Вирок від 04 жовтня 2026 р. у справі №601/1818/26 — Кременецький районний суд Тернопільської області

Справа №601/1818/26

Провадження № 1-кп/601/276/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року Кременецький районний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Кременець кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026211010000219 від 19.05.2026 стосовно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 2 статті 194 КК України,-

за участю учасників кримінального провадження:

-прокурора ОСОБА_4 ,

-обвинуваченого ОСОБА_3 ,

-законного представника ОСОБА_5 ,

-захисника ОСОБА_6

В С Т А Н О В И В :

19.05.2026 близько 01:40години неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував на відкритій території паркувальної зони магазину ТОВ «АТБ-Маркет» по вул. Симона Петлюри, 4, м. Кременець, Кременецького району, Тернопільської області.

У вказаний час у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, направлений на умисне пошкодження та знищення чужого майна шляхом підпалу, а саме- автомобіля марки «RENAULT LAGUNA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходився на території вказаної паркувальної зони.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи можливість та неминучість настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді пошкодження та знищення транспортного засобу, і бажаючи їх настання, ОСОБА_3 здійснив підпал тканини, після чого заніс її до салону автомобіля «RENAULT LAGUNA», який був незачинений.

Надалі, помістивши джерело відкритого вогню, на переднє водійське сидіння, громадянин ОСОБА_3 залишив місце події, внаслідок чого виникло займання салону автомобіля з подальшим поширенням вогню на інші частини транспортного засобу.

У результаті протиправних дій ОСОБА_3 автомобіль марки «RENAULT LAGUNA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , був повністю знищений вогнем.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив умисне знищення чужого майна, вчинене шляхом підпалу, тобто кримінальне правопорушення, що передбачене ч. 2 ст. 194 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 194 КК України визнав повністю та підтвердив обставини, які викладені в обвинувальному акті. Зазначив, що дійсно 19.05.2026 близько 01:40 години, перебував на відкритій території паркувальної зони магазину ТОВ «АТБ-Маркет» по вул. Симона Петлюри, 4, м. Кременець, Кременецького району, Тернопільської області. здійснив підпал тканини, після чого заніс її до салону автомобіля «RENAULT LAGUNA», який був незачинений.

Надалі, помістивши джерело відкритого вогню на переднє водійське сидіння, він залишив місце події, внаслідок чого виникло займання салону автомобіля з подальшим поширенням вогню на інші частини транспортного засобу. Просив звільнити його від відбування покарання з випробуванням, зважаючи на його вік, щире каяття.

Обвинувачений, його захисник, прокурор та інші учасники в судовому засіданні не заперечували фактичних обставин кримінального провадження і не заперечили щодо визнання недоцільним дослідження доказів, щодо фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

При цьому, судом встановлено, що всі учасники судового провадження правильно розуміють зміст фактичних обставин кримінального провадження і немає сумнівів у добровільності їхніх позицій.

У зв`язку з викладеним, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

Також, з врахуванням викладеного, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують його особу, що стосується речових доказів та вартості експертиз.

Крім того, учасникам судового провадження роз`яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення доведена, його дії органом досудового розслідування правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 194 КК України, тобто умисне знищення чужого майна, вчинене шляхом підпалу.

При обранні виду покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, відповідно до ст. 65 КК України, бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, враховує наслідки та обставини вчиненого ним злочину, його вік, умови проживання та навчання.

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання, суд виходить із загальних засад призначення покарання - ст. 65 КК України та враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, а також враховує дані про особу обвинуваченого, його вік, умови проживання, який є раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, позитивно характеризується за місцем навчання т а проживання.

Також суд враховує обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Як обставину, яка пом`якшує покарання, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає є щире каяття, сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину неповнолітнім .

Обставин, які, відповідно до ст.67 КК України, обтяжують покарання - не встановлено.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.

Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання виправлення засудженого.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що відповідно до ст. 50 КК України необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, здійснення виховного впливу та попередження вчинення ОСОБА_3 нових кримінальних правопорушень, є призначення йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст.194 КК України строком 3 (три) роки.

Водночас, беручи до уваги наведене вище, а саме ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який є раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем навчання та проживання, наявність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, ставлення обвинуваченого до вчиненого, який усвідомив суспільну небезпечність своїх дій, не мав намір ухилятися від відповідальності, щиро розкаявся, те, що він є неповнолітнім, суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_3 положення ст. 104 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, оскільки на думку суду, його виправлення можливе без реального відбування покарання, встановивши іспитовий строк тривалістю один рік, із покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Процесуальні витрати відсутні.

Долю речових доказів по справі належить вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого частиною 2 статті 194 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (три) роки позбавлення волі.

На підставі статті 104 КК України звільнити ОСОБА_3 від призначеного основного покарання, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.

Відповідно до частини 1 п.п.1, 2, частини 3 п.п.2,4,6 статті 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.;

- пройти навчальний онлайн-курс «Людина та держава. Правила гри» на платформі EdEra з пред`явленням відповідного сертифікату про проходження даного курсу.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

На вирок може бути подана апеляція протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду через Кременецький районний суд Тернопільської області.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий: