Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №740/7450/25 — Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа № 740/7450/25

2-п/729/14/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

30 вересня 2026 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області в складі:

судді Демченко Л.М.,

за участю секретаря Роєнко А.П.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулося до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 08 січня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №166704. Позичальник приєдналася до публічної частини, прийняла умови індивідуальної частини та графіку платежів, що разом становлять єдиний кредитний договір, шляхом підписання індивідуальної частини електронним підписом НОМЕР_1 .

Відповідно до умов кредитного договору сума кредиту становила 25 883,00 грн, яка надавалася у визначеному договором порядку, а саме: 21 998,33 грн для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №156783 від 12.10.2024, укладеним з кредитодавцем; 2,22 грн на рахунок/картку позичальника № НОМЕР_2 ; 3 882,45 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно з п.2.5 індивідуальної частини договору. Такі умови надання кредиту безпосередньо містяться в індивідуальній частині договору.

16 квітня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №16042025, відповідно до якого ТОВ «Юніт Капітал» набуло права грошової вимоги до боржників.

Згідно з Реєстром прав вимог №4 від 03.07.2025 до договору факторингу №16042025 від 16.04.2025 до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №166704 від 08.01.2025. Загальний розмір заборгованості, зазначений у Реєстрі, становив 24 115,10 грн, з яких 22 508,07 грн – заборгованість за основним боргом, 7,03 грн – заборгованість за процентами, 800,00 грн – заборгованість за комісією та 800,00 грн – штрафні санкції.

У зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань позивач просив стягнути заборгованість за кредитним договором, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

08 квітня 2026 року Бобровицьким районним судом Чернігівської області ухвалено заочне рішення у даній справі, яким позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» задоволено та стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість у розмірі 23 315 грн 10 коп., судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн 00 коп.

Ухвалою Бобровицького районного суду Чернігівської області від 22 липня 2026 року заяву представника відповідача адвоката Палій А.В. задоволено, заочне рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 08 квітня 2026 року скасовано та призначено справу до розгляду.

07 серпня 2026 року представником відповідача адвокатом Палій А.В. подано відзив на позовну заяву, в якому остання просила у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Зазначила, що ОСОБА_1 не підписувала та не укладала кредитний договір №166704 від 08.01.2025 на суму 25 883,00 грн, не підписувала паспорт кредиту, не вводила СМС-кодів та не надавала згоди на умови рефінансування. На думку представника відповідача, зазначений у позові електронний підпис 45b477b4 є внутрішнім технічним кодом фінансової установи та не належить відповідачу.

Також представник відповідача посилається на відповідь АТ «Універсал Банк» №БУ/Е-19853 від 26.03.2026 та виписку про рух коштів, відповідно до яких у період з 08.01.2025 по 13.01.2025 на рахунок ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 25 883,00 грн від ТОВ «ФК «Кредіплюс» або позивача не надходили, а зафіксовано лише платіж від «EASYCASH» у сумі 2,22 грн. У зв`язку із цим вважає, що позивачем не доведено факту надання відповідачу кредитних коштів.

Крім того, заперечує проти посилань позивача на спрямування 21 998,33 грн на погашення попереднього кредитного договору №156783 від 12.10.2024 та 3 882,45 грн на погашення комісії, оскільки, на її думку, матеріали справи не містять належних первинних бухгалтерських документів щодо такого погашення. Також вважає картку обліку виконання договору та виписку з особового рахунку односторонніми документами кредитора, які не підтверджують фактичного руху коштів.

