Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №149/610/26 — Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

Справа №149/610/26

30.09.2026 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

у складі: головуючого судді – Дем`янової Ж.М.,

за участі секретаря судового засідання – Бірюкової Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Козятині цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Стислий виклад позицій учасників справи.

До суду 18.03.2026 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову ТОВ «Споживчий центр» зазначило, що 21.05.2025 між ним та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) № 21.05.2025-100000735, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 5000 грн строком на 217 днів, із кінцевою датою повернення 23.12.2025.

Відповідно до умов договору кредит надавався із фіксованою процентною ставкою «Стандарт» у розмірі 1 % за кожний день користування кредитом протягом перших трьох чергових періодів та процентною ставкою «Економ» у розмірі 0,5 % за кожний день користування кредитом протягом наступних чергових періодів. Договором також передбачено комісію, пов`язану з наданням кредиту, у розмірі 9 % від суми кредиту, що становить 450 грн, а також комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 450 грн у кожному з двох чергових періодів.

Згідно з умовами договору кредитодавець зобов`язався надати кредит у визначеному договором розмірі та на встановлених ним умовах, а позичальник – повернути кредит та сплатити проценти і комісії. Кредит надавався шляхом перерахування коштів на рахунок споживача з використанням реквізитів його електронного платіжного засобу.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором виконав належним чином та у повному обсязі, перерахувавши 21.05.2025 відповідачу кредитні кошти у сумі 5000 грн, що підтверджується квитанцією про перерахування коштів.

Позивач вказує, що кредитний договір було укладено в електронній формі шляхом прийняття відповідачем пропозиції про укладення договору та підписання документів електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який було надіслано у смс-повідомленні на номер телефону, зазначений відповідачем як фінансовий. При укладенні договору ОСОБА_1 також пройшла ідентифікацію за допомогою Системи BankID Національного банку України.

Позивач зазначає, що відповідач свої договірні зобов`язання належним чином не виконує, у встановлені договором строки кредит, проценти та комісії не сплачує, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у загальному розмірі 16600 грн, яка складається з: 5000 грн – заборгованість за тілом кредиту, 7750 грн – проценти, 450 грн – комісія, пов`язана з наданням кредиту, 900 грн – додаткова комісія за обслуговування кредитної заборгованості та 2500 грн – неустойка.

Позивач просить стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 21.05.2025-100000735 від 21.05.2025 у розмірі 16600 грн, а також понесені судові витрати, зокрема судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу. Ціна позову становить 16600 грн.

Відповідач відзиву на позов до суду не подавав.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 24.02.2026 матеріли позовної заяви передано до Козятинського міськрайонного суду Вінницької області за територіальною підсудністю.

Ухвалою суду від 24.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Визначено порядок подання до суду документів по суті у справі.

У визначену дату та час судового засідання сторони у справі до суду не з`явилися, про дату та час судового засідання були належним чином повідомлені.

Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» у судове засідання не з`явився, у прохальній частині позову просив суд розглядати справу за його відсутності, щодо ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою його зареєстрованого місця проживання, який повернувся не врученим з відміткою «відмова».

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, відзиву на позов, заяв чи клопотань до суду не подав, про причини неявки суд не повідомив.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням рішення.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

При цьому, суд бере до уваги позицію Верхового Суду, сформульовану у Постанові КЦС ВС від 24.10.2024 у справі № 752/8103/13-ц (провадження № 61-6892св23) згідно якої, якщо сторони чи їх представники, інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У ситуації, що розглядається, суд прийшов до висновку, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для ухвалення законного і обґрунтованого рішення у справі не відкладаючи її розгляду.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 21.05.2025 укладено кредитний договір (оферти) № 21.05.2025-100000735.

Указаний кредитний договір укладено в електронній формі. ОСОБА_1 21.05.2025, використовуючи електронний підпис одноразовим ідентифікатором, підписала пропозицію про укладення кредитного договору (оферти) та заявку на отримання кредиту, чим підтвердила прийняття умов договору. Кожна сторінка договору була підписана зазначеним одноразовим ідентифікатором.

Згідно з умовами кредитного договору № 21.05.2025-100000735 від 21.05.2025 ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 5000,00 грн строком на 217 днів із кінцевою датою повернення кредиту 23.12.2025.

Відповідно до умов договору процентна ставка «Стандарт» є фіксованою та незмінною і становить 1 % за кожний день користування кредитом протягом перших трьох чергових періодів користування кредитом. Надалі застосовується процентна ставка «Економ» у розмірі 0,5 % за кожний день користування кредитом протягом наступних чергових періодів.

Пунктом 8 кредитного договору передбачено комісію, пов`язану з наданням кредиту, у розмірі 9 % від суми кредиту, що становить 450,00 грн. Комісія нараховується кредитодавцем та обліковується в день видачі кредиту і підлягає сплаті згідно з графіком платежів.

Пунктом 9 кредитного договору передбачено комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 450,00 грн у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Загальний розмір такої комісії становить 900,00 грн.

Судом також встановлено, що під час укладення кредитного договору ОСОБА_1 пройшла ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку України, у результаті чого було забезпечено встановлення її особи.

Відповідно до умов кредитного договору та квитанції про перерахування коштів від 21.05.2025 ТОВ «Споживчий центр» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 5000,00 грн, які остання отримала 21.05.2025. Видача кредитних коштів підтверджується інформаційним повідомленням ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про перерахування коштів, за вих. № 1-1102 від 11.02.2026, номер транзакції в системі iPay.ua – 747826992.

Таким чином, позивач свої зобов`язання за кредитним договором щодо надання кредитних коштів виконав належним чином та в повному обсязі.

