Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №522/27699/25 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/27699/25

Провадження № 2/522/4322/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

10 вересня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд міста Одеси, у складі:

головуючої судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Сафтюк-Панько Б.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Наш Дом» про захист прав споживачів шляхом стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В:

До Приморського районного суду м. Одеси 24.12.2025 року надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Наш Дом» про захист прав споживачів шляхом стягнення грошових коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право власності від 21.08.2015.

03.03.2015 між позивачем та ТОВ «Фірма «Наш Дом» укладено Договір № 1/177 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території. Відповідно до пункту 2 статті 10.2 вказаного Договору відповідач узяв на себе обов`язок забезпечувати належний санітарний та технічний стан житлового будинку шляхом організації виконання робіт та послуг з утримання та поточного ремонту житлового будинку в межах платежів, що надійшли від споживачів. Позивач належним чином та своєчасно вносив відповідні платежі.

У березні 2024 року внаслідок потрапляння атмосферних опадів через фасадні стіни будинку сталося намокання стелі, віконних відкосів та стін всередині квартири позивача, що призвело до відшарування та облущування штукатурки та фарби.

Позивач звернувся до відповідача із заявкою № 220680 від 12 березня 2024 року щодо усунення дефектів фасаду, через які відбувалося потрапляння води до квартири. Позивач зазначає, що для усунення наслідків затікання води був змушений залучити підрядну організацію, яка виконала внутрішні ремонтні роботи у квартирі. Відповідно до Розрахунку № 1 від 23 грудня 2024 року вартість таких робіт склала 16 844,30 грн.

На огляд квартири позивача неодноразово приходив інженер ЖК «Гольфстрім». При чому, приходив він як після реєстрації заявки на гарячу лінію ТОВ «Фірма «Наш Дом», так і одразу після закінчення ремонту квартири залученою власником компанією, робив виміри відремонтованих поверхонь і візуально їх оглядав для того, щоб переконатися, що обсяг ремонтних робіт збігається з розрахунком. Зауважень з його боку, під час проведення ним огляду квартири після ремонту не було. Також від інженера ЖК «Гольфстрім» було отримано запевнення, що збитки в розмірі вартості ремонту квартири будуть відшкодовані власнику.

Позивач зазначив, що звертався до відповідача з вимогою про відшкодування понесених витрат, однак відповідач листами від 29 квітня 2025 року, 28 серпня 2025 року та 07 жовтня 2025 року відмовив у відшкодуванні, посилаючись, зокрема, на те, що договором нібито не передбачено надання послуг з поточного ремонту спільного майна багатоквартирного будинку.

Позивач вважає таку позицію відповідача необґрунтованою. Відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», у житловому будинку є елементи, які перебувають у спільній власності власників квартир та в індивідуальній. Так, пунктом 2 статті 10.2 Договору № 1/177 прямо передбачено обов`язок виконавця забезпечувати належний санітарний та технічний стан житлового будинку шляхом виконання робіт та послуг з утримання та поточного ремонту житлового будинку.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних обов`язків позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на відновлення пошкодженої квартири в розмірі 16 844,30 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.12.2025 року справа 522/27699/25 надійшла до провадження судді Приморського районного суду м. Одеси Шенцевої О.П.

Ухвалою Приморського районного суду від 01 січня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

Представником позивача 10 вересня 2026 року подано заяву, в якій просили провести судове засідання згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив. Відзиву чи письмових заперечень від відповідача до суду не надходило.

Суд вважає, що були створені всі умови для реалізації права відповідача на доступ до правосуддя, суд оцінює таку поведінку відповідача як небажання особисто прийняти участь в розгляді справи в суді.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

У своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Більш того, в умовах воєнного стану, з огляду на неприпустимість зупинення роботи судів та здійснення правосуддя та на розумність строків розгляду справ, суд не має чекати, що особа щодо якої розглядається справа виявить бажання з`явитись до суду за умови не повідомлення суду причин своєї неявки.

Відповідно до ч. 7 ст.128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

За ч. 8. ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.

Згідно з ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, у зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважність причин такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, за відсутності заперечень позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно з ст. 280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд, дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази та оцінивши їх у сукупності, приходить до наступних висновків.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що між сторонами існували договірні правовідносини на підставі Договору № 1/177 від 03 березня 2015 року.

Зміст пункту 2 статті 10.2 зазначеного договору свідчить про те, що на відповідача покладено обов`язок забезпечувати належний санітарний та технічний стан житлового будинку шляхом виконання робіт та послуг з його утримання та поточного ремонту.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона — виконавець — зобов`язується за завданням другої сторони — замовника — надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 906 Цивільного кодексу України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частин першої та другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, для покладення на виконавця обов`язку з відшкодування збитків у зв`язку з неналежним виконанням договору суд має встановити факт порушення договірного зобов`язання, наявність збитків, причинний зв`язок між порушенням зобов`язання та заподіяними збитками, а також вину виконавця, якщо інше не передбачено договором або законом.

