Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №148/3066/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 148/3066/25

Провадження № 22-ц/801/2233/2026

Категорія: 91

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ковганич С. В.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокуСправа № 148/3066/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Оніщука В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Панасюка О. С., Берегового О. Ю.,

з участю секретаря судового засідання Ходакової М. Г.,

учасники справи:

заявник – ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Тульчинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тульчинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Міністерство оборони України, Військові частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Менчука Максима Володимировича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 15 липня 2026 року, ухвалене у складі судді Ковганича С. В. у залі суду,

встановив:

Короткий зміст вимог

У грудні 2025 року ОСОБА_1 , заінтересовані особи – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Тульчинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тульчинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Міністерство оборони України, військові частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , звернулась в суд із заявою про оголошення особи померлою.

Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З 05 березня 2022 року ОСОБА_5 був призваний на військову службу по мобілізації відповідно до Указу Президента від 24 лютого 2022 року №69/2022 та зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , призначений на посаду оператора радіорелейної станції взводу зв`язку роти зв`язку командного пункту польового вузла зв`язку військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу із наказу №335 від 23 грудня 2022 року військової частини НОМЕР_2 молодший сержант служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_5 був відряджений для виконання бойового завдання за призначенням до військової частини НОМЕР_2 .

З 27 грудня 2022 року заявниця втратила зв`язок із чоловіком.

06 лютого 2023 року від ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 отримала сповіщення від 06 лютого 2023 року за вих. №368 про те, що ОСОБА_5 , в ході ведення бойових дій поблизу н. п. Водяне Донецької області, зник безвісті.

За результатами проведеного службового розслідування комісією військової частини НОМЕР_2 складено акт службового розслідування №19 в якому, викладено відомості про обставини зникнення безвісти ОСОБА_5 .

За результатами службового розслідування встановлено, що 29 грудня 2022 року о 12 год 00 хв стало відомо, що під час виконання бойового завдання щодо захисту територіальної цілісності і недоторканості України зник безвісти військовослужбовець прикомандирований до військової частини НОМЕР_2 оператор радіорелейної станції взводу зв`язку роти зв`язку командного пункту польового вузла зв`язку військової частини НОМЕР_1 , молодший сержант ОСОБА_5

3 матеріалів службового розслідування також встановлено, що вини молодшого сержанта ОСОБА_5 немає, винних осіб не встановлено. Умисних та неправомірних дій військовослужбовців не виявлено.

В діях посадових осіб та особового складу підрозділу ознак кримінальних правопорушень, підстав для притягнення до матеріальної відповідальності не встановлено.

Службовим розслідуванням не було встановлено порушень вимог нормативно правових актів ОСОБА_5 .

За фактом зникнення безвісти військовослужбовця ОСОБА_5 Тульчинським РВП ГУНП у Вінницькій області за заявою ОСОБА_4 (дочки) зареєстроване кримінальне провадження №12023020180000019 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 КК України.

Кримінальне провадження передано для подальшого проведення досудового розслідування за підслідністю до Покровського РУП ГУНП в Донецькій області.

Будучи допитаним в кримінальному провадженні в якості свідка ОСОБА_6 вказав, що від військовослужбовців ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , йому стало відомо, що вказані військовослужбовці бачили, як внаслідок розриву міни в безпосередній близькості біля ОСОБА_5 , останній впав на землю та більше не подавав ознак життя.

Обставини про безвісти зникнення ОСОБА_5 підтверджуються відомостями з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.

Відомостей про місце перебування ОСОБА_5 в місці його постійного проживання та за місцем проходження військової служби немає з 29 грудня 2022 року.

Вказані обставини дають достатні підстави припускати саме про його загибель під час виконання військового обов`язку.

Оголошення чоловіка заявниці померлим має юридичне значення, від чого залежить виникнення та реалізація особистих та майнових прав заявниці як дружини загиблого військовослужбовця та заінтересованих осіб, оскільки надає право на отримання виплат, передбачених законодавством, та оформлення спадщини.

Покликаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд оголосити померлим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_4 , виданий 12.01.2000 Тульчинським РВ УМВС України у Вінницькій області, що був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , загиблим під час виконання ним обов`язків військової служби у період воєнного стану під час захисту Батьківщини з дня набрання законної сили рішенням суду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 15 липня 2026 року у задоволенні заяви було відмовлено.

У рішенні суд зазначив, що відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженому Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786 міститься інформація щодо населеного пункту с. Водяне, Очеретинської селищної територіальної громади, Покровського району, Донецької області, а саме, з 24 лютого 2022 року по 31 січня 2023 року територія активних бойових дій; з 01 лютого 2023 року – тимчасово окупована Російською Федерацією територія України.

Визначальними в цій справі, є докази: акт службового розслідування та покази свідка, на які безпосередньо посилається представник заявника.

Оцінюючи факти і обставини, які безпосередньо викладенні в акті службового розслідування, суд зазначає, що в розділі 2 «Опис обставин події», а також в розділі 3 «Обставини та факти, що були встановленні під час проведення службового розслідування», службовою особою, яка проводила таке розслідування, вказано лише загальні формулювання обставин зникнення безвісти ОСОБА_5 . При цьому, відсутні будь-які посилання на пояснення (покази) безпосередніх свідків, які перебували з ОСОБА_5 під час виконання бойового завдання, і які, як стверджує свідок ОСОБА_6 , в цей же день повернулись в розташування військової частини.

На можливе припущення смерті (загибелі) ОСОБА_5 вказує лише свідок ОСОБА_6 , який інформацію отримав від військовослужбовця ОСОБА_7 , який йому повідомив, що поблизу ОСОБА_5 розірвалась міна і він впав, але до нього ніхто не підходив.

Тобто в даному випадку, навіть з чужих слів, свідок ОСОБА_6 не підтверджує факт смерті (загибелі) ОСОБА_5 .

Крім того, суд не може безпосередньо встановити, чи був військовослужбовець ОСОБА_9 разом із ОСОБА_5 при виконанні бойового завдання, так як відомості про даних військовослужбовців відсутні в акті службового розслідування.

Таким чином, суду не було надано належних та допустимих доказів, а також такі докази відсутні і в матеріалах службового розслідування, а саме свідчення військовослужбовців, які безпосередньо були присутні під час бойового зіткнення й могли б підтвердити отримання військовослужбовцем ОСОБА_5 смертельного поранення та неможливість евакуації його тіла через інтенсивний обстріл.

Ані заявник, ані його представник не звертались до міжнародних організацій, як Центральне агентство з розшуку Міжнародного комітету Червоного Хреста, до Реєстру оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора.

Судом лише встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зник безвісти 27 грудня 2022 року в районі населеного пункту Водяне, Ясинуватського району, Донецької області, під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, за обставин, які не дають суду підстави в певній мірі зробити припущення про його смерть (загибель).

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про відсутність належних та достовірних доказів у їх сукупності та взаємозв`язку для задоволення заяви.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із таким рішенням, представник заявника подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким заяву задовольнити.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 27 липня 2026 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя – Оніщук В. В., судді: Береговий О. Ю., Панасюк О. С.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 31 липня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19 серпня 2026 року справу призначено до розгляду на 24 вересня 2026 року о 10 год 00 хв., у розгляді справи було оголошено перерву до 29 вересня 2026 року о 08 год. 40 хв.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

У апеляційній скарзі представник заявниці зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції не врахував, що при оголошенні особи померлою суд має виходити із презумпції смерті особи, тобто припущення, що на момент розгляду справи особи немає в живих, однак встановити це достеменно неможливо. Оголошення особи померлою здійснюється судом на підставі непрямих доказів або у зв`язку з тривалою безвісною відсутністю.

В обґрунтування заявлених вимог заявницею (апелянтом) було наведено обставини, які підтверджені належними та допустимими доказами, які дають підстави стверджувати щодо загибелі ОСОБА_5 .

Судом першої інстанції проігноровано показання свідка ОСОБА_6 , який вказав про обставини, які дають достатні підстави вважати про ймовірну загибель військовослужбовця ОСОБА_5 .

Аналіз доказів у їх сукупності свідчить про повну їх узгодженість між собою. Наявні матеріали не суперечать один одному, а навпаки — взаємно доповнюють і конкретизують обставини події, що в сукупності належно та достатньо підтверджують наявність підтавав для юридичного припущення загибелі ОСОБА_5 за обставин безпосередньої участі в бойових діях, а тому наявні всі законні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 .

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Відзив на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надійшов.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав з посиланням на викладені у ній підстави.

Представник військової частини НОМЕР_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, при цьому надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причин неявки не повідомили, а тому згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_5 . (зворот а. с. 11-12, том 1).

02 жовтня 1990 року між ОСОБА_5 та заявницею ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище – ОСОБА_10 ) було укладено шлюб (а. с. 13, том 1).

ОСОБА_5 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_11 та ОСОБА_4 (зворот а. с. 40-45, том 1).

ОСОБА_5 має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_5 від 15 червня 2015 року (зворот а. с. 14, том 1).

Відповідно до копії мобілізаційного розпорядження від 05 травня 2022 року солдату ОСОБА_5 було приписано з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 14, том 1).

Із копій витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 , службової характеристики, наказу командира в/ч НОМЕР_2 військовослужбовець ОСОБА_5 був відряджений з в/ч НОМЕР_1 до в/ч НОМЕР_2 та прибув для виконання бойового завдання (а. с. 16-18, том 1).

Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України № 5/60/1904 від 08 жовтня 2024 року ОСОБА_5 у період з 23 грудня 2022 року по 27 грудня 2022 року брав участь у відповідних заходах на підставі наказів командира ВЧ НОМЕР_2 (по стройовій частині) №335 від 23 грудня 2022 року та №341 від 29 грудня 2022 року (а. с. 15, том 1).

Відповідно до копії акту службового розслідування №19 від 27 січня 2023 року за фактом зникнення безвісти військовослужбовця прикомандированого до в/ч НОМЕР_2 оператора радіорелейної станції взводу зв`язку роти зв`язку командного пункту польового вузла зв`язку в/ч НОМЕР_1 , молодшого сержанта ОСОБА_5 встановлено, що під час виконання бойового завдання щодо захисту територіальної цілісності і недоторканості України в районі населеного пункту Водяне Ясинуватського району Донецької області, близько 15 год 10 хв 27 грудня 2022 року зник безвісти військовослужбовець молодший сержант ОСОБА_12 . Зброя та боєприпаси до неї відсутні.

В ході проведення службового розслідування, також було встановлено, що о 15 год 10 хв 27 грудня 2022 року від командира 2 мотопіхотної роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_13 , отримано інформацію про зникнення безвісти військовослужбовця прикомандированого до військової частини НОМЕР_2 оператора радіорелейної станції взводу зв`язку роти зв`язку командного пункту польового вузла зв`язку військової частини НОМЕР_1 , молодшого сержанта ОСОБА_14 . Первинні розшукові дії результатів не дали. 3 27 грудня 2022 року, і по теперішній час на зв`язок молодший сержант ОСОБА_12 не виходить.

Службовим розслідуванням не встановлено вини військовослужбовців 2 мотопіхотної роти військової частини НОМЕР_2 у тому, що оператор 37 радіорелейної станції взводу зв`язку роти зв`язку командного пункту польового вузла зв`язку військової частини НОМЕР_1 , молодший сержант ОСОБА_12 зник безвісти.

Виходячи з матеріалів службового розслідування, вини військовослужбовців 2 мотопіхотної роти військової частини НОМЕР_2 у зникненні безвісти молодшого сержанта ОСОБА_14 , немає. Службовим розслідуванням винних осіб не встановлено. Умисних та неправомірних дій військовослужбовців не виявлено. В діях посадових осіб та особового складу підрозділу ознак кримінальних правопорушень, підстав для притягнення до матеріальної відповідальності не встановлено.

Службовим розслідуванням не було встановлено порушень вимог нормативно - правових актів військовослужбовцем прикомандированим до військової частини НОМЕР_2 оператора радіорелейної станції взводу зв`язку роти зв`язку командного пункту польового вузла зв`язку військової частини НОМЕР_1 , молодшим сержантом ОСОБА_15 .

Правопорушень з боку військовослужбовця прикомандированого до військової частини НОМЕР_2 оператора радіорелейної станції взводу зв`язку роти зв`язку командного пункту польового вузла зв`язку військової частини НОМЕР_1 , молодшого сержанта ОСОБА_14 не виявлено.

Виходячи із вище викладеного, запропоновано військовослужбовця прикомандированого до військової частини НОМЕР_2 оператора радіорелейної станції взводу зв`язку роти зв`язку командного пункту польового вузла зв`язку військової частини НОМЕР_1 , молодшого сержанта ОСОБА_14 вважати, таким що зник безвісти в районі населеного пункту Водяне Ясинуватського району Донецької області (зворот а. с. 19-21, том 1).

Згідно з копією витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 №109 від 27 січня 2023 року:

Службове розслідування по факту зникнення безвісти молодшого сержанта ОСОБА_5 вважати завершеним.

Вважати військовослужбовця прикомандированого до військової частини НОМЕР_2 оператора радіорелейної станції взводу зв`язку роти зв`язку командного пункту польового вузла зв`язку військової частини НОМЕР_1 , молодшого сержанта ОСОБА_5 таким, що зник безвісти в районі н.п. Водяне Ясинуватського району Донецької області (а. с. 22, том 1).

Відповідно до копії сповіщення про зникнення безвісти №368 від 06 лютого 2023 року, адресованого ОСОБА_4 (доньці ОСОБА_5 ), ОСОБА_5 оператор радіорелейної станції взводу зв`язку роти зв`язку командного пункту польового вузла зв`язку військової частини НОМЕР_1 , 29 грудня 2022 року, в ході ведення бойових дій поблизу н.п. Водяне, Донецької області, зник безвісти. (а. с. 23, том 1).

20 липня 2023 року у Єдиний реєстр осіб, зниклих безвісти за особливих обставин внесено відомості про зникнення безвісти на території бойових дій (під час воєнних дій) ОСОБА_5 , що підтверджується копією витягу №20250907-1222-1 від 07 вересня 2025 року (зворот а. с. 23-24, том 1).

Із витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що 10 січня 2023 року внесено відомості за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України, за фактом зникнення безвісти військовослужбовця ОСОБА_5 (а. с. 22-25, том 1).

Відповідно до протоколу допиту свідка – ОСОБА_6 – від 25 вересня 2023 року:

«По суті поставлених запитань свідок ОСОБА_6 дав наступні показання: 3 25.02.2022 року був мобілізований на підставі Указу Президента України. Військову службу проходив на посаді старшого лінійного наглядача військової частини НОМЕР_1 . Разом зі мною в цій же військовій частині проходив військову службу ОСОБА_5 , якого я знав особисто. ОСОБА_5 , був на посаді оператора радіорелейної станції взводу зв`язку роти зв`язку командного пункту польового вузла зв`язку військової частини НОМЕР_6 .

22 грудня 2022 року військовослужбовці військової частини № НОМЕР_7 були відряджені для виконання бойових завдань до військової частини НОМЕР_2 та направлені для виконання бойових завдань в район села Водяне Покровського району (колишній Ясинуватський район) Донецької області. (Відповідно до моєї довідки форми 6 витяг з Наказу №348 від 22.12.2022).

Так, на підставі бойового розпорядження командира частини 6 (шість) військовослужбовців, в тому числі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 направились для зайняття бойової позиції під умовною назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6 », яка знаходилась в полі за селом Водяне Покровського району.

В цей час я продовжував знаходитись в дачному поселенні біля Карлівського водосховища. Наступного дня, а саме 28.12.2022 до місця постійної дислокації повернулись четверо військовослужбовців, серед яких були ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , яких я також знав особисто. Решта двоє чоловік мені не відомі. Від ОСОБА_18 та ОСОБА_19 мені стало відомо, що прямуючи до позиції, 27.12.2022 біля 15:10 години розпочався мінометний обстріл. Вони почали розбігатися в різні сторони. Вказані військовослужбовці бачили, як внаслідок розриву міни в безпосередній близкості біля ОСОБА_5 , останній впав на землю та більше не подавав ознак життя. Останні, намагаючись якнайшвидше добігти до укриття, продовжили рух прямо та до тіла ОСОБА_5 повернутися не мали об`єктивної можливості з причин особистої безпеки.

Наступного дня, тобто 28.12.2022 біля 19.00 години на вказану позицію також заходив я в складі групи інших військовослужбовців. Однак, ми рухались виключно протоптаними стежками, оскільки місцевість там була щільно замінована та прострілювалась ворогом.

Запитання: Чи не виключаєте Ви можливість взяття ОСОБА_5 в полон ворогом?

Відповідь: В зв`язку з тим, що вказана ділянка місцевості станом на кінець грудня 2022 року була зоною активних бойових дій та щільно прострілювалась ворогом, тому не було об`єктивної можливості забрати тіла полеглих на полі бою військовослужбовців. Більше того, наскільки я пам`ятаю приблизно 01.01.2023 в зв`язку з неможливістю утримувати вказану позицію, інженерами вона була підірвана та ми відійшли на більш безпечніші рубежі приблизно за 150 метрів (позиція під умовною назвою «Роза». Відповідно, територія, де знаходилась позиція під умовною назвою «Алабай» знаходилась вже під контролем ворога. Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_5 впав внаслідок розриву міни безпосередньо біля нього, та враховуючи, що позиція ворогом була зайнята приблизно через три дні, тому ймовірність того, що він міг вижити і потрапити до полону виключається» (зворот а. с. 25-26, том 1).

Село Водяне Очеретинської селищної територіальної громади Донецької області з 24.02.2022 року по 31.01.2023 року є територією бойових дій, з 01.02.2023 року - територія тимчасової окупації (зворот а. с. 29-30, том 1).

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає у повній мірі.

Згідно із статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Відповідно до частини першої статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Частиною першою статті 46 ЦК України встановлено, що фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Згідно з частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

Смерть – це припинення життєдіяльності організму. Зі смертю припиняється цивільна правоздатність фізичної особи.

Оголошення громадянина померлим має на меті усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З матеріалів справи встановлено, що під час виконання бойового завдання щодо захисту територіальної цілісності і недоторканості України в районі населеного пункту Водяне Ясинуватського району Донецької області, близько 15 год 10 хв 27 грудня 2022 року зник безвісти військовослужбовець молодший сержант ОСОБА_5 .

У поданій заяві ОСОБА_1 просила суд оголосити померлим ОСОБА_5 , при цьому доводи заяви обґрунтовано насамперед матеріалами службового розслідування.

Водночас, як встановлено із їх змісту, відомості про ймовірну загибель ОСОБА_5 надані військовослужбовцями ОСОБА_20 , ОСОБА_6 , які безпосередньо не були присутні за обставин зникнення ОСОБА_5 на полі бою.

Натомість військовослужбовці ОСОБА_9 та ОСОБА_21 , які зі слів ОСОБА_6 були із ОСОБА_5 на місці події, ніким не допитувались, жодних пояснень не надавали.

Окрім того матеріали справи взагалі не містять доказів, що такі особи проходили військову службу разом із ОСОБА_5 та виходили на одну із ним позицію у день ймовірної загибелі.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано поставив під сумнів наявність підстав вважати ОСОБА_5 загиблим та дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 .

Викладені у апеляційній скарзі твердження є аналогічними доводам заяви та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору, судові витрати зі сплати судового збору слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Менчука Максима Володимировича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 15 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повна постанова складена 05 жовтня 2026 року.

Головуючий В. В. Оніщук

Судді О. Ю. Береговий

О. С. Панасюк