Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №465/2851/25 — Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/2851/25

Провадження 2/465/2171/26

РІШЕННЯ

Іменем України

05.10.2026 року м. Львів

Суддя Франківського районного суду м. Львова Ванівський Ю.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що 30.06.2023 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «СЕНС БАНК» з метою отримання банківських послуг. 30.06.2023 року підписанням оферти на укладання угоди про надання споживчого кредиту №500777978 відповідач запропонував Банку укласти Угоду про надання споживчого кредиту. 30.06.2023 року шляхом підписання акцепту пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту №500777978 Банк прийняв пропозицію відповідача на укладення Угоди про надання споживчого кредиту №500777978 від 30.06.2023 року. У Додатку № 1 до угоди сторони узгодили графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг. Також сторонами підписано Паспорт споживчого кредиту, в розділі 3 якого вказані основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача. Позичальник кредит отримав, що підтверджується меморіальним ордером №1830826160 вiд 30.06.2023р., виписками по рахункам № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 . Проте позичальник не виконав взяті на себе зобов`язання, припинивши здійснювати платежі в рахунок повернення кредиту та сплачувати проценти за користування ним. Загальна заборгованість згідно за угодою №500777978 від 30.06.2023 року становить 345297,65грн., з яких: за кредитом: 315 532,38 грн.; по відсотках: 19 419,34 грн.; по комісії: 10 345,93 грн. Просить позов задоволити.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 30.04.2025 року у справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 28.05.2025 року зупинено провадження у справі № 465/2851/25 за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором до вирішення цивільної справи №752/24143/23 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Сенс Банк» про визнання недійсним кредитного договору №500777978.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 24.04.2026 року провадження у цивільній справі №465/2851/25 за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором відновлено.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на таке.

Згідно з ч.1, 2 ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтями 12, 81ЦПК України визначено,що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зі змісту ст.76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність достатності.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 30.06.2023 року між ОСОБА_1 та АТ «Сенс Банк» було укладено/акцептовано угоду про надання споживчого кредиту №500777978 на суму 316 920,57 грн., зі сплатою 4,99% річних, строком на 120 місяців, що також підтверджено випискою по рахунку відповідача.

Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 23.12.2025 року у справі №752/20056/25 позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про визнання недійсним кредитного договору, задоволено. Визнано недійсним кредитний договір від 30 червня 2023 року № 500777978.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України)

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. (ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України)

Кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів на суму кредиту у розмірах і в порядку, що встановлені договором. Якщо договір не містить умови про розмір процентів, він визначається обліковою ставкою банківського процента (ставкою рефінансування), встановленою Національним банком України. У разі відсутності іншої угоди проценти виплачуються щомісяця до дня повернення суми кредиту.

Позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцеві відповідну суму коштів у строк та в порядку, встановленому договором. Якщо позичальник не виконав цього зобов`язання, він повинен сплатити пеню (у вигляді процентів) від дня, коли настав строк виконання, до дня повернення коштів кредитодавцеві, незалежно від сплати процентів за умовами договору.

Відповідно до частини першої статі 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України,підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України,зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України,підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. (ч. 1 ст. 216 ЦК України)

У постанові від 12.12.2018 у справі № 644/7422/16-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що застосування зазначених правових наслідків засвідчує факт повернення сторін у первісний стан. У цивілістичній науці та судовій практиці цей процес називають двосторонньою реституцією.

При цьому ЦК України не пов`язує можливість застосування наслідків недійсності правочину з добросовісністю сторін правочину, і добросовісність сторони до уваги не береться. Сторони зобов`язані повернути все отримане за недійсним правочином лише тому, що правочин визнано недійсним.

За змістом статті 216 ЦК України наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину (див. пункт 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16).

У подальшому, застосовуючи статтю 216 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду в пунктах 66-70 постанови від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 зробила висновки, які узгоджуються з наведеними вище висновками про застосування вказаної норми.

Так, Велика Палата Верхового Суду вказала, що за змістом абзацу першого частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює для сторін тих прав та обов`язків, які зумовлені його вчиненням, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов`язані з його недійсністю. Одним з таких наслідків є реституція. Вона спрямована на відновлення status quo anteу фактичному та правовому становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які сторони вчинили на виконання цього правочину. Тому кожна сторона зобов`язана повернути іншій у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України).

За недійсності правочину взаємне повернення сторонами одержаного за ним (двостороння реституція) є юридичним обов`язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину. Таке поновлення сторін у попередньому становищі може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за відповідним правочином, залишається в його сторони. У разі неможливості здійснити реституцію в натурі, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, сторони зобов`язані відшкодувати вартість того, що одержали, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України). Крім того, наслідком недійсності правочину є відшкодування за рахунок винної сторони другій стороні недійсного правочину або третій особі збитків і моральної шкоди, завданих у зв`язку із вчиненням недійсного правочину (частина друга статті 216 ЦК України).

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ «Сенс Банк» заборгованості за кредитним договором №500777978 від 30.06.2023 року, оскільки рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 23.12.2025 року у справі №752/20056/25 визнано недійсним вказаний кредитний договір та судом встановлено, що відділом дізнання Голосіївського УП проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного 29 серпня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023105010001105 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 182 КК України, та № 1202310003850 внесено 12 грудня 2023 року до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. В указаних кримінальних провадженнях позивач ОСОБА_1 визнана потерпілим.

Відповідно до частини другої ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

В порядку ч. 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, з огляду на повну відмову у задоволенні позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,81,141,263-265,268,273,354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

у задоволенні позову Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05 жовтня 2026 року.

Суддя Ванівський Ю.М.