Вирок від 05 жовтня 2026 р. у справі №484/6018/26 — Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Провадження: № 1-кп/484/450/26

Справа: № 484/6018/26

Вирок

іменем України

06.10.2026 року м. Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Первомайська кримінальне провадження № 42026152050000038 від 06.07.2026 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Голованівськ Голованівського району Кіровоградської області, громадянки України, пенсіонерки, з середньою освітою, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої, тел: НОМЕР_1

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_4

обвинуваченої ОСОБА_5

адвоката ОСОБА_6

встановив

14 травня 2026 року, близько о 16 годині 30 хвилин, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_3 разом зі своєю донькою ОСОБА_7 перебувала на земельній ділянці, що розташована на території Довгопристанського старостинського округу Синюшинобрідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, неподалік будинку № 4 по вул. Березневій с. Довга Пристань Первомайського району Миколаївської області, а саме: виконували сільськогосподарські роботи.

Перебуваючи за вказаною вище адресою до ОСОБА_3 та ОСОБА_7 підійшла потерпіла ОСОБА_8 . Під час спілкування між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виник словесний конфлікт на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, викликаний тим, що ОСОБА_8 висловила звинувачення на адресу ОСОБА_7 щодо розповсюдження останньою недостовірної інформації стосовно її тітки - ОСОБА_9 . ОСОБА_7 вказані звинувачення заперечила, внаслідок чого конфлікт переріс у штовханину, під час якої ОСОБА_8 та ОСОБА_7 впали на землю.

У цей же момент у ОСОБА_3 виник прямий умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_8 .

Виконуючи задумане, ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, спрямованим на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , тримаючи обома руками господарський інструмент - сапу, наблизилась до останньої. Перебуваючи у положенні стоячи обличчям до ОСОБА_8 , яка в цей час перебувала разом з ОСОБА_7 на землі, ОСОБА_3 , застосовуючи фізичну силу, умисно завдала гострою частиною сапи не менше двох ударів в область лівого плеча та лівої кисті ОСОБА_8 , внаслідок чого останній спричинено легкі тілесні ушкодження у вигляді забійної колотої рани лівого плеча та лівої кисті.

Дії обвинуваченої ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.1 ст.125 КК України та визнає її винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, а саме - умисне легке тілесне ушкодження спричинене ОСОБА_8 .

Вказаних висновків суд дійшов, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом.

Обвинувачена в судовому засіданні свою вину визнала у повному обсязі, щиро покаялась, фактичні обставини справи викладені в обвинувальному акті не заперечувала. Цивільний позов ОСОБА_8 не визнала повністю, вважає, що він не обгрунтований та не підтверджує ні матеріальних збитків ні моральних страждань ні упущеної вигоди. До цивільного позову додано квитанції на придбання ліків не пов`язаних з нанесеною їй травмою.

Потерпіла в судове засідання надала заяву, де зазначила, що просить слухати справу у її відсутність, цивільний позов підтримала у повному обсязі, просила стягнути з обвинуваченої 25556.20 грн матеріальної шкоди по аптечним чекам, додаткові аптечні витрати відображені у банківських виписках на суму 13700 грн, разом матеріальної шкоди на суму 39256.20 грн. Втрачений дохід після події 14.05.2026 року в сумі 28973.33 коп. Просила стягнути інші сімейні та фінансові витрати, а саме: 44371.92 грн соціальної допомоги, отримані сім`єю; 85000.00 грн особисті накопичення, використанні на проживання, лікування та відновлення; 27000.00 грн витрати на продукти за банківськими виписками. Вказані витрати просила стягнути лише в тій сумі, що стосується кримінального провадження. В рахунок відшкодування матеріальної шкоди просила стягнути 120000 грн. Моральну шкоду оцінила в суму 10000.00 грн грн.

Доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч.1 ст. 125 КК України підтверджуються показами самої ОСОБА_3 , які вона дала в судовому засіданні, та показами свідка, її доньки, яка була безпосереднім учасником конфлікту ОСОБА_7 та яка суду показала, що дійсно її мати в момент конфлікту, коли вона разом ОСОБА_10 впали на землю та ОСОБА_10 була на ній зверху, мати ОСОБА_5 вдарила ОСОБА_10 сапою в плече. Від отриманого удару ОСОБА_10 відразу відійшла від неї та більше не чіпала. Сам момент удару вона не бачила; висновком судово-медичного експерта №178 від 17.07.2026 року, де у ОСОБА_8 виявлено забійна колота рана лівого плеча, лівої кістки. Дані тілесні ушкодження могли утворитись 14.05.2026 року при обставинах на які вказує потерпіла і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Потерпілій нанесено біля двох ударів в різні ділянки тіла. Вищевказані тілесні ушкодження при падінні з висоти власного зросту утворитись не могли.

Суд роз`яснив учасникам процесу положення ч. 3ст. 349 КПК України. Судом встановлено, що учасники судового провадження, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються. Суд також пересвідчився в добровільності позиції сторін та не знайшов підстави вважати, що обвинувачена себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.

Докази, зібрані під час досудового розслідування та дослідженні у судовому засіданні, суд вважає належними та допустимими, оскільки вони отримані у законному порядку дізнавачем з дотриманням принципу диспозитивності, кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення щодо ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КПК України, розпочато законно.

За таких обставин, суд вважає доведеним, що саме ОСОБА_3 14.05.2026 року близько 16:30 год умисно нанесла не менше двох ударів в область лівого плеча та лівої кістки ОСОБА_8 спричинивши останній легкі тілесні ушкодження, що відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, а тому в її діях наявний склад кримінального проступку, що їй інкриміновано, в тому числі об`єктивна та суб`єктивна сторона ч.1 ст. 125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченій, суд враховує , що ОСОБА_3 вчинила кримінальний проступок, та данні про її особу.

ОСОБА_3 раніше не судима, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.

Обставиною, що пом`якшує покарання суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку про необхідність, достатність та справедливість обрання обвинуваченій ОСОБА_3 покарання у виді штрафу в дохід держави.

Що стосується цивільного позову, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

У відповідності до п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 р. № 3 "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна" із послідуючими змінами і доповненнями, при розгляді позову мають бути наведені докази, якими підтверджується шкода, а також наведені розрахунки сум, що підлягають стягненню.

Судом встановлено, що 15.06.2026 року потерпіла ОСОБА_8 з приводу спричинення тілесних ушкоджень зверталась до лікаря, у зв`язку з чим їй було призначено лікування: ібупрофен та фастум гель, однак до цивільного позову доказів придбання даних ліків ОСОБА_8 не надала. Всі надані нею аптечні чеки датовані з 18.05.2026 року по 16.08.2026 року не підтверджують необхідність придбання даних ліків ОСОБА_8 у зв`язку з отриманими ушкодженнями. Крім того один із наданих аптечних чеків датований 16.05.2026 року про придбання ліків о 09.11 год, тоді як подія кримінального правопорушення сталась 15.05.2026 року близько 16 год 30 хвили. Суд зазначає, звертаючись до суду з позовом про стягнення матеріальних збитків на суму 120000 грн потерпіла має довести вказану суму збитків спричинених подією кримінального правопорушення, та не може використовуватись як інструмент для неправомірного (безпідставного) збагачення.

Вимоги про стягнення втраченого доходу, сімейних та фінансових наслідків від вчиненого кримінального правопорушення заявлені потерпілою є не доведеними, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, про відмову у задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_3 матеріальної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 23 ЦПК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Враховуючи викладене, оцінюючи характер та обсяг страждань, яких зазнала потерпіла, стан її здоров`я, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи майновий стан ОСОБА_3 , суд вважає за правильне стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача 3 тис грн на відшкодування моральної шкоди в іншій частині позову відмовити.

Керуючись ст. ст. 366, 367-369, 374 КПК України, суд

ухвалив

ОСОБА_3 визнати винною у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст.125 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень в дохід держави.

Цивільний позов ОСОБА_8 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням в розмірі 3 тис. грн.

В іншій частині позову відмовити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя