Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №636/7174/25 — Чугуївський міський суд Харківської області

Справа № 636/7174/25

Провадження 3/636/136/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

29.07.2026 м. Чугуїв

Суддя Чугуївського міського суду Харківської області Грошова Н.М.

за участю секретаря судового засідання – Романової А.О.,

захисника – адвоката Козловської Т.В.,

розглянувши матеріали, що надійшли від ВП № 1 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в :

25.08.2025 до Чугуївського міського суду Харківської області надійшов адміністративний матеріал від Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 912017 від 05.08.2025, водій ОСОБА_1 , 05.08.2025 о 21:35 годині, керував автомобілем «Mitsubishi lancer», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в с. Хотімля, Чугуївського району Харківської області в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу зі згоди водія у встановленому законом порядку із застосуванням газоаналізатору Alcotest Drager-6820. Результат огляду позитивний 0.51 ‰. Подія фіксувалася на нагрудну бодікамеру № 11130141214/1. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою судді від 20.02.2026 відмовлено у задоволенні клопотання захисника про зупинення провадження у справі № 636/7174/25 стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП відмовлено.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Козловська Т.В. звернулася до суду із клопотанням про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування клопотання зазначає, що ОСОБА_1 на даний час перебуває на військовій службі у лавах ЗСУ що підтверджується довідкою № 51400 від 09 серпня 2025 року та військовим квитком серії НОМЕР_3 також посвідченням НОМЕР_4 . Під час складання протоколу та проведення відеофіксації було повністю проігноровано військовий статус ОСОБА_1 . Так, одразу під час зупинки працівники поліції уточнили у ОСОБА_1 , чи він є військовослужбовцем, і отримали чітку відповідь «так». Втім, у подальшому дана інформація жодним чином не була врахована: представників ВСП не викликали, передбачені законом процедури не були дотримані, а у самому протоколі відсутня будь-яка згадка про цю істотну обставину. Це є грубим порушенням, оскільки відповідно до ст. 251 КУпАП дані про особу правопорушника підлягають ретельному встановленню. Така поверховість у встановленні особи, відсутність належної перевірки документів та ігнорування військового статусу свідчить про неналежне оформлення матеріалів справи та істотно впливає на їх об`єктивність і допустимість.

Одразу після проведення огляду поліцейські не запитали ОСОБА_1 , чи він згоден із результатами алкотестера. Згода водія є обов`язковим елементом процедури фіксації результатів, а її відсутність порушує права особи та створює сумнів у достовірності подальших дій поліцейських. Питання про згоду пролунало лише під час складання протоколу, тобто із значною затримкою, що не відповідає встановленому законом порядку.

ОСОБА_1 не був одразу поінформований про можливість підтвердити результати огляду у медичному закладі. Хоча законодавство прямо передбачає право водія на повторну перевірку у медичному закладі для підтвердження або спростування показників приладу, поліцейські жодних пропозицій щодо цього не надали, що фактично позбавило ОСОБА_1 можливості реалізувати це право.

Хоча поліцейськими було складене направлення на медичний огляд, воно залишилося формальним документом і не було реалізоване на практиці. Водію не надали жодної інформації про подальші дії та не організували фактичного огляду, що суперечить вимогам чинної Інструкції щодо порядку проведення оглядів на стан алкогольного сп`яніння.

ОСОБА_1 не було надано права на присутність захисника під час проведення огляду та складання протоколу. Відсутність адвоката порушує гарантоване законодавством право на правову допомогу та створює ризик неправильного тлумачення або фіксації показань.

Відсторонення від керування транспортним засобом було здійснено лише усно, без належного документального оформлення або письмового повідомлення водію. Таке усне відсторонення не відповідає вимогам чинного законодавства та унеможливлює підтвердження факту законності дій поліцейських.

У протоколі згода з правопорушенням зафіксована виключно зі слів поліцейського, підзахисний просто записав під диктовку відповідь. ОСОБА_1 не усвідомлював повністю зміст того, що було занотовано, а відповідно його "згода" з протоколом не може вважатися добровільною та обізнаною.

ОСОБА_1 , пояснює, що напередодні вживав лише безалкогольне пиво у кількості 4 банок, яке не може спричинити стан сп`яніння. Незважаючи на це, під час огляду на місці зупинки прилад Drager показав 0,51 проміле.

Враховуючи практику національних судів України, максимальною допустимою межею згідно Віденської конвенції 1968 року є 0,25 мг на літр повітря, що видихається тобто 0,5 проміле.

Докази, які містяться в матеріалах справи в своїй сукупності не дають підстав вважати, що вина ОСОБА_1 відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, доведена.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Козловська Т.В. також звернулася до суду із письмовим клопотанням про закриття провадження у справі у зв`язку з вчиненням дій у стані крайньої необхідності В обґрунтування клопотання зазначає, що провадження у справі підлягає закриттю, оскільки дії ОСОБА_1 були вчинені в умовах крайньої необхідності та в контексті виконання ним обов`язків військової служби в умовах воєнного стану.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_5 № 547/2/1030 від 12.06.2026 року, ОСОБА_1 є сержантом військової частини НОМЕР_5 та брав участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації, зокрема у період з 23.12.2023 року по 07.12.2025 року. Дата події - 05.08.2025 входить до зазначеного періоду, що підтверджує перебування ОСОБА_1 на виконанні відповідних завдань саме на момент складання адміністративного матеріалу.

Дії ОСОБА_1 необхідно оцінювати не формально, а з урахуванням його спеціального статусу військовослужбовця, факту перебування на виконанні завдань із забезпечення оборони України, умов воєнного стану та необхідності оперативного реагування на службові обставини. Він діяв не з особистих мотивів та не з метою ігнорування вимог закону, а в умовах службової необхідності, пов`язаної з виконанням завдань, які мають значення для обороноздатності держави.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Козловська Т.В. звернулася до суду із письмовим клопотанням про індивідуалізацію покарання. В обґрунтування клопотання зазначає, що сторона захисту заперечує проти висунутих обвинувачень і вважає, що провадження у справі має бути закрито. У разі, якщо суд не погодиться з позицією сторони захисту і визнає ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, при вирішенні питання про призначення покарання просить врахувати те, що ОСОБА_1 проходить військову службу в лавах ЗСУ, є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_5 . При цьому, ОСОБА_1 з перших днів повномасштабного вторгнення Російської Федерації бере безпосередню участь у відсічі та стримуванні збройної агресії проти України. Займаючи посаду командира відділення військової частини НОМЕР_5 , він систематично виконує бойові завдання пов`язані з перевезенням особового складу, боєприпасів, військової техніки та забезпеченням безперебійного функціонування підрозділу у зоні бойових дій.

Збереження посвідчення водія та права керування транспортними засобами є критично необхідним для належного виконання покладених на нього обов`язків у складі Збройних Сил України. Позбавлення його такого права фактично унеможливить виконання бойових завдань та матиме негативні наслідки для обороноздатності військової частини та Збройних Сил України в цілому. В даному випадку призначене судом покарання фактично паралізує можливість виконання ОСОБА_1 конституційного обов`язку із захисту Батьківщини згідно вимог ст. 65 Конституції України. З урахуванням висновків, зазначених Конституційним Судом України, просить суд про застосування у даній справі про адміністративне правопорушення аналогії закону ст. 69 КК України щодо ненакладення додаткового стягнення на ОСОБА_1 у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, шляхом направлення судових повісток в формі SMS-повідомлення на мобільний номер телефону вказаний у заявці про отримання судової повістки в електронній формі за допомогою SMS-повідомлення.

Захисником до суду надані письмові пояснення ОСОБА_1 щодо обставин подій 05.08.2025.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 – адвокат Козловська Т.В. просила закрити провадження у справі, посилаючись на обставини викладені у письмових клопотаннях.

Судом за клопотання сторони захисту здійснено виклик в судове засідання поліцейського – інспектора СРПП ВП № 1 Чугуївського районного управління поліції ГУНП в Харківській області, лейтенанта поліції Носача Владислава Олександровича, який на виклик суду не з`явився.

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, вислухавши пояснення захисників, оцінивши досліджені докази наявні у матеріалах справи з точки зору їх належності та допустимості, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши всі обставини справи у їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягне за собою відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пунктом 2.9а Правил дорожнього руху України встановлено, що водію забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Нормами ст. 266 КУпАП передбачено, що особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом можливість керування цим транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія (судноводія) відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом.

Згідно з Розділом 1 п. 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735, зазначено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

За правилами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показаннями потерпілих, свідків, тощо.

Судом встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 912017 від 05.08.2025 відносно ОСОБА_1 складено уповноваженою особою, з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, та положень «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 р. за №1408/27853 (з внесеними змінами). КУпАП. Під час його складання істотних порушень, що тягли б за собою визнання доказів недопустимими, працівниками поліції допущено не було. ОСОБА_1 роз`яснено ст. 63 Конституції України та права передбачені ст. 268 КУпАП України, про що свідчить підпис останнього у протоколі.

Зі змісту норми ч. 1 ст. 130 КУпАП вбачається, що суб`єктом правопорушення може бути лише водій транспортного засобу.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності (ст. 252 КУпАП).

Незважаючи на позицію сторони захисту, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачається порушення вимог пункту 2.9а ПДР України та вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зазначений висновок суду підтверджується наступними доказами, які досліджені судом та не викликають сумнівів у своїй достовірності та допустимості, а саме:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 912017 від 05.08.2025;

- даними тесту приладу Alcotest Drager 6820, результат 0,51 ‰, з якими ОСОБА_1 ознайомлений під підпис;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого огляд проведений у зв`язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, за допомогою Alcotest Drager 6820. Результат огляду позитивний – 0.51 ‰. З результатами згоден.

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 05.08.2025;

- відеозаписом, який долучено до матеріалів справи ( 2 DVD-R диска), на яких зафіксовано факт керування ОСОБА_1 автомобілем «Mitsubishi lancer», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , та його зупинку, зазначення працівниками поліції причин зупинки (зазначено, що діє комендантська година, автомобіль з цивільними номерами), оголошення ОСОБА_1 працівниками поліції ознак алкогольного сп`яніння, пояснення ОСОБА_1 працівникам поліції що напередодні вживав безалкогольні напої, пропозиція пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку як на місці зупинки, так і в медичному закладі охорони здоров`я, роз`яснено наслідки відмови від проходження огляду, проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння за допомогою Alcotest Drager 6820, результат огляду позитивний – 0.51 ‰.

Судом встановлено, що працівники поліції діяли відповідно до вимог, які визначені КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» № 1395 від 07.11.2015.

Обставини, зазначені в протоколі узгоджуються із дослідженим судом відеозаписом, на якому відображені весь хід подій, які відбувалися 05.08.2025 за участю водія ОСОБА_1 .

Наявний відеозапис в матеріалах провадження є достатньо інформативним та фіксує повну картину розвитку подій.

Також суд звертає увагу, що після ознайомлення з результатами тесту приладу Alcotest Drager 6820 не зазначав про те, що не згоден з результатом, про що також зазначено в акті огляду.

Вказані докази є узгодженими між собою, отримані у встановленому законом порядку та не викликають сумнівів у їх належності, допустимості та достовірності.

Також суд звертає увагу, що після ознайомлення з результатами тесту приладу Alcotest Drager 6820 не зазначав про те, що не згоден з результатом, про що також зазначено в акті огляду.

Щодо посилання сторони захисту що порушення порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 КУпАП, військовослужбовці несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

За змістом ст. 266-1 КпАП України огляд на стан сп`яніння проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром, лише щодо військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин.

Також, відповідно до ст. 266-1 КпАП України огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Аналіз положень ст. 266-1 КУпАП свідчить про те, що цією нормою не визначено порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, які знижують увагу та швидкість реакції, у випадках, коли такі особи керують транспортним засобом.

Отже, положення ст. 266-1 КУпАП не стосуються спеціального суб`єкта — водія транспортного засобу, а регулюють порядок огляду військовослужбовців лише у справах про військові адміністративні правопорушення.

Відповідно, огляд військовослужбовців Збройних Сил України, які керують транспортними засобами, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, здійснюється в загальному порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, уповноваженими працівниками Національної поліції.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» одним із завдань Служби правопорядку є забезпечення безпеки дорожнього руху військових транспортних засобів, контроль за рухом транспортних засобів і перевезенням вантажів Збройних Сил України.

Вимогами п. 2 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що водії військових транспортних засобів зобов`язані виконувати передбачені законом вимоги поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.

Як убачається з матеріалів провадження та відеозапису події, ОСОБА_1 здійснював керування транспортним засобом поза межами військової частини.

Будь-яких повідомлень про виконання службового завдання ОСОБА_1 працівникам поліції не надавав.

За таких обставин посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому його огляд на стан сп`яніння мав бути проведений виключно посадовою особою, уповноваженою начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого військового формування чи правоохоронного органу спеціального призначення, є суб`єктивними та необґрунтованими.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП України, у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в ст. ст. 218–221 цього Кодексу, протоколи про адміністративні правопорушення мають право складати уповноважені посадові особи органів Національної поліції (зокрема й у справах за ст. 130 КУпАП). Тому працівники поліції правомірно склали протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .

Щодо посилання сторони захисту на похибку алкотестера Drager, суд зазначає наступне

Так, у ст.8 Конвенції про дорожній рух від 08 листопада 1968 року, з доповненнями, внесеними Європейською угодою від 01 травня 1971 року, міститься норма про те, що у національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, що стосуються керування транспортними засобами під дією алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю у крові, а у відповідних випадках - в повітрі, що видихається, перевищення якого є не сумісним із керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю у крові відповідно національному законодавству не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові чи 0,25 мг на літр повітря, що видихається.

Конвенція про дорожній рух не встановлює мінімального рівня алкоголю в крові або у повітрі, що видихається водієм, а навпаки, встановлює його максимальний рівень, за яким, на думку авторів конвенції, настає алкогольне сп`яніння.

До того ж, вказана Конвенція не забороняє національним органам влади встановлювати інші показники рівня алкоголю, менші за 0,50 г чистого алкоголю на літр крові чи 0,25 мг на літр повітря, який видихається, що й має місце в Україні, де встановлено мінімальний показник рівня алкоголю у крові більше 0,2 проміле алкоголю в крові згідно п.7 розділу Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Також, враховуючи, що ОСОБА_1 погодився з результатами проведеного поліцейським на місці зупинки транспортного засобу огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу, про що свідчить його підпис у акті огляду, у поліцейського були відсутні підстави для проведення повторного тестування або доставлення останнього до закладу охорони здоров`я.

Щодо посилання сторони захисту про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із вчиненням ОСОБА_1 дій у стані крайньої необхідності, слід зазначити наступне.

Так, відповідно до ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті «для усунення небезпеки, яка загрожує». Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності.

Зокрема, не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

У ході розгляду справи не було встановлено будь-якої дійсної, реальної небезпеки, яка загрожувала державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, а також будь-якої заподіяної та відверненої шкоди водієм ОСОБА_1 .

Так судом встановлено, що відповідно до довідки військової частини НОМЕР_5 № 547/2/1030 від 12.06.2026 року, ОСОБА_1 є сержантом військової частини НОМЕР_5 та брав участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації, зокрема у період з 23.12.2023 року по 07.12.2025 року. Дата події — 05.08.2025 року.

Таким чином, суд не ставить під сумнів виконання ОСОБА_1 своїх службових обов`язків та не виключає наявність наказу командира щодо виконання ним цих обов`язків, але стороною захисту не надано доказів щодо невідкладності наказу.

Таким чином, посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності, не ґрунтується на вимогах закону та не спростовують наявності в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Так, доводи сторони захисту наведені у клопотанні є лінією захисту та повністю спростовується наданими та дослідженими судом доказами.

Отже, жодних об`єктивних даних, які б спростовували факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, судом не встановлено. Будь-яких клопотань зі сторони захисту щодо виклику свідків та витребування доказів до суду не надходило та в судовому засіданні не заявлено.

Відповідно до висновку Велика Палата Верховного Суду від 30.08.2023 у справі № 208/712/19 (провадження № 13-47зво22) суди під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, мають керуватися критеріями дотримання гарантій безсторонності суду, сформульованими ЄСПЛ у справі «Михайлова проти України» від 6 березня 2018 року (заява № 10644/08, пункт 65), визнаній Судом керівною щодо справи «Бантиш та інші проти України» (див. пункт 25 цієї постанови).

Щодо клопотання сторони захисту про незастосування стягнення у виді позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, суд зазначає наступне.

Статтею 25 КУпАП передбачено, що позбавлення права керування транспортними засобами можуть застосовуватися як основні, так і додаткові адміністративні стягнення.

За одне адміністративне правопорушення може бути накладено основне або основне і додаткове стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП є безальтернативною та передбачає накладення на водіїв штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, та не містить альтернатив щодо застосування адміністративного стягнення, що унеможливлює призначення штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 2 КУпАП Законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо. Положення цього Кодексу поширюються і на адміністративні правопорушення, відповідальність за вчинення яких передбачена законами, ще не включеними до Кодексу.

