Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №484/4325/26 — Миколаївський апеляційний суд

Справа № 484/4325/26

Провадження № 33/812/406/26

Головуючий суддя у першій інстанції Шикеря І. А.

Суддя-доповідач Фортуна Т.Ю.

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Миколаїв

Суддя Миколаївського апеляційного суду Фортуна Т.Ю., за участю секретаря судового засідання Гулого С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 – адвоката Дорова А.О. на постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02.09.2026 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, та на постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02.09.2026 про виправлення описки,

за участю: захисника – адвоката Дорова А.О.

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом першої інстанції обставин.

Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02.09.2026 провадження №3/484/1107/26 та №3/484/1107/26 про вчинення адміністративних правопорушень ОСОБА_1 об`єднано в одне провадження та присвоєно №3/484/1107/26; ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, та накладено штраф у розмірі «двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 85,00 грн».

Відповідно до зазначеної постанови, під час перевірки 28.05.2026 ФОП ОСОБА_1 було проведено інвентаризацію коштів магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_1 , оформлено опис готівкових коштів, згідно з яким в касі виявлено 2840 грн, а станом на 28.05.2026 на господарському об`єкті у звіті програмного реєстратора розрахункових операції фіскальний № 4001153953 зазначена сума готівки в касі – 2 480,50 грн. Тобто, 28.05.2026 ФОП ОСОБА_1 здійснила розрахункову операцію на суму 359,50 грн. без використання програмного РРО, чим порушила п. 1 п. 2 ст. 3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Крім того, під час здійснення оплати за продані товари в магазині "КітПес", через POS-термінал, за період з 06.08.2025 по 10.05.2026, через РРО фіскальний № 4001153953 не було проведено розрахункові операції на суму 55 283,65 грн, чим ФОП ОСОБА_1 допустила порушення п. 1, п. 2 ст. 3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Також, перевіркою встановлено, що в період з 01.01.2025 по 28.05.2026, ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , здійснювала реалізацію товарів з використанням POS-терміналу "ПУМБ" та не здійснювала відображення розрахункових операції в ПРРО № 4001387609, шляхом приймання розрахунків платіжною карткою, на загальну суму 27 496,18 грн, чим порушила п. 1, п. 2 ст. 3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Крім того, постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02.09.2026 виправлено описку в постанові Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02.09.2026 (справа №484/4325/26, провадження №3/484/1107/26), а саме: «Виправити описку в постанові Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02.09.2026, справа №484/4325/26, провадження №3/484/1107/26, вказавши у резолютивній частині кількість прожиткових мінімумів при призначенні адміністративного стягнення п`ять, замість двох».

Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.

Не погоджуючись із вказаними постановами, захисник ОСОБА_1 – адвокат Доров А.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить: скасувати постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02.09.2026 у справі №484/4325/26, провадження №3/484/1107/26, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП; скасувати постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02.09.2026 про виправлення описки; закрити провадження у справі №484/4325/26 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що в матеріалах справи немає доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Судом першої інстанції не було належним чином досліджено докази у справі та проігноровано обставини та суперечності, на які вказував захисник у своїх запереченнях.

Захисник зазначає, що під час судового розгляду не встановлено наявність законних підстав для проведення фактичної перевірки на підставі пп. 80.2.3. п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України. Так, не встановлено на підставі якого письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, ухвалено рішення про проведення фактичної перевірки. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання адвоката про витребування доказів щодо законності призначення фактичної перевірки.

Крім того, апеляційну скаргу мотивовано тим, що не встановлено продаж якого саме товару відбулося з порушенням вимог п. 1, п. 2 ст. 3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; не встановлено дату проведення такої операції та ким саме її було проведено, не встановлено статус ОСОБА_2 , дані про яку як працівника фігурують в матеріалах провадження. Апелянт зазначає, що таке формулювання обвинувачення є неконкретним, що позбавляє особу здійснити належний захист.

Також апелянт зазначає, що виправлення описки судом першої інстанції окремою постановою від 02.09.2026, якою в резолютивній частині судового рішення в частині визначення розміру адміністративного стягнення виправлено з «двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян» на «п`ять неоподатковуваних мінімуми доходів громадян», захисник вважає неправомірним, оскільки судом було фактично змінено зміст резолютивної частини постанови, а не виправлено технічну помилку.

У судовому засіданні захисник підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі.

Особа, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності, – ОСОБА_1 про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином; із клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не зверталась.

Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи.

Проаналізувавши доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, заслухавши пояснення в судовому засіданні, перевіривши матеріали судового провадження, суд дійшов таких висновків.

Мотиви апеляційного суду.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, суд, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, повинен всебічно, повно і об`єктивно дослідити всі обставини справи, оцінивши кожен доказ як окремо, так і в їх сукупності й навести в своєму рішенні за результатами їх дослідження та оцінки висновки щодо відсутності або наявності в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення.

Частина 1 ст. 155-1 КУпАП встановлює відповідальність за порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Указана норма є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює норму статті 155-1 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння.

Зокрема, такий порядок встановлено відповідно до п. 1 ст. 3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції, – зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Згідно з п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», – зобов`язані надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Пунктом 12 вказаної статті визначено таке зобов`язання: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпункт 75.1.3. зазначеної статті визначає, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до пп. 80.2.3. п. 80.2. ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування.

Отже, єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є письмове звернення покупця (споживача); інших підстав ця норма не встановлює.

Відповідно, саме наявність такого письмового звернення покупця (споживача) є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на ухвалення відповідного рішення.

Згідно з протоколом від 23.06.2026 № 389 ОСОБА_1 звинувачено у вчиненні дій в порушення вимог п. 1, п. 2 ст. 3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за адресою магазину «КітПес», АДРЕСА_1 , а саме: здійснення 28.05.2026 розрахункової операції на суму 359,50 грн. без використання програмного РРО, а також не проведення в період 23.07.2025 по 27.05.2026 розрахункових операцій через ПРРО фіскальний № 4001153953 на суму 55 283,65 грн.

Дата, час і місце вчинення порушення: 28.05.2026 о 17:39 у магазині «КітПес» за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, згідно з протоколом від 23.06.2026 № 388 ОСОБА_1 звинувачено у вчиненні дій в порушення вимог п. 1, п. 2 ст. 3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: проведено перевірку діяльності ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2025 по 28.05.2026, та встановлено не здійснення відображення (проведення) розрахункових операцій в ПРРО №4001387609 приймання від покупця розрахунків за товар шляхом розрахунку платіжною картою через POS термінал АТ «Пумб» на загальну суму 27 496,18 грн (перше порушення 08.04.2026 на суму 859,00 грн).

Дата, час і місце вчинення порушення: 28.05.2026 о 18:02 у магазині «КітПес» за адресою: АДРЕСА_2 .

Дії ОСОБА_1 контролюючим органом кваліфіковано за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП.

Так, ч. 1 ст. 155-1 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Об`єктом вказаного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг.

Об`єктивна сторона правопорушення має формальний склад.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Суб`єкт адміністративного проступку – як громадяни, так і посадові особи.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу та необережності.

Як зазначено вище, з диспозиції ч. 1 ст. 155-1 КУпАП випливає, що вона носить бланкетний характер і лише описує безпосередньо саме правопорушення, але для повного визначення ознак цього правопорушення відсилає до законодавчо встановленого порядку проведення розрахунків у певній сфері.

Зокрема, така норма має загальний і конкретизований зміст. Загальний зміст бланкетної диспозиції передається словесно-документною формою відповідної статті КУпАП і в обов`язковому порядку включає положення інших нормативно-правових актів. Із загальним змістом бланкетної диспозиції пов`язане визначення діяння як правопорушення певного виду та встановлення за нього адміністративної відповідальності, а конкретизований зміст цієї диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює адміністративно-правову норму більш конкретним змістом.

Водночас, як слідує із протоколів про адміністративне правопорушення, в них наведено загальний перелік порушень, тоді як не розкрита суть адміністративного правопорушення. Зокрема, фабула інкримінованих ОСОБА_1 адміністративних правопорушень не містить конкретних обставин, в чому вони полягають, які саме товари та коли ОСОБА_1 реалізувала з порушенням правила торгівлі і розрахунків. Відсутність таких обставин є грубим порушенням права особи на захист, оскільки не вказує на конкретні її дії, які розцінюються представниками державної влади як правопорушення. Також, ці порушення не дають суду можливості перевірити обставини та ідентифікувати, чи стосується цей протокол порушень, зазначених в акті фактичної перевірки, який додано до протоколу.

Таким чином, матеріали справи не містять документів щодо конкретних обставин справи, зокрема, підстав для проведення фактичної перевірки, які саме товари та коли ОСОБА_1 реалізувала з порушенням правила торгівлі і розрахунків, дослідивши які, можна було би перевірити інформацію внесену до акта перевірки та протоколу про адміністративне правопорушення.

Зазначений факт підтверджує неконкретність та суперечливість обвинувачення.

Зміст протоколу, який є актом обвинувачення є неконкретним, що порушує право особи на захист від неконкретного обвинувачення, в протоколі не зазначена та не встановлена конкретна фабула обвинувачення.

Також матеріали справи не містять жодних даних щодо посадових повноважень особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, які б були надані органом обвинувачення.

Таким чином, суд не встановив із необхідним ступенем конкретизації, які саме конкретні дії ОСОБА_1 утворюють об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, якими саме належними та допустимими доказами підтверджується вчинення таких дій та чи підтверджується матеріалами справи наявність усіх обов`язкових елементів складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey). «Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За приписами ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.

Дослідивши усі обставини справи в їх сукупності та оцінюючи зібрані у справі докази, достатньо підстав для висновку про недоведеність наявності в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, а викладені в постанові суду висновки не відповідають фактичним обставинам справи.

Згідно зі ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин як відсутність події і складу адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим провадження по справі підлягає закриттю.

Таким чином, сукупність доказів, що наявні в матеріалах справи не доводять факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, та, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, адміністративне провадження підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Щодо постанови від 02.09.2026 про виправлення описки, апеляційний суд зазначає таке.

Виправлення описки за своєю правовою природою спрямоване виключно на усунення технічної помилки, допущеної при оформленні вже ухваленого судового рішення, і не може бути способом зміни висновків суду щодо виду або розміру накладеного адміністративного стягнення.

У зазначеному провадженні зміна розміру штрафу з двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян на п`ять не є усуненням технічної неточності, оскільки безпосередньо змінює зміст постанови суду в частині визначеного особі адміністративного стягнення та призводить до погіршення її становища.

Таким чином, постановою про виправлення описки суд першої інстанції фактично змінив постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності по суті, збільшивши визначений нею розмір штрафу.

За таких обставин постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02.09.2026 не можна вважати такою, що спрямована на усунення технічної помилки, оскільки нею фактично змінено зміст первісної постанови та збільшено обсяг адміністративного стягнення.

Водночас, недоведеність факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, та наявність підстав для закриття адміністративного провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, дають підстави для висновку про незаконність постанови від 02.09.2026 про виправлення описки.

Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.

Зважаючи на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги; скасування оскаржуваних постанов та закриття адміністративного провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 245, 247, 251, 252, 280, 283, 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

– апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Дорова А.О. – задовольнити;

– постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02.09.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП та постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02.09.2026 про виправлення описки – скасувати;

– провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Миколаївського

апеляційного суду Т.Ю. Фортуна