Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №750/8519/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/8519/26

Провадження № 2/750/4106/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року м. Чернігів

Десня нський районний суд міста Чернігова в складі:

судді – Косенка О.Д.,

секретаря судових засідань – Суконнової В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки на період її навчання, –

в с т а н о в и в:

03 серпня 2026 року ОСОБА_3 (далі - Позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - Відповідач) про стягнення аліментів утримання повнолітньої дитини на період її навчання.

В обґрунтування позову зазначила, що з 13 грудня 2007 року перебувала у шлюбі з Відповідачем – ОСОБА_2 , який розірвано 02 листопада 2010 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у шлюбі народилась донька – ОСОБА_4 .

Як зазначає Позивач, після розірвання шлюбу донька постійно проживає разом з нею та перебуває на її повному матеріальному забезпеченні. На даний час ОСОБА_4 навчається на 2 курсі у Національному університеті «Чернігівська політехніка» на денній формі навчання.

ОСОБА_4 не в змозі самостійно утримувати себе, оскільки тривалий час необхідно присвячувати навчанню, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги.

Відповідач матеріальної допомоги на її утримання в добровільному порядку не надає, натомість є працездатною особою та має можливість надавати матеріальну допомогу.

Ухвалою суду від 06.08.2026 розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання Позивач не з`явилася, через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

У зв`язку з неявкою Відповідача, розгляд справи відкладено на 05.10.2026.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомляв, жодних заяв від нього не надходило.

Судова повістка відповідачу надсилалася за адресою його місця проживання, зареєстрованою в установленому законом порядку.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки у цьому випадку отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю суду. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 23.01.2023 у справі 496/4633/18, від 22.03.2023 у справі № 905/1397/21, від 30.08.2023 у справі № 910/10477/22.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

На підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним доказам та доводам сторони Позивача, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.12.2007 зареєстровано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , який рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 02.11.2010 у справі № 2-6590/10 розірвано (а.с. 5).

У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданим 12.08.2008 Відділом РАЦС Чернігівського міського управління юстиції (а.с. 3).

На даний час Позивач досягла повноліття, проживає разом з матір`ю про що свідчить витяг з реєстру територіальної громади від 01.08.2026 (а.с. 11,12).

З 01.09.2025 ОСОБА_4 навчається на 2 курсі у Національному університеті «Чернігівська політехніка» на денній формі навчання, за рахунок коштів державного бюджету, що підтверджується довідкою навчального закладу від 30.07.2026 № 200-25/1435 (а.с. 10).

При цьому, як зазначено Позивачем в позовній заяві, донька потребує матеріальної допомоги на оплату харчування, придбання одягу, медикаментів, навчального приладдя, послуг зв`язку та інших необхідних витрат, пов`язаних з навчанням та повсякденним життям.

У своїй позовній заяві Позивач вказує, що Відповідач не надає матеріальної допомоги дочці, аліменти на її утримання на даний час не сплачує.

Натомість Відповідач офіційно працює, а саме є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 , має постійний доход та можливість сплачувати аліменти, інших утриманців не має.

Положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 199 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Крім того, відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Стягнення із батьків аліментів на утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 17.04.2019 у справі № 644/3610/16 (провадження № 61-12782св18) зробив висновок про те, що Сімейним Кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків, брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 (провадження № 61-17937св21) Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Разом з тим, правовідносини щодо стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та повнолітньої дитини, яка продовжує навчання мають окремі відмінності в правовому регулюванні та правозастосовчій практиці, що, зокрема відображено у правових позиціях Верховного суду.

Так, відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Аналогічні правові позиції наведені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі №748/2340/17

У постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 761/10510/17 Верховний Суд вказав, що при встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати. Наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину) є обов`язковою складовою сукупності юридичних фактів, на підставі яких виникає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття.

При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження (постанова Верховного суду від 13 квітня 2021 року у справі № 308/4214/18).

З системного аналізу вказаних норм слідує, що під час розгляду справ за позовом про стягнення аліментів на повнолітніх дітей, які продовжують навчання, підлягають доказуванню та встановленню обставини, зокрема, потреба повнолітньої дитини в матеріальній допомозі у зв`язку з навчанням та наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Приписами ст. 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Суд враховує, що отримувати гарантований мінімальний розмір аліментів це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.

Разом із цим, кожна сторона повинна довести обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог (частина перша статті 81 ЦПК України), при цьому при стягненні аліментів не утримання повнолітньої дитини на період начвання, обов`язковому доказуванню підлягають обставини щодо реальної потреби дитини в отриманні аліментів у визначеному Позивачем розмірі, у тому числі витрати на забезпечення процесу навчання, можливості надавати утримання зі сторони обох батьків, а також наявність (відсутність) у повнолітньої особи інших джерел доходів (стипендія, самостійний заробіток тощо), розмір таких доходів.

Позивач в установленому законом порядку не надав суду доказів на підтвердження вищезазначених обставин та не заявив клопотання про їх витребування.

З урахуванням необхідності реалізації права на матеріальне забезпечення повнолітньої особи, яка продовжує навчання до досягнення нею 23 років за рахунок іншого з батьків, який не проживає з дитиною, а також встановлених судом обставин, суд доходить висновку про необхідність стягнення з Відповідача аліментів на утримання ОСОБА_4 , однак у розмірі 1/5 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісяця на період її навчання у Національному університеті «Чернігівська політехніка», а саме до 30 червня 2029 року, але не більше, як до досягнення нею 23 років.

Суд також зазначає, що відповідно до статей 192, 201 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду, не є сталим і може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, необхідно допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 та п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат. Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

На підставі ч. ч. 2, 6 ст. 141 ЦПК України, оскільки Позивач звільнений від сплати судового збору у даній категорії справ, з Відповідача на користь держави підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1331 грн 20 коп.

Керуючись ст. ст. 13, 76, 81, 82, 83, 89, 95, 141, 247, 259, 263-265, 268, 274, 280-283 ЦПК України, суд, –

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_4 ) про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки на період її навчання задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/5 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісяця на період її навчання у Національному університеті «Чернігівська політехніка», а саме до 30 червня 2029 року, але не більше, як до досягнення нею 23 років, починаючи з 03 серпня 2026 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривню 20 копійок.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.Д.Косенко