Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №758/7295/26 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/7295/26

Категорія 12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Блащука А.М.,

за участі секретаря судового засідання - Євтушенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , третя особа: Головне управління пенсійного фонду України в місті Києві, про встановлення факту, що має юридичне значення,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2026 року до Подільського районного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просить суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме: факт належності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянка України) трудової книжки НОМЕР_2 від 01.09.1978.

В обґрунтування поданої заяви зазначає, що метою встановлення факту є отримання рішення суду на підтвердження належності трудової книжки заявниці у справі, для подальшого їх використання у трудовій діяльності та для реалізації соціальних та пенсійних прав. Причиною неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт є відсутність можливості виправити помилку у трудовій книжці, адже останнього роботодавця заявника ліквідовано, правонаступники не здійснюють діяльність, а архів виправити помилку у даті народження - не має підстав.

Відповідно, ця «помилка» у даті народження заявниці в основному документі про стаж роботи - трудовій книжці, перешкоджає наразі її оформити пенсію за віком. Крім того, заявниця вже зверталася до пенсійного фонду за місцем свого проживання (м. Київ) з приводу призначання її пенсії, однак працівник пенсійного органу навіть не прийняв у неї документи, адже відразу повідомив про помилку у трудовій книжці та про те, що така трудова книжка з помилкою не може бути врахована при призначенні пенсії. Тому заявниця ОСОБА_1 , для реалізації своїх прав, в тому числі соціальних, трудових, на пенсійне забезпечення вимушена звертатися до суду із даною заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме належності її трудової книжки НОМЕР_2 від 01.09.1978.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2026, головуючим суддею у справі було визначено Блащука А.М.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 08.05.2026 відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами окремого провадження.

Заявник та представник заявника у судове засідання не з`явилися, представник заявника надіслав до суду заяву про розгляд справи без участі заявника та її представника, заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити.

Представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином.

Суд, дослідивши подані документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як визначено ч. 7 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

У відповідності до п. 5 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Положеннями ч. 1 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Крім того, згідно вимог ст. 318 ЦПК України встановлено, що у заяві про встановлення фактів, що мають юридичне значення повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою.

У відповідності до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

У постанові від 18 січня 2024 року в справі №560/17953/21 (провадження № 11-150апп23) Велика Палата Верховного Суду наголосила, що до юрисдикції цивільних судів справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам право подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Аналогічні висновки зробив Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постановах від 05 червня 2024 року в справі № 557/1535/23(провадження № 61-1723св24), від 24 квітня 2024 року в справі № 694/2318/23 (провадження № 61-2911св24), від 08 травня 2024 року в справі № 214/4921/23 (провадження № 61-15863св23) та інших.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянка України, зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , звертається до суду із даною заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. Належним чином засвідчена копія паспорту та витяг з реєстру територіальної громади - додаються.

Відповідно до належним чином засвідченої копії Свідоцтва про народження заявниці (від 16.12.1960 року, серії НОМЕР_3 ), яке видане Порошанським сільським бюро РАЦС вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_1 , актовий запис про народження № 27 від 16.12.1960 року, національність українка, батьками якої були вказані: батько ОСОБА_5 та мати ОСОБА_6 , місце народження с. Пороги, Ямпільський район, Вінницька область.

01.09.1978 року заявниці було заведено та видано трудову книжку НОМЕР_2 на прізвище ОСОБА_1 за першим місцем роботи (Вінницька область, Ямпільський район, Ямпільський ремонтно-будівельна дільниця №12). Однак, при видачі та заповнені трудової книжки дата народження заявниці вказана не правильно, а саме ІНФОРМАЦІЯ_3 , замість правильної ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заявниця вказує, що наявні розбіжності в написанні її дати народження унеможливлюють реалізацію нею соціальних та пенсійних прав та подальшого використання у трудовій діяльності, а тому заявниця вимушена звернутись до суду із даною заявою про встановлення фактів, оскільки, чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Судом встановлено, що у наданих заявницею документах існує розбіжність у написанні її дати народження, при цьому інформація щодо інших її даних, зокрема, Прізвища, імені та по-батькові, тотожна, що виключає будь-який сумнів що надані заявницею документи належать їй.

З наданих суду документів вбачається, що відповідно до запису в трудовій книжці № 1 заявниця була прийнята на посаду різноробочої у Ямпільську ремонтно-будівельну дільницю №12 (наказ № 119 від 01.09.1978 року), а відповідно до запису за № 2 - була звільнена у зв`язку з виїздом на навчання (наказ № 122 від 29.08.1979 року).

У 1979 році заявниця, вступила на навчання до Київського інституту народного господарства ім. Д.С. Коротченка та в 1983 році закінчила повний курс інституту за спеціальністю "Економіка і планування матеріально технічного постачання". Рішенням Державної екзаменаційної комісії від 30.06.1983 року заявниці присвоєного кваліфікацію економіста.

Викладене підтверджується належним чином засвідченою копією диплому НОМЕР_4 , реєстраційний № 261 від 30.06.1983 року.

З приводу навчання заявниці адвокатом було додатково направлено адвокатський запит у навчальний заклад.

У відповідь на адвокатський запит було надано лист за вих. №01/13-455 від 23.04.2026 року Київським національним економічним університетом імені Вадима Гетьмана з якого вбачається, що ОСОБА_1 навчалась у Київському інституті народного господарства ім. Д. С. Коротченка (на даний час - Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана) на денній формі навчання за спеціальністю «Економіка 1 планування матеріально-технічного постачання» з 01 вересня 1979 року по 30 червня 1983 року (наказ №306-ст від 24.08.79 та наказ № 190-ст від 29.06.83).

Викладене додатково підтверджується записом за № 3 та № 4 у трудовій книжці НОМЕР_2 від 01.09.1978 року, яка належить заявниці, де виконано запис про навчання.

Факт зміни дошлюбного прізвища заявниці з " ОСОБА_1 " на " ОСОБА_1 " підтверджується належним чином засвідченою копією Свідоцтва про укладення шлюбу (від 01.08.1982 року, серії НОМЕР_5 ), видане Палацом реєстрації шлюбів та новонароджених (м. Київ), актовий запис №3177 від 01.08.1982 року, відповідно до якого ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження с. Пороги, Ямпільський район, Вінницька область) уклала шлюб з ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ).

Відповідно після укладення шлюбу у трудовій книжці НОМЕР_2 від 01.09.1978 року, яка належить заявниці, було внесено на титульній сторінці запис про зміну прізвища з " ОСОБА_1 " на " ОСОБА_1 ", підстава свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 від 01.08.1982 року.

Також ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було видано 06.08.1996 року Шевченківським РУ ГУ МВС України в м. Києві паспорт громадянина України серії НОМЕР_6 , місце народження с. Пороги, Ямпільський район, Вінницька область.

Крім того, ОСОБА_1 на підтвердження дати народження надано суду копію військового квитка серії НОМЕР_7 від 13.10.1982 року.

Отже, лише у трудовій книжці НОМЕР_2 від 01.09.1978 року, яка належить заявниці, не вірно зазначено дату (день) її народження.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є однією і тією ж особою, а тому є всі підстави вважати, що при видачі трудової книжки було допущено помилку, фактично описку, при написанні дати народження.

Крім того, суд приймає до уваги те, що для реалізації пенсійних торудових та соціальних прав заявниці необхідно встановити, що розбіжності в написанні дати народження допущені помилково, та чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення таких юридичних фактів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що обґрунтування вимог заяви знайшли своє об`єктивне підтвердження в ході розгляду справи, заявниця не має іншої можливості ніж в судовому порядку встановити юридичні факти, а наявні розбіжності в написанні дати народження унеможливлюють реалізацію заявницею її пенсійних трудових та соціальних прав, а відтак вимоги заяви підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 76 - 81, 89, 95, 293, 294, 315, 318, 319 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , третя особа: Головне управління пенсійного фонду України в місті Києві, про встановлення факту, що має юридичне значення, задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянка України) трудової книжки НОМЕР_2 від 01.09.1978.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Відомості про учасників справи:

заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, код ЄДРПОУ 42098368, юридична адреса: вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ.

Суддя А.М.Блащук