Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №537/4225/26 — Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/2348/2026

Справа № 537/4225/26

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.09.2026 року м. Кременчук

Крюківський районний суд м. Кременчука в складі:

головуючої судді Мурашової Н.В.,

за участі секретаря Дейнеки В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини,

у с т а н о в и в :

Короткий зміст позову.

ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якому просить: 1) розірвати шлюб, укладений 22 лютого 2014 року між нею, ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 у Крюківському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції у Полтавській області, актовий запис №46, з підстав фактичного припинення шлюбних відносин; 2) після розірвання шлюбу залишити їй шлюбне прізвище ОСОБА_3 ; 3) стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття; 4) судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покласти відповідно до закону.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 22 лютого 2014 року зареєстровано шлюб Крюківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції у Полтавській області, актовий запис №46. Від шлюбу мають малолітнього сина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На теперішній час припинили шлюбні стосунки, проживають окремо. Причиною розпаду сім`ї є відсутність взаєморозуміння, різні погляди на сімейне життя, вирішення сімейно-побутових проблем, різні інтереси, ведення спільного господарства, у зв`язку з чим виникали сварки, що призвело до втрати почуттів поваги та любові. Примирення та збереження шлюбу неможливе. Дитина проживає з матір`ю ОСОБА_1 , перебуває на її утриманні. Відповідач проживає окремо, не виконує обов`язку по утриманню дитини, проходить військову службу та має дохід. За таких обставин позивач звернулася до суду для захисту своїх законних прав та інтересів.

Рух справи.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 01 липня 2026 року позовна заява залишена без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам ст.ст.175,177 ЦПК України, а саме, позовна заява подана без застосування вбудованого текстового редактора в підсистемі «Електронний суд», шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, що суперечить приписам статей 14, 43, 175 ЦПК України, п.26 Положення про ЄСІТС, оскільки такий документ не є оригіналом, а є копією, посвідченою підписом про відповідність її оригіналу, не додано доказів надсилання відповідачу копії позовної заяви з додатками.

На виконання ухвали суду від 01 липня 2026 року позивач ОСОБА_1 07 липня та 10 липня 2026 року подала позовну заяву до суду у вигляді електронного документа, створеного із застосуванням вбудованого текстового редактора в підсистемі «Електронний суд» та докази направлення позовної заяви з додатками відповідачу.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 13 липня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позиція сторін в судовому засіданні.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, надала заяву, в якій просила розглянути справу у її відсутність, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання, що підтверджується рекомендованим повідомленням. Надав письмову заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги визнає, не заперечує щодо їх задоволення. (а.с.39).

Згідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У зв`язку з неявкою сторін в судове засідання, на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Обставини установлені судом.

Дослідивши надані матеріали, суд установив наступне.

Судом установлено, що між сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 22 лютого 2014 року було зареєстровано шлюб Крюківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції у Полтавській області, актовий запис №46, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 22.02.2014 року.

Сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 30 серпня 2014 року Крюківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції у Полтавській області, актовий запис №310.

З матеріалів справи вбачається, що сторони шлюбних відносин не підтримують, спільного господарства не ведуть, проживають окремо.

Позивач ОСОБА_1 разом з дитиною ОСОБА_1 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 проживає окремо від сім`ї. Дитина проживає з матір`ю ОСОБА_1 . Відповідач ОСОБА_2 не надає матеріальну допомогу на утримання дитини, відомостей щодо наявності у нього інших утриманців чи про його непрацездатність – немає.

Мотиви ухваленого рішення.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

Згідно зі статтею 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1 ст.13 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Оскільки відповідач визнав позов і таке визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, то суд підстав для відмови у прийнятті визнання відповідачем позову не вбачає та вважає за необхідне ухвалити рішення про задоволення позову, оскільки для того наявні законні підстави.

Щодо розірвання шлюбу.

Відповідно до Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі змінами, внесеними Протоколом №11 – стаття 5 про рівноправність кожного з подружжя – кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Відповідно до ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом (ч.3, ч.4 ст.56 СК України).

Відповідно до ч.2 ст.104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Згідно з ч.1 ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до ст.112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Згідно із положеннями пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Аналізуючи зазначені норми права та встановлені в судовому засіданні обставини, суд дійшов висновку, що подальше спільне подружнє життя сторін і збереження їх шлюбу суперечить інтересам кожного з них та інтересам їх дитини, що має істотне значення, тому шлюб необхідно розірвати.

Відповідно до ст.113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Отже, після розірвання шлюбу позивач ОСОБА_1 має право надалі іменуватися шлюбним прізвищем « ОСОБА_3 ».

Щодо стягнення аліментів на утримання дитини.

У ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.

Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Тому, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини.

Відповідно до положень статті 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Вирішуючи питання про розмір аліментів, що підлягають стягненню на утримання дитини, суд враховує вимоги ст.ст. 183, 184 Сімейного кодексу України, та приходить до висновку про доцільність стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини щомісяця в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня подання позову і до повноліття дитини.

Відповідно до ст.430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах місячного платежу.

Щодо судового збору.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір за позовні вимоги про стягнення аліментів в розмірі 1064,96 грн., а також стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати на судовий збір за позовні вимоги про розірвання шлюбу в розмірі 1064,96 грн.

Керуючись ст.ст. 5, 10, 13,19, 76, 77, 81, 141, 263-265,280,430 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини – задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 22 лютого 2014 року Крюківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції у Полтавській області, актовий запис №46.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 має право надалі іменуватися шлюбним прізвищем « ОСОБА_3 ».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 червня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири ) грн. 96 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири ) грн. 96 коп.

Інформація про сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 15.03.2014 року Крюківським РВ у м. Кременчуці УДМС України в Полтавській області, РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , паспорт серії НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 05.10.2026 року.

Суддя Мурашова Н.В.