Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №686/13183/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/13183/25

Провадження № 22-ц/820/1821/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Костенка А.М., Ярмолюка О.І.,

секретар Шевчук Ю.Г.,

за участю представника апелянта адвоката Лисенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Лізинг» на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 червня 2026 року (суддя Карплюк О.І.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Лізинг» до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрікор Вайн» про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Лізинг» (далі ТОВ «Авентус Лізинг») звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрікор Вайн» (далі ТОВ «Петрікор Вайн») про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 18 квітня 2024 року між ТОВ «Авентус Лізинг» та ТОВ «ПЕТРІКОР ВАЙН» укладено Договір фінансового лізингу № 3415.

Відповідно до акту прийому-передачі від 24.04.2024 року Лізингодавець передав Лізингоодержувачу автомобіль AUDI Q7 у платне строкове використання та володіння на умовах Договору фінансового лізингу. У порушення графіку внесення лізингових платежів, який визначено у додатковій угоді № 1 від 24.04.2024 року до договору фінансового лізингу №3415 від 18.04.2024 року належне виконання зобов`язань ТОВ «ПЕТРІКОР ВАЙН» не відбулось.

З метою забезпечення виконання основного зобов`язання ТОВ «ПЕТРІКОР ВАЙН» за Договором фінансового лізингу № 3415 від 18.04.2024 року, 18 квітня 2024 року було укладено договір поруки, за яким поручителем є ОСОБА_1 .

Через неналежне виконання договірних зобов`язань ТОВ «ПЕТРІКОР ВАЙН» за договором лізингу, виникла заборгованість в загальному розмірі 280 281,87 грн.

Посилаючись на зазначене, позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ «Петрікор Лізинг» розмір комісії (винагороди) Лізингодавця в період дії договору фінансового лізингу в сумі 236577,87 грн. та штрафні санкції за порушення платіжної дисципліни зі сплати лізингових платежів в сумі 43704,00 грн., а всього 280281,87 грн.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 червня 2026 року провадження у справі в частині позовних вимог ТОВ «Авентус Лізинг» до ТОВ «Петрікор Вайн» про стягнення заборгованості закрито.

Повідомлено ТОВ «Авентус Лізинг», що розгляд справи в частині позовних вимог до ТОВ «Петрікор Вайн» про стягнення заборгованості віднесений до юрисдикції господарського суду.

Суд керувався тим, що спірні правовідносини пов`язані з виконанням договору лізингу, сторонами якого є юридичні особи, а тому в частині спору між ними, розгляд справи віднесений до юрисдикції господарського суду.

В апеляційній скарзі ТОВ «Авентус Лізинг», посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що позов пред`явлено одночасно до фізичної та юридичної осіб, а спір виник із єдиного комплексу правовідносин щодо виконання договору фінансового лізингу та забезпечення його виконання договором поруки.

Суд першої інстанції, встановивши, що одним із відповідачів є юридична особа, дійшов висновку про господарську юрисдикцію спору, однак сам факт участі у справі юридичної особи як відповідача не є безумовною підставою для закриття провадження в цивільній справі, оскільки позов пред`явлено також до фізичної особи, а відповідно до частини п`ятнадцятої статті 28 ЦПК України позов до кількох відповідачів може бути пред`явлений за місцем проживання або місцезнаходженням одного з них.

Крім того, суд першої інстанції, відкриваючи провадження, погодився з об`єднанням заявлених вимог до відповідачів фізичної та юридичної особи, такі вимоги грунтуються на спірних правовідносинах, матеріали справи не містять доказів сплати боргу відповідачем ОСОБА_1 , а відтак позовні вимоги є взаємопов`язаними та мають розглядатись одночасно,а не у різних судах загальної та господарської юрисдикцій.

Відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходило.

В судовому засіданні представник апелянта адвокат Лисенко Д.В. підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Інші учасники по справі в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно вимог частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що у провадженні Хмельницького міськрайонного суду перебуває цивільна справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Лізинг» до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрікор Вайн» про стягнення заборгованості.

Як вбачається із матеріалів справи, 18 квітня 2024 року між ТОВ «Авентус Лізинг» та ТОВ «ПЕТРІКОР ВАЙН» укладено Договір фінансового лізингу № 3415.

З метою забезпечення виконання основного зобов`язання ТОВ «ПЕТРІКОР ВАЙН» за Договором фінансового лізингу № 3415 від 18.04.2024 року, 18 квітня 2024 року було укладено договір поруки між ТОВ «Авентус Лізинг» та ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями. Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені статтею 20 ГПК України.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Тобто критерієм розмежування юрисдикції у таких спорах є суб`єктний склад основного зобов`язання.

У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18) та від 19 березня 2019 року у справі № 904/2526/18 (провадження № 12-272гс18).

Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2020 року в справі № 910/17433/19 дійшов висновку про те, що у спорах, які виникають з кредитних та іпотечних правовідносин, цілком достатнім для їх належності до господарської юрисдикції є те, що сторонами основного зобов`язання мають бути юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

У справі, яка переглядається, ТОВ «Авентус Лізинг» звернулося з позовом про стягнення заборгованості за договором лізингу, укладеного з ТОВ «ПЕТРІКОР ВАЙН».

Тобто, сторонами основного зобов`язання - договору фінансового лізингу № 3415 від 18 квітня 2024 року є юридичні особи ТОВ «Авентус Лізинг» та ТОВ «ПЕТРІКОР ВАЙН».

Спірні правовідносини пов`язані з виконанням договору фінансового лізингу, сторонами якого є юридичні особи, та з порукою, яка укладалася з метою забезпечення виконання зобов`язання за договором фінансового лізингу, сторонами якого є юридичні особи.

З огляду на викладене, висновок суду щодо закриття провадження у справі щодо юридичних осіб, оскільки такий спір віднесений до юрисдикції господарського суду є правильним.

Доводи апеляційної скарги про те, що роз`єднання позовних вимог порушуватиме принцип повноти, всебічності й об`єктивності з`ясування обставин справи, оскільки дослідження того ж самого предмета, а також тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій, є необґрунтованими та спростовується положеннями статті 20 ГПК України.

Ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Під час продовження розгляду справи щодо відповідача ОСОБА_1 суду першої інстанції слід враховувати правову позицію Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2023 року у справі №201/5876/22.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Лізинг» залишити без задоволення.

Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05 жовтня 2026 року.

Судді: Т.О. Янчук

А.М. Костенко

О.І. Ярмолюк