Крім того, ст. 22 КУпАП передбачена можливість звільнення від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення.

Однак згідно із Приміткою до вказаної статті, не можуть бути визначені малозначними правопорушення, передбачені частиною четвертою статті 121, частиною п`ятою статті 122, статтями 122-2, 122-4, частиною третьою статті 123, частинами другою - п`ятою статті 126, статтями 130, 161-1 і 173-2 цього Кодексу.

Тобто законодавцем чітко визначено правопорушення, які несуть підвищену суспільну небезпечність та не можуть бути визнані малозначними за будь-яких обставин, до яких зокрема відноситься і правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП.

Слід також звернути увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 65 Розділу XI Закону України «Про правотворчу діяльність» від 24 серпня 2023 року № 3354-IX, суд для подолання правової прогалини може застосовувати у випадках, передбачених законом:

1) аналогію закону - шляхом застосування до неврегульованих суспільних відносин положень закону, який регулює подібні суспільні відносини;

2) аналогію права - шляхом застосування до суспільних відносин, не врегульованих нормативно-правовими актами, загальних принципів права.

Аналогія закону або аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, притягнення особи до юридичної відповідальності (ч. 4 ст. 65 Закону).

Враховуючи, що в даному випадку відсутні будь-які правові прогалини, що стосуються даної справи, та які б не регулювалися положеннями КУпАП, а санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік для водіїв є безальтернативною, підстав для накладення іншого стягнення, ніж передбаченого законодавством, не вбачається.

Таким чином, визнаючи особу винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд позбавлений процесуальної можливості призначити інше покарання, ніж передбачене санкцією, або ж перейти до іншого виду стягнення чи звільнити від стягнення, оскільки Законом України встановлена пряма заборона застосування пом`якшення стягнення чи звільнення від стягнення.

Посилання сторони захисту щодо можливості застосування аналогії закону, а саме ст. 69 КК України, при накладенні адміністративного стягнення за ст. 130 суперечать правовим нормам чинного законодавства, оскільки правові приписи закону про кримінальну відповідальність, відповідно до ч. 4 ст. 3 КК України, розповсюджують свою дію виключно на кримінальні правопорушення. Застосування правових норм, визначених КК України в інших галузях права суворо заборонено.

Разом з тим, суд вважає, що предмет справ про адміністративну відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП стосується порушення правил дорожнього руху, що не карається позбавленням волі та належить до категорій правопорушень до яких не застосовуються з усією суворістю кримінально-правові гарантії статті 6 Конвенції, що констатовано рішенням ЄСПЛ (п. 42 справи Фігурка проти України).

Крім того, застосування аналогії при накладенні адміністративного стягнення свідчить про порушення принципу законності, на якому ґрунтуються норми КУпАП, також принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права.

Згідно п. 1.10 ПДР України водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.

Суд визнає винуватість водія ОСОБА_1 доведеною поза розумним сумнівом та приходить до висновку, що в його водія міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Враховуючи положення ст. 33 КУпАП, суддя при накладенні стягнення за адміністративне правопорушення враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступень його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до ст. 34 КУпАП, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до ст. 35 КУпАП, судом не встановлено.

При призначенні ОСОБА_1 стягнення, суд враховує те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, з метою дотримання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, приходить до висновку про накладення адміністративного стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зідно п. 12 ч. 5 ЗУ «Про судовий збір» військовослужбовці звільняються від сплати судового збору у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також виконанням службових обов`язків.

При цьому, з урахуванням суті справи, що є предметом судового розгляду, ОСОБА_1 не підлягає звільненню від сплати судового збору.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» та в порядку ст.40-1 КУпАП, з ОСОБА_1 в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665,60 грн. (0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб) на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 40-1, 130, 283, 284 КУпАП, ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», суддя

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік (р/рUA168999980313020149000020001, отримувач коштів ГУК Харківська обл./Харківська обл./21081300, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача Казначейство України(ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету 21081300)

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави (стягувач Державна судова адміністрація України, місцезнаходження: вул. Липська, буд. 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795) судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок. (р/р UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає чинності після закінчення строку на її оскарження та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців.

Згідно з ч. 2 ст. 317-1 КУпАП особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу, тобто 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень.

Суддя Н.М. Грошова