Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №521/3400/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Суд: Хаджибейський районний суд міста Одеси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: витребування майна із чужого незаконного володіння

Дата: 23 вересня 2026 р.

Справа: №521/3400/26

Суддя: Плавич І. В.

Справа № 521/3400/26

Провадження №2/521/4042/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року місто Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:

головуючий суддя – Плавич І.В.,

секретар судового засідання – Положенцева Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача – ОСОБА_3 , про витребування рухомого майна з чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить витребувати у відповідачки шляхом зобов`язання передати позивачу за актом прийому – передачі наступне майно: холодильник LGG C-B207GVQV вартістю 23617, 00 грн., телевізор SAMSUNG UE40MU61, вартістю 23877,00 грн., диван Miomi, вартістю 20050,00 грн., ліжко двоспальне ОСОБА_4 , вартістю 13222,00 грн., кондиціонери Samsung 2 шт. загальною вартістю 12786,00 грн., шафи загальною вартістю 40701,00 грн., всього на суму 134253,00 грн. Також просить стягнути суму сплаченого судового збору.

Вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 з 27 серпня 2004 року перебував к зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , про що складено актовий запис №548, свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1 , видане Першим відділом РАЦС Суворівського районного управління юстиції м. Одеси.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 22.05.2018 року шлюб між сторонами розірвано.

В липні 2018 року позивач звернувся до Комінтернівського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про відшкодування вартості безпідставно набутого майна – будинку котеджного типу за адресою: АДРЕСА_1 .

В той же час ОСОБА_2 звернулась із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про поділ спільного рухомого мана подружжя.

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 10.02.2023 року по справі №504/2577/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про відшкодування вартості безпіддставно набутого майна та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 171504,00 грн. в рахунок компенсації прав на належну частку у рухомому майні ОСОБА_1 . В задоволені позовних вимог до ОСОБА_3 про відшкодування вартості безпідставно набутого майна – відмовлено повністю.

Постановою Одеського апеляційного суду від 18.03.2024 року по справі №504/2577/18 рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 10.02.2023 року в оскарженій частині про поділ спільного майна подружжя скасовано, та в цій частині ухвалено нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково. Суд вирішив поділити майно, що є спільною сумісною власністю, виділивши у власність ОСОБА_1 наступне майно: холодильник LGG C-B207GVQV вартістю 23617, 00 грн., телевізор SAMSUNG UE40MU61, вартістю 23877,00 грн., диван Miomi, вартістю 20050,00 грн., ліжко двоспальне ОСОБА_4 , вартістю 13222,00 грн., кондиціонери Samsung 2 шт. загальною вартістю 12786,00 грн., шафи загальною вартістю 40701,00 грн., всього на суму 134253,00 грн.

05 квітня 2025 року по справі №504/2577/18 Доброславським районним судом Одеської області був виданий виконавчий лист.

Оскільки постанова Одеського апеляційного суду від 18.03.2024 року заходи примусового виконання рішення не містить, 13.06.2025 року позивач звернувся до суду з клопотанням про встановлення способу виконання постанови, а саме: вилучити у ОСОБА_2 та передати ОСОБА_1 виділене йому у власність майно.

Ухвалою від 06.10.2025 року Доброславський районний суд Одеської області у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення способу виконання рішення суду відмовив, роз`яснивши, що у разі відмови ОСОБА_2 передати виділене у власність ОСОБА_1 майна виникають нові правовідносини – вчинення перешкод у користуванні майном, що можуть бути вирішені в окремому провадженні, та не розглядаються судом в рамках розгляду заяви про встановлення способу виконання рішення суду.

З метою отримання присудженого у власність позивача майна у фактичне володіння, 28.10.2025 року позивачем було відправлено на поштову адресу ОСОБА_2 , а також через засоби телефонного зв`язку на меседжер «Вайбер» письмову вимогу, в якій позивач просив передати належне йому майно та повідомити про спосіб, місце та час надання доступу до місцезнаходження майна.

Проте вимога не була отримана ОСОБА_2 та повернулась на адресу відправника.

Зі скріншоту меменджера «Вайбер», зробленого позивачем під час відправлення фото вимоги ОСОБА_2 видно, що відповідачка знаходилась у мережі, але проігнорувала повідомлення та звернення позивача.

На час підготовки позовної заяви домовленості між сторонами про передачу майна, виділеного у власність позивача постановою Одеського апеляційного суду від 18.03.2024 року по справі №504/2577/18 в порядку поділу спільного майна подружжя – не досягнуто. Добровільно передати виділене судом у власність позивачу рухоме майно відповідачка відмовляється, на звернення не реагує.

Вільного доступу до майна, що знаходиться за місцем мешкання колишнього подружжя у будинку котеджного типу за адресою: АДРЕСА_2 , позивач не має, оскільки відповідачка після розірвання шлюбу змінила там замки та припинила доступ позивача до місця спільного мешкання.

Власником зазначеного будинку є сестра ОСОБА_2 – ОСОБА_3 .

Майно знаходиться у володінні відповідачки незаконно, остання чинить перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні цим майном, порушуючи право позивача на мирне володіння майном.

Від представника відповідачки – адвоката Бойко С.В. надійшли письмові пояснення, в яких вона просить відмовити ОСОБА_1 в задоволені позову.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, про слухання справи сповіщені належним чином та своєчасно.

Відповідачка в судовому засіданні просила в задоволені позовної заяви відмовити.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 27 серпня 2004 року перебував к зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , про що складено актовий запис №548, свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1 , видане Першим відділом РАЦС Суворівського районного управління юстиції м. Одеси.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 22.05.2018 року шлюб між сторонами розірвано.

В липні 2018 року позивач звернувся до Комінтернівського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про відшкодування вартості безпідставно набутого майна – будинку котеджного типу за адресою: АДРЕСА_1 .

В той же час ОСОБА_2 звернулась із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про поділ спільного рухомого мана подружжя.

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 10.02.2023 року по справі №504/2577/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про відшкодування вартості безпіддставно набутого майна та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 171504,00 грн. в рахунок компенсації прав на належну частку у рухомому майні ОСОБА_1 . В задоволені позовних вимог до ОСОБА_3 про відшкодування вартості безпідставно набутого майна – відмовлено повністю.

Постановою Одеського апеляційного суду від 18.03.2024 року по справі №504/2577/18 рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 10.02.2023 року в оскарженій частині про поділ спільного майна подружжя скасовано, та в цій частині ухвалено нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково. Суд вирішив поділити майно, що є спільною сумісною власністю, виділивши у власність ОСОБА_1 наступне майно: холодильник LGG C-B207GVQV вартістю 23617, 00 грн., телевізор SAMSUNG UE40MU61, вартістю 23877,00 грн., диван Miomi, вартістю 20050,00 грн., ліжко двоспальне ОСОБА_4 , вартістю 13222,00 грн., кондиціонери Samsung 2 шт. загальною вартістю 12786,00 грн., шафи загальною вартістю 40701,00 грн., всього на суму 134253,00 грн.

05 квітня 2025 року по справі №504/2577/18 Доброславським районним судом Одеської області був виданий виконавчий лист.

Оскільки постанова Одеського апеляційного суду від 18.03.2024 року заходи примусового виконання рішення не містить, 13.06.2025 року позивач звернувся до суду з клопотанням про встановлення способу виконання постанови, а саме: вилучити у ОСОБА_2 та передати ОСОБА_1 виділене йому у власність майно.

Ухвалою від 06.10.2025 року Доброславський районний суд Одеської області у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення способу виконання рішення суду відмовив, роз`яснивши, що у разі відмови ОСОБА_2 передати виділене у власність ОСОБА_1 майна виникають нові правовідносини – вчинення перешкод у користуванні майном, що можуть бути вирішені в окремому провадженні, та не розглядаються судом в рамках розгляду заяви про встановлення способу виконання рішення суду.

Позивач зазначає, що відповідач добровільно майно не повертає.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без правової підстави володіє ним.

Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно із Законом України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень судів здійснюється на підставі виконавчих документів (виконавчих листів, наказів), що видаються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Позивач, звертаючись з новим позовом про «витребування шляхом зобов`язання передати майно за актом», фактично просить суд ухвалити нове судове рішення з метою виконання вже існуючого судового рішення (постанови апеляційного суду), яке набрало законної сили.

Проте, чинне законодавство України (зокрема Цивільний кодекс України) не передбачає можливості заявляти новий позов як спосіб примусового виконання іншого судового рішення. Захист прав позивача на виділене йому майно має здійснюватися на стадії виконавчого провадження за виконавчим документом, виданим у справі № 504/2577/18.

Обрання позивачем нового позовного шляху замість належного звернення рішення до примусового виконання є неналежним способом захисту прав.

Окремо суд зазначає, що вимога «зобов`язати передати за актом прийому-передачі» не призводить до реального захисту прав, оскільки підписання акта є двостороннім правочином, який не може бути вчинений примусово в судовому порядку. Примусове вилучення майна та передача його стягувачу є виключною компетенцією органів державної виконавчої служби (або приватних виконавців) у межах процедури, визначеної ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи, що право позивача на спірне майно вже захищене та підтверджене чинною постановою Одеського апеляційного суду від 18.03.2024 року, яка підлягає самостійному виконанню, у задоволенні нового позову слід відмовити у зв`язку з обранням неналежного та неефективного способу захисту.

Більш того, позивач не надав докази де зберігається зазначене майно в натурі, чи є воно в наявності.

Під час розгляду справи №504/2577/17 в Доброславському районному суді Одеської області не встановлювалось місцезнаходження майна.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позову позивачу відмовлено у повному обсязі, судовий збір до стягнення з відповідача не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись Главою 9 Розділу ІІІ ЦПК України ,-

УХВАЛИВ:

В задоволені позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача – ОСОБА_3 , про витребування рухомого майна з чужого незаконного володіння – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повні відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини 5 статті 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ).

Третя особа: ОСОБА_3 (РНОКПП – НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 ).

Суддя: І.В. Плавич

Оригінал: reyestr.court.gov.ua