Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №401/403/26 — Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа № 401/403/26

Провадження № 2/401/976/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року місто Світловодськ

Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Андріянової С.М.

за участю секретаря судового засідання - Бойко Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в Світловодському міськрайонному суді Кіровоградської області, в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін, цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

12 лютого 2026 року через систему «Електронний суд» представник позивача, адвокат Усенко М.І., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2154069 від 17 березня 2020 року в розмірі 38 012 грн. 00 коп., судового збору в розмірі 2 662 грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 8 000 грн. 00 коп.

В обґрунтуванні позову посилається на те, що 17 березня 2020 року між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2154069, який укладено в електронній формі шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису). Відповідно до умов кредитного договору ТОВ "Авентус Україна" надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 11 650 грн. 00 коп. на умовах визначених кредитним договором, а відповідач зобов`язалася одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. ТОВ "Авентус Україна" свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами договору. 30 жовтня 2020 року між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" укладено Договір відступлення прав вимоги № ККАУ-30102020, відповідно до умов якого ТОВ "Авентус Україна" відступило ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" права вимоги до боржників, вказаних у відповідному реєстрі. Згідно з Реєстром боржників від 30 жовтня 2020 року до вказаного договору відступлення права вимоги ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 . Відповідно до розрахунку заборгованість відповідача за кредитним договором № 2154069 від 17 березня 2020 року становить 38 012 грн. 00 коп., з яких: 11 650 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 26 362 грн. 00 коп. - заборгованість за процентами. Разом з позовом представник позивача подав до суду клопотання про витребування доказів, в якому просив витребувати в АТ КБ "ПриватБанк" інформацію про надходження 17 березня 2020 року на рахунок банківської картки № НОМЕР_1 коштів у розмірі 11 650 грн. 00 коп. (а.с. 2-6)

Ухвалою від 24 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, надано відповідачу строк для подання відзиву, терміном 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. (а.с. 44-45)

Ухвалою від 24 лютого 2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Вказану ухвалу виконано 14 березня 2026 року. (а.с. 46-47, 60)

28 липня 2026 року представник відповідача, адвокат Старовойтов О.В., подав відзив на позовну заяву та заяву про поновлення строку подання відзиву. Згідно з відзивом представник відповідача просить суд задовольнити позов частково, а саме стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 2154069 від 17 березня 2020 року в розмірі 18 090 грн. 50 коп., яка складається з: 11 650 грн. 00 коп. - заборгованості за тілом кредиту; 6 440 грн. 50 коп. - заборгованості за процентами. Вказує, що відповідач визнає факт укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів у сумі 11 650 грн. 00 коп., укладення договору в електронній формі та перехід права вимоги до ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал". Разом з тим, відповідач не погоджується з розміром нарахованих процентів, вважаючи, що строк кредитування становив 30 днів та не був продовжений, оскільки відповідач не вчиняла дій, передбачених договором для пролонгації кредиту. Посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, зазначає, що проценти за користування кредитом могли бути нараховані лише в межах строку кредитування, а тому заявлена до стягнення сума процентів є завищеною. (а.с. 65-78, 94-102)

Крім того, 28 липня 2026 року представник відповідача, адвокат Старовойтов О.В., подав до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, згідно з яким просить зменшити розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу з 8 000 грн. 00 коп. до 2 000 грн. 00 коп. Відповідач вважає заявлену представником позивача суму судових витрат на правничу допомогу завищеною і непропорційною до предмета спору. (а.с. 79-88)

01 вересня 2026 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив із запереченнями проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що відповідно до умов кредитного договору строк кредитування становив 30 днів, а нарахування процентів здійснювалося за кожен день користування кредитом, але не більше 90 календарних днів з моменту виникнення прострочення. У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань щодо повернення кредиту після 17 квітня 2020 року нарахування процентів здійснювалося в межах передбаченого договором 90-денного періоду, до 15 липня 2020 року включно, після чого їх нарахування припинено. Вказує, що здійснений відповідачем 06 жовтня 2020 року платіж у розмірі 200,00 грн. зроблений після припинення нарахування процентів та врахований при визначенні розміру заборгованості. (а.с. 109-113)

04 вересня 2026 року представник відповідача подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає, що відповідно до пункту 1.4 договору кредит надано строком на 30 днів, у зв`язку з чим проценти за стандартною процентною ставкою 1,90 % за день підлягали нарахуванню лише за період з 17 березня 2020 року до 16 квітня 2020 року включно. Вказує, що строк кредитування відповідачем не продовжувався, оскільки передбачена пунктом 4.3 договору умова щодо сплати нарахованих та несплачених процентів для продовження строку кредитування виконана не була. Здійснений 06 жовтня 2020 року платіж у розмірі 200,00 грн. на користь ТОВ "Авентус Україна" не вважає оплатою, яка могла б свідчити про продовження строку кредитування, оскільки його розмір був меншим за суму нарахованих процентів. (а.с. 114-123)

Представник позивача в судове засідання не з`явився. У відповіді на відзив просить розгляд справи проводити без участі представника позивача та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. (а.с. 111)

Відповідач та її представник у судове засідання не з`явилися. 30 вересня 2026 року представник відповідача, адвокат Старовойтов О.В., подав до суду заяву про проведення судового засідання без їх участі. Просить задовольнити позов частково, а саме стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 18 090 грн. 50 коп., з яких: 11 650 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 6 440 грн. 50 коп. - заборгованість за процентами, та зменшити розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу з 8 000 грн. 00 коп. до 2 000 грн. 00 коп. (а.с. 124-128)

Оскільки, сторони у справі не з`явилися в судове засідання для розгляду справи по суті, фіксація судового засідання технічними засобами не здійснювалася, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази у справі, судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 17 березня 2020 року між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 укладено договір № 2154069 про надання споживчого кредиту, яким передбачено, що відповідачу надано кредит у розмірі 11 650 грн. 00 коп. (п. 1.3). Строк кредиту становить 30 днів, дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів (п. 1.4). Знижена процентна ставка складає 0,95 % в день від суми кредиту (п. 1.5.1). Стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день від суми кредиту (п. 1.5.2). Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем Товариству з метою отримання кредиту (п. 2.1). (а.с. 9-11)

Додатком № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 2154069 від 17 березня 2020 року визначено Графік платежів, згідно з яким дата повернення позики та сплати нарахованих процентів - 16 квітня 2020 року. Разом до оплати - 14 970,25 грн., з яких: 11 650,00 грн. - сума позики; 3 320,25 грн. - сума нарахованих процентів. (а.с. 12)

Відповідно до довідки про ідентифікацію, ОСОБА_1 підписала кредитний договір № 2154069 від 17 березня 2020 року за допомогою одноразового ідентифікатора "C893562" за номером телефону НОМЕР_2 . (а.с. 14)

Згідно з паспортом споживчого кредиту та інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), загальні витрати за кредитом за зниженою процентною ставкою складають 3 320,25 грн. Загальні витрати за кредитом за стандартною процентною ставкою становлять 6 640,50 грн. (а.с. 12 зворотний бік - 13)

17 березня 2020 року кредитні кошти в сумі 11 650,00 грн. перераховані ТОВ ФК "ВЕЙ ФОР ПЕЙ" на картковий рахунок, вказаний відповідачем № НОМЕР_3 за допомогою системи "WayForPay", що підтверджується довідкою № 6518-ВП від 16 грудня 2025 року. (а.с. 14 зворотний бік)

30 жовтня 2020 року між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" укладено Договір відступлення прав вимоги № ККАУ-30102020, відповідно до умов якого ТОВ "Авентус Україна" відступило ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" права вимоги до боржників вказаних у відповідному реєстрі. (а.с. 21 зворотний бік - 24)

Відповідно до Акту приймання-передачі Реєстру боржників від 30 жовтня 2020 року до Договору відступлення прав вимоги № ККАУ-30102020 від 30 жовтня 2020 року, загальна кількість боржників складає 7 017. Загальна сума заборгованості становить 60 382 054 грн. 31 коп. (а.с. 25)

Копією платіжної інструкції № 20049 від 30 жовтня 2020 року підтверджується перерахування ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" коштів ТОВ "Авентус Україна" за Договором відступлення прав вимоги № ККАУ-30102020 від 30 жовтня 2020 року в розмірі 1 107 323,18 грн. (а.с. 25 зворотний бік)

Згідно з Витягом із Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги № ККАУ-30102020 від 30 жовтня 2020 року, ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2154069 від 17 березня 2020 року в розмірі 38 012 грн. 00 коп. (а.с. 24 зворотний бік)

Відповідно до картки обліку договору (розрахунку заборгованості), наданою позивачем, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 2154069 від 17 березня 2020 року складає 38 012 грн. 00 коп., з яких: 11 650 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 26 362 грн. 00 коп. - заборгованість за процентами. (а.с. 15 зворотний бік - 20)

03 лютого 2026 року позивачем направлено на адресу відповідача письмову претензію № 20043562, з вимогою погашення заборгованості за кредитним договором № 2154069 від 17 березня 2020 року в розмірі 38 012 грн. 00 коп. (а.с. 26)

Із інформації, наданої на запит суду АТ КБ "ПриватБанк", стосовно рахунків ОСОБА_1 , вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ). По вказаному рахунку здійснено зарахування коштів на суму: 17.03.2020 - 11 650,00 грн. (а.с. 60-61)

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 14 липня 2026 року, ОСОБА_1 за період з січня 2026 року по травень 2026 року отримувала доходи з таких джерел: АТ "ОТП БАНК" - 10,96 грн.; АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" - 102,80 грн. (а.с. 85)

Згідно з довідкою від 20 липня 2026 року, ОСОБА_1 на обліку як одержувач пенсії в Головному управлінні ПФУ в Кіровоградській області не перебуває. (а.с. 84)

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Аналіз вказаних норм свідчить, що істотними умовами кредитного договору є розмір кредиту, порядок його повернення, розмір та порядок сплати процентів за користування кредитом.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частиною 2 ст. 639 ЦК України передбачено, що у разі якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України "Про споживче кредитування" та Законом України "Про електронну комерцію".

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування" договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію").

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Частиною 7 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" - електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Верховний Суд у справі № 524/5556/19 від 12 січня 2021 року дійшов висновку, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що кредитний договір № 2154069 від 17 березня 2020 року підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором "C893562", тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 договору про надання грошових коштів у позику.

За приписами ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Згідно із ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Тлумачення ст. 516, ч. 2 ст. 517 ЦК свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом України в Постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15.

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно із ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 361/2105/16-ц.

Таким чином, враховуючи положення вказаних статей, ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачем, відповідно до умов кредитного договору № 2154069 від 17 березня 2020 року, який укладений між первісним кредитором ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 , що підтверджується належними доказами (Реєстр боржників, Акт прийому-передачі Реєстру боржників, платіжна інструкція). Жодних доказів недійсності вказаного правочину матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" має право вимоги до відповідача ОСОБА_1 .

В силу ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

У пункті 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 зроблено висновок, що термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Судом встановлено, що ТОВ "Авентус Україна" свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, перерахувавши на картковий рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 11 650 грн. 00 коп., що підтверджується довідкою із системи "WayForPay" № 6518-ВП від 16 грудня 2025 року, карткою обліку договору та інформацією, яка надана АТ КБ "ПриватБанк", на виконання вимог ухвали про витребування доказів

Застосовуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язана повернути позивачу фактично отриману суму кредитних коштів.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по тілу кредиту за кредитним договором № 2154069 від 17 березня 2020 року в розмірі 11 650 грн. 00 коп.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 1 ст. 1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно із ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Статтею 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У пункті 1.4 договору № 2154069 про надання споживчого кредиту від 17 березня 2020 року, а також у Графіку платежів, який є Додатком № 1 до вказаного договору, сторони погодили строк кредитування, який становить 30 днів та закінчується 16 квітня 2020 року.

Як вбачається з картки обліку договору (розрахунок заборгованості) за кредитним договором № 2154069 від 17 березня 2020 року, яка складена ТОВ "Авентус Україна", 06 жовтня 2020 року відповідач ОСОБА_1 здійснила платіж у сумі 200 грн. 00 коп., які зараховані у рахунок сплати відсотків.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, заборгованість відповідача за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги складає 26 362 грн. 00 коп., які нараховані за період з 17 березня 2020 року по 15 липня 2020 року включно, з урахуванням сплачених відповідачем 200 грн. 00 коп.

Заявляючи вимоги про стягнення з відповідача відсотків, нарахованих за межами 30 днів кредитування, що визначено договором, позивач посилався на факт пролонгації договору.

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору № 2154069 від 17 березня 2020 року, строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п. 1.4 договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному п.п. 4.2-4.5 договору.

Згідно з п. 4.2 договору споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 гривень (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до п. 4.3 договору.

У пунктах 4.3, 4.4 договору передбачено, що як споживач, так і товариство, для пролонгації строку кредиту має вчинити активні дії, а саме: споживач - направити пропозицію (оферту) товариству щодо продовження строку користування кредитом шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів; товариство - акцептувати пропозицію (оферту) споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредитування (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені споживачем товариству в особистому кабінеті/зазначені в договорі.

Однак, матеріали справи не містять доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 дій, направлених на пролонгацію строку кредитування шляхом здійснення платежу на користь ТОВ "Авентус Україна" у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів.

Крім того, будь-яких доказів, які підтверджують здійснення ТОВ "Авентус Україна" активних дій щодо акцептування пропозиції (оферти) відповідача про продовження строку користування кредитом, а саме направлення відповідачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредитування (з зазначенням нової дати повернення) на номер її мобільного телефону та/або адресу її електронної пошти, повідомлені нею товариству в особистому кабінеті/зазначені в договорі, матеріали цивільної справи не містять та позивачем не надані.

Пунктом 6 договору визначено порядок повернення кредиту, сплати процентів. Так, згідно пункту 6.1 договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів.

Разом з тим, у порядку ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України позивачем не надано суду доказів, а матеріали справи таких не містять щодо пролонгації строку кредитування відповідно до п. 4.1 договору та доказів складання і доведення до відома відповідача оновлених графіків платежів, передбачених умовами договору.

Нарахування та стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

У постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за "користування кредитом" (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач не заявляв вимоги про стягнення грошових сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Отже, суд дійшов висновку, що після спливу визначеного договором строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Оскільки позивач заявив вимогу саме про стягнення процентів за користування кредитом (ст. 1048 ЦК України), а не штрафних санкцій чи 3 % річних та інфляційних втрат (ст. 625 ЦК України), нарахування процентів за період з 17 квітня 2020 року по 15 липня 2020 року в розмірі 19 921 грн. 50 коп. є безпідставним.

Згідно з карткою обліку договору (розрахунку заборгованості), 06 жовтня 2020 року відповідач здійснила платіж на користь ТОВ "Авентус Україна" у розмірі 200 грн. 00 коп., що також не заперечується відповідачем.

Суд звертає увагу, що зазначений платіж не може розцінюватися як пропозиція (оферта) відповідача щодо продовження строку дії кредитного договору, оскільки його розмір не відповідає установленим договором умовам для пролонгації строку кредиту, а саме п. 4.3 кредитного договору.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за відсотками (плати за користування кредитом) у розмірі 6 440 грн. 50 коп. (6 640 грн. 50 коп. - 200 грн. 00 коп.) за період з 17 березня 2020 року по 15 квітня 2020 року включно, виходячи із розміру стандартної процентної ставки 1,9 % в день від суми кредиту та з урахуванням сплачених відповідачем 06 жовтня 2020 року 200 грн. 00 коп.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог та визначеного позивачем предмета спору, враховуючи, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що договір пролонговано на новий строк, тому суд дійшов висновку, що позов ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" слід задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 2154069 від 17 березня 2020 року в розмірі 18 090 грн. 50 коп., яка складається з: 11 650 грн. 00 коп. - заборгованості за тілом кредиту; 6 440 грн. 50 коп. - заборгованості за процентами.

Щодо вирішення питання про судові витрати та витрати пов`язані із правничою допомогою, суд виходить з наступного.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, що регулюється Главою 63 ЦК України та загальними положеннями про договір, передбаченими Главою 52 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 903 ЦК України визначено, що у разі, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору (ч. 5 ст. 626 ЦК України). Отже, договір про надання правової допомоги, як і будь-який договір про надання послуг, може бути оплатним або безоплатним.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру" та ст. 28 "Правил адвокатської етики", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес (п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України).

У постановах Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі № 320/3271/19, від 05 серпня 2020 року у справі № 640/15803/19 викладено правову позицію, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Водночас суд враховує, що при визначенні суми відшкодування витрат за надання правничої допомоги суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України, від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний характер.

На підтвердження понесених судових витрат у вигляді професійної правової допомоги, позивачем подано: Договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року; Акт № 266 наданих послуг від 12 січня 2026 року; детальний опис наданих послуг до акту № 266 від 12 січня 2026 року; ордер серії ВС № 1381377 від 02 липня 2025 року. (а.с. 28 зворотний бік, 29, 30)

З урахуванням виконаної адвокатом роботи, враховуючи категорію справи, яка не представляє складності, обсяги виконаної роботи є незначними, а також з урахуванням принципів пропорційності, співмірності та розумності судових витрат, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн. 00 коп., який буде достатнім, співмірним і справедливим у даному випадку.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме сплачений позивачем судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимог, а саме 1 267,03 грн. (18 090,50 грн. х 100 / 38 012,00 грн. = 47,59 % х 2 662,40 грн. / 100 = 1 267,03 грн.).

Керуючись ст. ст. 525-527, 530, 625, 629, 1049, 1054, 1056 ЦК України, ст. ст. 81, 133, 137, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" заборгованість за кредитним договором № 2154069 від 17 березня 2020 року у розмірі 18 090 грн. 50 коп., витрати на оплату судового збору у розмірі 1 267 грн. 03 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 грн. 00 коп., а всього: 22 357 (двадцять дві тисячі триста п`ятдесят сім) грн. 53 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", юридична адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, поверх 4, ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_6 , виданий 23 жовтня 2012 року Світловодським РС УДМС України в Кіровоградській області, РНОКПП НОМЕР_7 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Світловодського міськрайонного суду

Кіровоградської області С.М. Андріянова