Суд враховує також, що житловий будинок як цілісний майновий комплекс конструктивно нерозривний зі своїми огороджувальними та несучими конструкціями (фасадами), фасад будинку є конструктивним елементом будинку, належний технічний стан якого має безпосереднє значення для захисту приміщень від впливу атмосферних опадів. Таким чином твердження відповідача про відсутність у нього обов`язку обслуговувати фасад суперечить як умовам договору, так і нормам законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що після виникнення затікання води позивач звернувся до відповідача із заявкою № 220680 від 12 березня 2024 року. При цьому ремонт фасаду був виконаний відповідачем лише 25 липня 2024 року. Сам факт виконання відповідачем ремонту фасаду після звернення позивача підтверджує наявність технічної проблеми фасаду, про яку позивач повідомляв відповідача.

Водночас, увесь час до моменту виконання ремонту фасаду вода потрапляла до квартири позивача, внаслідок чого були пошкоджені внутрішні поверхні квартири. Суд бере до уваги також те, що відповідач після звернення позивача мав можливість провести огляд квартири та ознайомитися з характером пошкоджень.

Надані позивачем документи підтверджують понесення ним витрат на відновлення пошкоджених елементів квартири. Зокрема, відповідно до Розрахунку № 1 від 23 грудня 2024 року вартість ремонтних робіт становить 16 844,30 грн. Вказаний розрахунок відповідачем не спростовувався.

Суд виходить з того, ремонтом фасаду відповідач не усунув наслідки попереднього неналежного утримання фасаду, які вже настали у квартирі позивача. Таким чином, це не може бути підставою відмови в задоволенні права позивача на відшкодування витрат, необхідних для відновлення його майна.

У відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 666/213/16-ц зазначив, що саме на експлуатуючу організацію (управителя, балансоутримувача, виконавця послуг з утримання будинку) покладено обов`язок щодо належного технічного утримання неподільного та спільного майна житлового будинку, здійснення поточного ремонту для запобігання руйнуванням і пошкодженням. У разі якщо залиття житлового приміщення споживача сталося внаслідок потрапляння атмосферних опадів через дефекти спільних конструкцій будинку (покрівлі, стиків панелей, фасадних стін), обов`язок із відшкодування завданих власнику квартири збитків покладається на таку обслуговуючу організацію через її протиправну бездіяльність. Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 22 травня 2019 року у справі № 640/8205/17.

У постановах Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 643/19078/15-ц, від 11 березня 2021 року у справі № 488/4653/18 та від 21 липня 2021 року у справі № 212/227/18 послідовно підтверджено правову позицію, відповідно до якої цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України). Позивач повинен довести наявність шкоди, її розмір та причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою заподіювача. Відповідач же, у свою чергу, повинен довести відсутність своєї вини у завданні шкоди. Якщо таких доказів відповідачем не надано, шкода підлягає стягненню з нього в повному обсязі.

Отже, судом по даній справі встановлено:

- протиправна бездіяльність ТОВ «Фірма «Наш Дом» полягає у несвоєчасному проведенні робіт з поточного ремонту та герметизації фасаду будинку;

- збитки полягають у витратах позивача на відновлювальний ремонт квартири в сумі 16 844,30 грн;

- причинно-наслідковий зв`язок полягає в тому, що саме затікання дощової води крізь негерметичний фасад безпосередньо призвело до псування оздоблення квартири позивача;

- вина відповідача презюмується силу ч. 2 ст. 1166 та ч. 2 ст. 906 ЦК України та відповідачем не спростована.

З урахуванням вищевказаного, суд доходить висновку, що між неналежним виконанням відповідачем обов`язків щодо утримання та поточного ремонту житлового будинку та пошкодженням внутрішніх елементів квартири позивача існує причинний зв`язок. Відповідач, будучи професійним виконавцем відповідних послуг, повинен був забезпечити належний технічний стан будинку та вжити необхідних заходів для недопущення потрапляння атмосферних опадів через фасад до приміщень будинку.

Належних доказів того, що пошкодження квартири виникли внаслідок обставин, за які відповідач не відповідає, суду не надано.

Відтак суд по даній справі вважає доведеними факт неналежного виконання відповідачем договірних обов`язків, факт заподіяння позивачу майнових збитків, їх розмір та причинний зв`язок між неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків і виникненням таких збитків.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, зокрема, є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

З огляду на встановлені судом обставини, витрати позивача на проведення ремонтних робіт у квартирі є витратами, понесеними ним для відновлення майна, пошкодженого внаслідок потрапляння води через фасад будинку.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 16 844,30 грн. збитків є обґрунтованою та доведеною.

У відповідності до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач доведені та неспростовані відповідачем, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 16 844,30 грн. збитків.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3-7, 10-13, 18, 76-83, 95, 141, 258, 259, 263-268, 280-282, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Наш Дом» про захист прав споживачів шляхом стягнення грошових коштів – задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Наш Дом» (код ЄДРПОУ 37420983) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму збитків в розмірі 16 844,30 (шістнадцять тисяч вісімсот сорок чотири) гривні 30 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 05 жовтня 2026 року.

Суддя: