Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №750/9245/24 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/9245/24

Провадження № 2/750/58/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

судді Рощиної Т.С.,

секретар Рубець В.В.

представника позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

третя особа – Чернігівська міська рада,

встановив:

ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до відповідачів, в якому просила усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1 землекористувачу ОСОБА_4 , зобов`язавши суміжних землекористувачів земельної ділянки по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_6 віднести межу земельних ділянок шляхом встановлення сітки рабиці на раніше встановлені та забетоновані металеві стовпи, як було станом на 2019 рік.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26 вересня 2008 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Чернігівської державної нотаріальної контори Чуприненко О.В., ОСОБА_4 успадкувала від померлого батька ОСОБА_7 13/20 частин житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав від 13.10.2023 року власником 13/20 частин житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 . Власником 7/20 частин того ж житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , є ОСОБА_8 . Заочним рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 22 жовтня 2008 року виділено в користування ОСОБА_4 земельну ділянку по АДРЕСА_1 загальною площею 671 кв.м., в т.ч.: під житловою забудовою - 70,0 кв.м., під двором, городом - 601,0 кв.м. По визначенню границь розподілу прокладені визначені експертом лінії. ОСОБА_8 виділено в користування земельну ділянку по АДРЕСА_1 загальною площею 362, кв.м., в т.ч. під житловою забудовою - 56,0 кв.м., під двором, городом – 306,0кв.м. Спору з приводу користування земельними ділянками у останніх не виникає. Співвласниками сусіднього житлового будинку та суміжної земельної ділянки по АДРЕСА_1 є: 5/6 часток житлового будинку належить відповідачці по справі ОСОБА_2 , власником 1/6 частки того ж житлового будинку є співвідповідач ОСОБА_6 . В 2019 році суміжними землекористувачами, відповідачами по справі, виділено та укріплено лінію межі між їх земельними ділянками шляхом встановлення та бетонування по всій межі металевих стопчиків та натягненням сітки-рабиці за їх власні кошти. ОСОБА_6 з даним варіантом не погоджувався і у них виник конфлікт, внаслідок чого викликались співробітники поліції та відбирались пояснення. Таким чином, між домоволодіннями чітко визначені та погоджені межі земельних ділянок, якими сусіди користувались до 2024 року і жодних питань з цього приводу не виникало. З початку 2024 року відповідачка по справі ОСОБА_2 зняла раніше встановлену нею сітку-рабіцу і заявила, що межа визначена не вірно і що вона має право на користування ще 0,6 метрів впродовж всієї спільної межі з землі, що належить ОСОБА_4 . На підтвердження свого наміру ОСОБА_2 на відстані близько 0,6 метрів від межі на земельній ділянці, що належить ОСОБА_4 , зруйнувала всі зелені насадження і заявила, що має намір перенести раніше встановлені металеві стопчики на 0,6 метрів в бік земельної ділянки, що належить ОСОБА_4 . 04 жовтня 2023 року Деснянським районним судом міста Чернігова по цивільній справі № 750/9199/20 прийнято рішення про поділ земельної ділянки між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , співвласниками житлового будинку, по АДРЕСА_1 . По даній справі ОСОБА_4 приймала участь в якості третьої особи. Деталі поділу суміжної земельної ділянки ОСОБА_4 невідомі. Відомо, що по даній справі призначалась судова земельно-технічної експертиза і один із варіантів поділу ліг в основу рішення суду. Вважає дії суміжних землекористувачів неприпустимими та таким, що обмежують право ОСОБА_4 на користування та подальшу приватизацію земельної ділянки і тому вимушена звернутися до суду за захистом порушеного права.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Чернігова ОСОБА_9 від 09 липня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та відкрито провадження у справі; встановлено сторонам строк для подачі суду заяв по суті справи, визначених частиною другою статті 174 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом - ЦПК України).

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 березня 2025 року у цивільній справі № 750/9245/24 призначено судову земельно-технічну експертизу; провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

01 липня 2025 року на адресу суду надійшов висновок експерта № 324/25-24 від 27 червня 2025 року, а тому виникла необхідність у поновленні провадження.

Проте, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_9 з посади судді Деснянського районного суду м. Чернігова відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 07.08.2025 та на підставі рішення зборів суддів Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.08.2025 № 6 вказану справу передано до канцелярії суду для призначення повторного автоматизованого розподілу в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК України.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 вересня 2025 року дану справу визначено для розгляду судді Деснянського районного суду м. Чернігова Супруну О.П.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова у складі судді Супруна О.П. від 15 вересня 2025 року прийнято позовну заяву до провадження; поновлено провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова у складі судді Супруна О.П. від 21 листопада 2025 року провадження у справі зупинено до вступу в справу правонаступників ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

01 травня 2026 року представник ОСОБА_2 , адвокат Бабинець С.П., подав до суду клопотання про поновлення провадження у справі.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова у складі судді Супруна О.П. від 01 травня 2026 року поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду.

Проте, у зв`язку з призначенням судді Супруна О.П. на посаду судді Чернігівського апеляційного суду відповідно до Указу Президента України від 02.06.2026 № 459/2026, відрахуванням його зі штату Деснянського районного суду м. Чернігова 14.06.2026 згідно з наказом голови Деснянського районного суду м. Чернігова від 10.06.2026 № 22-кг та на підставі рішення зборів суддів Деснянського районного суду м. Чернігова від 30.06.2026 № 10 вказану справу передано до канцелярії суду для призначення повторного автоматизованого розподілу в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК України.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 червня 2026 року дану справу визначено для розгляду судді Деснянського районного суду м. Чернігова Рощиній Т.С.

Ухвалою суду від 27 липня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судовий розгляд відкладався через необхідність залучення спадкоємця другого відповідача.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні.

Другий відповідач, ОСОБА_5 , у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце судовго розгляду повідомлялася завчасно, у встновленому законом порядку, клопотання про відкладення судового розгляду від неї до суду не надходило.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового розгляду повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи без його участі, щодо прийняття рішення по справі поклався на розсуд суду.

Заслухавши учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до копії Витягу з Державного реєстру речових прав від 13.10.2023 право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової, розмір часток 13/20 ОСОБА_4 (Том 1 а.с.10)

Згідно заочного рішення Деснянського районного суду від 22.10.2008р. справа №2-996/08, виділено в користування ОСОБА_4 земельну ділянку по АДРЕСА_1 загальною площею 671 кв.м, в тому числі: під житловою забудовою – 70,0 кв.м., під двором, городом – 601,0 кв.м. По визначенню границь розподілу лінії прокласти: т.т. 16-А-6,15 м. тт. АБ-1,69 м, тт. БВ-2,92 м., тт. ВГ-1,54 м., тт. ГД-9,14 м., тт. ДЕ-3,40 м., тт. ЕЖ-1,42 м., тт. ЖЗ-14,61 м., тт. ЗІ-23,28 м., тт. ІК-7,40 м., тт. КЛ-5,00 м, Л-13-7,40 м, тт. 13-14-23,50 м., тт. 14-15-20,70 м, 15-16-4,07 м. Виділити в користування ОСОБА_8 земельну ділянку по АДРЕСА_1 загальною площею 362 кв.м., в тому числі-під житловою забудовою-56,0кв.м., під двором, городом-306,0 кв.м. По визначенню границь розподілу лінії прокласти: тт.16-А-6,15м, тт. Б-1,69 м, тт. БВ-2,92 м, тт. ВГ-1,54 м, тт. ГД-9,14 м, тт. ДЕ-3,40 м, тт. ЕЖ-1,42 м, ЖЗ-14,61 м, тт. ЗІ-23,28 м, тт. ІК-7,40 м, тт. КЛ-5,00 м, тт. Л-12-14,24 м, тт. 12-11-5,06 м, тт. 10-11-3,28 м, тт. 10-9-5,23 м, тт. 9-8-10,57 м, тт. 8-7-4,41 м, тт. 7-6-20,49 м, тт. 6-5-20,25 м, тт. 5-4-10,83 м, тт. 3-2-22,68 м, тт. 2-1-11,26 м, тт. 1-17-4,72 м, тт. 17-16-7,80 м. (Том1 а.с.11-12)

Згідно рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04.10.2023, здійснено поділ земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:026:5080, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , між співвласниками ОСОБА_2 та

ОСОБА_6 за Варіантом № 1 розподілу земельної ділянки, зображеним на схемі у Додатку № 1 розподілу земельної ділянки до висновку експерта від 21.07.2023 № СЕ-19/125-22/137-ЗТ.Виділено в натурі ОСОБА_2 , як власнику 5/6 часток земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:026:5080, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , – земельну ділянку, площею 0,0742 га (0,0114 га + 0,0172 га + 0,0456 га), з відхиленням від ідеальної частки на 0,0091 га (на плані заштрихована блакитним кольором), яка обмежена лініями розділу, що проходять через точки 5-10, 27-35, 5; 12-18, 69, 40-59,12; 19-26, 1-3, 36, 60-66, 19.Виділено ОСОБА_6 , як власнику 1/6 частки земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:026:5080, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , – земельну ділянку, площею 0,0123 га, з відхиленням від ідеальної частки на 0,0044 га (на плані заштрихована зеленим кольором), яка обмежена лініями розділу, що проходять через точки 36-40, 69-60, 36.Виділено у спільне користування ОСОБА_2 та ОСОБА_6 частину земельної ділянки площею 0,0135 га (0,0113 га + 0,0022 га) (без штрихування), яка обмежена лініями розділу, що проходять через точки 10, 27-35, 5, 4, 3, 36-59, 12,-10; 66-69, 18, 19, 66.Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на земельну ділянку з кадастровим номером 7410100000:02:026:5080, за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії витягу із рішення Чернігівської міської ради №37/VIII-43 від 08.02.2024 надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), громадянам: 1.16 ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,0671 га. (Том 1 а.с.13)

Відповідно до схеми горизонтальної зйомки та прив`язки до ДГМ меж земельної ділянки №74101000000:02:026:0462, від А до Б – земельна ділянка по АДРЕСА_1 , від В до Г – земельна ділянка по АДРЕСА_2 .

Відповідачем надана технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 2023 рік на ім`я ОСОБА_2 , ОСОБА_6 . Кадастровий план земельної ділянки кадастровий номер земельної ділянки: 7410100000:02:026:0462.Відповідно до копії відомості про встановлені межові знаки. Під час виконання землевпорядних робіт було обстежено зовнішні межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). При обстежені раніше встановлених межових знаків не виявлено. Крайні поворотні точки зовнішньої межі земельної ділянки частково збігаються з твердими точками на місцевості (огорожа, будівля), а частково закріплені в натурі (на місцевості) межовими знаками (металевий прут), у кількості 3 шт. (том 1 а.с.70-79)

Також, витребувано копії поземельної книги кадастровий номер земельної ділянки 7410100000020260462та технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 2023 рік на ім`я ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , яка містить копію державного акту ЧН №009744 від 15.06.2004р, виданого на ім`я ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1000 га, що розташована в АДРЕСА_1 , надана для ведення будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) Список власників земельної ділянки: ОСОБА_2 – 5/6, ОСОБА_6 – 1/6. План меж земельної ділянки кадастровий номер земельної ділянки 74101:00000:02:026:5080 – 0,1000 га. З договору купівлі-продажу від 07 червня 1990 року слідує, що ОСОБА_6 придбав1/6 частину жилого будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 , земельна ділянка розміром 910,0 кв.м.Акт приймання-передачі межових знаків на зберігання. Межі земельної ділянки за кадастровим номером: 7410100000:02:017, яка знаходиться за адресою: по АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га, наданої власникам земельної ділянки гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_6 , закріплені в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка, де межа земельної ділянки не співпадає з капітальною забудовою або стаціонарною огорожею, у кількості 21 шт. (том 1 а.с.165-167)

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи №324/25-24 від 27.06.2025 опрацювавши дані, отримані під час проведення топографо-геодезичних робіт за допомогою програмного забезпечення для цифрової картографії та землеустрою Digitals/DeltaXEVersion5.0 Professional, та порівнявши їх з координатами «Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,1000 га гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_6 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 » встановлено невідповідність фактичного землекористування документації із землеустрою. В додатку 1 до висновку наведена невідповідність, де чорним кольором позначена фактична межа, синім межа згідно технічної документації, червоними стрілками з промірами вказані параметри невідповідності. Фактичне землекористування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 не відповідає координатам документації із землеустрою, про що наведено в додатку 1 до висновку.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 11.11.2025 ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до наданої приватним нотаріусом Морозовою О. спадкової справи, його дружина, ОСОБА_5 подала заяву про прийняття спадщини, що залишилася після смерті чоловіка, ОСОБА_6 . Судом замінено відповідача ОСОБА_6 на його спадкоємця – ОСОБА_5 .

У Земельному кодексі України закріплено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України (частина перша статті 153 ЗК України).

Частиною першою статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно зі статтею 78 ЗК України право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій, сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до частини другої статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно зі статтею 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Частинами першою, третьою статті 158 ЗК України встановлено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах території територіальних громад щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, обмежень у використанні земель та земельних сервітутів, додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органу місцевого самоврядування спір вирішується у судовому порядку (частина п`ята статті 158 ЗК України).

Крім того, Європейський суд з прав людини у справі «Іванова і Черкезов проти Болгарії» (№46577/15) від 21 квітня 2016 року підтвердив, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Пунктом 9 частини 1, 2 статті 21 ЗУ «Про благоустрій населених пунктів» встановлено, що огорожі є різновидом малих архітектурних форм та є елементом благоустрою. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об`єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.

Постановою КМУ від 07 червня 2017 року №406 затверджено Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію.

Так, згідно з п. 6 вказаного вище Переліку, зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд без влаштування фундаментів, зокрема навісів, альтанок, наметів, накриття, сходів, естакад, літніх душових, теплиць, гаражів, а також свердловин, криниць, люфт-клозетів, вбиралень, вигрібних ям, замощень, парканів, відкритих басейнів та басейнів із накриттям, погребів, входів до погребів, воріт, хвірток, приямків, терас, ґанків (щодо індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків), не потребує оформлення дозвільних документів на будівництво.

Згідно ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У ст.13 ЦПК України зазначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Як слідує зі ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За положеннями ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

В ст.89 ЦПК України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно до ст.110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 599/340/16-ц, підставою для подання позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є створення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою цього позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо). Умовами для задоволення про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути визначено дії, які повинен здійснити відповідач для усунення порушень права власника (володільця).

Позивач в позові просить усунути перешкоди шляхом відновлення меж земельних ділянок шляхом встановлення сітки рабиці на раніше встановлені та забетоновані металеві стовпи, як було станом на 2019 рік.

На підтвердження порушення відповідачем ОСОБА_2 належного права володіння та користування земельною ділянкою, що полягає у перенесені паркану, позивачем було заявлено клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи та відповідно складено висновок експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи № 324/25-24 від 27.06.2025. Як вбачається з матеріалів справи, та вказаного висновку експерта, право позивача на користування виділеною їй земельною ділянкою не є порушеним відповідачами, що вбачається, зокрема, з обгрунтування експерта та зроблених ним креслень.

В даному випадку до предмета доказування входить наявність порушень прав позивача у користуванні належної їй до користування земельною ділянкою площею 671 кв.м. При цьому позивач зобов`язаний довести порушення його прав, як власника суміжної земельної ділянки та обґрунтованості захисту його прав лише у такий спосіб, як перенесення паркану.

В даному випадку суду не надано доказів на підтвердження порушення прав позивача на користування нею виділеною їй земельною ділянкою, яке, за твердженням позивача, чинить відповідач ОСОБА_2 шляхом перенесення паркану.

Наданий висновок експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи № 324/25-24 від 27.05.2025 не містить даних про те, що перенесення бетонних стовпчиків було саме на ділянку ОСОБА_4 , оскільки фактичне землекористування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 не відповідає координатам документації із землеустрою, та, як слідує із зроблених експертом креслень, відповідачі за межі визначеної ділянки, що по АДРЕСА_1 , не вийшли.

Стороною відповідача заперечується факт чинення перешкод та перенесення паркану з сіткою-рабицею на земельну ділянку, яка перебуває у користуванні позивача, а стороною позивача не доведено, що паркан з сіткою-рабицею знаходяться на земельній ділянці позивача та перешкоджають їй належним чином використовувати свою земельну ділянку.

Враховуючи встановлені обставини справи в їх сукупності, оцінивши надані докази сторони позивача на підтвердження заявлених позовних вимог, з урахуванням заперечень відповідача ОСОБА_2 , меж заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Оскільки суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог, то питання щодо стягнення понесених судових витрат з відповідача на користь позивача не вирішується.

З урахуванням положень п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, у разі відмови в задоволенні позовних вимог інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Тому, витрати за проведення експертизи відповідно до акту здачі-приймання висновку експерта №324/25-24 в сумі 18659,52 грн. підлягають стягненню з позивача.

Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною третьою статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Як вбачається з матеріалів справи, представником відповідача ОСОБА_2 – адвокатом Бабинцем С.П. надано акт виконаних робіт від 05.10.2026 та квитанцію до прибуткового касового ордеру від 21.08.2024 відповідно до якого вартість виконаних робіт складає 12000 грн.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19)).

Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи. Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

Подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи. Аналогічні висновки викладені у змісті постанов Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24), від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24) та додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22).

При вирішенні питання визначення суми відшкодування витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, виходячи з фінансового стану обох сторін, поведінки сторін під час судового процесу тощо.

Верховним Судом у постановах від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, додатковій постанові від 14 квітня 2022 року у справі № 755/18750/20 (провадження № 61-19951св21) сформовано висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником відповідача надано суду: акт виконаних робіт від 05.10.2026 та квитанцію до прибуткового касового ордеру від 21.08.2024.

Суд зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони.

При визначенні суми відшкодування суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002, де зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Перевіривши зміст наданих документів, суд зазначає, що заявлені до стягнення судові витрати на професійну правничу допомогу вартістю 12000,00 грн є неспівмірними зі складністю цієї справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг відповідачу. Складання відповідних документів та представлення інтересів відповідача не потребувало аналізу великої кількості документів, а у справах даної категорії наявна усталена судова практика. Адвокат не був змушений вивчати додаткові джерела права чи складне законодавство.

Враховуючи викладене, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з ОСОБА_4 , до 6000,00 грн, що є співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних робіт.

Враховуючи викладене, керуючись ст.5, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.78, 90, 152, 158 Земельного кодексу України,

ухвалив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_5 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 витрати за проведення експертизи у розмірі 18659 (вісімнадцять тисяч шістсот п`ятдесят дев`ять) грн. 52 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 витрати на надання правничої допомоги в розмірі 6000 (шість тисяч) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Т.С. Рощина