ОСОБА_1 зобов`язалася своєчасно повернути кредитні кошти, сплачувати проценти, комісії та інші платежі відповідно до умов кредитного договору, однак свої зобов`язання належним чином не виконала, унаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості станом на дату подання позову заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 21.05.2025-100000735 від 21.05.2025 становить 16600,00 грн, з яких: 5000,00 грн — заборгованість за тілом кредиту, 7750,00 грн — проценти за користування кредитом, 450,00 грн — комісія, пов`язана з наданням кредиту, 900,00 грн — додаткова комісія за обслуговування кредитної заборгованості, 2500,00 грн — неустойка.

Доказів належного виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, повного погашення заборгованості або спростування наведених позивачем відомостей щодо її розміру матеріали справи не містять.

Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , становлять правовідносини, пов`язані з укладенням договору споживчого кредиту в електронній формі, отриманням відповідачем кредитних коштів, обов`язком повернення кредиту у визначений договором строк та сплати процентів, комісій та інших платежів, передбачених договором, а також наслідками неналежного виконання грошового зобов`язання, тобто кредитні правовідносини.

Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі – ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч. 2 ст. 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною першою ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 21.05.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 21.05.2025-100000735, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 5000,00 грн строком на 217 днів, з кінцевою датою повернення кредиту 23.12.2025.

Кредитний договір укладено в електронній формі шляхом прийняття відповідачем пропозиції про укладення кредитного договору та підписання документів одноразовим ідентифікатором, надісланим на зазначений відповідачем номер мобільного телефону. Матеріалами справи підтверджується проходження відповідачем ідентифікації за допомогою системи BankID та підписання документів, що становлять кредитний договір.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Як убачається з матеріалів справи, позивач на підтвердження факту надання кредитних коштів надав інформаційне повідомлення ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про перерахування коштів, за вих. № 1-1102 від 11.02.2026, номер транзакції в системі iPay.ua – 747826992.

Таким чином, суд вважає доведеними факт укладення між сторонами кредитного договору та факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до умов кредитного договору процентна ставка «Стандарт» становить 1 % за кожний день користування кредитом протягом перших трьох чергових періодів, а процентна ставка «Економ» — 0,5 % за кожний день користування кредитом протягом наступних чергових періодів.

Позивачем надано розрахунок заборгованості, відповідно до якого заборгованість відповідача становить 16600,00 грн, з яких 5000,00 грн — основна сума кредиту, 7750,00 грн — проценти, 450,00 грн — комісія, пов`язана з наданням кредиту, 900,00 грн — комісія за обслуговування кредитної заборгованості та 2500,00 грн — неустойка.

Судом не встановлено доказів належного виконання відповідачем зобов`язань щодо повернення отриманих кредитних коштів та сплати передбачених договором платежів. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростовано.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо стягнення заявленої позивачем неустойки у розмірі 2500,00 грн, суд враховує положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Згідно з указаною нормою у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за кредитним договором позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Верховний Суд у постанові Пленуму від 07.02.2025 № 6 звернув увагу на те, що зазначена норма поширюється, зокрема, на кредитні договори, у тому числі договори про споживчий кредит, та передбачає звільнення позичальника від обов`язку сплати неустойки за прострочення виконання грошового зобов`язання на період дії відповідного правового режиму.

Отже, незалежно від передбачення договором обов`язку сплати пені за прострочення виконання зобов`язання, така договірна умова не може бути підставою для стягнення неустойки за період, на який поширюється дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Оскільки кредитний договір між сторонами укладено 21.05.2025, а заявлена позивачем до стягнення неустойка у розмірі 2500,00 грн пов`язана саме з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії в Україні воєнного стану, правові підстави для її стягнення відсутні.

Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» у частині стягнення 2500,00 грн неустойки задоволенню не підлягають.

Водночас факт укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 5000,00 грн та неналежного виконання нею зобов`язань щодо повернення кредиту і сплати передбачених договором платежів є доведеним належними та допустимими доказами.

За таких обставин суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Споживчий центр», а саме в частині стягнення 14100,00 грн заборгованості за кредитним договором, що складається з 5000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 7750,00 грн процентів, 450,00 грн комісії, пов`язаної з наданням кредиту, та 900,00 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 2500,00 грн неустойки слід відмовити.

Отже, позов ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат у справі.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом ТОВ «Споживчий центр» сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжним документом, долученим до матеріалів справи.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, процентів за користування кредитом, комісії, пов`язаної з наданням кредиту, та комісії за обслуговування кредитної заборгованості, із відмовою у задоволенні вимоги про стягнення неустойки, судові витрати зі сплати судового збору підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальний розмір заявлених позовних вимог становить 16600,00 грн, з яких судом задоволено вимоги на суму 14100,00 грн, що становить 84,94 % від заявленої суми позову.

Враховуючи співвідношення задоволених та заявлених позовних вимог (14100,00 грн із 16600,00 грн), з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2261,44 грн, що відповідає пропорційній частці задоволених позовних вимог.

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 21.05.2025-100000735 від 21.05.2025 у розмірі 14100 (чотирнадцять тисяч сто) гривень 00 копійок, з яких: 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок - заборгованість за тілом кредиту, 7750 (сім тисяч сімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок - проценти за користування кредитом, 450 (чотириста п`ятдесят) гривень 00 копійок - комісія, пов`язана з наданням кредиту, 900 (дев`ятсот) гривень 00 копійок - комісія за обслуговування кредитної заборгованості.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 2261 (дві тисячі двісті шістдесят одна) гривня 44 копійки.

У задоволенні позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення неустойки у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складено 05.10.2026.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Жанна ДЕМ`ЯНОВА