Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №603/338/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 603/338/26Головуючий у 1-й інстанції Гудкова Ю.Г.

Провадження № 33/817/493/26Доповідач - Сарновський В.Я.

Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 р. суддя Тернопільського апеляційного суду Сарновський В.Я. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Сампари Н.М. на постанову Монастириського районного суду Тернопільської області від 30 липня 2026 року,-

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 (шістдесят) коп. судового збору.

Згідно постанови, ОСОБА_1 30.05.2026 року о 18:32 год по вул. Дубовиця, 1 у с. Криниця Чортківського району Тернопільської області керував транспортним засобом Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_1 , із ознаками алкогольного сп`яніння (почервоніння очей, зміна шкірного покриву обличчя, різкий запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху (далі – ПДР).

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Сампара Н.М. просить постанову Монастириського районного суду Тернопільської області від 30 липня 2026 року скасувати та закрити провадження у справі. Свої вимоги мотивує тим, що:

у працівників поліції була відсутня підстава зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , так як із відстані, на якій поліцейські виявили автомобіль, неможливо було встановити факт непристебнутого ременя безпеки;

за відсутності законної підстави для зупинки транспортного засобу всі подальші процесуальні дії працівників поліції, зокрема встановлення ознак алкогольного сп`яніння, пропозиція пройти огляд та оформлення матеріалів за ч.1 ст.130 КУпАП, також є незаконними;

у ОСОБА_1 були відсутні ознаки алкогольного сп`яніння;

протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не є беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні.

Заслухавши доводи захисника Сампари Н.М., яка просила проводити розгляд у відсутності ОСОБА_1 і задовольнити апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до вимог статей 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Перевіркою матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винуватості ОСОБА_1 в порушенні правил дорожнього руху.

Як вбачається зі змісту оскарженої постанови, судом першої інстанції належним чином перевірені всі обставини справи, які досліджені всебічно, повно та об`єктивно, висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчинені правопорушень ґрунтуються на матеріалах справи.

Так, суд першої інстанції правильно врахував, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується даними, які містяться в: протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 679759 від 30 травня 2026 року; акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, яким зафіксовано виявлення у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння (різка зміна шкірного покриву обличчя, почервоніння очей, різкий запах алкоголю з порожнини рота) і його відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння; направленні на огляд ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 30 травня 2026 року, зі змісту якого видно, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі; записах відеореєстратора патрульного автомобіля та нагрудних відеокамер працівників поліції, якими зафіксовано виявлення у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння і його відмова від проходження огляду у встановленому законом порядку; фотокопії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА № 7286270 від 30 травня 2026 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення, передбачене ч.5 ст.121 КУпАП, за порушення вимог ПДР під час керування автомобілем 30.05.2026 року о 18:32 год по вул. Дубовиця, 1 у с. Криниця.

Наведені в оскарженій постанові докази, на підставі яких суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 є послідовними та узгоджуються між собою.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, доведений належним чином дослідженими в судовому засіданні доказами.

Об`єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів та обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, по справі не вбачається.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.

Виходячи з вищенаведеного, доводи апеляційної скарги про те, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вини ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції оцінює критично. Окрім того, вирішуючи справу суд першої інстанції взяв до уваги не тільки протокол про адміністративне правопорушення, а й інші докази, наявні у матеріалах справи.

Твердження апелянта про те, що у працівників поліції не було законних підстав для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 за відсутності яких всі подальші процесуальні дії працівників поліції також є незаконними, спростовуються наявною в справі копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього рух, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7286270 від 30 травня 2026 року, зі змісту якої слідує, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП, згідно якої ОСОБА_1 порушив п.2.3.в ПДР 30 травня 2026 року о 18:40:39 год, керуючи транспортним засобом (а.с.4).

Відомостей про скасування вказаної постанови в апеляційній скарзі не вказано і доказів такого апеляційному суду не надано.

Крім того, наведені обставини підтверджуються і показаннями допитаного в судовому засіданні працівника поліції ОСОБА_2 , який пояснив, що під час патрулювання поблизу с. Криниця працівники поліції виявили автомобіль, за кермом якого знаходився ОСОБА_1 та який стояв на проїжджій частині, перешкоджаючи руху службового автомобіля поліції, у зв`язку з цим поліцейські подали водієві знак від`їхати, на що останній також подав знак рукою та здійснив рух автомобілем, з`їхавши з дороги на узбіччя, при цьому під час руху автомобіля працівником поліції було встановлено, що водій він не був пристебнутий ременем безпеки.

Таким чином, посилання апелянта на відсутність законної підстави для зупинки ґрунтується виключно на його власній оцінці обставин події та спростовується як постановою за ч. 5 ст. 121 КУпАП, так і показаннями працівника поліції, наданими безпосередньо в судовому засіданні. За таких обставин відсутні правові підстави вважати подальші дії працівників поліції щодо перевірки ОСОБА_1 на стан сп`яніння та оформлення адміністративних матеріалів незаконними, а доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги твердження апеляційної скарги про те, що у ОСОБА_1 були відсутні ознаки алкогольного сп`яніння, оскільки відповідно до п.2 розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких саме у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

З наявних у справі доказів, зокрема акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, а також направлення на огляд водія з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння в КНП «Монастириська міська лікарня» від 30 травня 2026 року (а.с.5, 6) вбачається, що працівник поліції виявив у ОСОБА_1 ознаки сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, різка зміна шкірного покриву обличчя, які визначені підставою направлення на відповідний огляд.

Таким чином, в ході апеляційного розгляду не встановлено обставин, які би ставили під сумнів правильність висновків суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

За наведених обставин, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

Керуючись ст.294 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Сампари Н.М. залишити без задоволення, а постанову Монастириського районного суду Тернопільської області від 30 липня 2026 року, відносно ОСОБА_1 — без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя