.03.2025 у справі №275/150/22, від 25.05.2021 у справі №910/7586/19, від 01.12.2021 у справі №641/7612/16-ц, від 12.08.2020 у справі №826/13271/16, на які посилається адвокат Грицик Г.О. в апеляційній скарзі, сформовані за інших відмінних обставин справи, тому не є релевантними в справі, що переглядається.

Інші доводи апеляційної скарги адвоката Грицика Г.О. зводяться до власної неправильної інтерпретації норм процесуального права, тому не є підставою для задоволення його заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення суду повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а тому додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно до ст. 376 ЦПК України з ухваленням нового рішення про залишення без розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу адвоката Грицика Геннадія Олексійовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу адвоката Ганненка Олега Сергійовича, подану в інтересах Комунального підприємства «Недригайлівводосервіс», задовольнити.

Додаткове рішення Недригайлівського районного суду Сумської області від 09 липня 2026 року в справі позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Недригайлівводосервіс» про визнання незаконними дій, скасування змін щодо істотних умов праці скасувати.

Заяву адвоката Грицика Геннадія Олексійовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - А.О. Замченко

Судді: О.М. Черних

А.М. Худик