Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №144/267/26 — Теплицький районний суд Вінницької області

Справа № 144/267/26

Провадження № 2/144/371/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2026 р. с-ще Теплик

Теплицький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Магдяк Н.І.,

за участі секретаря судового засідання Дудник С.Р.,

представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, в обґрунтування якого зазначила, що перебувала з відповідачем ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі. Вони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між ними розірвано Теплицьким районним судом 30 травня 2012 року народження. Починаючи з 2010 року, з відповідача стягувались аліменти на утримання дочки до досягнення нею повноліття. 28 лютого 2026 року дочці виповнилось 18 років. Матяш Домініка з 01.09.2025 навчається на платній основі на 1 курсі денної форми навчання Навчально-наукового інституту психології та ментального здоров`я за спеціальністю С4 «Психологія» (ОР «Бакалавр»). Період навчання з 01.09.2025 по 30.06.2026. Батько дитини, відповідач у справі ОСОБА_3 з 2009 року з ними не проживає. Він працездатний, на даний час проходить військову службу по мобілізації. Його стан здоров`я та матеріальне становище не перешкоджають у виконанні ним обов`язку щодо утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.

Позивач просить стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і на період її навчання по 30.06.2029 року, але не більше як до досягнення дочкою 23-х років за умови продовження навчання. Також просить стягнути витрати на правничу допомогу.

Ухвалою судді від 13.03.2026 відкрито провадження по справі, призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 14.04.2026.

В зв`язку з неявкою відповідача 14.04.2026 судове засідання було відкладено.

12.05.2026 від представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Чирви О.В. отримано клопотання про приєднання до системи "Електронний суд" та відкладення судового засідання по справі №144/267/26.

09.06.2026 представником відповідача подане клопотання про поновлення строку на подачу відзиву відповідачем ОСОБА_3 у справі №144/267/26, в якому просила надати строк для подання відзиву ОСОБА_3 строком 15 днів, зазначаючи в клопотанні, що відповідно до ч. ч. 1-6 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Одночасно з зазначеним клопотанням і в подальшому відзив на позовну заяву поданий не був.

10.06.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання - залишено без руху та надано позивачу п`ятиденний строк з дня вручення цієї ухвали суду для усунення недоліків. Позивачем направлено належним чином оформлену заяву, тому постановлено продовжити розгляд справи, після чого судове засідання було призначено на 01.07.2026.

Ухвалою суду від 12.08.2026 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_3 про зупинення провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує. В ході судового розгляду зазначив, що сторони не узгодили між собою порядок добровільної сплати аліментів на час навчання дочки. Відповідач з дочкою не спілкується, коштів на її утримання не надає, а дочка сторін продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги. На прохання позивача відповідач не надав дочці довідку про те, що він військовослужбовець та проходить військову службу, що б звільнило її від плати за проживання в гуртожитку як дитину військослужбовця. Витрати на навчання та проживання зростають, так раніше оплата за навчання була 30000 тисяч гривень, зросла до 35000 гривень, підвищилась плата за гуртожиток з 8000 гривень до 16000 тисяч гривень за рік, крім того, є витрати на проїзд, харчування, одяг. Просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився. Від його представника адвоката Чирви О.В. отримане клопотання про відкладення судового засідання по справі №144/267/26 в зв`язку з участю в інших судових засіданнях.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності відповідача та його представника, суд виходив із наступного.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України - суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку в разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 зазначив, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до п. 8 спільної резолюції Ради суддів України, Ради прокурорів України, та Ради адвокатів України «Професійна етика правосуддя» від 21.09.2018 р. суддям рекомендовано організовувати розгляд судових справ у межах чинного процесуального законодавства, а також затверджувати після обговорення зі сторонами, ураховуючи їх зайнятість та фіксувати графіки засідань, встановлювати відповідні строки для виконання процесуальних дій.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з частиною другою статті 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, вчинення дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі "Гінчо проти Португалії" передбачив, що держави - учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку.

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідач та його представник повідомлялись про судовий розгляд по справі. За клопотаннями представника відповідача судовий розгляд в справі відкладався 12.05.2026, 01.07.2026, 09.09.2026. Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки нею вже неодноразово заявлялось клопотання про відкладення судового розгляду.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що сторони по справі перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 30 травня 2012 року, справа №222/547/12 (а. с. 12).

Позивач та відповідач є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого 26.03.2008 відділом реєстрації актів цивільного стану Теплицького районного управління юстиції Вінницької області (а. с. 11).

Позивач ОСОБА_1 14.02.2018 зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 , після чого змінила прізвище ОСОБА_6 на ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_2 , виданого 14.02.2019 Теплицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (а. с. 7).

Згідно витягу №2026/003059271 від 26.02.2026 з реєстру територіальної громади позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 18.09.2012 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 (а. с. 6).

Відповідно до Витягу з реєстру територіальної громади Чернівецької територіальної громади від 12.06.2026 року, місце проживання дочки сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровано разом із позивачем ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 з 18.09.2012 (а.с.11, 74).

У відповіді №402 від 12.03.2026 відділу "Центр надання адміністративних послуг" виконавчого комітету Золотоніської міської ради щодо надання інформації про реєстрацію місця проживання, ЦНАП повідомляє, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 (а. с. 26, 28).

Таким чином, між сторонами виникли сімейні правовідносини, які детально врегульовані Сімейним кодексом України.

Зокрема, за змістом ст. 7 Кодексу сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Дочка сторін ОСОБА_4 досягла повноліття та є здобувачем денної форми навчання Навчально-наукового інституту психології та ментального здоров`я за спеціальністю С4 «Психологія» (ОР «Бакалавр»). Навчається за кошти фізичних таабо юридичних осіб. Термін навчання з 01.09.2025 по 30.06.2029, що підтверджується довідкою №134 від 12.02.2026, виданою Вінницьким національним медичним університетом ім. М.І. Пирогова (а. с. 17).

Доказів на підтвердження того, що повнолітня дочка відповідача ОСОБА_3 працевлаштована та отримує заробітну плату матеріали справи не містять.

07.08.2025 укладений Договір про навчання у закладі вищої освіти №10пс1/25 між Вінницьким національним медичним університетом ім. М.І. Пирогова державної форми власності та вступником ОСОБА_4 , законним представником якої є ОСОБА_1 . Предметом договору є навчання у ВНМУ ім. М.І. Пирогова (а. с. 13-14).

07.08.2025 також укладений Договір про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців №10пск1/25 між Вінницьким національним медичним університетом ім. М.І. Пирогова державної форми власності, з однієї сторони та замовником освітньої послуги ОСОБА_1 , з іншої сторони, для здобувача вищої освіти ОСОБА_4 . Цей договір є невід`ємним додатком до Договору про навчання у ВНМУ ім. М.І. Пирогова від 07.08.2025 №10пс1/25. Загальна вартість платної освітньої послуги за розрахунковий строк виконання освітньої програми (для здобувача вищої освіти) 120000 (сто двадцять тисяч) гривень. Вартість платної освітньої послуги за роками навчання становить 2025-2026 навчальний рік – 30000 гривень, 2026-2027 навчальний рік – 30000 гривень, 2027-2028 навчальний рік – 30000 гривень, 2028-2029 навчальний рік – 30000 гривень (а. с. 15-16).

Таким чином, судом встановлено, що дочка відповідача є повнолітньою, не працює, оскільки навчається за денною формою на ІІ курсі Навчально-наукового інституту психології та ментального здоров`я за спеціальністю С4 «Психологія» (ОР «Бакалавр») Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, форма навчання платна, що позбавляє її можливості працевлаштуватися, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги з боку батьків.

Так, правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 Сімейного кодексу України (далі - СК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків.

Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 199 Сімейного кодексу України передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Згідно ст. 200 Сімейного кодексу України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

За змістом ст. 201 Кодексу до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

Положеннями ч. 3 ст. 180 СК України регламентовано, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Частиною першою статті 182 СК України регламентовано, що суд при визначенні розміру аліментів враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Отже, при встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини, суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, її матеріальне становище, обов`язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

У судовому засіданні судом були з`ясовані наступні обставини, які в силу приписів статті 182 Сімейного кодексу України, мають враховуватися при визначенні розміру аліментів.

Відповідач ОСОБА_3 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 , що підтверджується довідкою №3927 від 21.06.2026 військової частини НОМЕР_3 (а. с. 67)

Зокрема, судом встановлено, що батько повнолітньої ОСОБА_3 є працездатним, ним не надано доказів того, що на його утриманні перебувають інші особи та в нього немає змоги сплачувати аліменти. Відомостей щодо наявності у власності відповідача рухомого та нерухомого майна також суду надано не було.

Суд звертає увагу на те, що Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

Отже, утримання дитини є рівною мірою обов`язком обох батьків і витрати на період продовження її навчання не мають бути важким тягарем лише для одного з батьків.

Дочка ОСОБА_4 не працює та не має самостійного джерела доходу, тому потребує матеріальної допомоги від батьків, яка потрібна їй для оплати за навчання, проживання, крім того. загальновідомо для придбання одягу, взуття, продуктів харчування, оплати за проїзд. Добровільної угоди щодо утримання повнолітньої доньки на час її навчання між сторонами не досягнуто.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що позивач належними та допустимими доказами довела ті обставини, що на період навчання повнолітня дочка сторін потребує матеріальної допомоги.

Суд зазначає, що відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд вважає, що відповідач, як батько зобов`язаний утримувати повнолітню дочку, оскільки остання потребує матеріальної допомоги у зв`язку із навчанням в навчальному закладі, форма навчання для неї є платною, а, отже, існують правові підстави для стягнення з нього аліментів.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, яка не має самостійного джерела доходу; форму навчання - платна; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, який не надав суду доказів своєї неплатоспроможності.

Визначаючи розмір аліментів, що підлягає стягненню, суд враховує обставини, зазначені у статті 182 СК України, та приходить до висновку, що відповідач спроможний надавати допомогу на утримання повнолітньої дочки у розмірі 1/4 частки від його доходу щомісячно, протилежного не доведено та не спростовано.

Саме такий розмір аліментів є обґрунтованим та відповідатиме інтересам батька та повнолітньої працездатної дочки, забезпеченню її рівня життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

З огляду на наведене, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача, починаючи з 02.03.2026 та до закінчення донькою навчання, тобто до 30.06.2029, що буде достатнім з наведеної позивачем необхідності витрат у зв`язку з навчанням дочки.

За змістом статей 191, 201 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Щодо розподілу судових витрат, то позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 1500 гривень було надано ордер на надання правничої (правової) допомоги від 22.06.2026 року, згідно якого адвокат Панченко Д.І. на підставі договору про надання правової допомоги від 26.02.2026 року надає правову допомогу Діденко Т.А., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ВН №000677, згідно якого Панченко Д.І. з 05.06.2020 року має право на зайняття адвокатською діяльністю, квитанцію до прибуткового касового ордера №4 від 02.03.2026.

Порядок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу здійснюється відповідно до статей 134, 137, 141 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

З огляду на статтю 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) дійшла висновку,що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункти 107-109).

Даючи оцінку зазначеним вище аргументам, суд враховує їх з огляду на складність справи, її значення для сторін, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тривалість судового провадження, участь адвоката під час судового розгляду, та приходить до висновку, що витрати на правничу допомогу в розмірі 1500 гривень є співмірними складності справи та обсягу наданих послуг.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача у дохід держави підлягає стягненню судовий збір, від сплати якого відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена при зверненні до суду з позовом.

Керуючись ст. 51 Конституції України, ст. ст. 180, 182, 191,199, 200 СК України, ст. ст. 10, 12, 13, 18, 76, 81, 89, 141, 211, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354, 430 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача, починаючи з 02.03.2026 та до закінчення донькою навчання, тобто до 30.06.2029.

Рішення суду в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ) в дохід держави судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривень 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , витрати на правничу допомогу у розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повне судове рішення виготовлено та підписано 05 жовтня 2026 року.

Суддя: