Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №495/2976/25 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 495/2976/25

Провадження № 2/522/3674/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

24 вересня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Сафтюк-Панько Б.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

29 квітня 2025 року до Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 11069,50 грн., а також судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 19.04.2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс»» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 137735. Договір підписаний відповідачем власноручним підписом. Відповідач добровільно без примусу чи тиску заявив про бажання отримання коштів, звернувся до Кредитодавця, під час чого пройшов процедуру ідентифікації/верифікації, уклавши письмову заяву на отримання кредитних коштів, тобто вказав свої особисті персональні ідентифікаційні дані.

Згідно умов кредитного договору, кредитор виконав свій обов`язок перерахував відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі: 6000,00 гривні на банківську картку № НОМЕР_1 , яку Відповідач вказав у заявці, при укладені кредитного договору. Первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі.

У зв`язку із неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, утворилась заборгованість у розмірі 11 069,50 грн., яка складається з: 7086,10 грн. – заборгованість по тілу кредиту; 3 483,40 грн. – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 500,00 грн. – комісія за кредитним договором.

10 жовтня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс»» та позивачем укладено договір факторингу № 10102024, відповідно до якого позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором.

З огляду на те, що відповідач не виконував зобов`язання за кредитним договором і має прострочену заборгованість у розмірі 11 069,50 грн., позивач вимушений звернутись до суду за захистом свого порушеного права.

Ухвалою судді Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 травня 2025 року цивільну справу № 495/2976/25 передано за територіальною підсудністю до Приморського районного суду м. Одеси.

Матеріали зазначеної справи 25 червня 2025 року надійшли до Приморського районного суду м Одеси.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, дана справа була передана на розгляд судді Шенцевій О.П.

01 липня 2025 року ухвалою суду відкрито провадження у справі. Крім того, ухвалою було витребувано докази.

17 вересня 2025 року до суду надійшли витребувані документи.

Представник ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» до судового засідання не з`явився, однак в позові зазначив про можливість розгляду справи за його відсутністю, просив задовольнити позовні вимоги. У разі неявки до судового засідання відповідача не заперечував проти розгляду справи заочно.

Відповідач будучи належним чином повідомленою про час та місце судового засідання, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання, проте судова повістка повернулася до суду з відміткою АТ «Укрпошта» - «адресат відсутній», однак до суду не з`явилася повторно, причин неявки не повідомила та не подала заяву про розгляд справи у свою відсутність. Відзив до суду не подавала.

Відповідно до положень ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності та вирішуючи питання чи підлягає позов задоволенню, суд ураховує наступне.

Судом встановлено, що 19.04.2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс»» та Відповідачем укладено кредитний договір №137735 у письмовій формі, який Відповідач підписав власноручним підписом.

Крім того, з копії Паспорту споживчого кредиту до Договору №137735 від 19.04.2024 р. вбачається, що ОСОБА_1 ознайомлений з основними умовами кредитування з урахуванням побажань споживача, порядком повернення кредиту та правовими аспектами.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Положення ч.ч.1, 2 ст.1055 ЦК України передбачають, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

В силу частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У частині першій статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів.

Судом встановлено, що Кредитодавцем виконані зобов`язання за кредитним договором, шляхом надання Відповідачу суми кредиту в розмірі 6000,00 грн., що підтверджується Повідомленням з відміткою ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс»»

Позивачем при поданні позовної заяви заявлено клопотання про витребування доказів на підтвердження факту перерахування коштів. Ухвалою суду від 01.07.2025 року клопотання задоволено. Зобов`язано Банка-емітента АТ "СЕНС БАНК" надати відповідні документи.

З відповіді яка була надана згідно ухвали Приморського районного суду міста Одеси по справі АТ "СЕНС БАНК" вказав, що на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 на яку були зараховані кошти у сумі 6000,00 гривень.

10.10.2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс»» (Клієнт) та ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали Договір факторингу № 10102024 від 10.10.2024 року. Відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором, що підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 10102024 від 10.10.2024 року. Таким чином, від ТОВ «ФК «Кредіплюс» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 11069,50 грн.

Зважаючи на п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1084 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Суд дослідивши письмові докази встановив, що ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс»» виконало свої обов`язки за Кредитним Договором № 137735 про надання кредиту від 19.04.2024 року, в той час відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання та згідно з матеріалами справи має заборгованість перед ТОВ «ФК «ЕЙС», яка є правонаступником Кредитодавця, на загальну суму у розмірі 11 069,50 грн.- за Кредитним договором. Дана сума складається з: 7 086,10 грн. – заборгованість по тілу кредиту; 3 483,40 грн. – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 500,00 грн. – комісія за кредитним договором.

Судом враховано, що позивачем на підтвердження вимог надано розрахунки заборгованості створені та підписані електронними підписами ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс»» відповідно до яких здійснювалося нарахування відсотків.

Дані документи є належними, повними та вичерпними доказами заборгованості, оскільки вони охоплюють всі необхідні обчислення сум та оформлені до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України.

Беручи до уваги, що відповідач в добровільному порядку взяті на себе зобов`язання за кредитним договором № 137735 від 19.04.2024 не виконав, а також враховуючи відсутність будь-яких заперечень щодо заявлених позовних вимог з боку відповідача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та таким що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом.

Відповідно суд доходить висновку про необхідність задоволення позову повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до наступного висновку.

Оскільки позов підлягає до задоволення повністю з відповідача на користь позивача слід стягнути 2 422 грн 40 коп. судового збору.

Також, представник позивача просить відшкодувати позивачу понесені ним витрати на правничу допомогу в сумі 7 000 грн.

04.02.2025 року між Позивачем та Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» укладено договір про надання правничої допомоги № 04/02/25-01, згідно якого Адвокатське бюро на підставі звернення Клієнта доручає, а Адвокатському бюро приймати на себе зобов`язання та надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбаченим цим договором. Відповідно до Договору № 04/02/25-01 від 04.02.2025 правничої допомоги, після належного виконання доручення Адвокатське бюро надає Клієнту Акт прийому-передачі наданих послуг.

04.02.2025 року між Позивачем та Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» підписано акт приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги № 04/02/25-01 від 04.02.2025 року, в якому зазначена вартість наданих послуг з надання правничої допомоги 7 000 грн. з посиланням на протокол погодження вартості послуг до вказаного договору з кількістю годин та найменуванням

Об`єднаною палатою Верховного Суду в своїй Постанові від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19 зроблено наступний висновок: розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/ третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу. Так, відповідно до вимог вказаної статті витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Питання застосування частини 8 статті 141 ЦПК України щодо доведеності розміру витрат на правничу допомогу з метою їх розподілу також неодноразово було предметом дослідження у Верховному Суді, в тому числі відповідно до згаданих вище постанов, а також відповідно до постанов від 29 жовтня 2020 року (справа № 686/5064/20), від 5 березня 2021 року (справа № 200/10801/19-а), від 16 березня 2021 року (справа № 520/12065/19), у яких сформульовано правовий висновок, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Таке правозастосування випливає з нової процедури відшкодування витрат на професійну правову допомогу, імплементованої у ЦПК України з 15 грудня 2017 року.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі №345/136/18, від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Заявлена позивачем сума не може бути безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Враховуючи викладене, оцінивши рівень витрат представника позивача на правничу допомогу, а також співмірність витрат зі складністю предмета спору, типовість даної справи, виходячи із критеріїв розумності та пропорційності оплати послуг адвоката, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «Ейс» судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 207, 526, 549, 551, 626, 628, 633, 634, 638, 1048-1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 12-13, 76, 81, 133, 137, 141, 223, 258, 259, 264, 265, 273, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (місцезнаходження: 02175, місто Київ, Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором №137735 від 19.04.2024 року в розмірі 11069,50 (одинадцять тисяч шістдесят дев`ять) гривень 50 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (місцезнаходження: 02175, місто Київ, Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956) судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та 1000 (одна тисяча) гривень витрат на професійну правову допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 05 жовтня 2026 року.

Суддя: