Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №336/6070/26 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/6070/26

Провадження №: 2-а/336/81/2026

05.10.26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Худіної О.О., за участі секретаря судового засідання Дорошенко К.В., при секретарі Дорошенко К.В., за участі представника позивача: адвоката Тивоненко Д.Р., розглянувши в режимі відеоконференції в судовому засіданні в залі суду, за правилами загального позовного провадження, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Тивоненко Данило Русланович до ІНФОРМАЦІЯ_1 , начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Тивоненко Д.Р. звернувся до суду з вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 29.04.2026 року відповідачем-2 було винесено постанову №497 за справою про адміністративне правопорушення, якою притягнуто громадянина ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч .3 ст. 210-1 КУпАП і накладено на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25 500,00 грн. (двадцять п`ять тисяч п`ятсот гривень 00 копійок).

Згідно оскарженої постанови: «..громадянин ОСОБА_1 при перевірці військово-облікових документів не мав при собі військово-облікового документа про що було складено відповідний акт від 24.04.2026 року»

«Розглянув матеріали справи, встановлено, що своїми діями (бездіяльністю) ОСОБА_3 порушив вимоги пункту 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки.»

«постановив: визнати винним гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) у скоєнні адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210? КУпАП та притягнути громадянина ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210? КУпАП і накласти на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 25500,00 грн. (двадцять п`ять тисяч п`ятсот гривень 00 копійок).»

Позивач у повній мірі не погоджується із доводами викладеними у оскаржуваний постанові, вважає її такою, що прийнята з порушенням приписів діючого законодавства України та такою, що підлягає скасуванню, а провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210- 1 КУпАП підлягає закриттю.

Так, 24.04.2026 року позивач був зупинений представниками поліції разом з особами у військовій формі.

На вимогу пред`явити військово-обліковий документ позивач надав електронний військово-обліковий документ. Після ознайомлення з наданим документом будь-яких зауважень, претензій чи вимог до позивача висловлено не було, після чого спілкування було завершено, а позивача відпущено.

Окрім того, у матеріалах справи міститься витяг із додатку «Резерв+» з позначкою «Дані уточнено вчасно» (08.10.2024 року), що додатково підтверджує факт належного виконання позивачем обов`язку щодо уточнення військово-облікових даних та наявність у нього електронного військово-облікового документа.

Так, 23.07.2024 року на офіційному веб-сайті онлайн-медіа Міністерства оборони України «Армія INFORM» було розміщено інформацію про те, що у мобільному додатку «Резерв+» додано позначку «Дані уточнено вчасно». Зазначена позначка була запроваджена для того, щоб користувачі могли переконатися, що виконали вимогу закону щодо уточнення військово-облікових даних, а уповноважені органи мали можливість спростити перевірку електронного військово-облікового документа. Про це повідомила заступник Міністра оборони з питань цифрових трансформацій, цифрового розвитку та цифровізації Катерина Черногоренко. За її словами, це спрощує перевірку електронного військового уповноваженими органами».

Відтак, наявність у додатку «Резерв+» позначки «Дані уточнено вчасно» свідчить про те, що позивач уточнив свої військово-облікові дані у встановлений законом строк. При цьому дата, яка відображається поряд із такою позначкою у додатку, не може сама по собі свідчити про несвоєчасне уточнення даних або про відсутність у позивача електронного військово-облікового документа станом на дату перевірки.

Як наслідок, станом на дату перевірки військово-облікових документів, а саме 24.04.2026 року, позивач мав при собі електронний військово-обліковий документ у мобільному телефоні, який і пред`явив уповноваженим особам.

Однак представник відповідача не надав цим обставинам та документам жодної належної оцінки.

9.04.2026 року уповноваженою особою відповідача-1 був складений протокол.

Крім того, у проколі зазначено наступне - «Розглянув матеріали справи, встановлено, що своїми діями (бездіяльністю) ОСОБА_3 порушив вимоги пункту 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки.»

Оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП в частині чіткого зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.

На підставі наведеного представник позивача просить суд скасувати постанову №497 від 29.04.2026 року про адміністративне правопорушення, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_5 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25 500,00 гривень. Справу про адміністративне правопорушення щодо позивача за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно позивача - закрити. Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу в повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 червня 2026 року постановлено відкрити загальне позовне провадження у справі, визначено дату підготовчого засідання.

17.06.2026 за вхідним номером ЕС:21221/26 від відповідача до суду надійшов відзив в порядку ст. 162 КАСУ.

За змістом відзиву представник відповідача зазначає, що уповноваженою особою у відповідності до ч. 6 ст. 258 КУпАП було складено протокол про адміністративне правопорушення від 24.04.2026 № 327 в якому сповіщено ОСОБА_3 про місце і час розгляду справи, а саме 29.04.2026 о 09:00 год. в приміщенні за адресою АДРЕСА_1 .

В протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_3 від пояснень відмовився. Свою провину не визнав.

На розгляд справи ОСОБА_3 не прибув. Про місце, дату та час розгляду справи попереджений належним чином, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення. Від підписання та отримання другого примірника протоколу відмовився, що зафіксовано у присутності свідків. Протокол про адміністративне правопорушення було зачитано йому у голо, у присутності свідків, про зроблені відповідні записи у протоколі.

В матеріалах справи знаходиться акт про відсутність військово-облікового документу від 24.04.2026 року.

Розглянув матеріали справи, встановлено, що своїми діями (бездіяльністю) ОСОБА_3 порушив вимоги пункту 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Позивач долучив до позову копію довідки військової частини НОМЕР_2 за № 1239 від 21.05.2026 року, в якої прямо вказано: «солдат ОСОБА_6 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації в військовій частині НОМЕР_2 з 11.05.2026 року».

Вказана довідка прямо підтверджує той факт, що на дату розгляду протокол про адміністративне правопорушення від 24.04.2026 № 327 та прийняття постанови № 497 – 29.04.2026 року, позивач ще не був військовослужбовцем.

Відповідно до пункту 2 розділу IV Інструкції із застосування територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- та відео фіксації, затвердженої наказом Міністерства оборони України 06 серпня 2024 року № 532, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 16 вересня 2024 року за № 1391/42736, строк зберігання на сервері фото та відеозаписів з портативних відео реєстраторів становить 30 днів з дати завантаження відповідної інформації.

В зв`язку з тим, що з дати вчиненого адміністративного правопорушення ОСОБА_1 - 24.04.2026 року, пройшло вже більше 30 днів (два місяця) з дати звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, фото- і відео фіксація процесу перевірки документів ОСОБА_1 24.04.2026 року на сервері фото- та відеозаписів з портативних відео реєстраторів не збереглась.

На підставі наведеного представник відповідача просить суд відмовити у задоволені позову.

19.06.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 серпня 2026 року постановлено закрити підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи був належним чином повідомлений.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, з підстав викладених в заявах по суті справи, та просив їх задовольнити.

Представник відповідачів до суду не з`явився, про дату час та місце проведення судового засіданні повідомлявся належним чином, надав заяву про відкладення судового засідання.

Суд наголошує, що за клопотанням представника відповідача неодноразово відкладалось судове засідання з розгляду справи.

Згідно із ст. 205 КАСУ - 1. Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

3. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:

2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки;

У разі повторної неявки повідомленого належним чином відповідача в судове засідання, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

Крім того, право відповідача на висловлювання позиції було реалізоване шляхом подання Відзиву на позов.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані по справі докази та враховуючи норми чинного законодавства, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 24.04.2026 о 20:00 АДРЕСА_2 громадянин ОСОБА_1 при перевірці військово-облікових документів не мав при собі військово-облікового документу, відповідно про, що був складений акт від 24.04.2026.

В подальшому 24.04.2026 був складений протокол №327 про адміністративне правопорушення, оператором відділення призову ІНФОРМАЦІЯ_3 молодшим сержантом ОСОБА_7 , про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 24.04.2026 о 20:00 годині за адресою: АДРЕСА_2 , не мав при собі та відмовився пред`явити свій військово-обліковий документ на вимогу працівника поліції ДОП СДОП Шияна С.О.

Свідки які б підтверджували вказаний факт відмови та вчинення вказаного правопорушення відсутні.

В протоколі міститься запис, що розгляд справи відбудеться о 09-00 год 29.04.2026 року за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Музична, буд. 2. Підпис особи про ознайомлення із датою, часом та місцем розгляду протоколу відсутній.

В графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності нічого не зазначено, а отже особа не відмовилась від надання пояснень.

До протоколу додано: копія паспорту, витяг «Оберіг», Акт про відсутність в/о документа, що підтверджується записом у відповідній графі протоколу.

29 квітня 2026 року начальником бердянського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки полковником ОСОБА_2 винесена постанова №497 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, згідно з якою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 25500,00 грн. Роз`яснено порядок сплати штрафу, порядок оскарження постанови та зазначені реквізити для сплати штрафу.

З тексту постанови слідує, що 24.04.2026 року о 20:00 годині по АДРЕСА_2 ОСОБА_1 у період мобілізації не мав при собі військово-обліковий документ, у зв`язку з чим на місці був складений акт про відсутність військово-облікового документу від 24.04.2026 року, після чого уповноваженою особою у відповідності до ч. 6 ст. 258 КУпАП було складено протокол про адміністративне правопорушення від 24.04.2026 №327 в якому сповіщено ОСОБА_1 про місце і час розгляду справи, а саме 29.04.2026 о 09:00 годині в приміщенні місто Запоріжжя, вулиця Музична, буд. 2.

На день та час розгляду справи ОСОБА_1 не прибув. Справу розглянуто за його відсутності та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення.

В силу частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.

Також указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначено в Законі України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).

Згідно зі статтею 1 Закону № 3543-XII: мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Частиною 2 статті 4 Закону № 3543-XII передбачено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Відповідно до частин 5 та 6 статті 4 Закону № 3543-XII вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через засоби масової інформації.

Так, згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан.

Відповідно до вимог пункту 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відео фіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відео фіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Статтею 210-1 КУпАП встановлено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. А частиною третьою статті 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Диспозиції статей 210 та 210-1 КУпАП мають бланкетний характер, тобто охоронюваних законом правил поведінки вона не встановлює, а спрямовує до інших актів законодавства, котрі визначають відповідні правила, на порушення яких існує заборона.

Отже, у кожному конкретному випадку повинно бути встановлено, які саме правила військового обліку, встановлені конкретними нормативно-правовими актами порушено особами, які є призовниками, військовозобов`язаними, резервістами порушено у період особливого стану.

Положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Так, відповідно до пунктів 1, 2 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559 військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов`язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа».

Військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється):

- в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного веб порталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації);

- у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. N 559.

Пунктом 10-1 Додатку 2 до порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 №1487, встановлено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред`являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон.

Вимоги, зазначені у частині шостій статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», щодо здійснення уповноваженими представниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки фото- і відео фіксації процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відео фіксації, застосовуються з 17.07.2024 р. згідно із Законом № 3633-IX від 11.04.2024.

Пунктом 25 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМ України №560 від 16.05.2024, встановлено, що громадяни чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Відповідно до пункту 49-51 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. N 560 (далі - Порядок), у період проведення мобілізації (крім цільової’) уповноважені представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейські, а також представники Держприкордонслужби мають право вимагати у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу.

Право на перевірку військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) у резервістів та військовозобов`язаних під час мобілізації надається представникам територіального центру комплектування та соціальної підтримки, уповноваженим вручати повістки (далі - уповноважені представники).

Перевірка військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років може здійснюватися:

- у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України - представниками органів охорони державного кордону або їх структурних підрозділів Держприкордонслужби;

- за місцем проживання, роботи, навчання, у громадських місцях, громадських будинках та спорудах, місцях масового скупчення людей, на пунктах пропуску (блок-постах) - уповноваженими представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або поліцейськими.

Відповідно до пункту 52 Порядку - під час перевірки військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу, уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відео фіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відео фіксації.

Відповідно до положень Глави 19 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом, у якому викладається твердження про вчинення особою відповідного правопорушення, при доведенні вчинення якого особа піддається певним заходам примусу. Протокол про адміністративне правопорушення є підставою для подальшого провадження у справі, викликає у особи необхідність здійснення свого захисту, у зв`язку із чим до нього пред`являються особливі вимоги.

Згідно із ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається, зокрема, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності та суть адміністративного правопорушення.

Формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу його вчинення, мотивів і форми вини. При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.

Відповідно до статей 210, 210-1, 211, 235, 257, 259 Кодексу України про адміністративні правопорушення та з метою визначення процедури складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів, оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також з порушенням призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку та псуванням або недбалим зберіганням зазначеними особами військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), яке спричинило їх втрату, Наказом Міністерства оборони України від 01 січня 2024 року N 3 затверджено Інструкцію зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення. Вказана Інструкція набрала чинності 15 лютого 2024 року.

Пунктом 2 розділу І Інструкції передбачено, що уповноважені посадові особи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, яким надано право складати протоколи про адміністративні правопорушення (додаток 1) (далі - протокол), передбачені статтями 210, 210-1, 211 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), визначаються наказами керівників відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Інструкції, протокол складає уповноважена посадова особа територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Інструкції у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до пункту 6 розділу ІІ Інструкції до протоколу долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства.

Обов`язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.

Відповідно до пунктів 8, 9, 10 розділу ІІ Інструкції складений протокол та матеріали про адміністративне правопорушення формуються у справу про адміністративне правопорушення (далі - справа).

Справа прошивається і нумерується за аркушами. Справа містить титульний аркуш, на зворотному боці якого оформлюється опис документів, що містяться в справі за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції.

Кожен документ у справі про адміністративне правопорушення повинен мати свої реквізити (дату, назву, підписи тощо), містити достатню інформацію щодо вчиненого адміністративного правопорушення та відповідати вимогам законодавства.

Матеріали справи про адміністративне правопорушення подаються уповноваженою посадовою особою, яка склала протокол, керівнику територіального центру комплектування та соціальної підтримки, для її розгляду у порядку, визначеному КУпАП.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до статті 283 КУпАП виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення (додаток 4).

Відповідно до положень статті 235 КУпАП Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

За приписами статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками тощо.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Так, спірні правовідносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Представник відповідача не надав відео фіксації обставин правопорушення.

В протоколі відсутні записи про застосування технічних приладів та засобів відео фіксації.

До протоколу додано: копія паспорту, витяг «Оберіг», Акт про відсутність в/о документа, що підтверджується записом у відповідній графі протоколу.

В оскаржуваній постанові відсутні дані про те, що досліджувався відеозапис обставин правопорушення.

Позивач стверджує, що на вимогу поліції та представників РТЦК та СП пред`явив єВОД з застосунку «Резерв+».

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується військово-обліковим документом із застосунку «Резерв+», дата уточнення даних – 08.10.2024, дані уточнено вчасно.

Відповідно до п. 9 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. N 559 військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

В розумінні статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП України (ч. 2 ст. 251 КУпАП).

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача суб`єкта владних повноважень, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності посилань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

В оскаржуваній постанові відсутні дані про те, що досліджувався відеозапис обставин правопорушення.

Свідки в протоколі які могли підтвердити факт не надання військово/облікових документів не вказані. До протоколу відеозапису не додано.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в справі від 08.07.2020 № 463/1352/16-а (адміністративне провадження № К/9901/21241/18) звертає увагу на те, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події правопорушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

У рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Принцип презумпції невинуватості передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти, встановлені судом, у сукупності викликають сумніви щодо події самого правопорушення та законності його фіксації.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним та обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним та обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та не перевірених фактах.

Відповідно до частин 1, 2 статті 211 КАС України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не надано належних, допустимих та достатніх доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та притягнення останнього до адміністративної відповідальності з дотриманням визначеної законом процедури.

Відповідно до частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

За вищезазначених обставин суд вважає, що постанову №592 від 03 липня 2025 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП винесено без достатніх для того підстав, тому вона є незаконною та підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 1 частини третьої ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючі наведені обставини представником позивача доведено обсяг наданої правничої допомоги на суму 15 000,00 гривень.

Позивач при зверненні до суду з позовною заявою сплатив судовий збір у розмірі 532,48 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 77, 139, 205, 211, 217, 241-246, 250, 251, 255, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Тивоненко Данило Русланович до ІНФОРМАЦІЯ_1 , начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та скасування рішення – задовольнити.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУПАП за № 497 від 29 квітня 2026 року, якою притягнуто громадянина ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності і накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25500,00 грн. – скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань призначених для ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 532,48 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань призначених для ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15,0000 грн.

У справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення.

Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач 1: ІНФОРМАЦІЯ_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_4 .

Відповідач 2: – Начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 полковник ОСОБА_2 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_4 .

Дата складання повного судового рішення 05 жовтня 2026 року.

Суддя О.О. Худіна