Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №468/1948/26 — Баштанський районний суд Миколаївської області

Справа № 468/1948/26

2/468/1501/26

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

05.10.2026 Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді Гапєєвої Т.В., за участю секретаря судового засідання Хижняк К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03.01.2026 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 03.01.2026-100001463 в електронній формі, за яким кредитор надав відповідачу кредит у сумі 10000 грн. строком на 120 днів з умовою сплати процентів в розмірі 1 % в день, комісії за надання кредиту в розмірі 20% від його суми – 2000 грн. Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів та комісії позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за вказаним договором в сумі 29000 грн., з яких: 10000 грн. – тіло кредиту, 12000 грн. - проценти, 2000 грн. – комісія (пов`язана з наданням кредиту), 5000 грн. – проценти, нараховані по 625 ст. ЦК України, а також витрати по сплаті судового збору і витрати, пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі. витрати на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

В тексті позову позивач заявив про розгляд справи за відсутності його представника та не заперечував проти заочного розгляду справи.

Позов надійшов до суду 30.07.2026 через в систему «Електронний суд».

11.08.2026 відкрите провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти стягнення заборгованості за комісією за надання кредиту вважає, що вказана дія є прямим обов`язком кредитодавцю, а не окремою послугою наданою споживачеві, тому її нарахування є протиправним, також заперечує проти стягнення процентів річних за ст. 625 ЦК України, вважаючи це прихованою пенею та втрати на надсилання поштової кореспонденції відповідача, оскільки це, на переконання відповідача, процесуальний обов`язок позивача, та вважає орієнтовні витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000 грн. неспівмірними зі складністю цієї малозначної справи. Просить відмовити у стягнення комісії, процентів за ст. 625 ЦК України та поштових витрат.

У відповіді на відзив позивач наполягає, що комісія пов`язана з перерахуванням кредитодавцем коштів на рахунок відповідача з використанням інтернет-еквайрингу та пов`язана з наданням відповідача певних послуг, які не є безоплатними та встановлення плати за них відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідач до суду не з`явився, про час слухання справи повідомлявся через електронний кабінет в системі «Електронний суд». До суду не надійшло відзиву на позов.

З огляду на те, що сторони належним чином повідомлені, відповідач не з`явився в судове засідання та не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд ухвалив про заочний розгляд справи.

Дослідивши наявні у справі матеріали, суд, розглянувши спір між сторонами в межах заявлених позовних вимог, доходить висновку про можливість часткового задоволення позову.

Судом встановлено, що 03.01.2026 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 03.01.2026-100001463 в електронній формі (кредитна лінія) в електронній формі, за яким кредитор надав відповідачу кредит у сумі 10000 грн строком на 120 днів з умовою сплати процентів в розмірі 1% за день користування кредитом, комісії, пов`язаної з наданням кредиту – 20% від його суми – 2000 грн., дата повернення кредиту 02.05.2026. Договір передбачав, що позичальник, який прострочив виконання будь-якого грошового зобов`язання за договором, зокрема, зобов`язання зі сплати кредиту/його частини та/або процентів/їх частини та/або комісії(їй)/ її(їх) частини (якщо комісія (ії) встановлена(і) договором) у терміни/строки, що передбачені договором, на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 170000% річних від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до ст.625 Цивільного кодексу. Кредитодавець має право нараховувати вказані проценти річних, починаючи з першого дня прострочення виконання зобов`язання (в тому числі, якщо прострочення виконання виникло до закінчення строку, на який надається кредит) за кожен день прострочення його виконання (п. 15 заявки).

Пропозиція про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта), заявкa кредитного договору №03.01.2026-100001463 (кредитної лінії), відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №03.01.2026-100001463 (кредитної лінії) підписані електронним підписом позичальника - одноразовим ідентифікатором для підписання кредитного договору E586.

Позичальник ОСОБА_1 ідентифікований кредитодавцем за допомогою системи BankID НБУ.

Відповідно до листа № 1-1804 від 18.04.2026 ТОВ «Універсальні платіжна рішення» 03.01.2026 о 14:55:09 год 10000 грн. були успішно перераховані на номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua – 968546968, призначення платежу: видача за договором кредиту №03.01.2026-100001463.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 03.01.2026-100001463 від 03.01.2026, станом на 24.07.2026 борг ОСОБА_1 становить 29000 грн., з яких: 10000 грн. – тіло кредиту, 12000 грн. - проценти, 2000 грн. – комісія (пов`язана з наданням кредиту), 5000 грн. – проценти, нараховані по 625 ст. ЦК України. В рахунок погашення заборгованості відповідач платежів не здійснював.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно із ст.ст.1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст.1047 ЦК України).

Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч.2 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач своїх обов`язків за договором належним чином не виконує, що ним не заперечується, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка, за розрахунками позивача, становить 29000 грн., з яких: 10000 грн. – тіло кредиту, 12000 грн. - проценти, 2000 грн. – комісія (пов`язана з наданням кредиту), 5000 грн. – проценти, нараховані по 625 ст. ЦК України.

За таких обставин суд доходить висновку про те, що з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість за тілом кредиту, процентами.

Разом з тим суд не погоджується із розрахунками заборгованості позивача в частині стягнення з відповідача 5000 грн. процентів, нарахованих по 625 ст. ЦК України.

Так, в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який було затверджено Законом України 2102-IX від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан, який у подальшому продовжувався Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», та який діє до цього часу.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-IX (набрав чинності 17.03.2022 року) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: «18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Відповідно до ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного суду в постанові від 22.06.2021 року по справі № 334/3161/17, якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми ЦК України.

З цих міркувань суд відхиляє аргументи позивача щодо правомірності стягнення процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України, який посилається на Закон України № 3498-ІХ від 22.11.2023 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким, зокрема, внесені зміни до Закону України «Про споживче кредитування» - скасований пункт 6.1. Прикінцевих та перехідних положень цього закону, що передбачав можливість у період дії воєнного стану звільнення споживача від сплати кредитодавцю неустойки за прострочення виконання зобов`язання та про перевагу норм Закону «України «Про споживче кредитування» над нормами ЦК України.

Отже, нарахування позивачем в період дії в Україні воєнного стану процентів річних за ст. 625 ЦК України за порушення виконання відповідачем взятих грошових зобов`язань не відповідає положенням ЦК України, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Також суд погоджується з аргументами відповідача щодо неправомірності встановлення комісії (пов`язаної з наданням кредиту) з таких підстав.

Так, відповідно до п. 4 частини 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»).

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» надає кредитодавцю право встановлювати комісію за обслуговування кредитної заборгованості.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Так, у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що: «у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення п. 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Між тим, ТОВ «Споживчий центр» в тексті договору № 03.01.2026-100001463 від 03.01.2026 не зазначено переліку додаткових та супутніх, інших послуг кредитодавця, які пов`язані з наданням кредиту, що надаються відповідачу та за які кредитодавцем встановлена плата.

Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх кредитором з позичальником при укладенні договору, у задоволення позовних вимог в часті стягнення комісії слід відмовити.

Враховуючи встановлені обставини, які підтверджені дослідженими судом доказами, суд доходить висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості за договором позики № 03.01.2026-100001463 від 03.01.2026 в сумі 22000 грн., з яких 10000 грн. – тіло кредиту, 12000 грн. – проценти.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, які задоволені судом на 76%, на підставі статті 140, 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2023,42 грн. (2662,40 х 76%), а також 97 грн. (127,38 грн. х 76%) судових витрат, пов`язаних з надсиланням відповідачу позовної заяви у паперовій формі, факт понесення яких підтверджується квитанцією № 2176701 від 28.07.2026.

Позивач в тексті позову заявив про необхідність розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу та бажання сторони позивача надати суду відповідні докази на підтвердження понесених витрат, у зв`язку з цим відповідно до ч.8 ст. 141, ст. 246 ЦПК України суд надає можливість позивачу протягом п`яти днів після ухвалення рішення надати докази понесення витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись 12; 13; 81; 141, 264; 265 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 03.01.2026-100001463 від 03.01.2026 в сумі 22000 (двадцять дві тисячі) гривень.

У задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 03.01.2026-100001463 від 03.01.2026 в більшому розмірі – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 2023 (дві тисячі двадцять три) гривні 42 копійки в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 97 (дев`яносто сім) гривень в рахунок відшкодування судових витрат пов`язаних з надсиланням відповідачу позовної заяви у паперовій формі.

Визначити позивачу п`ятиденний строк з дня ухвалення даного рішення для подання до Баштанського районного суду Миколаївської області доказів щодо розміру понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Миколаївському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (вул. Саксаганського, 133А м. Київ, код ЄДРПОУ 37356833);

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Повне судове рішення складене 05.10.2026.

СУДДЯ: