Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №450/3172/26 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/3172/26 Провадження № 2/450/2626/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2026 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Данилів Є.О.

при секретарі Куспісь О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту,-

встановив:

22.06.2026 представник позивача ТзОВ «Артеміда-Ф» - Бачинський О.М. звернулася до Пустомитівського районного суду Львівської області із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 02.07.2020 між ТОВ «Фінансова компанія «Форза» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00020071173. Договір укладено в електронній формі на умовах пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту, що опублікована на веб-сайті: www.forzacredit.com.ua, підписана електронним цифровим підписом ТОВ «Фінансова компанія «Форза» та акцептована Зубатим М.М. 02.07.2020 шляхом підписання електронним підписом відповідача заяви-формуляра про акцептування оферти №00020071173 від 02.07.2020 про прийняття пропозиції ТОВ «Фінансова компанія «Форза» укласти договір про надання позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту на визначених умовах. На умовах договору позики, в тому числі фінансового кредиту, кредитодавець надав відповідачу грошові кошти (кредит) у гривні у розмірі 6829 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором, з кінцевим терміном погашення не пізніше 16.07.2020, процентна ставка в день за користування коштами кредиту становить 1,85%, процентна ставка в день, у разі користування кредитом поза межами строку дії договору 2,5%. Кредитодавець свої зобов`язання за договором позики виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами договорів позики. Відповідач не виконав свої зобов`язання, не здійснив жодного платежу передбачених умовами договору позики, як повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом.

30.06.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Форза» та ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» укладено договір факторингу №20210630-Ф/2, за яким позивач набув статусу кредитора та отримав право грошової вимоги щодо осіб, які були боржниками ТОВ «Фінансова компанія «Форза», в тому числі договорів позики, укладених з відповідачем ОСОБА_1 . Загальна сума заборгованості становить 25593,36 грн. Просить суд, стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00020071173 від 02.07.2020 року в розмірі 25 593,36 грн. на користь ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-ф». Також просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-ф» судові витрати, що складаються із сплаченого судового збору в сумі 2 662,40 грн. 00 коп. та витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 7000 гривень 00 коп..

Позиція відповідача: Відповідач повідомлявся про судовий розгляд шляхом направлення поштової кореспонденції, відзив на позовну заяву не подав.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

21.07.2026 р. ухвала про відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду.

Суд на підставі позовної заяви, а також долучених письмових доказів, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. ст. 13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом6 випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі ст. ст. 12, 81, 82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що 02.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форза» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00020071173, згідно якого позичальник зобов`язався повернути та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кінцевий термін погашення не пізніше 16.07.2020, процентна ставка в день за користування коштами кредиту становить 1,85%, процентна ставка в день у разі користування кредитом поза межами строку дії договору становить 2,5%.

Відповідно до заяви-формуляра про акцептування оферти до договору про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00020071173 від 02.07.2020 ОСОБА_1 погодився та прийняв пропозицію Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форза» укласти договір про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

Із паспорта споживчого кредиту вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форза» надається кредит строком на 15-30 днів, процентна ставка становить 677,10 % річних.

Відповідно до договору факторингу №20210226-Ф/2 від 26.02.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Форза» та ТОВ «К.Ф.ЮА», укладено договір факторингу № 20210226-Ф/2.

30.06.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Форза» та ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» укладено договір факторингу №20210630-Ф/2, за яким позивач набув статусу кредитора та отримав право грошової вимоги щодо осіб, які були боржниками ТОВ «Фінансова компанія «Форза», в тому числі договорів позики, укладених з відповідачем ОСОБА_1 .

Як вбачається із виписки ТОВ «Фінансова компанія Артеміда-Ф», станом на 17.06.2026 за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту №00020071173 від 02.07.2020 у ОСОБА_1 рахується заборгованість в сумі 25 593,36 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту – 6 829,00 грн.; заборгованість за відсотками – 1 895,10 грн.; заборгованість по прострочених відсотках за користування 15 365,25 грн.; інфляційне збільшення (період нарахування 17.07.2020 по 23.02.2022) – 1 504,01 грн.

З копії повідомлення про відступлення прав вимог за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00020071173 за вих.№ 207050857 від 09.07.2021, вбачається, що ОСОБА_1 повідомлявся, що з 30.06.2021 новим кредитором, який має право грошової вимоги на отримання заборгованості за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф».

Відповідно до копії вимоги вих. № 207050857 від 13.07.2021 року ТОВ «Фінансова компанія Артеміда-Ф» зверталася до ОСОБА_1 з вимогою добровільно оплатити заборгованість в сумі 24 089,35 грн. за договором № 00020071173 від 02.07.2020 року.

Згідно з копією досудової вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда - Ф» зверталася до ОСОБА_1 з досудовою вимогою сплатити заборгованість, яка станом на 13.10.2021 становить 24 089,35 грн.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договорами позики, і як наслідок виникнення заборгованості, про стягнення якої позивач і звернувся з даним позовом.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст.1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Судом встановлено, що договір між ТОВ «ФК «Форза» та відповідачем ОСОБА_1 від 02.07.2020 був укладений в електронній формі. ТОВ «Фінансова компанія «Форза» свої зобов`язання за договором позики виконали в повному обсязі, а саме надали відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами договором позики.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Матеріалами справи встановлено та не оспорюється відповідачем, що договори позики між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису.

Відповідно до вимог ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

З матеріалів справи судом встановлено, що після укладення 30.06.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Форза» та ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» договору факторингу №20210630-Ф/2, позивач скерував на адресу позичальника повідомлення про відступлення прав вимоги за договором позики №00020071173, а також просив сплатити заборгованість по кредиту в сумі 8 724,10 грн. за поданими реквізитами.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Суд розцінює вищевказані повідомлення, як вимоги ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» сплатити заборгованість за договорами позики.

Звертаючись до суду після скерування вимог, позивач, окрім заборгованості за договором позики № 00020071173 по тілу кредиту в розмірі 6 829 грн та заборгованості по відсотках 1 895,10 грн, також просив стягнути заборгованість по прострочених відсотках за користування в розмірі 15 365,25 грн. та інфляційне збільшення в розмірі 1 504,01 грн.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи викладені вище норми та обставини справи, суд приходить до висновку про доведеність виникнення у позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором позики № 00020071173 від 02.07.2020 р.

Таким чином, оскільки відповідачем ОСОБА_1 прострочено виконання грошових зобов`язань в строки, передбачені умовами договору позики, доказів погашення заборгованості за укладеним договором позики відповідачем суду не надано, позивач набув права щодо стягнення заборгованості за зазначеним вище кредитним договором, суд приходить до висновку, що позовну заяву необхідно задоволити та стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № 00020071173 від 02.07.2020 р. в розмірі 25 593,36 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, а саме витрат на правову допомогу заявлених представником позивача, суд враховує наступне.

За змістом ч.ч.1, 2, 3 ст.137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес (п.2 ч.3 ст.141 ЦПК України).

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Враховуючи те, що законодавством України щодо діяльності адвоката не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа, адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.

Розмір витрат має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

За приписами частини третьої статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження витрат на правову допомогу представником позивача подано договір про надання правової допомоги №207050857 від 15.06.2026 року, укладений між адвокатом Бачинським О.М. та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» (клієнт), а також попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат у справі за позовом ТзОВ «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» до за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00020071173 від 02.07.2020 року.

З умов наданого договору вбачається, що у разі ухвалення судом рішення на користь клієнта (задоволення судом позовних вимог у повному обсязі), клієнт зобов`язується сплатити адвокату винагороду в розмірі 7000 гривень (п.4.2 договору).

Відповідно до п.4.3 договору у разі ухвалення судом рішення про часткове задоволення позовних вимог клієнта, клієнт зобов`язується сплатити адвокату винагороду пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п.4.7 договору, сума вказана в п.4.2 даного договору є гонораром адвоката за надання правової допомоги та поверненню не підлягає.

Відповідно до п.2 попереднього (орієнтовний) розрахунок судових витрат, сума витрат на правничу допомогу адвоката, яку очікує понести позивач складає 7000,00 грн. В дану суму включається: оплата послуг адвоката за підготовку позовної заяви у справі; оплата послуг адвоката за збирання доказів долучених до позовної заяви; оплата послуг адвоката за підготовку та подання заяв, скарг, клопотань, чи інших процесуальних документів у ході розгляду справи.

Зазначені вище докази в матеріалах справи свідчать про реальність надання позивачу ТзОВ «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» адвокатом Бачинським О.М. правової допомоги в рамках укладеного між ними договору, а саме: підготовка процесуальних документів по справі (складання та направлення позовної заяви про стягнення заборгованості за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту).

Одночасно суд зауважує, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат, судом враховано те, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову; взято до уваги критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, предмету спору та фінансового стану обох сторін.

В постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Крім того, матеріали справи не містять жодних поданих адвокатом заяв, скарг, клопотань чи інших процесуальних документів під час розгляду справи № 450/3172/26, вартість якої включена у попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить переконання про неспівмірність заявлених витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи, яка віднесена до категорії малозначних справ, виконаними адвокатом роботами та часом, витраченим на їх виконання, з урахуванням того, що провадження у справі відкрито без виклику сторін в судове засідання, а також те, що позовні вимоги позивача задоволено частково, а тому вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу з огляду на розумну необхідність судових витрат для цієї справи слід зменшити, встановивши такий у сумі 2000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 211, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами про надання позики на умовах фінансового кредиту, - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-ф», код ЄДРПОУ: 42655697 заборгованість за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00020071173 від 02.07.2020 в розмірі 25 593,36 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-ф», код ЄДРПОУ: 42655697, ІВАN НОМЕР_2 в ПАТ «Акорд Банк», МФО банку 380634, судові витрати, що складаються із сплаченого судового збору в сумі 2662,40 грн. та витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 2000 (дві тисячі гривень 00 копійок) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-ф», код ЄДРПОУ 42655697, адреса: вул. с. Бандери, 87, оф.54, м. Львів, 79013;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 16.09.2026 року.

СуддяЄ. О. Данилів