Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №452/1655/26 — Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа №452/1655/26

Провадження №2/452/1450/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" жовтня 2026 р. м. Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Кущ Т.М.,

при секретарі судового засідання Роман Л.І.,

за відсутності осіб, які повинні брати участь у справі,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Самбірського міськрайонного суду Львівської області цивільну справу в порядку спрощеного провадження з повідомленням осіб без їх виклику за позовом ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Оринник Надії Сергіївни до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

В С Т А Н О В И В :

29 квітня 2026 року через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Оринник Н.С. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 з вимогою про розірвання шлюбу, який зареєстровано між сторонами 22 вересня 1990 року у виконавчому комітеті Чайковицької сільської ради Самбірського районуЛьвівської області, відповідний актовий запис №27. Представник позивача у позовній заяві вказала, що сторони від даного шлюбу неповнолітніх дітей не мають. Разом з тим, зазначила, що сімейне життя між подружжям не склалося, шлюбні відносини між сторонами повністю припинені, протягом тривалого часу чоловік та дружина проживають окремо один від одного, спільний побут відсутній, фактично сім`я розпалась та шлюб носить формальний характер. При цьому, як зазначено у позові, відповідач проживає за межами України та відмовляється від вирішення питання про розірвання шлюбу в органах державної реєстрації актів цивільного стану в добровільному позасудовому порядку. За таких обставин позивач вимушений був звернутися до суду із відповідним позовом, посилаючись на те, що подальше спільне життя з відповідачем і збереження шлюбу є неможливим, оскільки суперечить його інтересам (а.с.1-3).

Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 29 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням осіб без їх виклику та вперше було призначено розгляд справи по суті на 24 липня 2026 року о 09 год. 00 хв. та одночасно витребувано у позивача оригінал свідоцтва про шлюб (а.с.20-21,45-46,50-51). В подальшому, розгляд справи було відкладено на 05 жовтня 2026 року о 09 год. 00 хв. у зв`язку із відсутністю відомостей про належне повідомлення відповідача ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи по суті (а.с.39).

07 липня 2026 року до канцелярії суду від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Оринник Н.С. на виконання вимог ухвали Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 29 червня 2026 року надійшло клопотання з доданим до нього оригіналом свідоцтва про шлюб (а.с.24-25).

Позивачу ОСОБА_1 копія ухвали про відкриття провадження від 29 червня 2026 року разом з повідомленнями про дату, час і місце розгляду справи направлялись за його зареєстрованим місцем

проживання (а.с.8), однак поштові конверти повернуто на адресу суду не врученими адресату із відміткою пошти «адресат відсутній» (а.с.31-32,42-43).

Разом з тим, позивач ОСОБА_1 відповідно до вимог ч.11 ст.128 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи по суті шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті суду (а.с.40).

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Оринник Н.С. про дату, час і місце розгляду справи по суті повідомлена належним чином засобами електронного зв`язку, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа на електронну пошту, адреса якої зазначена в позовній заяві (а.с.41). Разом з тим, 20 липня 2026 року представником позивача ОСОБА_1 – адвокатом Оринник Н.С. через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» подано заяву, в якій зазначено, що позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі, одночасно прохала суд провести розгляд справи без її участі та без участі позивача (а.с.35-36).

Сторона позивача заяву із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін не подала. При цьому, заяви про відкладення розгляду справи, відмови від позову чи залишення позову без розгляду або інших заяв чи клопотань з процесуальних питань від сторони позивача до суду не надходило.

Відповідачу ОСОБА_2 копія ухвали про відкриття провадження від 29 червня 2026 року, а також повідомлення про дату, час і місце розгляду справи було направлено за її останнім відомим зареєстрованим місцем проживання, однак поштові конверти повернуто на адресу суду не врученими адресату із відміткою пошти «адресат відсутній» (а.с.27-28,47-48).

Крім того, відповідач ОСОБА_2 відповідно до вимог ч.11 ст.128 ЦПК України повідомлялася про дату, час і місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті суду (а.с.40 зворотна сторона).

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 та у постанові від 23 січня 2023 року у справі №496/4633/18 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі №10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі №24/260-23/52-б).

Відповідно до постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 грудня 2023 року №591/4832/22 (провадження №61-10261св23), довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутністю за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду.

