Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №367/11256/25 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/11256/25

Провадження №2/367/2317/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

02 жовтня 2026 року місто Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області у складі головуючого судді Білогруд О.О., за участі секретаря судового засідання Гончаренко Н.В., розглянувши у приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

установив:

І. Стислий виклад позиції позивача.

Товариством з обмеженою відповідальності «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (далі – ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», Позивач) подано до суду вказаний позов. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 17.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (далі – ТОВ «МІЛОАН») та ОСОБА_1 (далі – відповідач та/або позичальник) укладено Договір №3573003. Згідно з п. 1.1 договору кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п.1.2. договору, а позичальник зобов`язувався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором. Відповідно до п.1.2. договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 5 000,00 грн. Відповідно до п. 1.5.2. договору проценти за користування кредитом: 1 875, 50 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно з п. 1.6. договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Сторонами кредитного договору узгоджено, що позичальник відповідає перед кредитодавцем за зобов`язаннями, що випливають з цього договору, всіма коштами та майном, що йому належать на праві власності (у т.ч. часткової та сумісної), на які відповідно до законодавства може бути звернено стягнення. На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 5 000,00 грн. Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання вказаного вище договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) грошових коштів на сайті позикодавця з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, позикодавцем було перераховано грошові кошти. 15.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 15/12-2021-22, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за вказаним договором про споживчий кредит. 10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір факторингу № 10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право вимоги до позичальників, в тому числі за вказаним договором про споживчий кредит № 3573003. Позивача зазначає, що заборгованість за договорами відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачується, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 38 065,66 грн, з яких: 4 750,00 грн – заборгованість за основним зобов`язанням; 32 815,66 грн –за нарахованими процентами на дату відступлення прав вимоги; 500,00 грн – за комісіями, які позивач просить стягнути з відповідача, а також понесені судові витрати у розмірі 3028,00 грн – за сплату судового збору при зверненні до суду, 13 000,00 грн -правничу допомонгу.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 24.10.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Як вбачається із Довідок про доставку електронного документа до Електронного кабінету позивача, його представника копію ухвали суду доставлено 26.10.2025. У позовній заяві позивачем заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності їх представника, проти ухвалення заочного рішення не заперечували.

У судові засідання 03.12.2025, 29.01.2026 та 07.04.2026 учасники з`явилися.

Відповідачу за адресою зареєстрованого його місця проживання надсилалися копія ухвали про відкриття провадження у справі, а також судові повістки у судові засідання в указані дати, однак до суду він не з`явився, відзиву на позовну заяву не подавав. Указані поштові повідомлення, направлені відповідачу, повернуто до суду з відмітками АТ «Укрпошта» «за закінченням терміну зберігання» та «одержувач відсутній за указаною адресою».

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 дійшов висновку про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду. Близькі за змістом висновку містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б.

Відповідно до частини восьмої статті 279 ЦПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною восьмою статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ураховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення.

Ухвалою від 02.10.2026 постановлено проводити заочний розгляд справи.

За частиною четвертою статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України).

За таких умов відмінність між датою судового засідання про час та місце якого учасники справи були належним чином повідомлені, та датою складання повного судового рішення не свідчить про порушення порядку повідомлення учасників справи про час та місце проведення судового засідання, що узгоджується з позицією Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеної у постанові від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11 (провадження 61-175сво21).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

17.08.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір №3573003, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» надало відповідачу кредитні кошти у розмірі 5 000,00 грн строком на 30 днів до 17.08.2021 (п.1.3. договору).

Відповідно до п.1.4. договору, термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) - 16.09.2021.

Згідно п.1.6. стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Згідно п.1.5.1. комісія за надання кредиту: 500,00 грн., яка нараховується за ставкою 10,00 % від суми кредиту одноразово.

Згідно п.1.5.2. проценти за користування кредитом: 1 875,00 грн., які нараховуються за ставкою 1, 25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Відповідно до 2.3.1.2. Договору Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.

Відповідно до 4.2. Договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні частини другої статті 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обов`язок позичальника зі сплати таких процентів настає після відповідної вимог кредитодавця.

В Додатку №1 до вищевказаного договору сторони узгодили порядок сплати платежів за користування кредитними коштами.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 кредитний договір укладено шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Зобов`язання, які були покладені на ТОВ «Мілоан» згідно істотних умов договору, виконано у повному обсязі, а саме видано кредит у розмірі 5 000,00 грн, що підтверджується копією квитанції ID операції: 17982432551737399182, сума та валюта операції: 5 000,00 грн.; дата та час платежу: 17.08.2021; призначення платіжної операції: кошти згідно договору № 3573003; картка/рахунок: НОМЕР_1 .

