Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №496/3355/26 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/3355/26

Провадження № 2/496/3382/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Горяєва І.М.,

за участю секретаря – Сосненко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Біляївка Одеської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст вимог позовної заяви.

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» заборгованість за кредитним договором № 7210210225 від 24.02.2025 року та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 24.02.2025 року між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання грошових коштів у позику № 7210210225. Договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа та підписано згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст. 3,11,12 ЗУ «Про електронну комерцію». На підтвердження укладання договору позики між сторонами є направлення одноразового ідентифікатора для підпису договору позики № 7210210225 та паспорт споживчого кредиту на фінансовий номер телефону позичальника – НОМЕР_1 . Зазначені одноразові ідентифікатори вказані у договорі позики та паспорті споживчого кредиту після його підписання сторонами.

Відповідно до договору позики позикодавець зобов`язується надати позичальнику позику у розмірі 14 000,00 гривень, шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника, включаючи використання реквізитів платіжної карти НОМЕР_2 на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику у погоджений умовами договору строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою, нараховані згідно п.2.6.1, п.4.1.,4.2 та п.4.4 договору. Перерахування позичальнику кредитних коштів у розмірі 14 000,00 гривень було здійснено шляхом грошового переказу, використовуючи реквізити платіжної картки, вказаної відповідачем під час укладання договору, що підтверджується квитанцією «Easy Pay» до платіжної інструкції № 20143-1354-192750197 (ID платежу: 1563631031) про перерахування коштів від 24.02.2025 року. Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, суму позики не повернув, проценти за користування коштами не сплатив, а тому має загальну заборгованості у розмірі 56 924, 00 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 14 000,00 гривень; заборгованість за процентами – 42 924,00 гривень. У зв`язку з вищевикладеним у позивача виникло право на звернення до суду з відповідним позовом.

Рух справи: вирішення судом клопотань, поданих сторонами, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 02.06.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судовий розгляд, також клопотання представника позивача про витребування доказів було задоволено.

Позивач у позовній заяві просив розглядати справу за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

У відповідності до ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України, відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Від відповідача відзиву на позовну заяву, та будь-яких інших заяв та клопотань до суду не надходило, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення, відповідно до вимог ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Верховний Суд у своїй Постанові від 29.04.2020 року у справі № 348/1116/16-ц вказав, що, якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, у зв`язку із тим, що судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.

Фактичні обставини справи

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено і підтверджується дослідженими доказами в системі «Електронний суд», що 24.02.2025 року між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання грошових коштів у позику № 7210210225.

Договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа та підписано згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст. 3,11,12 ЗУ «Про електронну комерцію». На підтвердження укладання договору позики між сторонами є направлення одноразового ідентифікатора для підпису договору позики № 7210210225 та паспорт споживчого кредиту на фінансовий номер телефону позичальника – НОМЕР_1 . Зазначені одноразові ідентифікатори вказані у договорі позики та паспорті споживчого кредиту після його підписання сторонами.

Відповідно до договору позики позикодавець зобов`язується надати позичальнику позику у розмірі 14 000,00 гривень, шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника, включаючи використання реквізитів платіжної карти НОМЕР_2 на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику у погоджений умовами договору строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою, нараховані згідно п.2.6.1, п.4.1.,4.2 та п.4.4 договору.

Основні умови договору, щодо надання коштів у позику: п.2.4 тип кредиту – кредит; п.2.7 мета отримання кредиту: споживчі (особисті потреби); п.2.5 строк кредиту (строк дії договору) 360 днів; п.3.2 дати надання кредиту: 24.02.2025 року або наступний за ним календарний день; п.2.6 тип процентної ставки – фіксована; п.2.6.1 стандартна процентна ставка становить 1,00% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.2.5 цього договору; 0,87% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи зі 181 календарного дня з дати укладання цього договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із дат яка настане раніше); п.2.2 товариство надає позичальнику кредит у гривні, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором; п.2.6.2 знижена процентна ставка 0,70 % в день та застосовується відповідно до наступних умов.

Перерахування позичальнику кредитних коштів у розмірі 14 000,00 гривень було здійснено шляхом грошового переказу, використовуючи реквізити платіжної картки, вказаної відповідачем під час укладання договору, що підтверджується квитанцією «Easy Pay» до платіжної інструкції № 20143-1354-192750197 ( ID платежу: 1563631031) про перерахування коштів від 24.02.2025 року.

ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» співпрацює з ТОВ «Іннова Фінанс», як клієнт на підставі договору № 160523/1 від 16.05.2023 року про надання послуг в системі «Easy Pay» (небанківський оператор платіжних та фінансових сервісів в Україні), укладання якого передбаченого ч. 1,2 ст. 29 Розділу 4 «Умови надання платіжних послуг» ЗУ «Про платіжні послуги».

За цим договором (№160523/1 від 16.05.2023 року), зокрема до п.п.1.1-1.2 клієнт доручає ФК за відповідну плату здійснювати перекази коштів ( платежів) з використанням реєстру виплат на користь отримувачів відповідно до правил МПС для сервісів Visa Direkt/ Master Card Send.

Згідно п.3.2.8 договору № 160523/1 від 16.05.2023 року ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» надає ТОВ «Іннова Фінанс», у разі надходження запиту (на електронну пошту ФК та іншими канали зв`язку) документи, що підтверджують здійснення переказу коштів отримувачу.

Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, суму позики не повернув, проценти за користування коштами не сплатив, а тому має загальну заборгованості у розмірі 56 924, 00 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 14 000,00 гривень; заборгованість за процентами – 42 924,00 гривень

Розрахунок заборгованості, зокрема процентів обумовлений тим, що відповідачем було здійснено захід, спрямований на визнання боргу, а саме: проведено часткову сплату за договором про надання грошових коштів у позику № 7210210225 від 24.02.2025 року на загальну суму 6 300,00 гривень, з якої даними зарахуваннями погашено: 2 940,00 гривень - проценти нараховані до 26.03.2025 року за зниженою процентною ставкою у розмірі 0,70% ( п.2.6.2 договору); 1 260,00 гривень – частково проценти, які нараховані з 26.03.2025 року до 18.02.2026 року за стандартною ставкою у розмірі 1,00% ( п.2.6.1 договору); 2100,00 гривень – комісія за надання кредиту.

Нарахування процентів за кожний день користування позикою, позивач підтверджує судовою практикою, яка зазначена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 року у справі № 910/17048/17, в зазначеній справі ВП ВС дійшли наступних висновків. У кредитних договорах сторони унормували питання сплати процентів за користування кредитом ( п. 121 Постанови).

Відповідно до п. 6.2 договору про відкриття кредитної лінії № 119 та аналогічного пункту у договорі № 120 нарахування процентів здійснюється щоденного протягом дії цих договорів із розрахунку 360 днів у році, їх нарахування починається з дня надання кредиту (включно). Нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі. День повернення кредиту не враховується при нарахуванні процентів (п.122 Постанови). Тобто, нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів ( п.123 Постанови).

Позичальник надав свою безвідкличну згоду на те, що сума неповерненого кредиту, не сплачених процентів, неустойки та інших нарахувань може бути примусово стягнута через суд загальної юрисдикції відповідно до п.10.23 договору

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

При цьому, суд враховує, що відповідач обґрунтованих заперечень проти позову не подав і жодним чином позовні вимоги не спростував.

Виходячи з презумпції свободи правочину та паритету сторін у визначенні умов договору, суд вважає, що сторони, які уклали договір, прийняли на себе тягар виконання зобов`язань за ним.

Розмір заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором № 7210210225 від 24.02.2025 року, наданим позивачем, який є повним, чітким, узгоджується з умовами кредитного договору, відповідачкою не спростований, тому суд вважає його належним та допустимим доказом і бере за основу при винесенні цього рішення.

Застосовані норми права. Мотиви прийнятого рішення

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач не надав будь - яких доказів в розумінні положень ст.ст. 76-81 ЦПК України на спростування даних обставин, як на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку та якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовились укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Верховний Суд у постанові від 12.04.2023 року у справі № 569/15311/21 (провадження № 61-11750св22) зазначено, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.

Про те, що сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову йдеться у Постанові ВСУ від 27.05.2020 року у справі № 2-879/13. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах зазначає Суд. Окрім цього Суд зауважив, що сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс (п. 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вбачається з практики Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Судові витрати

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662 гривні 40 копійок підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Заходи забезпечення позову судом не застосовувалися.

З урахуванням того, що на час розгляду справи судом сума заборгованості позичальником не сплачена та матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем було здійснено заходи по погашенню заборгованості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 509, 625, 629, 638, 1054 ЦК України, ст. ст. 2, 5, 10-13, 18, 81, 258-259, 263-265, 282-284, 354-355 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» ЄДРПОУ: 44127243, місцезнаходження: м. Київ, вул. Верхній Вал,10, поверх 2, офіс 5 заборгованість за договором позики у розмірі 56 924,00 гривень та судовий збір у розмірі 2662,40 гривень.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя І.М. Горяєв