Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №314/3898/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 02.10.2026 Справа № 314/3898/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 314/3898/26 Головуючий у 1-й інстанції – Швець О. В.

Провадження № 33/807/1150/26 Доповідач у 2-й інстанції – Холод Р. С.

Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Холод Р.С., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Горбенка К. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Горбенка К. О. на постанову судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 01 вересня 2026 року щодо:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , -

ВСТАНОВИВ:

Зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини

Постановою судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 01 вересня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, стягнуто судовий збір.

Відповідно до оскаржуваної постанови, 10.07.2026 о 10:40 у с. Вільнянка по вул. Садова, буд. 33, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом електричний трицикл (велосипед) CROSSER без номерного знаку з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу у встановленому законодавством порядку за допомогою газоаналізатора «Drager» та у найближчому медичному закладі відмовився у встановленому законодавством порядку під відеозапис на бодікамеру ТЕС-4, чим порушив п.2.5 ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала

В апеляційній скарзі захисник Горбенко К. О. просить оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, враховуючи таке.

1. Сторона захисту не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 є водієм, який керував транспортним засобом, оскільки ОСОБА_2 керував електричним трициклом (велосипедом) CROSSER BRAND ELECTRIC TRICYCLE, потужністю 800 Вт, а Правилами дорожнього руху не передбачено отримання посвідчення водія для керування транспортним засобом з потужністю електродвигуна менше 3 кВт. Тому, на думку апелянта, ОСОБА_1 не є особою, яку могло бути притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у разі його відмови від проходження огляду відповідно до встановленого для водії транспортних засобів порядку.

2. Захисник зазначає, що суд застосував до ОСОБА_1 додаткове стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, що суперечить нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи бо право керування транспортним засобом має підтверджуватися посвідченням водія (в разі відповідності транспортного засобу відповідним критеріям). Тоді як у даному випадку ОСОБА_1 для керування електричним трициклом (велосипедом) CROSSER BRAND ELECTRIC TRICYCLE потужністю 800 Вт не був зобов`язаний отримувати посвідчення водія.

3. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, захисник звертає увагу на відсутність у поліцейських законних підстав для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , оскільки відеозаписом не зафіксовано «невпевненого керування трициклом та не увімкнення сигналу повороту при виконанні такого маневру», про що було вказано в рапорті поліцейського, наявного в матеріалах справи.

Враховуючи вище викладене, на думку захисника, постанова судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 01 вересня 2026 року щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Позиція сторін провадження у справі про адміністративне правопорушення

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник Горбенко К. О. підтримали доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі і просили її задовольнити в повному обсязі.

ОСОБА_1 пояснив, що електричний трицикл, яким він керував, не є транспортним засобом. В день, зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення, він керував трициклом по дорозі загального користування, де перебували також автомобілі. Його пристрій може перевозити двох людей та певний вантаж, розвивати швидкість до 25 км/год, має спідометр та покажчики поворотів.

Захисник Горбенко К. О. додатково пояснив, що під час оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення поліцейськими допущені істотні порушення, оскільки згідно вимог чинного законодавства, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів. Посилаючись на положення п. 1.10 Правил дорожнього руху щодо визначення терміну «водій», захисник наполягав на тому, що ОСОБА_1 , за викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин, не є водієм, а тому не підлягав огляду на стан сп`яніння.

Мотиви суду

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши думку ОСОБА_1 та його захисника Горбенка К. О., які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши доводи апеляційної скарги в межах, визначених ст. 294 КУпАП, апеляційний суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно положень ст.ст. 252, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При розгляді справи стосовно ОСОБА_1 вказані норми закону судом першої інстанції дотримані повною мірою.

Процес притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, регулюється нормами: Кодексу України про адміністративні правопорушення; Правил Дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306; Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 року (далі - Інструкція № 1452/735); Порядком направлення водії транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 р. №1103 (далі – Порядок №1103); Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом МВС України від 07.11.2015 року №1395 (далі - Інструкція №1395); Закону України «Про Національну поліцію».

Пунктом 2.5 Правил Дорожнього руху України, передбачено, що водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння.

Пунктами 6 та 7 розділу І «Загальні положення» Інструкції № 1452/735 передбачено, що огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів та лікарем закладу охорони здоров`я. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.

Згідно з п.п. 6,10 Розділу II «Проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським і оформлення його результатів» вказаної Інструкції огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.

