Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №133/4976/25 — Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

Справа №133/4976/25

01.10.2026 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

у складі: головуючого – судді Дем`янової Ж.М.,

за участі секретаря судового засідання – Бірюкової Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Козятині цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Стислий виклад позицій учасників справи.

До суду 31.12.2025 надійшла позовна заява від ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 20.02.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 79764918, відповідно до умов якого відповідачу надано позику, а остання зобов`язалася повернути позику та сплатити проценти за користування нею.

Позивач зазначає, що Договір позики укладено в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 14.06.2021 укладено Договір факторингу № 14/06/21, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило позивачу права грошової вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах боржників.

Згідно з Реєстром боржників № 27 від 19.07.2024 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором позики № 79764918 у розмірі 17 195,00 грн, з яких 5 000,00 грн становить заборгованість за основною сумою боргу, 12 195,00 грн – заборгованість за процентами, заборгованість за пенею відсутня.

За твердженням позивача, відповідач належним чином свої зобов`язання за Договором позики не виконала, заборгованість не погасила. Після відступлення права вимоги на користь позивача відповідач платежів у рахунок погашення заборгованості не здійснювала. З моменту набуття права вимоги позивачем штрафні санкції не нараховувалися.

У зв`язку з невиконанням відповідачем договірних зобов`язань позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за Договором позики № 79764918 у розмірі 17 195,00 грн, а також понесені судові витрати.

Відповідач у справі доказів на спростування заявлених позивачем вимог не подала.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 24.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Визначено порядок подання до суду документів по суті у справі.

Заяви та клопотання від учасників справи до суду не надходили, інші процесуальні дії не вчинялись.

Представник позивача будучин належним чином повідомленим про розгляд справи в судове засідання не з`явилась, у прохальній частині позовної заяви просили справу слухати у їх відсутність, не заперечують, щодо винесення заочного рішення.

Відповідач будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, до суду не з`явилась, заяв до суду не подавала. На її поштову адресу направлявся рекомендований лист з повідомленням, який відповідно до трекінгу поштового відправлення було вручено 11.08.2026.

У визначену дату та час судового засідання сторони у справі до суду не з`явилися, про дату та час судового засідання були належним чином повідомлені.

У ситуації, що розглядається, суд прийшов до висновку, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для ухвалення законного і обґрунтованого рішення по справі не відкладаючи її розгляду.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів, з ухваленням рішення.

Згідно положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 20 лютого 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 79764918.

Відповідно до умов зазначеного Договору позики позикодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язалася повернути позику у визначений договором строк, а саме 30 днів та сплатити проценти за користування нею.

Договір позики укладено в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями із використанням інформаційно-телекомунікаційної системи та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Факт укладення Договору позики № 79764918 та погодження відповідачем його умов підтверджується копією Договору позики, долученою позивачем до матеріалів справи.

Згідно з пунктами 5.1, 5.3 Договору позики відповідач підтвердила, що ознайомилася з інформацією щодо послуги на сайті первісного кредитора, вивчила Договір позики та Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту, їх зміст, суть, обсяг зобов`язань сторін та наслідки укладення договору їй зрозумілі.

Судом встановлено, що 14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 14/06/21, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» права грошової вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах боржників.

Згідно з пунктом 1.2 Договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акта прийому-передачі відповідного Реєстру боржників, після чого фактор стає кредитором щодо відповідних боржників та набуває відповідні права вимоги.

Перехід права вимоги до ТОВ «ФК «ЄАПБ» підтверджується копією Договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, Додатковою угодою № 7 від 13 червня 2022 року, витягом з Реєстру боржників № 27 від 19 липня 2024 року та іншими документами, долученими до матеріалів справи.

Відповідно до Реєстру боржників № 27 від 19 липня 2024 року до Договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором позики № 79764918 у загальному розмірі 17 195,00 грн, з яких:

- 5 000,00 грн — заборгованість за основною сумою боргу;

- 12 195,00 грн — заборгованість за процентами.

Отже, внаслідок укладення Договору факторингу та передачі відповідного права вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло статусу нового кредитора за грошовими зобов`язаннями ОСОБА_1 , що виникли на підставі Договору позики № 79764918.

Судом встановлено, що після переходу права вимоги відповідач не здійснювала погашення заборгованості за Договором позики. Позивач зазначає, що після відступлення права вимоги відповідач не здійснювала платежів ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, заборгованість ОСОБА_1 за Договором позики № 79764918 становить 17 195,00 грн, у тому числі 5 000,00 грн — заборгованість за основною сумою позики та 12 195,00 грн — заборгованість за процентами.

При цьому позивач зазначає, що з моменту набуття права вимоги ним не здійснювалося нарахування штрафних санкцій.

Доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості повністю або частково, а також доказів на спростування заявленого позивачем розміру заборгованості матеріали справи не містять.

Зміст спірних правовідносин становлять цивільні правовідносини, що виникли з приводу укладення та виконання договору позики, надання та повернення грошових коштів, переходу права грошової вимоги від первісного кредитора до нового кредитора на підставі договору факторингу та стягнення заборгованості за договором позики.

Таким чином, судом встановлено, що між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ОСОБА_1 існують правовідносини, у яких позивач є новим кредитором за Договором позики № 79764918, а відповідач — боржником, яка, за твердженням позивача, не виконала належним чином свої грошові зобов`язання, у зв`язку з чим за нею утворилася заборгованість у розмірі 17 195,00 грн.

Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі – ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

В силу пункту 6 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Як вже було встановлено судом, кредитні договори у справі, що підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразових ідентифікаторів, який були надіслані на номер мобільного телефону відповідача, що повністю узгоджується із процедурою укладення кредитного договору, визначеною Законом України «Про електронну комерцію».

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч. 2 ст. 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною першою ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд зобов`язаний надати належну оцінку поданим доказам.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Згідно зі статтями 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, дослідивши та оцінивши надані позивачем докази в їх сукупності, перевіривши їх належність, допустимість, достовірність та достатність, доходить таких висновків.

Судом встановлено, що 20 лютого 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 79764918.

Зазначений Договір позики укладено в електронній формі із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до статей 205, 207, 638, 639 ЦК України правочин може вчинятися в електронній формі, а якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, такий договір вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та її прийняття, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором є одним із передбачених законом способів підписання електронного правочину.

Отже, сам по собі факт укладення Договору позики в електронній формі не суперечить вимогам законодавства та підтверджує погодження сторонами відповідних умов позики. Водночас укладення Договору позики саме по собі не підтверджує факту фактичного надання відповідачу грошових коштів.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, для виникнення у позичальника обов`язку щодо повернення суми позики та сплати передбачених договором процентів необхідним є встановлення факту фактичного передання позикодавцем відповідних грошових коштів позичальнику.

У даній справі позивач посилається на те, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надало ОСОБА_1 грошові кошти за Договором позики № 79764918 у розмірі 5 000,00 грн, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість за основною сумою позики та процентами, загальний розмір якої, за розрахунком позивача, становить 17 195,00 грн.

Разом з тим на підтвердження факту фактичного перерахування відповідачу суми позики позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б дозволяли достовірно встановити факт зарахування 5 000,00 грн на банківський картковий рахунок ОСОБА_1 або отримання нею зазначених коштів іншим передбаченим договором способом.

Сам по собі Договір позики № 79764918 підтверджує погодження сторонами умов правочину, однак не є достатнім доказом фактичного виконання первісним кредитором свого обов`язку щодо передачі відповідачу грошових коштів.

Матеріали справи не містять платіжного доручення, банківської виписки, інформації платіжної системи, документа про успішне зарахування коштів на рахунок відповідача чи іншого належного доказу, з якого можна було б достовірно встановити факт та розмір фактично переданих ОСОБА_1 грошових коштів за Договором позики № 79764918.

При цьому відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України саме передання грошових коштів є необхідною передумовою виникнення правовідносин позики та відповідного обов`язку позичальника щодо їх повернення.

Також документи щодо відступлення права вимоги, зокрема Договір факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, Додаткова угода № 7 від 13 червня 2022 року та Витяг з Реєстру боржників № 27 від 19 липня 2024 року, підтверджують перехід права вимоги між первісним кредитором та позивачем, однак самі по собі не підтверджують факту первісного перерахування грошових коштів саме відповідачу.

Витяг з Реєстру боржників, відповідно до якого за ОСОБА_1 зазначено заборгованість у загальному розмірі 17 195,00 грн, також не може вважатися належним та достатнім доказом фактичного надання позики, оскільки зазначення у ньому суми заборгованості саме по собі не підтверджує здійснення конкретної платіжної операції на користь відповідача.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості також не є самостійним доказом фактичного надання грошових коштів, оскільки відображає визначений позивачем розмір заборгованості, але не підтверджує фактичного руху коштів від первісного кредитора до відповідача.

При цьому саме на позивача відповідно до статей 12, 76-81 ЦПК України покладається обов`язок довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, у тому числі факт передання відповідачу грошових коштів та виникнення у неї відповідного грошового зобов`язання.

Суд враховує, що згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в тому обсязі та на тих умовах, що існували на момент переходу цих прав. Отже, набуття позивачем права вимоги за договором факторингу не звільняє його від обов`язку довести існування самого грошового зобов`язання та обставини його виникнення у відповідача.

Документи щодо переходу права вимоги підтверджують набуття ТОВ «ФК «ЄАПБ» відповідного права, однак за відсутності належних доказів фактичного надання позики не підтверджують існування у ОСОБА_1 грошового зобов`язання у заявленому до стягнення розмірі.

За таких обставин суд позбавлений можливості достовірно встановити, що відповідач фактично отримала грошові кошти за Договором позики № 79764918 та внаслідок цього у неї виник обов`язок щодо їх повернення і сплати процентів.

Відповідно до статті 1049 ЦК України обов`язок позичальника повернути позику виникає щодо грошових коштів, які були фактично передані позикодавцем. За відсутності належних доказів фактичного передання коштів відсутні достатньо підтверджені підстави для висновку про виникнення у відповідача обов`язку з повернення заявленої позивачем суми позики та сплати процентів.

Посилання позивача на умови Договору позики, розрахунок заборгованості, Витяг з Реєстру боржників та документи щодо переходу права вимоги не спростовують зазначеного висновку, оскільки жоден із цих документів не підтверджує фактичного зарахування грошових коштів на рахунок відповідача.

Таким чином, позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами одну з істотних обставин, на які він посилається як на підставу позову, а саме факт фактичного надання відповідачу грошових коштів за Договором позики № 79764918.

Сам факт укладення Договору позики та його підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором не свідчить про фактичне отримання нею грошових коштів та не замінює доказів виконання позикодавцем свого обов`язку щодо їх передачі.

Оцінивши надані позивачем докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» не довело факту фактичного перерахування та зарахування відповідачу грошових коштів за Договором позики № 79764918, а відтак не довело виникнення у ОСОБА_1 грошового зобов`язання, заборгованість за яким заявлена до стягнення.

За відсутності належних доказів фактичного надання відповідачу позики суд не має правових підстав вважати доведеним виникнення у неї грошового зобов`язання за Договором позики № 79764918 та стягувати заявлену позивачем заборгованість за основною сумою позики і процентами.

Отже, позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором позики № 79764918 є недоведеними, а тому задоволенню не підлягають.

У задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Розподіл судових витрат у справі.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено у повному обсязі, сплачений позивачем при поданні позовної заяви судовий збір відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягає.

Інших судових витрат, розподіл яких підлягає вирішенню судом, учасниками справи не заявлено.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 263-265 ЦПК України, статтями 205, 207, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 612, 638, 639, 1048, 1054 ЦК України, статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд

ухвалив:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором позики № 79764918 від 20.02.2024 – відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, 2, код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Жанна ДЕМ`ЯНОВА