Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №515/1709/26 — Татарбунарський районний суд Одеської області

Суд: Татарбунарський районний суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 05 жовтня 2026 р.

Справа: №515/1709/26

Суддя: Дем'янова О. А.

Справа № 515/1709/26

Провадження № 2/515/2552/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Дем`янової О.А.,

за участю: секретаря судового засідання Унгурян Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Татарбунари Одеської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою про стягнення з ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_2 2021 року народження.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказувала на те, що вона та відповідач перебувають у шлюбі, зареєстрованому 05 травня 2021 року Татарбунарським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 2021 року вона з чоловіком проживає окремо, проте син проживає з нею та фактично перебуває на її повному утриманні. Зазначила, що син часто хворіє та має проблеми із зубами, у зв`язку з чим він спостерігається у лікаря-стоматолога, тому вона з метою уникнення в подальшому ускладнень самотужки купує дитині спеціальні засоби особистої гігієни , забезпечує його візити до лікаря. Також, дитина спостерігається в Комунальній установі «Татарбунарський інклюзивно-ресурсний центр» Татарбунарської міської ради Одеської області, оскільки має інтелектуальні труднощі легкого ступеня прояву, потребує II рівня підтримки та постійних занять з практичним психологом, логопедом та іншими фахівцями та спеціалістами. Відповідач на контакт з матір`ю не виходить, не приймає будь-якої участі у виховані та утриманні їхнього спільного сина, тому вирішити питання про матеріальне забезпечення дитини в позасудовому порядку неможливо.

Враховуючи, що вона не може забезпечувати достатній рівень утримання дитини, оскільки проживає в сільській місцевості, де не має можливості офіційно працевлаштуватися, вважає, що батько дитини, який є здоровим та працездатним, зможе сплачувати аліменти на рівні встановленого законом мінімуму, а саме 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, при цьому при сплаті відповідачем аліментів у зазначеному вище розмірі забезпечується рівність батьків при несенні обов`язку утримання дитини.

Посилаючись на наведені обставини, просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання їхнього спільного малолітнього сина у вказаному вище розмірі, а також судовий збір на в дохід держави.

Рух справи

16 вересня 2026 року у порядку автоматизованого розподілу справ між суддями справу передано на розгляд судді Дем`яновій О.А.

17 вересня 2026 року ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторонам роз`яснено їх процесуальні права, зокрема право подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також те, що за відсутності клопотань будь-якої зі сторін справа буде розглянута в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Роз`яснено, що відповідач має право надіслати відзив на позовну заяву, позивач - має право підготувати відповідь на відзиви, виклавши письмово свої міркування, аргументи та надати відповідні докази, та направити відповідачу та суду з підтвердженням такого направлення учасникам справи, а відповідач має право підготувати заперечення на відповідь на відзив, та направити позивачу й суду з підтвердженням такого направлення учасникам справи.

Роз`яснено учасникам справи, що подання заяв по суті справи (позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву) є їхнім правом.

Аргументи, доводи, клопотання учасників справи

Позивачка повідомлялася про розгляд справи належним чином. Просила провести судовий розгляд без її участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідачу на зареєстровану у законному порядку адресу проживання направлялися ухвала про відкриття провадження у справі від 17 вересня 2026 року з додатком.

У жовтні 2026 року поштова кореспонденція, яка направлялась на адресу відповідача, повернута до суду із відміткою поштової служби «адресат відсутній».

Своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

Згідно ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Повернення поштової кореспонденції з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», є належним повідомленням учасника справи (постанова Верховного Суду від 13 травня 2024 року у справі № 755/4829/23).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постанови Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19 та від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки (постанова Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18).

Суд виконав обов`язок щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце слухання справи та приймаючи до уваги практику Верховного Суду, щодо питання оповіщення учасника справи про розгляд справи, вважає, що відповідач у цій справі є таким, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, а тому його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження, у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , 05 травня 2021 року Татарбунарським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) зареєстровано шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , про що зроблено відповідний актовий запис №31, прізвище дружини після реєстрації шлюбу змінено на « ОСОБА_5 » (а.с.9).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України № 00054725963 від 12 листопада 2025 року та Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 13 липня 2021 року Татарбунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про зроблено відповідний актовий запис №149 (а.с.10,11).