Відповідно до цієї Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Згідно положень ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Так, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення за обставин, викладених у протоколі серії ЕПР1 №715461 від 10.07.2026, суд першої інстанції послався на дані: направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10.07.2026, в якому зазначені виявлені у водія ознаки алкогольного сп`яніння у вигляді запаху алкоголю з порожнини рота, порушення мови, а також вказано про відмову водія від проходження огляду; акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; довідки інспектора поліції; відеозапису з нагрудних відеокамер поліцейських.

Дослідивши вказані вище докази, суд встановив, що ОСОБА_1 був зупинений поліцейськими під час керування транспортним засобом «CROSSER BRAND ELECTRIC TRICYCLE». В ході спілкування працівниками поліції у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння у вигляді запаху алкоголю з порожнини рота та порушення мови, у зв`язку з чим йому було запропоновано пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу або у медичному закладі.

ОСОБА_1 на пропозицію поліцейських відповів відмовою, що й було відображено у направленні водія на огляд та акті огляду.

Щодо заперечень сторони захисту про наявність у ОСОБА_1 статусу водія транспортного засобу та керування електричним трициклом, який не являється транспортним засобом

За змістом апеляційної скарги, сторона захисту не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 був водієм транспортного засобу за викладених у протоколі обставинах та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.

Апеляційний суд не може погодитися з такими твердженнями, враховуючи таке.

Диспозицією статті 130 КУпАП, окрім іншого, передбачена відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом і факт його відмови від проходження огляду на стан сп`яніння підтверджений наявними і дослідженими в судовому засіданні доказами.

Доводи ОСОБА_1 про те, що електричний трицикл (велосипед) «CROSSER BRAND ELECTRIC TRICYCLE» потужністю 800 W не є транспортним засобом, а він в розумінні ПДР, не являється водієм транспортного засобу, що на його думку, свідчить про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є безпідставними.

Згідно з пунктом 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч.12 ст.121 КУпАП під транспортними засобами у статтях 121-126, 127-1- 128-1, частинах першій і другій статті 129, статтях 132-1, 133-1, 133-2, 139 і 140 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.

Таким чином, визначення транспортного засобу для цілей застосування ст.130 КУпАП, вказаний нормативний акт не містить, а тому для вказаних цілей слід керуватися нормами спеціального законодавства та Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - Правила).

Відповідно до п.1.10 Правил, транспортний засіб – це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Таким чином, під загальне визначення транспортного засобу підпадають усі без винятку пристрої призначені для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, зокрема велосипеди, гужові транспортні засоби, візки, самокати, тощо. Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.

Також, пунктом 1 статті 1 Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» №2956-IX від 24.02.2023, який набрав чинності 23.03.2023 р., визначено, що електричний колісний транспортний засіб це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Отже, фактично зміна полягає у тому, що електроскутери, електросамокати, гіброскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме:

- легкий персональний електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;

- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

За положеннями частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 зазначається, що будь-яка особа, яка володіє чи керує транспортним засобом, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання транспортних засобів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти ними та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

За таких, обставин внаслідок внесення змін в законодавство та прийняття Закону №2956-IX- електричні колісні транспортні засоби прирівняні до транспортних засобів про, що прямо вказано у Законі №2956-IX і такі не підпадають під жодну іншу категорію учасників дорожнього руху, що визначені у ст.14 Закону України «Про дорожній рух», а тому особи, що керують такими транспортними засобами є водіями і зобов`язані дотримуватися правил дорожнього руху та ЗУ «Про дорожній рух».

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що електричний трицикл (велосипед) відноситься до транспортних засобів, а особа, яка ним керує, є водієм у розумінні ст. 130 КУпАП.

Щодо доводів захисника про додаткове стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами

За положеннями частини 1 статті 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини 2 цієї статті КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують його відповідальність.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка полягає у накладенні штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Із аналізу вищевказаної норми закону убачається, що санкція вказаної статті не є альтернативною, а передбачає адміністративне стягнення у виді штрафу, поєднаного із позбавленням права керування транспортними засобами.

У даному випадку, загальні засади призначення адміністративного стягнення, визначені ч. 1 ст. 33 КУпАП, не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, оскільки передбачено накладення стягнення у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Апеляційний суд звертає увагу, що адміністративні правопорушення за ст. 130 КУпАП вчинюється водіями тільки навмисно, вчинене відноситься до грубого порушення, а водій не може не розуміти загрози для оточуючих внаслідок такої власної поведінки.

При накладенні адміністративного стягнення, судом першої інстанції було враховано характер вчиненого правопорушення, яке є одним з найтяжчих в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху; особу порушника; ступінь його вини; майновий стан; обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Додаткові відомості стосовно особи ОСОБА_1 , який є ветераном війни, має інвалідність другої групи внаслідок отриманих поранень у зв`язку із захистом Батьківщини, стан його здоров`я після отриманих поранень, а також відсутність у нього посвідчення водія, не можуть слугувати підставою для звільнення від призначення додаткового стягнення з урахуванням встановленої законодавцем безальтернативної санкції, характеру вчиненого діяння та суспільної небезпеки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 , як водій, керуючи джерелом підвищеної небезпеки з ознаками алкогольного сп`яніння, усвідомлював, що це заборонено законом та становить небезпеку для оточуючих, проігнорував обов`язок пройти медичний огляд.

Отже, накладення судом першої інстанції адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає не лише санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП України, а й вимогам ст.ст. 33, 34 КУпАП України щодо загальних правил накладення стягнення.

Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки САП Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_1 отримував посвідчення водія НОМЕР_2 від 24.07.2003, статус «Знищені».

Згідно правовій позиції Верховного Суду від 04.09.2023, викладеній у постанові по справі №702/301/20 особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК України, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

Враховуючи, що дане провадження прирівнюється до «кримінального обвинувачення», тому в даному випадку вважаю за можливе застосовування вказаної правової позиції Верховного Суду до цих правовідносин і відповідно, в даному випадку, є правомірним накладення до ОСОБА_1 такого адміністративного стягнення як позбавлення права керування транспортними засобами.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність законної причини зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .

За змістом апеляційної скарги, захисник вказує на безпідставність зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , та посилаючись на доктрину «плодів отруйного дерева», вважає всі докази, долучені співробітниками поліції до протоколу про адміністративне правопорушення, неналежними та недопустимими.

Однак суддя апеляційного суду не може погодитися з таким доводом, враховуючи конкретні обставини даної справи та дослідженні в судовому засіданні докази.

Так, відеозаписом з нагрудних камер поліцейських зафіксовано рух транспортного засобу під керуванням, як у подальшому встановлено, ОСОБА_1 . Під час перевірки документів у останнього працівниками поліції виявлені ознаки алкогольного сп`яніння у вигляді запаху алкоголю з порожнини рота та порушення мови. У зв`язку з цим ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі, на що останній категорично відмовився, мотивуючи тим, що він керує електричним трициклом, який не відноситься до транспортних засобів. При цьому, поліцейський попередив про наслідки відмови від проходження огляду та складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП (час відеозапису – 03:14-03:34).

Доводи захисника про неналежність та недопустимість доказів внаслідок безпідставної зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 (застосування доктрини «плодів отруйного дерева») є безпідставними та свідчать про хибне тлумачення норм матеріального права.

Об`єктивна сторона правопорушення, інкримінованого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, полягає не у факті перебування в стані сп`яніння, а у безпосередній відмові від проходження огляду у встановленому законом порядку, що є самостійним складом адміністративного проступку та порушенням пункту 2.5 Правил дорожнього руху.

З огляду на предмет дослідження у рамках складеного відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, підстави зупинки не мають вирішального значення і не впливають на інкриміновані водію обставини з приводу недотримання останнім вимог п. 2.5 ПДР, враховуючи надані працівникам поліції повноваження з регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками згідно Закону України «Про Національну поліцію України», які, з-поміж інших, передбачають заходи превентивного характеру, що обмежують певні права і свободи людини, до яких відноситься, зокрема, й зупинення транспортного засобу.

На переконання суду працівниками поліції було дотримано процедуру проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, визначену ст. 266 КУпАП, а зафіксовані відеозаписом з нагрудних камер поліцейських наявні у достатньому об`ємі задля встановлення обставин, які мають значення у рамках даної справи.

При цьому самі зафіксовані обставини, які мали місце за участю ОСОБА_1 не оспорюються апелянтом.

Наявний в матеріалах справи відеозапис також відображає фактичну відмову ОСОБА_1 від запропонованого огляду як на місці зупинки, так і у медичному закладі, за що настає адміністративна відповідальність, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Суд зауважує, що сукупність досліджених доказів засвідчує обґрунтованість висновків суду з приводу доведеності провини ОСОБА_1 та їх відповідність критерію достатності для такого висновку.

Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, належним чином вмотивовані, відповідають фактичним обставинам справи, суддя прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст. 33 КУпАП, наклавши стягнення у межах встановлених цим Кодексом, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, яке стосується безпеки дорожнього руху і є грубим. Призначене стягнення відповідає санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження ні в матеріалах справи, ні під час дослідження доказів у суді апеляційної інстанції, тому визнаються необґрунтованими.

Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.

На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Горбенка Костянтина Олеговича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 01 вересня 2026 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду Р. С. Холод