Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №486/56/26 — Південноукраїнський міський суд Миколаївської області

Справа № 486/56/26

Провадження № 2/486/718/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

25 вересня 2026 року м. Південноукраїнськ

Південноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді Далматової Г.А.,

при секретарях Манзенко В.В., Мельник А.Р.,

розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Орган опіки та піклування Південноукраїнської міської ради, ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав,

учасники справи: позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_4 , відповідач ОСОБА_2 , треті особи Орган опіки та піклування Південноукраїнської міської ради, ОСОБА_3 , представник третьої особи Явтушенко Н.В., прокурор Ворушило О.В.,

В С Т А Н О В И В:

07 січня 2026 року ОСОБА_1 звернулась з позовною заявою до ОСОБА_2 , треті особи, Орган опіки та піклування Південноукраїнської міської ради, ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, в якій просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неї.

Свою позицію позивач обґрунтовує тим, що вона народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 . Її батьком є ОСОБА_2 , матір`ю - ОСОБА_5 . З 11 жовтня 2011 року її батьки перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 20 вересня 2013 року. Після припинення шлюбних відносин між батьками, вона залишилась проживати з мамою. Батько переїхав в м.Одесу, там одружився та створив нову сім`ю. Батько не приймав та не приймає участі у її вихованні, не цікавиться її життям, успіхами та досягненнями у навчанні, спорті. Батько міг іноді зателефонувати (близько 1 разу на півроку), але кошти на її утримання матері не надавав. У 2020 році вона один раз їздила до батька в гості у м.Одесу на 3 дні. Єдиним подарунком від батька, який вона запам`ятала, було 3000 грн на День народження у 2022 році. У цей день вона з мамою поїхали в дельфінарій та батько прийшов її привітати. Після цього батько взагалі перестав їй телефонувати. Вона йому неодноразово писала СМС-повідомлення, телефонувала, але на дзвінки та повідомлення він не відповідає. Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 28 лютого 2012 року з батька ОСОБА_2 на користь її матері стягнуто на аліменти на її утримання. Відповідач сплачував аліменти частково, а з липня 2016 року перестав сплачувати взагалі, у зв`язку з чим виникла заборгованість зі сплати аліментів. У вересні 2025 року мати зателефонувала батькові, щоб він надав згоду на приватизацію нею кімнати у гуртожитку, в якому вони зареєстровані. Але батько відмовився надавати таку згоду, чим позбавляє її гарантованого ст. 47 Конституцією України права на отримання у власність житла. Отже, крім того, що батько не виконує своїх батьківських обов`язків по відношенню до неї, він ще й порушує її права, не надаючи згоду на приватизацію житла. Її вихованням займається лише мати. Усю любов та турботу вона отримую лише від матусі.

Ухвалою від 19 березня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач в судовому засіданні позов підтримала, пояснила, що батько не приймає участі у її вихованні з 6-ти років. З 11-12 років він з нею не спілкується, вона його не бачить. Її вихованням займається лише мама. Батько навіть не вітає її з днем народження, подарунків не робить.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала, пояснила, що батько не виконує свої обов`язки відносно неповнолітньої дочки. ОСОБА_1 намагалась зв`язатись з ним через тітку, але батько на зв`язок так і не вийшов. Через те, що батько не виходить на зв`язок, дитина не може взяти участь у приватизації кімнати, виїхати за кордон, тощо.

Відповідач у судове засідання не з`явився, причину неявки суду не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений вчасно і належним чином.

Представник третьої особи суду пояснила, що орган опіки та піклування вважає доцільним позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його неповнолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також зазначила, що з метою з`ясування думки батька щодо причини самоусунення від виконання батьківських обов`язків щодо дочки ОСОБА_6 , останнього було запрошено до служби у справах дітей Південноукраїнської міської ради на бесіду листом від 02 березня 2026 року, лист направлено на номер у месенджері «Вайбер», але ОСОБА_2 не відреагував. Крім того, службою у справах дітей було здійснено вихід за останньою відомою адресою проживання відповідача, але двері ніхто не відчинив, на повторне запрошення до служби не відреаговано.

Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що вона є матір`ю ОСОБА_1 . Батько участі у вихованні їх дочки не приймає, зв`язку з ним немає, на спроби зв`язатись не реагує. На даний час вони розлучені. На прохання колишньої свекрухи забрала з виконання виконавчі листи, тому аліменти на утримання дочки не отримувала.

Прокурор в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позовних вимог, зазначила, що ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків, а тому, з метою дотримання прав та інтересів дитини доцільним буде позбавити його батьківських прав відносно його неповнолітньої дочки ОСОБА_6 .

За таких обставин, відповідно до вимог ч. 4 ст. 223 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу без участі відповідача на підставі наявних у ній даних і доказів та ухвалити заочне рішення, про що суд постановив відповідну ухвалу в судовому засіданні.

Заслухавши позивача її представника, представника третьої особи, третю особу, прокурора, допитавши свідків, дослідивши докази в сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_7 (в зв`язку з укладенням шлюбу прізвище змінено на " ОСОБА_8 ") з 11 жовтня 2011 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 30 вересня 2013 року.

ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , в м. Южноукраїнську, Миколаївської області, про що в Книзі реєстрації народжень 15 листопада 2011 року зроблено відповідний актовий запис за № 369. Батьками ОСОБА_1 в свідоцтві про народження виданому 15 листопада 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області зазначено ОСОБА_2 та ОСОБА_7 .

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 28 лютого 2012 року (справа № 1424/144/2012, провадження № 2-1424/183/2012) з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 стягнуто аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23 січня 2012 року і до повноліття дочки.

Як вбачається з довідки та розрахунку Южноукраїнського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 05 вересня 2018 року, за боржником ОСОБА_2 числиться заборгованість по аліментним платежам за виконавчим листом Южноукраїнського міського суду від 30 березня 2012 року № 2-1424/144/2012 станом на 01 вересня 2018 року у розмірі 59180,58 грн.

11 вересня 2026 року постановою старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 1424/144/2012 виданого 08 вересня 2026 року Південноукраїнським міським судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як вбачається з довідки та розрахунку Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 16 вересня 2026 року за боржником ОСОБА_2 числиться заборгованість по аліментним платежам за виконавчим провадженням НОМЕР_4 станом на 16 вересня 2026 року у розмірі 592369,04 грн.

Згідно довідки про склад сім`ї та реєстрацію неповнолітня ОСОБА_1 зареєстрована разом з матір`ю ОСОБА_3 в кімнаті АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки Некомерційного комунального підприємства Південноукраїнський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Південноукраїнської міської ради виданої 29 жовтня 2025 року в дитячу поліклініку з дня народження ОСОБА_1 , з приводу захворювань, профілактичних оглядів та щеплень, зверталась тільки мати.

Як вбачається з довідки Південноукраїнського ліцею №1 ім. Захисників Вітчизни від 30 жовтня 2025 року виданої ОСОБА_3 , яка виховує неповнолітню дочку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ученицю Південноукраїнського ліцею №1 ім. Захисників Вітчизни, батько за час навчання дитини (2025 навчальний рік) в Південноукраїнському ліцеї № 1 імені Захисників Вітчизни не з`являвся на батьківські збори, не спілкувався з вчителями, що викладають в класі, де вчиться ОСОБА_9 , ні з яких питань, пов`язаних із вихованням та навчанням дочки, не звертався до працівників ліцею.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що є бабусею позивача. Батько ОСОБА_2 покинув дочку коли їй було 3 з половиною - 4 роки. Більше 10-ти років він не бачив дочку. Спочатку телефонував, а потім перестав відповідати на дзвінки. З розповідей батьків відповідача та спільних знайомих їй відомо, що ОСОБА_2 в м.Одесі. На скільки їй відомо, дочку жодного разу з днем народження не вітав.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що є подругою матері позивача - ОСОБА_3 . У них вдома раніше бувала часто - десь раз на тиждень. ОСОБА_2 ніколи не бачила, у тому числі на днях народження ОСОБА_6 . Чи вітав він колись ОСОБА_6 з днем народження їй не відомо. Подарунків від нього для ОСОБА_6 ніколи не бачила. Телефонних дзвінків від батька ОСОБА_6 не було.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що з матір`ю позивача ОСОБА_3 спілкується тривалий час. У 2010 - 2011 року познайомилась з ОСОБА_2 . ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не перебували у шлюбі тривалий час, приблизно рік проживали разом, як до народження дочки так і після її народження відповідач не допомагав ОСОБА_3 , жодного разу ОСОБА_2 з дочкою не бачила. Жодного разу не чула від ОСОБА_3 , що ОСОБА_2 їй допомагає, або ж що спілкується з дочкою. ОСОБА_3 дитину з садочка забирала на роботу, батько жодного разу не забирав. Дитина весь час з матір`ю або бабусею. ОСОБА_3 казала, що утримую дочку сама.

Згідно висновку органу опіки та піклування Південноукраїнської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Південноукраїнської міської ради від 23 червня 2026 року за №216, орган опіки та піклування Південноукраїнської міської ради, вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до частини другої та третьої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.

В силу ст. 150 СК України та ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини (п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України).

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи. Суд враховує, що Декларація прав дитини не є міжнародним договором, не є нормативним документом обов`язкового характеру у правовій системі України, і разом з тим зауважує, що обов`язково при вирішення справ, пов`язаних із забезпеченням інтересів дітей, слід враховувати норми Конвенції про права дитини, в якій реалізовано принцип домінанту інтересів дитини над усіма іншими, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, і такої, що є частиною національного законодавства згідно зі статтею 9 Конституції України. За змістом пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 Конвенції про права дитини).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно з частин першої, другої, шостої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

Відповідно до вимог статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Аналіз вищевказаних положень закону дає підстави вважати, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків, а також спрямоване насамперед на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків.

Звертаючись до суду із позовною заявою, як на підставу позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , позивач посилалася на те, що відповідач свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо її виховання та утримання, як батько взагалі не цікавився станом її здоров`я, успіхами у навчанні.

Отже, правовою підставою для позбавлення відповідача батьківських прав позивач визначила пункт 2 частини першої статті 164 СК України.

В той же час, тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц, Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі №760/6835/18, від 09 листопада 2020 року справі №753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі №552/2947/19,від 24 квітня 2019 року у справі №300/908/17, від 12 вересня 2023 року у справі№213/2822/21.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків (див. постанову Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі№ 753/2025/19).

Система правосуддя прислухається до дітей, серйозно ставиться до їх думок і має гарантувати захист прав дитини.

Дитина, яка внутрішнім законодавством визнається такою, що має достатній рівень розуміння, під час розгляду судовим органом справи, що стосується її, наділяється правами: отримувати всю відповідну інформацію; отримувати консультацію та мати можливість висловлювати свої думки; клопотати про призначення спеціального представника під час розгляду судовим органом справ, бути поінформованою про можливі наслідки реалізації своїх думок та про можливі наслідки будь-якого рішення (статті 3, 4 Європейської конвенції про здійснення прав дітей 1996 року).

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Разом з тим згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати інтересам дитини (стаття 12 Конвенції про права дитини, стаття 171 СК України, стаття 14 Закону України «Про охорону дитинства»).

Суд враховує висловлену дитиною думку системно, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб (див. постанову Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі №404/3499/17).

У постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №366/2047/18 зазначено, що суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав з урахуванням його поведінки не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку.

У цій справі Верховний Суд зазначив, що позбавлення відповідача батьківських прав здійснене згідно із законом (пункт 2 частини першої статті 164 СК України), спрямоване на захист прав та інтересів дитини, отже, має законну мету і втручання в права відповідача є пропорційним меті позбавлення його батьківських прав.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) 30 червня 2020 року ухвалив рішення у справі «Ilya Lyapin v. russia» (заява № 70879/11), за обставин якої, заявник із 2003 року не проживав разом зі своїм сином 2001 року народження, а з 2004 року не брав участі у вихованні сина та лише час від часу надавав фінансову допомогу. Отже на час позбавлення заявника батьківських прав він не проживав з дитиною на протязі восьми років і не підтримував зв`язок протягом семи років. Дитина була інтегрована в свою родину, глибоко прив`язана до матері, брата та нового чоловіка матері, з яким проживала протягом семи років, та який повністю взяв на себе роль батька і мав намір усиновити дитину.

ЄСПЛ звернув увагу на суперечливі аргументи заявника, який з одного боку пояснював, що вирішив не втручатися у життя сина та дати йому можливість «адаптуватися до нової сім`ї», а з іншого боку вказував, що колишня дружина перешкоджала його контактам з дитиною.

Однак ЄСПЛ не вважав вказані аргументи переконливими, вказавши, що якщо припустити, що заявник добровільно усунувся від життя своєї дитини, щоб дати їй можливість адаптуватися до нового чоловіка своєї матері, то незрозуміло чому цей період «адаптації» тривав сім років. Крім того, заявник ніколи не звертався за допомогою до органів опіки та піклування чи національних судів для організації доступу та контактів з дитиною.

На думку ЄСПЛ, заявник міг і повинен був усвідомлювати, що таке тривале і повне розставання з його сином - зокрема, враховуючи юний вік останнього в той час, коли їх контакт припинився, - може призвести лише до значного ослаблення, якщо не повного розриву, зв`язку між ними і відчуження дитини від нього.

Саме бездіяльність заявника призвела до розриву зав`язків між ним і його сином і, таким чином, підштовхнула результат справи проти нього. Очевидно, що позбавлення заявника батьківських прав не більше ніж анулювало юридичний зв`язок між заявником і його сином. Враховуючи відсутність будь-яких особистих відносин протягом семи років, що передували цьому рішенню, не можна сказати, що воно негативно вплинуло на ці відносини.

ЄСПЛ, розглядаючи справи на підставі статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, неодноразово вказував на необхідність поглибленого вивчення національними судами всієї сімейної ситуації і відповідних факторів, а також проведення збалансованої та обґрунтованої оцінки відповідних інтересів кожної особи з постійним прагненням віднайти найкраще рішення для дітей (див. рішення у справах Sahin v. Germany [GC], № 30943/96, §§ 64-68, ECHR 2003-VIII; Sommerfeld v. Germany [GC], № 31871/96, §§ 62-64, ECHR 2003-VIII (витяги); C. v. Finland, № 18249/02, § 52, 09 травня 2006 року; та Z.J. v. Lithuania, № 60092/12, §§ 96-100, 29 квітня 2014 року).

З урахуванням вищенаведеного, досліджених у судовому засіданні доказів, суд дійшов висновку, що наявні підстави для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно дочки ОСОБА_1 , оскільки він не піклується тривалий час про фізичний і духовний розвиток дочки, її навчання, підготовку до самостійного життя, взагалі не спілкується з дочкою, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини.

В цьому суд вбачає винну поведінку батька та свідоме нехтування ним своїми обов`язками.

Так, у даному випадку неповнолітня дочка сама є позивачем у справі про позбавлення батька батьківських прав, відносно неї, в судовому засіданні ОСОБА_1 пояснювала, що батько протягом тривалого часу з нею не спілкується, на її телефонні дзвінки не відповідає. Докази того, що він проявляв інтерес до спілкування з дочкою, у матеріалах справи відсутні. Відповідач не вчинив жодних дій для здійснення своїх батьківських прав та обов`язків. Усе вищенаведене свідчить про свідому та винну поведінку ОСОБА_2 в ухиленні від виконання обов`язків щодо виховання дочки.

Оцінюючи докази у сукупності, враховуючи висновок органу опіки та піклування та пояснення неповнолітньої дитини - позивача у справі, свідків, беручи до уваги думку прокурора, суд вважає, що позовні вимоги про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Одночасно суд роз`яснює відповідачу у справі, що відповідно до ст. 169 СК України мати, батько, позбавлений батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, якщо дитина не була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір сплачений при зверненні до суду у сумі 1211,20 грн /а.с. 14/.

Керуючись ст.ст. 12, 81,141, 263, 264, 265, 282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Орган опіки та піклування Південноукраїнської міської ради, ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав.

ОСОБА_2 позбавити батьківських прав відносно його неповнолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.

Повне рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне ім`я позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Повне ім`я відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повне найменування третьої особи: орган опіки та піклування Південоукраїнської міської ради, вул. Європейська, 48, м. Південноукраїнськ, Вознесенського району, Миколаївської області, 55002, ЄДРПОУ виконавчого комітету Південоукраїнської міської ради 20910974.

Повне ім`я третьої особи: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Суддя Г. А. Далматова

_________________________________________________________

Повний текст заочного рішення суду складено 05жовтня 2026 року.