Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №750/7092/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/7092/26

Провадження № 2/750/3573/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

судді – Кузюри М.М.,

секретаря с/з – Сірої П.А.,

представника позивача – Шапошнікової Т.Г.,

відповідача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – Лутай Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів та зміну розміру аліментів,

в с т а н о в и в:

У червні 2026 року позивач через свого представника - адвоката Шапошнікова І.Б., звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить припинити стягнення з нього на користь ОСОБА_3 утримання (аліментів) у розмірі 1/6 частини з усіх видів доходу щомісячно, встановлених рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 грудня 2016 року у справі №750/10683/16-ц, а також зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь відповідачки на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлених рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 грудня 2016 року у справі № 750/10683/16-ц, з 1/3 частини до 1/8 частини з усіх видів доходу, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Позивач обґрунтував свій позов тим, що 07 грудня 2016 року рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова з нього стягнуто на користь відповідача аліменти в розмірі 1/3 частини всіх видів доходів щомісячно на утримання дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 07.11.2016 та до досягнення дитиною повноліття, а також на користь відповідача аліменти в розмірі 1/6 частини всіх видів доходів щомісячно починаючи з 07.11.2016.

У рамках виконавчих проваджень з позивача підлягають стягненню аліменти, що в сукупності становить 1/2 частину (50%) усіх видів його доходу, і такий розмір аліментів створює надмірне фінансове навантаження на позивача. Через погіршення стану здоров`я та матеріального стану позивача, які викликають його неспроможність надавати матеріальну допомогу, а також, враховуючи покращення матеріального стану відповідача, відсутність потреби відповідача в матеріальній допомозі, позивач вважає, що розмір аліментів на утримання дочки підлягає зменшенню, а стягнення на користь відповідача аліментів в розмірі 1/6 – припиненню.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 липня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

Відповідач через свого представника надіслала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та стягнути з позивача 16100 грн витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись, зокрема, на те, що позивач не довів належними та допустимими доказами як істотного погіршення свого стану здоров`я, так і погіршення матеріального стану, а тому відсутні правові підстави для зменшення розміру аліментів на утримання їх спільної неповнолітньої дитини. Відповідач зазначає, що її доходи не забезпечують базових потреб на лікування, харчування та оздоровлення, а отже вона є такою, що потребує матеріальної допомоги, а позивач в свою чергу не довів належними, допустимими та достатніми доказами свою неспроможність надавати матеріальну допомогу, тому відсутні правові підстави для припинення стягнення 1/6 частини з усіх видів доходу щомісячно на утримання Бережної

Позивач через свого представника подав відповідь на відзив, де зазначив, що відповідач здійснює активну трудову та підприємницьку діяльність, отримує заробітну плату, пенсію по інвалідності, є власником трикімнатної квартири, її доходи порівняно з 2016 роком стабільно зростають, результати діяльності належних їй товариств опосередковано свідчать про наявність додаткового та значного доходу, а користування послугами дорогих приватних медичних закладів свідчить про наявність у відповідача відповідних фінансових можливостей.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала, просила його задовольнити.

Відповідач та її представник у судовому засіданні проти позову заперечували.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та її представника, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

За змістом ч. 3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 21.09.2016 було розірвано.

Від цього шлюбу вони мають неповнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 07.12.2016 із ОСОБА_2 , 1980 року народження, на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнуто:

- аліменти на утримання малолітньої дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 (одна/третя) частини з усіх видів доходу, щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07.11.2016 року і до повноліття дитини;

- утримання (аліменти) на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 (одна/шоста) частини з усіх видів доходу, щомісячно, починаючи з 07.11.2016 року.

Згідно копії свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_1 від 27.05.2021 проведено державну реєстрацію зміни імені з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_1 » (а.с. 94).

Постановами головного державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 17.06.2020 відкрито виконавчі провадження №62362500 та №62362335. Постановами головного державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 25.05.2026 у вказаних виконавчих провадженнях звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_2 , який проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 .

Станом на час ухвалення судового рішення про стягнення аліментів ОСОБА_2 перебував на посаді генерального директора ТОВ «Фірма «Стар Компані» (копія наказу № 1-к від 15.01.2016).

Рішенням № 1 від 29.04.2020 учасника ТОВ «Фірма «Стар Компані» ОСОБА_2 звільнено з посади керівника (генерального директора) з 29.04.2020 та призначено генеральним директором ТОВ «Фірма «Стар Компані» ОСОБА_3 з 30.04.2020.

Відповідно до довідки від 26.12.2025 № 11170/27 солдат ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_3 .

Згідно відповіді Пенсійного фонду України ОСОБА_2 отримує дохід у вигляді заробітної плати (назва страхувальника – Військова частина НОМЕР_2 ).

Згідно довідки АТ «ПУМБ» про рух коштів (зарахування заробітної плати) за період з 01.01.2026 по 07.06.2026 на рахунок ОСОБА_2 зараховано 93 177, 32 грн.

Відповідно до інформації з додатку «Реєстр нерухомості», станом на 22.06.2026 відсутні відомості про право власності на нерухоме майно, зареєстроване за ОСОБА_2 . Позивач проживає в орендованому житлі, на підтвердження чого додав копію договору оренди квартири від 05.11.2023 (а.с. 38-39) та від 05.08.2026 (а.с. 192).

На підтвердження погіршення стану здоров`я позивачем додано ряд медичних документів у копіях: виписка із медичної карти амбулаторного хворого, запис лікаря-травматолога, результати магнітно-резонансної томографії кінцівки, консультативні висновки спеціаліста, довідка військово-лікарської комісії (а.с. 20-25).

Збільшення фінансового навантаження позивач також пов`язує із витратами на лікування, реабілітацією, діагностичними процедурами та консультаціями профільних спеціалістів (а.с. 43-53).

1.Стосовно позовних вимог щодо зменшення розміру аліментів на дитину суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 192 Сімейного кодексу України (далі – СК України) розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи зміст ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. У зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Крім того, підставою для перегляду раніше визначеного розміру аліментів є також погіршення або поліпшення стану здоров`я учасників аліментних відносин.

Частиною першою ст. 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може ухвалити рішення, зокрема, про зменшення розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я особи, з якої стягуються аліменти, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому, виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті отримувача або платника аліментів, при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.

З аналізу цієї правової норми вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.

Статтею 3 Конвенції про права дитини визначено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 27 Конвенції про права дитини, держави -учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

В обґрунтування позову про зменшення аліментів на дитину та припинення стягнення аліментів на відповідача позивач звертає увагу суду на те, що він не має матеріальної можливості сплачувати аліменти на дитину у визначеному судом розмірі, оскільки у нього погіршився стан здоров`я та матеріальне становище.

З цього приводу суд констатує, що на час ухвалення рішення про стягнення аліментів на утримання дитини та непрацездатної дружини позивач був засновником та керівником ТОВ «Фірма Стар компані», мав можливість отримувати та збільшувати дохід за рахунок розвитку господарської діяльності підприємства. З 29.04.2020 позивача було звільнено з посади керівника та призначено на цю посаду відповідача, що могло вплинути на погіршення матеріального становища позивача. Однак суду не надано доказів про доходи позивача після припинення його участі у ТОВ «Фірма Стар компані», хоча до 2026 року він продовжував сплачувати аліменти та не порушував питання про погіршення його матеріального становища, незважаючи на оренду житла у м. Києві у 2023 році за 12 000 грн за один місяць.

Разом з тим, на час звернення до суду з позовною заявою та на час її розгляду позивач перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 (довідка № 11170/27 від 26.12.2025), де отримує грошове забезпечення, що не свідчить про його неспроможність сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі.

Згідно ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. На час ухвалення судового рішення про стягнення аліментів на утримання малолітньої дочки ОСОБА_4 у розмірі 13 частини усіх видів доходу, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, позивач визнавав позов у цій частині. Обов`язок утримання дитини не обмежується лише сплатою аліментів, а полягає у забезпеченні її базових життєвих потреб до досягнення нею повноліття. Особливістю утримання 15-річної доньки ОСОБА_4 , є зростання її потреб, у тому числі, матеріальних, викликаних підготовкою до самостійного життя.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Судом не отримано доказів про зміну сімейного стану позивача ОСОБА_2 чи наявності у нього на утриманні інших дітей.

