Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №754/3857/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/6606/26

Справа №754/3857/26

РІШЕННЯ

Іменем України

05 жовтня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І.,

за участі секретаря судового засідання Гуцул Д.Г.,

за участі представниці позивачки Крюкової М.В.,

за участі представника відповідачки 1 Логінова К.Е.,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення.

Стислий виклад позицій сторін

06.03.2026 в системі "Електронний суд" представниця Позивачки, адвокат Крюкова Марина Володимирівна, подала до Деснянського районного суду м. Києва позовну заяву в електронній формі (зареєстровано в суді 09.03.2026) ОСОБА_1 (надалі - Позивачка) до ОСОБА_2 (надалі - Відповідачка 1) та ОСОБА_3 (надалі Відповідачка 2) про усунення перешкод у користуванні майном.

Позивачка просила:

1) зобов`язати Відповідачок усунути перешкоди у здійсненні Позивачкою права користування та розпорядження належною їй на праві приватної власності квартирою АДРЕСА_1 , шляхом їх виселення із зазначеної квартири;

2) усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження належною їй на праві приватної власності квартирою АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із зазначеної квартири.

Позовні вимоги обґрунтовані, що Позивачка є власницею квартири АДРЕСА_1 . Право власності визнано за нею на підставі заочного рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06.07.2018 у справі № 754/14639/17 та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.09.2018.

25.05.2021 було вчинено підроблений договір купівлі-продажу вказаної квартири № 1700 від імені Позивачки за відсутності її волевиявлення. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 08.04.2024 у справі № 754/2886/22, яке набрало законної сили 04.09.2024, договір купівлі-продажу від 25.05.2021 № 1700 визнано недійсним та встановлено, що підпис від імені Позивачки у довіреності на відчуження майна виконано іншою особою, що підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи від 27.06.2022 № СЕ-19/111-22/18801-ПЧ у межах кримінального провадження № 12021100030002889.

Попри поновлення правового статусу Позивачки як єдиного законного власника, Відповідачки та інші особи продовжують без жодних правових підстав чинити їй перешкоди у користуванні та розпорядженні належним майном. Зважаючи на зміну замків у вхідних дверях, Позивачка позбавлена фізичного доступу до квартири.

При спробах фізичного доступу до житла 09.05.2025, 25.07.2025 та 17.10.2025 Позивачка виявила у приміщенні сторонніх осіб, зокрема ОСОБА_4 , яка відмовилася звільнити квартиру та надати доступ власниці, посилаючись на наявність договору оренди з третіми особами. Виклики нарядів патрульної поліції та звернення до правоохоронних органів результатів не дали, у зв`язку з чим Позивачка змушена захищати свої права у судовому порядку.

Позивачка посилається на норми статті 41 та статті 47 Конституції України, якими гарантовано непорушність права приватної власності та право кожного на житло, а також визначено, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду, а також на приписи пункту 3 частини другої статті 16 ЦК України, яким визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право, та на статтю 391 ЦК України, згідно з якою власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Надалі за клопотанням Позивачки ухвалою суду від 09.06.2026 до участі у справі як співвідповідачку залучено ОСОБА_4 .

У судовому засіданні представниця Позивачки, адвокатка Крюкова М.В., позовні вимоги підтримала повністю та пояснила, що ОСОБА_1 є зареєстрованим власником квартири у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вона зазначила, що при спробах фізичного доступу до житла Позивачка виявила у квартирі ОСОБА_4 , яка відмовилася надати доступ і звільнити приміщення, посилаючись на договір оренди, укладений з нібито власниками. Представниця позивачки наголосила, що порушення прав позивачки полягає у фізичному захопленні житла, знаходженні у ньому та у створенні юридичних підстав для незаконного проживання там сторонніх осіб. На підставі статей 317, 319, 391 ЦК України вона просила усунути перешкоди у користуванні майном шляхом виселення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Представник Відповідачки 1 ОСОБА_2 , адвокат Логінов К.Е., у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив повністю та подав відзив на позовну заяву. Він вказав, що даний позов є зловживанням процесуальними правами з боку Позивачки, адже тотожний спір про виселення тих самих осіб вже був вирішений рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 13.05.2021 у справі № 754/11624/19, яке набрало законної сили. Адвокат зазначив, що Позивачка намагається повторно отримати судове рішення аналогічного змісту, через те що виконавчий лист у попередній справі було визнано таким, що не підлягає виконанню, а в отриманні дубліката виконавчого листа судом було відмовлено.

Крім того, представник Відповідачки наголосив, що Позивачка не надала доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 проживають у спірній квартирі чи чинять перешкоди. Відповідачки не мешкають у спірній квартирі з 2023 року та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 . Вони особисто не знайомі з Позивачкою, не передавали ключі третім особам та не вселяли ОСОБА_4 . На підставі статей 12, 81 ЦПК України представник Відповідачки просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідачка 2, ОСОБА_3 відзив на позовну заяву не подала, у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином через систему "Електронний суд".

Співвідповідачка ОСОБА_4 відзив на позовну заяву не подала, у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином через систему "Електронний суд". ОСОБА_4 має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС з 27.05.2026.

КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

06.03.2026 представник Позивачки через систему "Електронний суд" звернулася до Деснянського районного суду міста Києва з позовною заявою до Відповідачки 1 та Відповідачки 2 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення.

12.03.2026 від представника Відповідачки 1, адвоката Логінова К.Е., через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про відмову у відкритті провадження у справі з підстав тотожності спору зі справою № 754/11624/19 та зловживання Позивачкою процесуальними правами.

25.03.2026 ухвалою Деснянського районного суду міста Києва прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, зобов`язано Позивачку надати письмові пояснення щодо клопотання Відповідачки 1 та вирішено розглянути клопотання про відмову у відкритті провадження безпосередньо під час підготовчого судового засідання згідно з пунктами 3, 10 частини другої статті 197 ЦПК України.

07.04.2026 від представниці Позивачки надійшли додаткові пояснення щодо відсутності тотожності позовних вимог.

08.04.2026 представниця Позивачки через систему "Електронний суд" подала клопотання про залучення до участі у справі як Співвідповідачку ОСОБА_4

10.04.2026 представник Відповідачки 1 подав відзив на позовну заяву, у якому просив закрити провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України або відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

17.04.2026 від представниці Позивачки надійшла відповідь на відзив, у якій вона заперечила проти доводів Відповідачки 1 та зазначила, що рішення суду у справі № 754/11624/19 стосувалося виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , тоді як предметом даного позову є усунення перешкод у користуванні майном, які виникли у 2025 році та вчиняються у тому числі іншими особами, які незаконно вселилися до квартири, зокрема ОСОБА_4 . Представниця Позивачки наголосила, що наявність іншого нерухомого майна у Позивачки не обмежує її права на захист приватної власності та усунення перешкод у користуванні належною їй квартирою на підставі статті 391 ЦК України.

22.04.2026 від представниці Позивачки через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про витребування доказів від Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві щодо анкетних даних осіб, які проживають у спірній квартирі, та правових підстав їх перебування, а також про поновлення пропущеного процесуального строку на подання даного клопотання.

22.04.2026 представник Відповідачки 1 подав заперечення на відповідь на відзив, просив закрити провадження у справі або відмовити у задоволенні позову повністю.

13.05.2026 було постановлено ухвалу про поновлення Позивачці строку на подання клопотання про витребування доказів, часткове задоволення клопотання Позивачки та витребування від Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві інформації щодо осіб, які проживають за адресою спірної квартири: АДРЕСА_3 , із зазначенням їх анкетних даних. В іншій частині вимог клопотання щодо зобов`язання Деснянського управління поліції ГУНП у місті Києві повідомити про правові підстави перебування (проживання) осіб у зазначеній квартирі судом відмовлено, оскільки орган поліції не є органом, уповноваженим надавати правовий висновок щодо наявності чи відсутності законних підстав для проживання осіб у спірному житловому приміщенні, а також не є володільцем первинних правовстановлюючих документів, що підтверджують чи спростовують такі підстави, з огляду на те, що надання подібної юридичної оцінки не належить до компетенції органів Національної поліції України.

Відповідно до відомостей Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві від 02.06.2026 № 191261-2026, наданих на виконання ухвали суду про витребування доказів, за адресою спірної квартири ( АДРЕСА_3 ) фактично проживає Співвідповідачка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка має статус внутрішньо переміщеної особи та перебуває у житловому приміщенні на підставі усних тверджень про укладений договір оренди.

02.06.2026 від представниці Позивачки через систему "Електронний суд" надійшла заява про забезпечення позову шляхом зобов`язання ОСОБА_4 надати безперешкодний доступ до квартири та передати ключі від вхідних дверей.

08.06.2026 від представниці Позивачки через систему "Електронний суд" надійшла заява про забезпечення доказів, у якій вона просила забезпечити докази у справі шляхом проведення процесуального огляду квартири АДРЕСА_1 за участю Позивачки та її представниці, а також доручити виконання ухвали суду органам Державної виконавчої служби (або приватному виконавцю) із залученням співробітників Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві та відповідних фахівців для відкриття вхідних дверей (замків) у разі відмови Співвідповідачки ОСОБА_4 забезпечити добровільний доступ до приміщення.

09.06.2026 у підготовчому судовому засіданні представниця Позивачки заявила усне клопотання про залишення вказаної заяви про забезпечення доказів без розгляду.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 09.06.2026 у справі № 754/3857/26 заяву представниці Позивачки, адвокатки Крюкової М.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення доказів залишено без розгляду.

09.06.2026 у підготовчому судовому засіданні за результатами розгляду заяв і клопотань учасників справи судом постановлено ухвалу:

про відмову у задоволенні заяви Позивачки про забезпечення позову з огляду на те, що обраний спосіб забезпечення позову фактично збігається з позовними вимогами;

про задоволення клопотання Позивачки, залучення ОСОБА_4 до участі у справі як Співвідповідачку на підставі статті 51 ЦПК України,

про відмову у задоволенні клопотання представника Відповідачки 1 про закриття провадження у справі, зважаючи на відсутність тотожності підстав позовних вимог;

підготовче судове засідання відкладено на 07.07.2026.

06.07.2026 представник Відповідачки 1 заявив клопотання про залучення ТОВ "Кей-Колект" до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, на підставі статті 53 ЦПК України, посилаючись на те, що ТОВ "Кей-Колект" звернулося до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про визнання права іпотекодержателя (справа № 754/11420/26, провадження відкрито ухвалою від 29.06.2026).

07.07.2026 у підготовчому судовому засіданні за результатами розгляду клопотань судом задоволено клопотання Позивачки про долучення доказів; відмовлено у задоволенні клопотання представника Відповідачки 1 про залучення ТОВ "Кей-Колект" як третьої особи, оскільки предметом даного спору є усунення Позивачці перешкод у користуванні та розпорядженні належною їй на праві приватної власності квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення осіб, які без належних правових підстав перебувають у цьому житлі. Ухвалення судом рішення за цим негаторним позовом вирішує виключно питання щодо захисту правомочностей володіння та користування майном власником (з урахуванням тих обставин, що спір про право власності вже вирішено, ураховуючи принцип res judicata) від протиправних дій фактичних інших осіб і жодним чином не вирішує питання щодо іпотечних обтяжень, а тому не може вплинути на цивільні права чи обов`язки ТОВ "Кей-Колект" щодо сторін у справі

07.07.2026 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 10.09.2026 о 14:30 (резервна дата 16.09.2026 о 10:30), про що всі учасники справи були повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 10.09.2026 з розгляду справи по суті судом було досліджено письмові докази у справі, відеозаписи, подані сторонами, та витребувані судом, заслухано пояснення представників сторін у судових дебатах.

Після проведення судових дебатів 16.09.2026 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та визначив час його проголошення - 01.10.2026 о 14:30. Проголошення в цей день не відбулось з причини оголошення сигналу "Повітряна тривога". Наступна дата проголошення судового рішення була визначена 05.10.2026 о 16:00, про що учасники справи були повідомлені належним чином.

ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу захисту права приватної власності на нерухоме майно від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння (негаторний позов), та регулюються нормами статей 41 та 47 Конституції України, частини першої статті 16, частини першої статті 316, частини першої статті 317, частини першої статті 319, частини першої статті 321, статті 391 ЦК України.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Згідно з вимогами пунктів 3 та 4 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, які саме правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, а також яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вирішуючи питання, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої статті 264 ЦПК України щодо наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення сторін, та щодо наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи, суд установив наступні обставини на підставі досліджених у судовому засіданні доказів:

Позивачка є законним та титульним власником квартири АДРЕСА_1 . Право власності визнано за нею заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 06.07.2018 у справі № 754/14639/17 (див. https://reyestr.court.gov.ua/75214098), яке набрало законної сили 29.08.2019.

Вказаним рішенням було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі та в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5 за договором безпроцентної позики від 23.07.2014 у розмірі 900 000 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 24.07.2014 (реєстровий № 829) квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 62,6 кв.м шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за ОСОБА_1 .

Цим рішенням було встановлено, що 24.07.2014 між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савченко А.В. за реєстровим № 829. Предметом іпотеки за вказаним договором виступала квартира АДРЕСА_4 . Надалі ця квартира відповідно до договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В. за реєстровим № 3233, від 24.07.2015 до Позивачки ОСОБА_1 перейшли у повному обсязі усі права вимоги за договорами позики та іпотеки, у тому числі право звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки та за рахунок предмета іпотеки задовольнити свої вимоги у повному розмірі у разі невиконання боржником зобов`язань за договором позики.

При цьому, право власності на вказану квартиру ОСОБА_7 (іпотекодавець) набула на підставі ухвали Корольовського районного суду м. Житомира від 04.06.2014 у справі № 296/3950/14-ц (див. https://reyestr.court.gov.ua/39173112), відповідно до якої було затверджено мирову угоду у цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики від 01.01.2011 у розмірі 800 000,00 грн.

Рішення у справі № 754/14639/17 оскаржувалось в апеляційному та касаційному порядку (ухвалою Київського апеляційного суду від 10.03.2021 закрито апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_2 , а ухвалою Верховного Суду від 28.05.2021 відмовлено у відкритті касаційного провадження), набрало законної сили та стало юридичною підставою для державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, проведеної 21.09.2018 Департаментом з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), номер запису про право власності 28108422.

Під час вирішення судом питання про звернення стягнення на предмет іпотеки у справі № 754/14639/17 питання виселення мешканців з житла не вирішувалося.

Надалі рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 13.05.2021 у справі № 754/11624/19 (див. https://reyestr.court.gov.ua/96936839), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 26.10.2021 (див. https://reyestr.court.gov.ua/100627979), задоволено частково позов ОСОБА_1 та постановлено виселити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 . Водночас в задоволенні вимоги про зняття їх з реєстрації місця проживання суд відмовив, оскільки судове рішення про виселення є самостійною та достатньою підставою для зняття з реєстрації.

Цим рішенням було встановлено, що Позивачка ОСОБА_1 є законним власником квартири АДРЕСА_1 у розумінні частини першої статті 319 ЦК України. Договір довгострокової оренди від 11.01.2017, укладений між ОСОБА_8 (орендодавець) та ОСОБА_2 (орендар), укладено значно пізніше за договір іпотеки від 24.07.2014 та договір про відступлення права вимоги від 24.07.2015, тому за відсутності підтвердження згоди іпотекодержателя на укладення договору оренди, він не створював законних підстав для проживання ОСОБА_2 у спірній квартирі.

Рішення суду у справі № 754/11624/19 набрало законної сили, проте не виконувалось в примусовому порядку, оскільки ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 23.02.2022 у справі № 754/11624/19 (див. https://reyestr.court.gov.ua/103647720) було задоволено заяву представника ОСОБА_3 - адвоката Логінова К.Е. та визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 754/11624/19, виданий Деснянським районним судом міста Києва 29 листопада 2021 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкода в користування майном, зняття з реєстрації щодо виконання рішення суду в частині виселення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 , через укладення договору купівлі-продажу від 25.05.2021 № 1700.

Після чого 22.06.2022 державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), керуючись приписами пункту 5 частини першої статті 39, статті 40 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень ВП № 67938704 та ВП № 67939070 з примусового виконання виконавчих листів № 754/11624/19. Копії постанови про закінчення виконавчого провадження разом із оригіналом виконавчого документа державним виконавцем було направлено до Деснянського районного суду міста Києва та сторонам виконавчого провадження до відома.

26.07.2023 та 15.09.2023 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 змінили задеклароване/зареєстроване місце проживання та зареєструвалися за новою адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягами з Реєстру територіальної громади від 09.04.2026.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 08.04.2024 у справі № 754/2886/22, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 04.09.2024 (https://reyestr.court.gov.ua/121577189) позов ОСОБА_1 задоволено: визнано недійсним договір купівлі-продажу від 25.05.2021 № 1700, скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 та відновлено реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .

Ухвалами Деснянського районного суду міста Києва від 20.12.2024, від 26.03.2025 та від 08.07.2025 у справі № 754/11624/19 заяви Позивачки про видачу дубліката виконавчого листа повернуто без розгляду.

Зокрема, ухвалою суду від 20.12.2024 (провадження № 6/754/767/24) у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа було відмовлено у зв`язку з недоведеністю факту втрати його оригіналу. Надалі ухвалою суду від 26.03.2025 (провадження № 6/754/93/25) заяву Позивачки повернуто без розгляду на підставі частини четвертої статті 183 ЦПК України через ненадання доказів її надіслання усім учасникам справи. Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 08.07.2025 у справі № 754/11624/19 (провадження № 6/754/166/25, https://reyestr.court.gov.ua/Review/128731949) заяву представниці Позивачки ОСОБА_9 від 26.05.2025 про видачу дубліката виконавчого листа повернуто заявнику без розгляду. Постановляючи ухвалу від 08.07.2025, суд урахував відомості Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві про те, що виконавчі листи про виселення перебували на виконанні з 23.12.2021 по 22.06.2022 та були повернуті до суду після винесення постанови про закінчення виконавчих проваджень на підставі ухвали суду від 23.02.2022 у справі № 6/754/74/22 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Зазначивши про те, що повторно подана заява з тотожних підстав та обставин після ухвалення рішення про відмову у видачі дубліката не підлягає повторному розгляду по суті, суд повернув заяву Позивачки без розгляду. Ці ухвали набрали законної сили і не оскаржувались в апеляційному порядку.

09.05.2025 приблизно об 11:00 ОСОБА_1 при спробі зайти до належної їй на праві приватної власності квартири АДРЕСА_1 виявила у приміщенні сторонню особу, яка користувалася її майном та відмовилася надати ключі чи звільнити житло. Зазначена особа представилася як Євгенія (номер телефону НОМЕР_1 , у подальшому встановлена як ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Представити документи, що посвідчують особу чи надають право на проживання, вона відмовилася, посилаючись на те, що нібито уклала договір оренди строком на 5 років з іншим власником квартири, проте самого договору так і не надала.

Адвокат Крюкова М.В. в інтересах Позивачки подала звернення до Деснянського УП ГУНП у м. Києві від 14.05.2025 (зареєстроване за ЄО № 37411 від 14.05.2025) та від 17.05.2025 (ЄО № 38398 від 17.05.2025) щодо незаконного перебування сторонніх осіб у житлі.

Аналогічна ситуація повторилася 25.07.2025, коли ОСОБА_1 знову виявила сторонніх осіб у своїй квартирі. За даним фактом адвокатом було подано чергове звернення до поліції, зареєстроване за ЄО № 54954 від 25.07.2025. Згідно з рапортом дізнавача Деснянського УП ГУНП у м. Києві від 25.07.2025 під час відпрацювання виклику та виїзду на місце події двері квартири АДРЕСА_5 ніхто не відчинив.

17.10.2025 Позивачка та її представниця черговий раз прибули до спірного житла та, виявивши продовження незаконного перебування у ньому сторонніх осіб, викликали наряд поліції за спецлінією "102" (повідомлення зареєстровано за ЄО № 75760 від 17.10.2025). На місце події виїжджали наряд полку поліції особливого призначення "Резус-104" та слідчо-оперативна група СОГ-58 Деснянського УП ГУНП у м. Києві. Прибувши за адресою, працівники поліції зайшли всередину квартири та зачинили двері, а після виходу відмовилися надати Позивачці анкетні дані осіб, які перебували у приміщенні, та не вжили заходів для забезпечення законному власникові доступу до належного їй майна.