15.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу №15/12-2021-22, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило, а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до позичальників, зокрема і до відповідача за договором № 3573003.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до вищевказаного договору факторингу, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №3573003 на загальну суму в розмірі 21 203,16 грн, з яких 4 750,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 15 953,16 грн - сума заборгованості за процентами; 500,00 грн - сума заборгованості по комісії.

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено Договір факторингу №10-01/2023, у відповідності до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило, а ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право грошової вимоги до позичальників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до вищевказаного договору факторингу, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №3573003 на загальну суму в розмірі 38 056, 66 грн., з яких 4 750,00 грн сума заборгованості за тілом кредиту, 32 815,00 грн сума заборгованості за процентами; 500,00 грн - сума заборгованості по комісії.

IV. Норми права, які застосував суд, мотивована оцінка і висновки суду.

Між сторонами виник спір щодо належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існуванні на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У ньому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із статтями 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно з частинами першою та другою статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша стаття 612 ЦК України).

Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних за договором.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі, відповідно до статті 1055 ЦК України.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Відповідно до частини шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Згідно зі статтями 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача).

Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом.

У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені позовні вимоги.

Надані позивачем докази підтверджують факт укладення договору між первісним кредитодавцем та ОСОБА_1 у електронній формі шляхом його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та перерахування кредитних коштів у сумі 5 000,00 грн.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач не належним чином виконував свої зобов`язання за кредитним договором № 3573003 від 17.08.2021, внаслідок чого виникла заборгованість за указаним договором.

Матеріалами справи підтверджуються обставини уступки права вимоги за договором про споживчий кредит від 17.08.2021 №3573003 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».

З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов`язання за вищезазначеним договором не виконала, у передбачений в договорі строк кошти не повернула, внаслідок чого у неї виникла заборгованість за основними зобов`язаннями, тому вимога позивача в цій частині є доведеною, а тому підлягає задоволенню.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, суд не погоджується із визначеною сумою боргу та розрахунком позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за договором №3573003 від 17.08.2021.

Суд має право прийняти посилання та твердження сторони лише у випадку їх належного доведення в ході розгляду справи, за виключенням випадків, коли такі обставини не потребують окремого доведення. При цьому сам лише факт відсутності заперечень іншої сторони проти таких посилань та тверджень не може вважатися їх визнанням.

Згідно умов договору про надання фінансових послуг №3573003 від 17.08.2021 кредит надано відповідачу в сумі 5 000,00 грн, строк кредитування складає 30 днів, а отже нарахування процентів поза межами строку кредитування, тобто після 17.09.2021 є порушенням умов договору. Крім того, договором № 3573003 та графіком платежів, а також у паспорті споживчого кредиту (додаток № 3 до договору), анкеті-заяві на кредит №3573003 визначено строк кредитування 30 днів, передбачена загальна сума до повернення 7275,00 (за 30 днів).

Таким чином, відсотки за умовами договору мають бути нарахованими саме тривалістю 30 днів за договором №3573003.

Водночас строк кредитування та граничний строк договору не є тотожними поняттями, і це підтверджується правовим висновком ВП ВС у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16. Відтак нарахування процентів за кредитними зобов`язаннями поза межами строку кредитування є неправомірним.

У зв`язку із викладеним, суд дійшов висновку, що нарахування відсотків у визначеному позивачем розмірі є необґрунтованими, оскільки вони нараховані поза межами строку кредитування.

Отже, правомірним є нарахування по договору №3573003 відсотків за період з 17.08.2021 до 16.09.2021 у розмірі 1875,00 грн (за 30 днів).

V. Щодо розподілу судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина перша та друга статті 133 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Згідно з положеннями частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною другою статті 137 ЦПК України установлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» за подачу позову сплатило судовий збір у розмірі 3 028 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 19.09.2025 № 0557010005.

Як убачається із матеріалів справи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» долучено до позовної заяви: договір про надання правої допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024, заявку на надання юридичної допомоги №«664» від 01.07.2025, витяг акту №13 про надання юридичної допомоги від 31.08.2025.

Отже, з огляду на те, що позов задоволено частково у розмірі 7 375,00 грн із заявлених 38 065,66 грн, тому з відповідача на користь позивача, слід стягнути понесені ним судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме зі сплати судового збору у розмірі 742,00 грн (3028*24,5%), витрат на правничу допомогу у розмірі 3 185,00 грн (13 000*24,5%).

Керуючись статтями 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за кредитними договорами у сумі 7 375 гривень (сім тисяч триста сімдесят п`ять) гривень 00 копійок, витрати зі сплати судового збору у сумі 742 (сімсот сорок дві) гривні 00 копійок, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 185 (три тисячі сто вісімдесят п`ять) гривень 00 копійок.

У решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України -https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням -http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 02.10.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження місто Київ, вулиця Мечнікова, будинок 3, офіс 306.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя О.О. Білогруд