Частиною 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З наданих позивачем доказів вбачається, що ОСОБА_2 отримав травму, пов`язану з проходженням військової служби, яка відноситься до тяжких, що підтверджується копією довідки військово-лікарської комісії №2026-0506-1146-0417-7 від 06.05.2026 (а.с. 25) та має ряд інших захворювань, що підтверджується копіями медичних документів. Разом з тим, позивачем не надано доказів, що він був звільнений з військової служби чи визнаний обмежено придатним, тобто стан його здоров`я дозволяє продовження військової служби.

Наведені докази свідчать про відсутність підстав для задоволення позову про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої ОСОБА_4 .

2.Щодо позовних вимог стосовно припинення стягнення аліментів на користь відповідача ОСОБА_1 суд виходить з наступного.

За приписами ч. 1 ст. 82 СК України право одного з подружжя на утримання, а також право на утримання, яке особа має після розірвання шлюбу, припиняється у разі поновлення його працездатності, а також реєстрації з ним повторного шлюбу. Право на утримання припиняється від дня настання цих обставин.

Відповідно до ч. 3 ст. 82 СК України право одного з подружжя на аліменти, які були присуджені за рішенням суду, може бути припинене за рішенням суду, якщо буде встановлено, що: 1) одержувач аліментів перестав потребувати матеріальної допомоги; 2) платник аліментів неспроможний надавати матеріальну допомогу.

З цього приводу у зазначених правовідносинах Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановою від 11 жовтня 2018 року (справа № 161/16931/16-ц, провадження № 61-23149св18) сформував наступне.

Згідно із частинами третьої, четвертою статті 75 СК України непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І, ІІ чи ІІІ групи. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частинами першою та другою статті 76 СК України передбачено, що розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.

Аналіз указаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що аліментні зобов`язання на утримання одного з подружжя можуть бути призначені за наявності юридичних складових – сукупності певних умов, а саме: перебування в зареєстрованому шлюбі або у фактичних шлюбних відносинах після розірвання шлюбу (стаття 76 СК України); непрацездатність одного з подружжя; потреба в матеріальній допомозі; нижчий від прожиткового рівень матеріального забезпечення.

Таким чином право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом.

Вказаний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 6-3066цс15 та від 16 серпня 2017 року у справі № 6-1111цс17.

З урахуванням викладеного вище, суд приходить до висновку, що наведені позивачем доводи про те, що відповідачка перестала потребувати такої матеріальної допомоги, знайшли своє підтвердження в суді з огляду на наступне.

Позивач ОСОБА_2 на підтвердження доводів позову про неспроможність сплати аліментів на неповнолітню доньку у визначеному судом розмірі та на користь відповідачки надав підтвердження джерела та розміру його доходів, а саме, відповідь Пенсійного фонду України (а.с. 35) та довідку АТ «ПУМБ» щодо розміру заробітної плати за період з 20.01.2026 по 05.06.2026. Зазначені докази підтверджують, що єдиним джерелом доходу позивача є його заробітна плата, розмір якої за шість місяців 2026 року у середньому складає 18571 грн.

На спростування зазначеного відповідачем не надано належних та допустимих доказів, лише у відзиві на позовну заяву зазначено, що позивач, як військовослужбовець мав би постійно перебувати у казармі, а не орендувати житло, а також повинен бути забезпеченим державним харчуванням, одягом, засобами особистої гігієни та медичним обслуговуванням, тому не несе відповідних затрат, по які вказує у позовній заяві. При цьому, відповідач не спростовує доказами розмір наявних доходів позивача, а лише стверджує, що позивачем не надано жодних доказів його матеріального становища як на момент ухвалення рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 07.12.2016 у справі № 750/1068/16-ц про стягнення аліментів, так і за весь період стягнення аліментів, що перешкоджає встановити, чи дійсно його матеріальне становище погіршилось. Відтак, вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами виникнення після 07.12.2016 нових обставин, які свідчили б про істотне погіршення його матеріального становища та/або зменшення розміру доходів.

Суд з огляду на положення ч. 3 ст. 12 ЦПК України, яка визначає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, приходить до висновку, що позивачем надані переконливі докази як обтяжливого тягаря розміру суми аліментів на користь відповідача, так і наявності підстав припинення стягнення аліментів на користь відповідача.

У ході судового розгляду відповідачем не спростовано доводи позивача про джерело доходів та їх розмір, відтак, суд приймає як належний доказ відомості про середній розмір заробітної плати позивача близько 20000 грн на місяць. Доказів щодо інших джерел доходів позивача суду не надано. З вказаної суми позивач сплачує аліменти на дитину у розмірі 1/3 частини заробітку, що складає приблизно 6667 грн, та аліменти на утримання непрацездатної відповідачки у розмірі 1/6 частини, що складає приблизно 3333 грн, а загалом – 10000 грн.

Позивач ОСОБА_2 у позові не заперечував, що на час ухвалення судового рішення про стягнення аліментів він був засновником, кінцевим бенефіціарним власником та керівником ТОВ «ФІРМА «СТАР КОМПАНІ», відповідно, отримував заробітну плату, як керівник ТОВ, та володів часткою в статутному капіталі, а стан його здоров`я на той час дозволяв отримувати й додаткові доходи, а нині єдиним джерелом доходів є лише заробітна плата.

У свою чергу, відповідач ОСОБА_1 на час подання позовної заяви з 2017 року є засновником та керівником ТОВ «ФІРМА СТАР КОМПАНІ», а з 2023 року також засновником та керівником ТОВ «ФІРМА СТАР КОМПАНІ 2010», отримує пенсію по інвалідності (за січень-червень 2026 року в середньому – 3591 грн)(а.с.124) та заробітну плату від діяльності очолюваних нею підприємств, середній розмір якої у 2026 році позивачка визначила у сумі 5794 грн на місяць.

Оскільки колишня дружина позивача є власницею двох товариств, вона володіє корпоративними правами, які є її майновим активом. Навіть якщо обороти компанії наразі незначні, як про це заявляє відповідач, сам факт володіння діючим бізнесом свідчить про наявність додаткових матеріальних можливостей і суперечить концепції «безпорадності» чи «абсолютної матеріальної скрути». На відміну від 1-ї чи 2-ї груп, 3-тя група інвалідності є робочою. Особи з цією групою вважаються частково працездатними та, як правило, ведуть самостійну трудову чи підприємницьку діяльність. У поєднанні з володінням ТОВ «ФІРМА СТАР КОМПАНІ» та ТОВ «ФІРМА СТАР КОМПАНІ 2010» це підтверджує спроможність відповідача забезпечувати себе.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 , маючи інвалідність ІІІ групи та отримуючи пенсію по інвалідності, будучи працездатною та маючи змогу здійснювати господарську діяльність, де отримує заробітну плату, має загальний середній дохід на місяць у розмірі 9385 грн, що більше ніж у 3 рази перевищує прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, що складає у 2026 році 2 595 грн.

Враховуючи вищенаведені висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду( постанова від 11 жовтня 2018 року, справа № 161/16931/16-ц, провадження № 61-23149св18), згідно якого один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом, відповідач ОСОБА_1 не відповідає такому критерію та згідно положень ч. 3 ст. 82 СК України підлягає визнанню її одержувачем аліментів, що перестав потребувати матеріальної допомоги.

Зазначена обставина є самостійною та достатньою підставою припинення стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 утримання (аліментів) у розмірі 1/6 частини з усіх видів доходу, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року стягнення та виплата аліментів в новому розмірі, а так само припинення їх стягнення, здійснюється виключно з дня набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 та п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат. Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 141, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем документально підтверджено понесення витрат на сплату судового збору в сумі 2129,92 грн.

Відповідачем документально підтверджено понесення витрат на правничу допомогу в сумі 16000 грн.

Таким чином, враховуючи, що вимоги позивача задоволено частково (50%), а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме, витрати по сплаті судового збору в сумі 1064,96 грн.

Крім того, з позивача на користь відповідача належить стягнути витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 8000 грн (100% - 50% = 50%); 50% від 16000 грн = 8000 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 77, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 432 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Задовольнити частково позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів на дружину та зміну розміру аліментів на утримання дитини.

Починаючи з дня набрання рішенням законної сили, припинити стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 утримання (аліментів) у розмірі 1/6 частини з усіх видів доходу щомісячно, встановлених рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 грудня 2016 року у справі №750/10683/16-ц.

Відмовити у задоволенні решти вимог.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1064,96 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8000 грн у відшкодування витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення проголошено 05.10.2026.

Позивач: ОСОБА_2 , останнє відоме місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_5 .

Суддя