Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №335/6124/26 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 01.10.2026

Справа № 335/6124/26

Провадження № 2/334/4860/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої: судді Телегуз С.М., при секретарі Каряченко А.О., розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженої відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

ВСТАНОВИВ:

27.07.2026 року до суду з Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя за підсудністю надійшла цивільна справа за позовом ТОВ «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

27.07.2026 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Коломаренко К.А.

28.07.2026 року ухвалою судді Коломаренко К.А. позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк п`ять днів з дня отримання ухвали для усунення недоліків.

04.08.2026 року до суду звернувся представник ТОВ «Факторинг Партнерс» за довіреністю Корнієнко С.Ю. з заявою про усунення недоліків, подавши позовну заяву (в новій редакції) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

У зв`язку з призначенням судді Дніпровського районного суду м. Запоріжжя Коломаренко К.А. суддею Запорізького апеляційного суду згідно Указу Президента України від 30.07.2026 року, відповідно підпунктів 2.3.43, 2.3.44, пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, на підставі розпорядження заступника керівника апарату суду від 11.08.2026 року № 241, було проведено повторний автоматизований розподіл вказаної справи.

12.08.2026 року відповідно повторного автоматизованого розподілу зазначена справа була передана на розгляд судді Телегуз С.М.

13.08.2026 року ухвалою судді прийнято цивільну справу до свого провадження, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В позові (в новій редакції) посилалися на те, що 28.11.2021 року між АТ "Ідея Банк" та ОСОБА_1 укладено договір № S10.21778.009057016.

Умовами кредитного договору визначено, що шляхом нанесення власноручного підпису під цим договором позичальник акцептував публічну пропозицію про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «Ідея Банк» у редакції, чинній на момент його укладення. Текст зазначеного Договору було розміщено на офіційній інтернет-сторінці Банку в розділі «Архів публічних договорів» за посиланням: https://ideabank.ua/uk/about/public-contracts#4e6a870a-5c4d-49a8- 8071-b978c5ec881b.

Згідно умовами кредитного договору відповідачу було надано кредит у розмірі 74840 грн. під 0.01 % річних із зобов`язанням повернення кредитних коштів та сплати всіх передбачених договором платежів, у тому числі, але не виключно, процентів за користування кредитом, у строки та в порядку, визначені графіком платежів.

Кредитор належним чином та в повному обсязі виконав свої зобов`язання за кредитним договором, що підтверджується копіями доказів надання (видачі) кредитних коштів.

Відповідач усупереч умовам кредитного договору та взятим на себе договірним зобов`язанням не здійснив повернення отриманих кредитних коштів у строки, визначені договором і графіком щомісячних платежів, а також не сплатив у повному обсязі нараховані відповідно узгоджених умов договору платежі, у тому числі, але не виключно, проценти за користування кредитом.

11.12.2025 року було укладено договір № 11-12/25, відповідно якого АТ "Ідея Банк" відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № S10.21778.009057016.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №S10.21778.009057016 від 28.11.2021 року станом на день формування позовної заяви відповідно розрахунку заборгованості становить 77141.34 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 59662.73 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 10.93 грн., заборгованість за комісіями - 17467.68 грн.

Проте, позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 59673.66 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 59662.73 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 10.93 грн.

Попередня сума судових витрат, які поніс позивач складає: 2662.40 грн. судового збору та 16000 грн. витрати на правничу допомогу.

Прохали стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором № S10.21778.009057016 від 28.11.2021 у розмірі 59673.66 грн.; стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2662.40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 16000 грн.; розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

01.10.2026 року представник позивача в судове засідання не з`явився, в позові прохали розглянути справу без участі представника позивача, не заперечували проти заочного розгляду справи.

01.10.2026 року відповідач в судове засідання не з`явилася, відзив на позов не подала, 28.09.2026 року подала заяву про розгляд справи у її відсутність, прохала звільнити від сплати витрат на правову допомогу в сумі 16000 грн.

Виходячи з положень ч.3 ст.211 ЦПК України суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні судового засідання за відсутності учасників процесу.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася відповідач – ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповіддю Управління ДМС України в Запорізькій області від 03.06.2026 року, фактично мешкає як ВПО за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відповіддю №2871633 від 11.06.2026 року з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери.

28.11.2021 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено в письмовому вигляді Договір кредиту та страхування № S10.21778.009057016, згідно умов якого сума кредиту – 74840 грн., процентна ставка – 0,01% річних фіксована, строк кредиту – 16 місяців, дата повернення кредиту – 28.03.2023 року.

АТ «Ідея Банк» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 74840 грн., що підтверджується копією меморіального ордеру №10733493 від 29.11.2021 року, а також випискою з особового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 в АТ «Ідея Банк» за період з 01.01.2000 року по 11.12.2025 року.

Згідно копії довідки-розрахунку АТ «Ідея Банк» ОСОБА_1 нараховано заборгованість за кредитним договором №S10.21778.009057016 від 28.11.2021 року в розмірі 77141.34 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 59662.73 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 10.93 грн., заборгованість за комісіями - 17467.68 грн.

11.12.2025 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу № 11/12-2025, відповідно якого АТ «Ідея Банк» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № S10.21778.009057016.

Згідно витягу з реєстру боржників №2 від 11.12.2025 року до договору факторингу № 11/12-2025 від 11.12.2025 року ТОВ «Факторинг Партнерс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за договором №S10.21778.009057016 від 28.11.2021 року в розмірі 77141.34 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 59662.73 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 10.93 грн., заборгованість за комісіями - 17467.68 грн.

Однак, позивачем пред`явлено до стягнення з відповідача заборгованість у розмірі 59673.66 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 59662.73 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 10.93 грн.

Суд, задовольняючи позов, виходить з наступного.

В статті 15 ЦК України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1, ч.2 п.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно ст.530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись в строк, що передбачений умовами Договору.

У ст.599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд вважає, що надані позивачем докази на підтвердження договірних відносин між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 є належними та допустимими, і аналізуючи в сукупності надані докази, вважає, що факт підписання ОСОБА_1 договору кредиту та страхування № S10.21778.009057016 від 28.11.2021 року в письмовому вигляді є доведеним.

Як встановлено судом, відповідач, уклавши 28.11.2021 року з АТ «Ідея Банк» договір кредиту та страхування № S10.21778.009057016, отримала кредит в загальному розмірі 74840 грн. на строк 16 місяців до 28.03.2023 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0,01% річних.

Відповідач прийняті на себе зобов`язання належним чином не виконала, внаслідок чого їй нараховано заборгованість за кредитним договором №S10.21778.009057016 від 28.11.2021 року в розмірі 77141.34 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 59662.73 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 10.93 грн., заборгованість за комісіями - 17467.68 грн.

В подальшому згідно укладеного договору факторингу № 11/12-2025 від 11.12.2025 року право вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «Факторинг Партнерс».

Частиною 1 ст.512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Таким чином, до позивача перейшли права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач не виконала належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором в обумовлені договором строки, договір залишається невиконаним, позивач, який отримав право вимоги до відповідача за договором факторингу, внаслідок такого порушення позбавлений можливості отримати кредитні кошти та відсотки, на що він розраховував при укладенні договору факторингу, а тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №S10.21778.009057016 від 28.11.2021 року в розмірі 59673.66 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 59662.73 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 10.93 грн.

Відповідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною 1 ст.8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч.1 ст.129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В свою чергу, однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В Постановах Верховного Суду від 08.08.2019 року у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 року у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Згідно ч.1 ст.76, ч.1 ст.77 та ст.80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частин 1, 5 та 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В силу вимог ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно підходу, зазначеного в рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26.06.2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (Постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 31.03.2021 у справі №923/875/19).

Крім того, відповідно ч.1,8 ст.178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Так як відповідач відзив на позов не подав, в судове засідання не з`явився, будь-яких заперечень суду не надав, то суд вирішив справу за наявними матеріалами.

Тому суд вважає, що за наявними матеріалами справи позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн., тому, у зв`язку з задоволенням позову, в порядку розподілу судових витрат, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у виді судового збору в сумі 2662,40 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката.

За змістом ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Позивачем надано суду докази на підтвердження понесених витрат: копію договору про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024 року між АО «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Факторинг Партнерс»; копію заявки №3188 від 01.04.2026 року на надання юридичної допомоги; копію витягу з Акту №33 про надання юридичної допомоги від 30.04.2026 року.

Так, згідно копії витягу з Акту №33 про надання юридичної допомоги від 30.04.2026 року сторони погодили надання наступних правових послуг та їх вартість: 1) надання усної консультації - 2 години на суму 4000 грн.; 2) складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 4 години на суму 12000 грн., всього в сумі 16000 грн.

Суд, дослідивши документи на підтвердження надання позивачу правничої допомоги, враховуючи складність справи, значення справи для сторін, розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без явки сторін та їх представників, з урахуванням вимог розумності та справедливості, реальності та обґрунтованості адвокатських витрат, з урахуванням заяви відповідача про зменшення судових витрат, дійшов висновку про зменшення їх розміру до суми 3000 грн., що буде справедливим.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 137, 141, 211, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371) заборгованість за кредитним договором №S10.21778.009057016 від 28.11.2021 року в розмірі 59673.66 грн. (п`ятдесят дев`ять тисяч шістсот сімдесят три гривні 66 копійок), з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 59662.73 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 10.93 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371) витрати на сплату судового збору в сумі 2662,40 грн. та витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 3000 грн.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 06 жовтня 2026 року.

Суддя: С.М. Телегуз