У листі Деснянського УП ГУНП у м. Києві від 13.11.2025 № 436653-2025 (за адвокатським запитом вх. № 8467аз-2025 від 06.11.2025) органом поліції підтверджено факт надходження 17.10.2025 зі спецлінії "102" повідомлення адвокатки ОСОБА_9 про незаконне проникнення до житла Позивачки, яке було зареєстровано в інформаційно-комунікаційній системі "Інформаційний портал Національної поліції України" за номером єдиного обліку № 75760. У листі зазначено, що на вказаний виклик черговим було направлено наряд полку поліції особливого призначення " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", а також виїжджала слідчо-оперативна група СОГ-58 у складі старшого слідчого ОСОБА_10 , старшого оперуповноваженого ОСОБА_11 , спеціаліста-криміналіста ОСОБА_12 та водія ОСОБА_13 . За даними перегляду відеоінформації з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції, які прибули 17.10.2025 близько 17:36 за вказаною адресою, двері квартири АДРЕСА_5 слідчо-оперативній групі ніхто не відчинив.

Досліджений у судовому засіданні відеозапис (video_2026-04-17_21-44-07.mp4) повністю підтверджує зміст цих подій. На відео зафіксовано, як громадянка ОСОБА_4 під час спілкування біля дверей квартири за участю працівників поліції відмовляється надати договір оренди законному власнику, стверджує, що "знає власницю" та уклала договір з іншою особою, а також заявляє, що не знає ОСОБА_1 як власницю і відмовляється передати ключі чи звільнити приміщення.

Крім того, на підставі заяви самої ОСОБА_4 від 18.11.2025 щодо нібито вчинення погроз було розпочато кримінальне провадження № 12025105030000978 за ч. 1 ст. 129 КК України, у межах якого ОСОБА_1 викликали на допит як свідка.

За адвокатським запитом представниці Позивачки від 14.04.2026 № 2779аз-2026 Деснянським управлінням поліції ГУ Національної поліції у місті Києві надано відповідь від 16.04.2026 № 129242-2026. У зазначеному листі орган поліції повідомив, що під час перевірки за допомогою телефонного зв`язку було опитано громадянку, яка повідомила, що є власницею квартири АДРЕСА_1 , та зазначила, що протягом останніх 10 років відносно її квартири вчиняються спроби шахрайських дій, а наразі у Деснянському районному суді міста Києва розглядається справа щодо цієї ситуації. Разом з тим у даному листі орган поліції роз`яснив, що відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, а відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з повторним адвокатським запитом представниці Позивачки від 17.04.2026 № 2881аз-2026 Деснянським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві надано відповідь від 21.04.2026 № 135348-2026, якій і орган поліції навів хронологію розгляду попередніх звернень від 14.05.2025 (номер єдиного обліку № 37411), від 17.05.2025 (номер єдиного обліку № 38398), за якими підготовлено відповідь від 29.05.2025 № 205372-2025, а також від 25.07.2025 (номер єдиного обліку № 54954), за яким згідно з рапортом дізнавача двері квартири АДРЕСА_5 ніхто не відчинив і підготовлено відповідь від 30.07.2025 № 295324-2025. Водночас орган поліції відмовив у наданні анкетних даних та інформації про правові підстави перебування осіб у квартирі АДРЕСА_1 у зв`язку з тим, що запитувана інформація є конфіденційною та не може бути надана без згоди цих осіб.

Відомості щодо осіб, які перебувають у квартирі, було надано органом поліції у ході судового розгляду справи № 754/3857/26 на виконання ухвали суду про витребування доказів. Зокрема, Деснянське УП ГУНП у м. Києві листом від 02.06.2026 № 191261-2026 повідомило суд, що за адресою: АДРЕСА_3 , дійсно проживає ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на підставі усних тверджень про договір оренди.

Відповідно до відомостей Єдиного інформаційної системи соціальної сфери (відповідь від 11.06.2026 № 2871563) ОСОБА_4 має статус внутрішньо переміщеної особи (довідка ВПО № 3003-20548 від 05.04.2018, видана Деснянським РУПСЗН м. Києва) і задекларувала фактичне місце проживання за адресою спірної квартири АДРЕСА_5 .

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані письмові докази, переглянувши відеозапис та оцінивши доводи сторін у їх сукупності, Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України право власності це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною першою статті 317 ЦК України визначено, що власникові майна належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною першою статті 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Особи, які проживають у зазначених приміщеннях на умовах договору найму (оренди), не підлягають виселенню, якщо:

договір найму (оренди) був укладений до моменту укладення іпотечного договору і про наявність такого договору було доведено до відома іпотекодержателя або такий договір був зареєстрований у встановленому законом порядку;

договір найму (оренди) був укладений після укладення іпотечного договору за згодою іпотекодержателя.

Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Про добровільність виселення з житла може свідчити самостійне звільнення особою цього житла. Виселення особи з житла в позасудовому порядку не допускається (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.09.2026 у справі № 308/16652/23 (провадження № 61-207сво25)).

Позивачка у відповіді на відзив посилалася на пункт 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 № 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" та статтю 116 Житлового кодексу України щодо виселення осіб, які систематично порушують правила співжиття. Суд не застосовує зазначені норми житлового законодавства, зважаючи на те, що спірні правовідносини стосуються захисту права приватної власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, та регулюються нормами статті 391 ЦК України.

Доводи Відповідачки 1 щодо обранння неналежного способу захисту (негаторного позову замість віндикаційного), Суд відхиляє, оскільки Позивачка як зареєстрований титульний власник не втратила юридичного володіння нерухомим майном, а спір у справі стосується усунення триваючих перешкод у реалізації правомочностей користування та розпорядження. Одним зі способів захисту права користування майном є припинення дії, яка це право порушує (пункт 3 частини другої статті 16 ЦК України), - усунення перешкод у здійсненні права користування майном. Підставою для подання такого позову є вчинення перешкод правомірній реалізації речового права. Цей спосіб захисту може використати не тільки власник майна, але й особа, яка відповідно до закону або договору має право користування ним (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.01.2024 у справі № 755/7604/22). Володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими можна підтвердити, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18)). Положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на житлове приміщення, будинок, квартиру тощо, від будь-яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім`ї" (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.02.2026 у справі № 759/11822/23 (провадження № 61-7017св25); постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.05.2026 у справі № 501/3166/21 (провадження № 61-8537св23)).

Зважаючи на те, що право власності Позивачки зареєстроване у Державному реєстрі речових прав, застосування негаторного позову на підставі статті 391 ЦК України є належним та ефективним способом захисту прав.

Суд встановив факт проживання у спірній квартирі ОСОБА_4 без належних правоустановчих документів та згоди законного власника та реєстрацію в цій квартирі з 05.04.2018. Вселення Співвідповідачки ОСОБА_4 відбулося без письмової згоди Позивачки як іпотекодержателя та зареєстрованого власника, у період тривання судових процесів щодо спірного житла. Усні домовленості про оренду, на які посилається ОСОБА_4 , укладені з особами, які не мали легітимного правового титулу на майно, є нікчемними для Позивачки та не створюють жодних юридичних підстав для користування квартирою. Відмовляючись звільнити приміщення та передати ключі власнику, Співвідповідачка чинить Позивачці систематичні перешкоди у здійсненні права власності. Наявність у Співвідповідачки статусу внутрішньо переміщеної особи сама по собі не позбавляє законного власника права вимагати виселення особи, яка вселилася без згоди та без правового титулу.

Права Позивачки як власники майна на мирне володіння та користування належною їй квартирою були порушені саме протиправними діями Співвідповідачки ОСОБА_4 , яка безперешкодно перебуває у спірному помешканні без згоди власника та без законного правового титулу.

Оцінюючи пропорційність втручання у право Співвідповідачки, Суд враховує висновок Верховного Суду: "Виселення [особи] з належного на праві власності [позивачеві] житла переслідує легітимну мету, а саме лише незабезпечення його іншим житлом на момент розгляду справи не свідчить про перевагу інтересів відповідача та його права на повагу до житла над інтересами позивача і її правами на мирне володіння своїм майном…" (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.02.2024 у справі № 570/2575/20 (провадження № 61-12628св23)). Крім того, "Виселення [відповідачки] зі спірної квартири є пропорційним, відповідає положенням національного законодавства і легітимній меті, а саме захисту прав позивача" (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.09.2026 у справі № 953/12544/23 (провадження № 61-16136св25)).

Ураховуючи викладене, позовні вимоги в частині усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення ОСОБА_4 підлягають задоволенню.

Водночас розглядаючи позовні вимоги до Відповідачки 1 ОСОБА_2 та Відповідачки 2 ОСОБА_3 , Суд ураховує, що відповідно до частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Для задоволення негаторного позову на підставі статті 391 ЦК України позивач повинен довести факт вчинення перешкод у користуванні майном саме тими відповідачами, до яких пред`явлено позов

Суд бере до уваги, що стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ухвалено рішення Деснянського районного суду міста Києва від 13.05.2021 у справі № 754/11624/19 про їх виселення, яке набрало законної сили.

Позивачка надала докази свого звернення до Деснянського районного суду міста Києва із заявами про видачу дубліката виконавчого листа у справі № 754/11624/19, хоча цей виконавчий документ раніше ухвалою суду від 23.02.2022 у справі № 6/754/74/22 було визнано таким, що не підлягає виконанню. Водночас у матеріалах справи відсутні докази звернення Позивачки із заявою про видачу нового виконавчого листа або про перегляд ухвали суду від 23.02.2022 за нововиявленими обставинами, зважаючи на обставини подальшого визнання недійсним договору купівлі-продажу від 25.05.2021 № 1700 рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 08.04.2024 у справі № 754/2886/22, а також ураховуючи те, що відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

З огляду на те, що відповідно до частини першої статті 129 та статті 129-1 Конституції України обов`язковість судового рішення належить до основних засад судочинства, правопорядок не може допускати ситуації, коли нівелюється законна сила судового рішення та створюються передумови для виникнення колізії судових рішень (пункти 48, 49 постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.09.2026 у справі № 953/12544/23 (провадження № 61-16136св25)).

Суд також установив, що після ухвалення цього рішення Відповідачки змінили реєстрацію місяця проживання. Витягами з Реєстру територіальної громади від 09.04.2026 підтверджено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з липня 2023 року зареєстровані та проживають за іншою адресою: АДРЕСА_2 .

Під час перевірок органами поліції у 2025-2026 роках факту їх проживання чи фізичного перебування у спірній квартирі встановлено не було.

Позивачка не надала жодних доказів того, що Відповідачка 1 та Відповідачка 2 особисто чинять їй нові перешкоди у користуванні майном у 2025-2026 роках.

У матеріалах справи відсутні належні докази того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 станом на день звернення до суду та під час розгляду справи проживають у спірній квартирі або вчиняють безпосередні фізичні чи юридичні перешкоди Позивачці у користуванні житлом.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду (частина друга статті 13 ЦПК України).

Позивачка не виконала свій обов`язок довести суду обставини щодо вчинення перешкод безпосередньо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слід відмовити.

Розподіл судових витрат

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 141 ЦПК України. Позивачкою при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 1064,96 грн за вимогу немайнового характеру про виселення. Зважаючи на те, що позовні вимоги в частині виселення співвідповідачки ОСОБА_4 задоволено, з неї на користь Позивачки підлягає стягненню судовий збір у сумі 1064,96 грн.

Керуючись статтями 4, 13, 19, 76-81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення задовольнити частково.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 .

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 (адреса фактичного проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_6 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_7 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 ) судовий збір у розмірі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (для фізичних осіб) сторін

Позивачка: ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_7 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

Відповідачка 1: ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_8 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_4 ).

Відповідачка 2: ОСОБА_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_8 ; РНОКПП: НОМЕР_5 ; ІНФОРМАЦІЯ_5 ).

Співвідповідачка: ОСОБА_4 (адреса зареєстрованого місця проживання: м. Авдіївка, Донецька обл.; адреса фактичного проживання як ВПО: АДРЕСА_6 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Повне рішення складено та підписано 05.10.2026

Суддя Інна КОВАЛЕНКО