Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №446/1629/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 446/1629/26 Головуючий у 1 інстанції: Котормус Т.І.

Провадження № 33/811/1399/26 Доповідач: Маліновська О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року суддя Львівського апеляційного суду Маліновська О.В., з участю адвоката Білик Романни Олегівни, розглянувши в режимі відеконференції апеляційну скаргу адвоката Білик Романни Олегівни на постанову Кам`янка-Бузького районного суду від 23 липня 2026 року,

встановив:

постановою Кам`янка-Бузького районного суду від 23 липня 2026 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді адміністративного штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 адміністративний штраф в розмірі 17000,00 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави (у розмірі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять грн. шістдесят копійок) .

Відповідно до оскаржуваної постанови, 11.06.2026 о 15:31:00 год., по вулиці Центральна, 18 в селі Незнанів, Шептицького району, Львівської області водій ОСОБА_1 керував електровелосипедом марки MODERN незареєстрованим з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки та в найближчому закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 відмовився та в подальшому був відсторонений від керування.

На зазначену постанову адвокат Білик Романна Олегівна подала апеляційну скаргу у якій просить скасувати постанову Кам`янка-Бузького районного суду від 23 липня 2026 року та провадження у справі щодо ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що даний транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , а саме електровелосипед MODERN має електробатарею потужністю 800W, тобто не перевищує встановлену межу, визначену законодавством у 3кВт, а тому не відноситься до механічних транспортних засобів, а тому у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.

Зазначає, що жодних підстав для зупинки ОСОБА_1 та складання протоколу про адміністративне правопорушення у працівників патрульної поліції не було, оскільки ОСОБА_1 керував електровелосипедом та Правил дорожнього руху не порушував.

Заслухавши доводи адвоката Білик Романни Олегівни, який повністю підтримав доводи апеляційної скарги з мотивів у ній наведених, дослідивши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, вважаю, що у її задоволенні слід відмовити.

Згідно з ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст.280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясовувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 29 червня 2007 року у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» зазначено, що особа, яка володіє чи керує автомобілем (транспортним засобом), підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Так, відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Як вбачається із матеріалів справи, суд першої інстанції обґрунтовано, на підставі досліджених доказів дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 керував електровелосипедом марки MODERN незареєстрованим, з ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5. Правил дорожнього руху.

Висновок суду першої інстанції про те, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суддя дав належну оцінку і навів у постанові, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 690254 від 11.06.2026, де працівником поліції був зафіксований факт вчинення адміністративного правопорушення;

- направленням на огляд в медичний заклад від 11.06.2026, на підставі виявлених у ОСОБА_1 працівником поліції ознак сп`яніння, зокрема різкого запаху алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці;

- відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, на якому встановлено факт керування ОСОБА_1 електровелосипедом та факт відмови від проходження огляду на стан сп`яніння.

Апеляційний суд критично ставиться до апеляційних доводів про те, що електровелосипед не є транспортним засобом у зв`язку з наступним.

Так, відповідно до п. 1.10 ПДР України, механічний транспортний засіб – це транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Транспортний засіб – це пристрій призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Таким чином, особи, що керують, такими транспортними засобами як електросамокати, електроскутери, електровелосипеди, гіроскутери, є водіями і зобов`язані дотримуватися Правил дорожнього руху.

Однак, при цьому, норма статті 130 КУпАП не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.

Суб`єктами правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, зокрема, є водії транспортних засобів, відтак вказана норма закону передбачає відповідальність водіїв усіх транспортних засобів, а не лише механічних транспортних засобів.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 15.03.2023 у справі №127/5920/22, використання електровелосипеда чи іншого подібного засобу (електросамоката, моноколеса, сеґвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного велосипеда, характеристика електровелосипеда як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Таким чином, у випадку, коли електровелосипед служить для перевезення осіб, зокрема і самого водія чи його вантажу, у такому випадку він є повноправним учасником дорожнього руху і вважається транспортним засобом, а тому особа, яка керує таким транспортним засобом, повинна нести відповідальність за керування ним у стані алкогольного сп`яніння. При цьому, чинне законодавство не містить вказівки на те, що пристрій визнається транспортним засобом лише у разі присвоєння йому номерного знаку та за наявності посвідчення водія у особи, яка ним керує.

Так, згадані апеляційні доводи вже були предметом детального дослідження суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку, з якою апеляційний суд погоджується.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32).

Крім того, на відеозаписі з камер спостереження працівників поліції зафіксовані всі обставини вчинення адміністративного правопорушення, які підлягають доказуванню у справах про адміністративні правопорушення, а тому доводи апелянта про те, що відеозапис є небезперервним, як на підставу скасування постанови суду першої інстанції, суд вважає необґрунтованими.

Так, із оглянутого апеляційним судом відеозапису події підтверджується встановлений судом першої інстанції факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а саме ОСОБА_1 ствердив, що відмовляється він огляду.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо наявності у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та його винуватості, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

постановив:

апеляційну скаргу адвоката Білик Романни Олегівни – залишити без задоволення.

Постанову Кам`янка-Бузького районного суду від 23 липня 2026 року про притягнення, ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Оксана МАЛІНОВСЬКА