Заперечує проти стягнення комісії в розмірі 800,00 грн, штрафних санкцій у розмірі 800,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн, вважаючи їх необґрунтованими та завищеними.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що кредитний договір №166704 від 08.01.2025 вона не укладала та не підписувала, електронний підпис при його укладенні не використовувала, кредитні кошти не отримувала. Разом з тим зазначила, що паспорт та інші документи, які посвідчують її особу, вона не втрачала, її персональні дані, у тому числі паспортні дані та реєстраційний номер облікової картки платника податків, стороннім особам не передавала. Водночас підтвердила, що договір про споживчий кредит №156783 від 12.10.2024 нею укладався та заборгованість за ним вона погашала, однак найменування фінансової установи, з якою був укладений зазначений договір, не пам`ятає. При цьому зазначила, що сума заборгованості, яка залишалася до погашення за цим договором, була значно меншою, ніж зазначена у матеріалах справи. Також заперечувала проти стягнення з неї витрат на професійну правничу допомогу та просила у їх стягненні відмовити.

Вислухавши пояснення відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності та взаємному зв`язку, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 08.01.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №166704 (а.с.38-41).

За умовами даного договору кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених договором, надати позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов`язалася повернути кредитодавцю кредит, сплатити передбачені договором платежі та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та у строки, визначені договором.

Пунктом 2.2.1 договору визначено, що сума кредиту становить 25 883,00 грн та надається не пізніше наступного дня після укладення договору у наступному порядку: 21 998,33 грн – для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №156783 від 12.10.2024, укладеним з кредитодавцем; 2,22 грн – на рахунок/картку позичальника № НОМЕР_2 ; 3 882,45 грн – шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно з п.2.5 індивідуальної частини.

Відповідно до п.2.3 договору проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 0,10 % річних, тип процентної ставки – фіксована.

Відповідно до паспорта споживчого кредиту сума кредиту становить 25 883,00 грн, строк кредитування – 273 дні, метою отримання кредиту зазначено, зокрема, погашення іншого кредиту та сплату комісії, а способом надання кредиту визначено безготівкове перерахування на рахунки позичальника та здійснення платежів на користь кредитодавця. Вказаний паспорт підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 6d0a63a4 08.01.2025 о 12:00:16 (а.с.30-31).

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису за письмовою згодою сторін.

Отже, законодавством прямо передбачена можливість підписання електронного правочину електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Використання такого одноразового ідентифікатора є передбаченим законом способом підписання електронного правочину та підтвердження волевиявлення особи на його вчинення.

З матеріалів справи вбачається, що індивідуальна частина договору про споживчий кредит №166704 від 08.01.2025 підписана від імені ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 45b477b4.

Крім того, матеріали справи містять паспорт споживчого кредиту, в якому зазначені умови кредитування, зокрема сума кредиту 25 883,00 грн, строк кредитування 273 дні, мета отримання кредиту – погашення іншого кредиту, сплата комісії, інші не заборонені законодавством цілі, а також спосіб надання кредиту. Вказаний документ підписаний від імені ОСОБА_1 іншим одноразовим ідентифікатором – 6d0a63a4 08.01.2025 о 12 год. 00 хв. 16 сек. (а.с.30-31).

Таким чином, матеріали справи містять не один окремий електронний документ, а сукупність електронних документів, оформлених від імені ОСОБА_1 , які містять її персональні дані, умови кредитування та відомості про їх підписання одноразовими ідентифікаторами.

Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що кредитний договір №166704 від 08.01.2025 вона не укладала та електронним підписом не підписувала.

Так, ОСОБА_1 у судовому засіданні, заперечуючи факт укладення нею кредитного договору №166704 від 08.01.2025, разом з тим пояснила, що паспорт та інші документи, які посвідчують її особу, вона не втрачала, її персональні дані, у тому числі паспортні дані та реєстраційний номер облікової картки платника податків, стороннім особам не передавала.

Крім того, ОСОБА_1 підтвердила факт укладення нею договору про споживчий кредит №156783 від 12.10.2024 та пояснила, що здійснювала погашення заборгованості за цим договором, хоча найменування фінансової установи, з якою його було укладено, не пам`ятає. Водночас зазначила, що, за її пам`яттю, сума заборгованості, яка залишалася до погашення за вказаним договором, була значно меншою.

Зазначені пояснення відповідача щодо наявності у неї кредитних зобов`язань за договором №156783 від 12.10.2024 узгоджуються з умовами договору про споживчий кредит №166704 від 08.01.2025, відповідно до п. 2.2.1 якого частина кредитних коштів у розмірі 21 998,33 грн підлягала спрямуванню на погашення заборгованості позичальника саме за договором про споживчий кредит №156783 від 12.10.2024. При цьому доказів на підтвердження того, що розмір заборгованості за вказаним договором на момент укладення договору №166704 від 08.01.2025 був іншим, ніж зазначено у його умовах, відповідачем суду не надано.

Крім того, відповідно до умов кредитного договору частина кредитних коштів у розмірі 2,22 грн підлягала зарахуванню безпосередньо на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 . З відповіді АТ «Універсал Банк» вбачається, що 08.01.2025 на банківську картку, емітовану на ім`я ОСОБА_1 , було здійснено зарахування грошових коштів у розмірі 2,22 грн (а.с.90-91).

Наведені обставини та докази узгоджуються між собою щодо особи позичальника, дати укладення договору, умов та способу надання кредиту. Саме по собі заперечення відповідачем факту підписання кредитного договору №166704 від 08.01.2025, за відсутності доказів неправомірного використання іншими особами її персональних даних, не спростовує сукупності досліджених судом доказів, які підтверджують укладення вказаного кредитного договору в електронній формі.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Суд не приймає доводи представника відповідача про те, що відсутність зарахування всієї суми 25 883,00 грн безпосередньо на банківську картку відповідача свідчить про ненадання кредиту.

Умовами кредитного договору прямо передбачено інший порядок надання кредиту: лише 2,22 грн підлягали перерахуванню безпосередньо на картковий рахунок позичальника, тоді як 21 998,33 грн спрямовувалися на погашення заборгованості за попереднім договором про споживчий кредит №156783 від 12.10.2024, а 3 882,45 грн – на погашення заборгованості за комісією. Отже, відсутність зарахування на банківську картку відповідача всієї суми кредиту сама по собі не суперечить погодженому сторонами способу його надання.

При цьому відповідь АТ «Універсал Банк», на яку посилається представник відповідача, підтверджує зарахування 08.01.2025 на картку, емітовану на ім`я ОСОБА_1 , грошових коштів у сумі 2,22 грн, тобто саме тієї суми, яка відповідно до п.2.2.1 кредитного договору підлягала перерахуванню безпосередньо на картку позичальника (а.с.90-91).

Тому посилання відповідача на те, що відсутність зарахування на її картковий рахунок 25 883,00 грн свідчить про неукладеність кредитного договору, суд вважає необґрунтованими, оскільки вони не враховують погоджений сторонами порядок надання кредиту.

Відповідно до картки обліку виконання договору №166704 кредит надано 08.01.2025 у сумі 25 883,00 грн. Також із картки вбачається здійснення платежів на погашення заборгованості за договором. Зокрема, 13.02.2025 відображено погашення 2 874,93 грн основного боргу, процентів та комісії (а.с.53 зв.ст.-55).

Наведені обставини суд оцінює у сукупності з договором про споживчий кредит, паспортом споживчого кредиту, відомостями про їх підписання одноразовими ідентифікаторами, інформацією банку щодо зарахування коштів на банківську картку відповідача та відомостями про подальше погашення заборгованості за кредитним договором. Сукупність зазначених доказів є взаємоузгодженою та підтверджує як укладення договору про споживчий кредит №166704 від 08.01.2025, так і його виконання сторонами.

За таких обставин доводи відповідача про неукладення нею кредитного договору та неотримання кредитних коштів суд вважає такими, що спростовуються дослідженими у справі доказами.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо переходу права вимоги судом встановлено наступне.

16 квітня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №16042025.

03 липня 2025 року сторонами підписано Акт приймання-передачі Реєстру прав вимог №4, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» передало, а ТОВ «Юніт Капітал» прийняло Реєстр боржників та документи, що підтверджують право вимоги. Загальна сума заборгованості за Реєстром становила 16 343 420 грн 62 коп., сума фінансування – 1 281 189 грн 92 коп.

Відповідно до платіжної інструкції №506 від 09.07.2025 ТОВ «Юніт Капітал» перерахувало ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» 1 281 189 грн 92 коп. як оплату за відступлення прав вимоги згідно з договором факторингу №16042025 від 16.04.2025 та Реєстром прав вимог №4 від 03.07.2025.

Згідно з Реєстром прав вимог №4 до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №166704 від 08.01.2025.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Таким чином, ТОВ «Юніт Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №166704 від 08.01.2025.

Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором №166704 від 08.01.2025 станом на 01.11.2025 загальна заборгованість становить 24 115,10 грн, у тому числі: 22 508,07 грн – прострочена заборгованість за сумою кредиту, 7,03 грн – прострочена заборгованість за процентами та 800,00 грн – прострочена заборгованість за комісією (а.с.53).

Разом із тим, вирішуючи вимогу про стягнення заборгованості за комісією у розмірі 800,00 грн, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунка/рахунків щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум, а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням наведеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Водночас умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач має право отримувати безоплатно один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, до складу заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача, включено 800,00 грн заборгованості за комісією.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, які саме додаткові чи супровідні послуги фактично надавалися ОСОБА_1 за вказану плату, у чому полягали зміст та обсяг таких послуг, а також доказів звернення відповідача за отриманням інформації про стан кредитної заборгованості частіше одного разу на місяць.

Саме по собі встановлення кредитним договором обов`язку позичальника зі сплати комісії не звільняє кредитодавця від обов`язку довести правомірність її нарахування та надання споживачу відповідної послуги, за яку така плата встановлена.

Ураховуючи, що позивачем не доведено фактичного надання відповідачу послуг, за які нарахована комісія, та правових підстав для її стягнення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за комісією у розмірі 800,00 грн задоволенню не підлягають.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 22 515,10 грн, яка складається із 22 508,07 грн заборгованості за основною сумою кредиту та 7,03 грн заборгованості за процентами.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем ТОВ «Юніт Капітал» надані в копіях укладений із адвокатом Соломко О.В. договір про надання правової (правничої) допомоги №10/09/25-02 від 10 вересня 2025 року та Акт прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правової (правничої) допомоги. Відповідно до наданих документів вартість витрат на правничу допомогу ТОВ «Юніт Капітал» складає 7 000,00 грн.

Представник відповідача у відзиві заперечувала проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись, зокрема, на відсутність документів, які підтверджують фактичну сплату позивачем гонорару адвокату. Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні також заперечувала проти стягнення з неї витрат на професійну правничу допомогу та просила у їх стягненні відмовити.

Суд не вбачає підстав для відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі, оскільки наданими позивачем доказами підтверджено надання йому професійної правничої допомоги, її обсяг та вартість. При цьому відсутність документів про фактичну сплату позивачем гонорару адвокату сама по собі не є підставою для відмови у розподілі таких витрат, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи вони лише підлягають сплаті, за умови підтвердження обсягу наданих послуг та їх вартості.

Разом із тим, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, судові витрати також підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 339 грн 31 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 759 грн 90 коп.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 95, 137, 141, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України,-

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість у розмірі 22 515 (двадцять дві тисячі п`ятсот п`ятнадцять) гривень 10 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 339 (дві тисячі триста тридцять дев`ять) гривень 31 копійка та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 759 (шість тисяч сімсот п`ятдесят дев`ять) гривень 90 копійок.

Найменування сторін: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд.34, офіс 333, код ЄДРПОУ 43541163); відповідач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , с-ще ОСОБА_2 , рнокпп НОМЕР_3 ).

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 05 жовтня 2026 року.

Суддя Л.М.Демченко