Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №473/3055/26 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/3055/26

РІШЕННЯ

іменем України

"05" жовтня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі: головуючого судді Ротар М.М., за участю секретаря судового засідання Ніколаєнко Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

в с т а н о в и в:

в червні 2026 року представник ТОВ «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» Пархомчук С.В. через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором №277137 про надання фінансового кредиту від 17.02.2025 року у загальному розмірі 7 492 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 17.02.2025 року між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛАЙ ІНВЕСТ» було укладено договір про надання фінансового кредиту №277137. Договір позики підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Згідно п. 1 Договору сума кредиту становить 4 000 грн., фіксована процентна ставка становить 0,72 % в день, строк кредиту 90 днів.

19.12.2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» було укладено договір факторингу №19122025/1, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» отримало право вимоги за договором №277137 боржником відповідно до якого є ОСОБА_1 . Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №19122025/1 від 19.12.2025 року, ТОВ «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 7 492 гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 4 000 грн., заборгованості за відсотками 2 592 грн., заборгованості за комісією 900 грн..

Відповідач на користь первісного та нових кредиторів зобов`язання за вищевказаним кредитним договором не виконала, тому позивач просив стягнути заборгованість в загальному розмірі 7 492 грн. та судові витрати на оплату судового збору у розмірі 2 662,40 гривень та на правову допомогу у розмірі 15 500 гривень.

Ухвалою судді від 15 червня 2026 року за позовною заявою відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, справу просив розглядати без його участі, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, судом відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи за місцем її реєстрації, від неї на адресу суду надійшла заява в якій вона зазначила про її неплатоспроможність, оскільки перебуває у Німеччині на тимчасовому захисті, є інвалідом третьої групи, має на утриманні двох дітей, не має можливості сплачувати борги за кредитом.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 17.02.2025 року між відповідачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛАЙ ІНВЕСТ» було укладено договір про надання фінансового кредиту №277137 (далі Договір).

Відповідно до п. 1 Договору сума кредиту становить 4 000 грн., фіксована процентна ставка становить 0,72 % в день, строк кредиту 90 днів.

19.12.2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» було укладено договір факторингу №19122025/1, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» отримало право вимоги за договором №277137 боржником відповідно до якого є ОСОБА_1 .

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №19122025/1 від 19.12.2025 року, ТОВ «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 7 492 гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 4 000 грн., заборгованості за відсотками 2 592 грн., заборгованості за комісією 900 грн..

Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту. У свою чергу відповідачкою не доведено того, що вона сплачувала заборгованість за договором позики первісному чи новому кредитору.

Даний висновок суду базується на висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 01 лютого 2018 року у справі № 569/8962/16-ц.

У порушення умов кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконала.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1,2 ст. 1046 ЦК).

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526, 629 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що 17.02.2025 року між відповідачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛАЙ ІНВЕСТ» було укладено договір про надання фінансового кредиту №277137.

Факт перерахування коштів в розмірі 4 000 грн. згідно договору про надання фінансового кредиту №277137 від 17.02.2025 року на платіжну картку відповідача ОСОБА_1 НОМЕР_1 (зазначена в договорі про надання фінансового кредиту №277137 від 17.02.2025 року) надано підтвердження від ТОВ «ПРОФІТГІД» згідно договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-1 від 30.09.2020 сума переказу 4 000 грн., дата 17.02.2025, номер платіжної картки отримувача НОМЕР_1 .

На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов`язань і заборгованість за договором не погашена, що є порушенням законних прав позивача.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Денна процента ставка за договором розрахована згідно ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», виходячи з умов кредитного договору.

Комісія нарахована відповідно до п. 1.4. договору.

Відповідачем не спростовано розрахунок заборгованості за кредитним договором, не надано доказів його неправильності або альтернативного розрахунку.

Таким чином, встановивши, що право позивача було порушено внаслідок неповернення кредиту відповідачем, позовні вимоги про стягнення тіла кредиту у сумі 4 000 грн., заборгованості за відсотками 2 592 грн., комісія 900 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позов про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №277137 від 17.02.2025 року підлягає до задоволення на загальну суму 7 492 грн. (4 000 грн. + 2 592 грн. + 900 грн.).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем понесені судові витрати, пов`язані з сплатою судового збору в розмірі 2 662 грн. 40 коп..

Згідно вимог ст. 133 ч.1 ЦПК України - судові витрати складаються із судового збору та інших витрат пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до вимог ст. 141 ч.2 п.1 ЦПК України - у разі задоволення позову на відповідача покладаються судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Так, відповідно до ч.ч.2-5 ст.137 ЦПК України витрати на правничу допомогу складаються з гонорару адвоката за представництво в суді; іншої правничої допомоги, пов`язаної зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збору доказів тощо; вартості послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивачем понесені витрати на правову допомогу в розмірі 15 500 грн., що підтверджується договором від 09.04.2026 року №09/04/2026, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» та Адвокатським бюро «ПАРХОМЧУК ТА ПАРТНЕРИ» про надання правової допомоги, рахунком №07.07.2026-35 від 07.07.2026 року на 15 500 грн., актом про отримання правової допомоги від 07.07.2026 року з переліком виконаних робіт на загальну суму 15 500 грн., платіжною інструкцією №4680 від 07.07.2026 року на суму 15 500 грн., призначення платежу оплата за правничу допомогу згідно рахунку 07.07.2026-35 від 07.07.2026 року згідно Договору про надання правової допомоги від 09.04.2026 року.

Суд вважає, що зазначений позивачем розмір вказаних витрат є завищеним, оскільки справа належить до категорії незначної складності, її розгляд відбувався в порядку спрощеного позовного провадження, судова практика у цій категорії справ є усталеною, в зв`язку з чим при підготовці позовної заяви у адвоката була відсутня необхідність досліджувати додаткові норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, витрачати значний час на складання позовної заяви.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що співмірними із складністю справи, виконаними роботами (наданими послугами) є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн..

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати (судовий збір) в розмірі 2 662,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 4 000 грн..

Керуючись ст. ст.12,13,81,89,263-265,280-281 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

позов – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» (03115, м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, офіс 703; код ЄДРПОУ 43561872) заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №277137 від 17.02.2025 року у розмірі 7 492 грн., судові витрати на оплату судового збору в розмірі 2 662,40 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 4 000 грн..

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.

Суддя М.М. Ротар