Відтак, виходячи з викладеного, відповідач ОСОБА_2 про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. При цьому, відповідач заяву із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін не подавала, правом подати відзив на позовну заяву не скористалася, жодних заяв з процесуальних питань від сторони відповідача до суду не надходило.

Згідно ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Виходячи з положень ч.5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи те, що справа призначена до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а також з урахуванням неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд вирішив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній матеріалів.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч.1 ст.279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10.

Суд, з`ясувавши позицію позивача ОСОБА_1 , викладену в позовній заяві та у додатковій заяві, поданій 20 липня 2026 року його представником - адвокатом Оринник Н.С., дослідивши наявні в матеріалах справи докази та надавши їм належну оцінку, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до положень частин 1-4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Із свідоцтва про шлюб, виданого повторно, вбачається, що сторони зареєстрували шлюб 22 вересня 1990 року у виконавчому комітеті Чайковицької сільської ради Самбірського району Львівської області, про що 22 вересня 1990 року складено відповідний актовий запис №27 (а.с.25).

Від даного шлюбу сторони не мають неповнолітніх дітей (а.с.1-3).

З письмових пояснень позивача та матеріалів справи вбачається, що сімейне життя між подружжям не склалося, шлюбні відносини між сторонами повністю припинені, протягом тривалого часу чоловік та дружина проживають окремо один від одного, спільний побут відсутній, фактично сім`я розпалась та шлюб носить формальний характер. При цьому, як зазначено у позові, відповідач проживає за межами України та відмовляється від вирішення питання про розірвання шлюбу в органах державної реєстрації актів цивільного стану в добровільному позасудовому порядку. Відтак, позивач вимушений був звернутися до суду із відповідним позовом, вказуючи на те, що подальше спільне життя з відповідачем і збереження шлюбу є неможливим, оскільки суперечить його інтересам (а.с.1-3,6-8,35-36).

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач ОСОБА_2 правом подати відзив на позовну заяву не скористалася, будь-яких заперечень проти позову з посиланням на відповідні докази не надала, проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження не заперечувала.

Таким чином, на переконання суду, відповідач ОСОБА_2 вищезазначені обставини у справі не оспорювала, фактично їх визнала, тому у відповідності до вимог ч.1 ст.82 ЦПК України такі обставини не підлягають доказуванню.

Згідно положень статті 111 Сімейного кодексу України (далі – СК України) суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Позивач ОСОБА_1 за змістом позову та у додатковій заяві, поданій до суду його представником - адвокатом Оринник Н.С., прохав позов задовольнити та розірвати шлюб, фактично заперечував проти надання подружжю строку для примирення (а.с.1-3,35-36).

Відповідач ОСОБА_2 клопотань про надання подружжю строку для примирення не заявляла.

За таких обставин суд вважає, що сторони не виявили бажання зберегти подружні відносини.

Спору про поділ спільного майна подружжя на час розгляду даної справи немає.

Відповідно до ст.24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

За такої сукупності обставин у справі суд дійшов висновку, що причини, які спонукали позивача ОСОБА_1 на розірвання шлюбу, є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу між ними є неможливим, воно суперечить інтересам кожного з подружжя, а тому позов підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Відповідач ОСОБА_2 у зв`язку з реєстрацією шлюбу змінила своє дошлюбне прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 » (а.с.25).

Разом з тим, відповідач ОСОБА_2 не зверталась до суду з письмовим клопотанням про відновлення їй дошлюбного прізвища.

Виходячи з наведеного, суд вважає за необхідне після розірвання шлюбу відповідачу ОСОБА_2 залишити прізвище « ОСОБА_4 ».

Питання про розподіл судових витрат позивачем не порушувалось.

Керуючись стст.24,110-113 СК України, стст.12-13,76-82,141,247,259,263-268,274,279 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Оринник Надії Сергіївни до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Долобів Самбірського району Львівської області (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Самбірським РВ УМВС України у Львівській області від 18 березня 1997 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Підгайчики Самбірського району Львівської області (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), зареєстрований 22 вересня 1990 року у виконавчому комітеті Чайковицької сільської ради Самбірського району Львівської області, відповідний актовий запис №27 від 22 вересня 1990 року, які не мають неповнолітніх дітей.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 й надалі іменуватися цим самим прізвищем.

Рішення суду відповідно до частини 1 статті 273 ЦПК України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Т.М. Кущ