Довідками виконкому Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області №251,252 від 28 серпня 2026 року, №260 від 26 серпня 2026 року та Витягом з реєстру територіальної громади №2024/001767626 від 20.02.2024 року підтверджується, що позивачка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з нею проживає її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та перебуває на її утриманні (а.с.8,24,25,26).

Згідно з Висновком про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи від 08 травня 2025 року № ІРЦ-85266/2025/611985 дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відвідує дошкільний заклад - підрозділ Трапівського ліцею Лиманської сільської ради. За результатами обстеження дитині рекомендовано заняття із вчителем-логопедом, практичним психологом, заняття з розвитку когнітивної сфери (а.с.12-23).

Мотивувальна частина

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зав`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

За загальним правилом (частина 1 статті 12 ЦПК України), суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких, відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вивчивши доводи позовної заяви, а також дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Основоположним міжнародним нормативно-правовим актом, який встановлює принципи реалізації прав дитини є Конвенція про права дитини («Конвенція про права дитини») від 20 листопада 1989 року, ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини).

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Cтаттею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено право кожної дитини на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України, статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Частиною другою, третьою статті 150 СК України на батьків покладено обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток та забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Чинне законодавство не визначає, у якому розмірі мають стягуватись аліменти, закріплюючи виключно мінімальний розмір останніх.

Відповідно до частини першої-другої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Зміст вищевказаних норм дає підстави для висновку, що суди, визначаючи розмір аліментів, мають враховувати вищевказані обставини у їх сукупності, перелік яких, своєю чергою, не є вичерпним.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини (постанови Верховного Суду від 29 серпня 2024 року в справі № 759/14761/22, від 19 грудня 2022 року в справі № 643/3223/21 та ін.).

Отже, обов`язковою умовою для стягнення аліментів на користь одного з батьків є проживання з нею чи з ним самої дитини, на яку власне і стягуються аліменти (див. постанову Верховного Суду від 22 листопада 2022 року в справі № 188/1029/19)

Момент, з якого починають стягуватися аліменти на дитину за рішенням суду чітко визначений у частині першій статті 191 СК України, згідно з якою аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Судом встановлено, що малолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно проживає з матір`ю, а батько ухиляється від виконання покладених на нього батьківських обов`язків щодо утримання дитини.

Враховуючи обов`язок відповідача брати участь в утриманні дитини до її повноліття, сімейний стан сторін, зокрема, те, що відповідач є працездатним, а спільна дитина проживає з матір`ю та знаходиться на її утриманні, з урахуванням встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення аліментів.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суду не надано доказів й про те, відповідач має інших дітей на утриманні чи інших утриманців, або стан його здоров`я чи матеріальний стан є незадовільним, отже, судом не встановлено наявності обставин, які б перешкоджали відповідачу у виконанні його батьківських обов`язків стосовно дитини.

Висновки за результатами розгляду справи

Аналізуючи в сукупності викладені обставини і визначені відповідно до них правовідносини сторін, положення закону, якими вони регулюються, дослідивши зібрані у справі докази, з урахуванням принципу найкращого забезпечення інтересів дитини та положень ст. 182 СК України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. Стягнення з відповідача аліментів у заявленому позивачем розмірі забезпечить ефективний захист порушеного права позивача на утримання дитини, що свідчитиме про вирішення завдань цивільного судочинства.

Щодо судових витрат

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Оскільки дане рішення ухвалюється на користь позивачки, яка на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, то судовий збір у розмірі 1 331,20 грн підлягає стягненню з відповідача в дохід держави до спеціального фонду Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 206, 258-259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини про стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , рнокпп НОМЕР_4 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 16 вересня 2026 року і до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_3 , в дохід держави судовий збір у розмірі 1 331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна грн 20 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відомості про учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , рнокпп НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ).

Суддя О.А.Дем`янова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua