Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №132/3748/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 132/3748/25

Провадження № 22-ц/801/2079/2026

Категорія: 62

Головуючий у суді 1-ї інстанції Сєлін Є. В.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокуСправа № 132/3748/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Оніщука В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Ковальчука О. В., Панасюка О. С.,

з участю секретарів судового засідання Закерничної А. О., Ходакової М. Г.,

учасники справи:

позивачі – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідач – Калинівська міська рада,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Примакової Валентини Валентинівни в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 10 червня 2026 року, ухвалене у складі судді Сєліна Є. В. в залі суду,

встановив:

Короткий зміст вимог

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись в суд із позовом до Калинівської міської ради Вінницької області про визнання права на земельну ділянку в порядку спадкування за законом.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачі є рідними братами та сестрою, їхніми батьками відповідно до свідоцтв про народження є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 їх батько, ОСОБА_4 , помер

Згідно із довідкою №22/139 від 23 червня 2025 року, яка видана Чернятинським старостинським округом Калинівської міської ради, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно з 01 січня 2001 року і до дня смерті постійно проживав без реєстрації місця проживання в АДРЕСА_1 .

Відповідно до виписки із погосподарської книги №1 за 2006-2010 pоки у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 . проживали: голова домогосподарства – ОСОБА_6 , дочка – ОСОБА_7 , дочка – ОСОБА_8 , онук – ОСОБА_1 , онук – ОСОБА_2 , онука – ОСОБА_3 , онук – ОСОБА_9 .

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина до складу якої входить земельна ділянка (пай) площею 3,68 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на яку мав право спадкодавець на підставі Сертифіката на право на земельну частку (пай) серія ВН № 0302526 від 25 грудня 1996 року, який виданий на підставі рішення Калинівської державної адміністрації від 10 грудня 1996 року № 480 про те, що йому належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Нива», який зареєстрований 28 грудня 1996 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 526.

24 червня 2025 року відкрито спадкову справу № 97/2025, щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Позивачі є спадкоємцями за законом після смерті батька, тому звернулись до приватного нотаріуса Хмільницького районного нотаріального округу Вінницької області із заявами про видачу їм свідоцтв про право на спадщину за законом на земельну ділянку під кадастровим номером № 0521689000:02:002:0155.

Водночас відповідно до Розпорядження Калинівської районної державної адміністрації від 19 серпня 2002 року №238, вказана земельна ділянка передавалась у власність ОСОБА_4 , що є особою, відмінною від спадкодавця, ОСОБА_4 .

В той же час у спадкоємців відсутній державний акт на право власності на земельну ділянку, який виданий на ім`я їхнього батька, ОСОБА_4 .

Згідно із витягом з державного земельного кадастру від 07 квітня 2025 року за № 9957557212025 інформація про оформлення державного акту на право власності на земельну ділянку в державному земельному кадастрі відсутня.

Згідно із інформацією з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно від 24 червня 2025 року № 432568849 право власності на земельну ділянку під кадастровим номером 0521689000:02:002:0155, не зареєстровано.

З огляду на викладене постановою приватного нотаріуса Варламова О. В. № 234/02-31 від 24 червня 2025 року позивачам було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 3,1393 га, під кадастровим номером 0521689000:02:002:0155, в межах згідно з планом, у зв`язку з відсутністю документа, що підтверджує право власності спадкодавця – ОСОБА_4 на зазначену земельну ділянку.

Як вбачається з листа Відділу № 7 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області за 5909/0/1-25 від 31 червня 2025 року відповідно до Книги реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай), що видавалися Калинівською районною державною адміністрацією Вінницької області членам КСП «Нива» с. Чернятин на ім`я ОСОБА_4 на підставі розпорядження Калинівської районної державної адміністрації № 480 від 10 грудня 1996 року виготовлявся сертифікат ВН № 0302526, зареєстрований в книзі реєстрації сертифікатів за № 526 від 28 грудня 1996 року.

Також повідомлено , що на ім`я ОСОБА_4 сертифікат на земельну частку (пай) КСП «Нива» с. Чернятин не виготовлявся. Сертифікат на вищезазначену земельну ділянку друкувався в одиничному екземплярі і видався власнику на руки, тому відсутня можливість отримати його дублікат.

Покликаючись на викладене, позивачі у заявленому позові просили суд визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в рівних частках, по 1/3 частині за кожним, право в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 3,1393 га, кадастровий номер якої 0521689000:02:002:0155, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Калинівської ТГ Хмільницького району (на території колишньої Чернятинської сільської ради Калинівського району), Вінницької області, на яку мав право ОСОБА_4 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) Серія ВН №0302526.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 10 червня 2026 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Таке рішення суд першої інстанції мотивував тим, що позивачами не доведено жодними належними та допустимими доказами те, що ОСОБА_4 (згідно списку громадян СТОВ «Нива», якому була виділена земельна частка (пай) в натурі на території Чернятинської сільської ради відповідно до розпорядження голови Калинівської районної державної адміністрації Вінницької області Браніцького Ю. від 19 серпня 2002 року № 238 «Про передачу у приватну власність земельних часток (паїв)»), та ОСОБА_4 (на ім`я якого був виданий сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0302526 від 25 грудня 1996 року), є однією і тією ж особою.

Окрім цього, громадянину ОСОБА_4 видавався сертифікат за номером 0302190, натомість ОСОБА_4 був виданий сертифікат за номером 0302526.

Отже, наведені документи містять істотні та неусунуті суперечності щодо особи власника земельної частки (паю), правовстановлюючих документів та підстав виникнення права власності на земельну ділянку, що унеможливлює висновок суду про належність спірного майна спадкодавцю та, відповідно, про наявність підстав для визнання за позивачами права на спадкове майно.

Зокрема, із сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0302526 від 25 грудня 1996 року вбачається, що він виданий на ім`я ОСОБА_4 на підставі рішення Калинівської районної державної адміністрації від 10 грудня 1996 року № 480.

Водночас, відповідно до відомостей Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки кадастровий номер 0521689000:02:002:0155, власником (користувачем) земельної ділянки зазначено ОСОБА_4 , а підставою виникнення права визначено розпорядження Калинівської районної державної адміністрації від 19 серпня 2002 року № 238.

Таким чином, у наявних документах містяться різні анкетні дані особи, а саме різні прізвища: « ОСОБА_10 » та « ОСОБА_11 ». Зазначена розбіжність не може бути визнана очевидною технічною опискою, оскільки вона міститься у правовстановлюючих документах різного часу та різного походження, а також супроводжується іншими істотними невідповідностями щодо реквізитів документів, які посвідчують право на земельну частку (пай).

Більше того, розпорядження голови Калинівської районної державної адміністрації від 19 серпня 2002 року № 238 та додаток до нього свідчать, що земельна частка (пай) в натурі була виділена саме ОСОБА_4 , при цьому вказано інший сертифікат на право на земельну частку (пай) — № 0302190. Натомість позивачі обґрунтовують свої вимоги сертифікатом серії ВН № 0302526, виданим ОСОБА_4 .

Отже, між документами існує не лише розбіжність у написанні прізвища особи, а й невідповідність щодо реквізитів самого правовстановлюючого документа, оскільки:

сертифікат, на який посилаються позивачі, має номер 0302526;

у розпорядженні № 238 та додатку до нього зазначений сертифікат 0302190;

будь-яких доказів того, що зазначені номери належать одному і тому ж сертифікату або що один із них є результатом технічної помилки, матеріали справи не містять.

Крім того, позивачами не надано жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував тотожність осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_4 . Зокрема, відсутні документи органів РАЦС, архівні довідки, довідки органів місцевого самоврядування, матеріали паювання земель колективної власності, рішення суду про встановлення факту належності правовстановлюючого документа чи інші докази, які б беззаперечно підтверджували, що зазначені в документах особи є однією і тією ж особою.

Також заслуговує на увагу і те, що підстави виникнення права, зазначені у відповідних документах, є різними. Сертифікат серії ВН № 0302526 виданий на підставі рішення районної державної адміністрації від 10 грудня 1996 року № 480, тоді як державна реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі здійснена із посиланням на розпорядження районної державної адміністрації від 19 серпня 2002 року № 238, яке стосується передачі у приватну власність земельних ділянок та видачі державних актів взамін сертифікатів на право на земельну частку (пай). При цьому саме у розпорядженні № 238 відсутні відомості про ОСОБА_4 та сертифікат № 0302526, натомість містяться відомості про іншу особу — ОСОБА_4 та інший сертифікат — № 0302190.

Належних, допустимих та достатніх доказів того, що земельна ділянка кадастровий номер 0521689000:02:002:0155 була сформована саме на підставі сертифіката серії ВН № 0302526, виданого ОСОБА_4 , та що ОСОБА_4 і ОСОБА_4 є однією особою, позивачами не подано.

За таких обставин суд позбавлений можливості достеменно встановити належність спірної земельної ділянки спадкодавцю, а існуючі суперечності у документах мають істотний характер та не можуть бути усунуті шляхом припущень.

Слід зазначити, що сам факт видачі сертифіката на право на земельну частку (пай) не усуває необхідності встановлення підстав виникнення відповідного права.

Матеріали цивільної справи не містять Державного акта на право колективної власності на землю, виданого КСП (СТОВ) «Нива».

Позивачами не надано належних та допустимих доказів перебування спадкодавця ОСОБА_4 в членах КСП (СТОВ) «Нива», та включення його до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю, що є умовою набуття ним права на земельну частку (пай) відповідно до викладених вище вимог законодавства України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Калинівської міської ради Вінницької області про визнання права на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, необхідно відмовити.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із таким рішенням, представник позивачів подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 20 липня 2026 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя – Оніщук В. В., судді: Ковальчук О. В., Панасюк О. С.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 27 липня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 06 серпня 2026 року справу призначено до розгляду на 17 вересня 2026 року о 10 год 40 хв.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду 17 вересня 2026 року строк розгляду справи продовжено на п`ятнадцять днів і у розгляді справи оголошено перерву до 29 вересня 2026 року о 10 год. 40 хв.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

У апеляційній скарзі представник позивачів зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивачами не доведено тотожність особи ОСОБА_4 в різних документах.

Цей висновок повністю спростовується Витягом з Державного земельного кадастру № HB- 9957557212025 від 07 квітня 2025 року.

У Поземельній книзі, яка є офіційним державним реєстром, чітко зв`язані між собою ці дві події: власником земельної ділянки вказано ОСОБА_4 , а підставою виникнення права зазначено саме Рішення органу виконавчої влади від 19 серпня 2002 року № 238.

Таким чином, Державним земельним кадастром уже офіційно підтверджено та ідентифіковано, що особа, та яка отримала землю за розпорядженням № 238 від 19 серпня 2002 року, і є ОСОБА_4 . Суд першої інстанції проігнорував цей чинний та нескасований запис у ДЗК.

Суд першої інстанції зазначив у рішенні, що громадянину ОСОБА_4 видавався сертифікат № 0302190, а не № 0302526.

Проте цей висновок суду повністю суперечить Листу Відділу № 7 Управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 5909/0/1-25 від 31 жовтня 2025 року. У цьому листі уповноважений державний орган на підставі Книги реєстрації сертифікатів чітко і недвозначно вказав: на ім`я ОСОБА_4 на підставі розпорядження № 480 від 10 грудня 1996 року виготовлявся та реєструвався саме сертифікат серії ВН № 0302526 (запис у книзі № 526 від 28 грудня 1996 року).

Більше того, Держгеокадастр офіційно повідомив, що на ім`я ОСОБА_4 сертифікат взагалі не виготовлявся. Тобто, наявність у реєстрах інших схожих прізвищ чи номерів сертифікатів є виключно наслідком технічних описок та помилок реєстраторів спадкоємця/власника минулих років, що не може позбавляти законного спадкоємця/власника права на майно.

Лист Держгеокадастру чітко доводить, що сертифікат на вигадане ім`я « ОСОБА_11 » ніколи не видавався, а виготовлявся саме на ім`я « ОСОБА_10 ». Відтак, наявність розбіжностей є виключно наслідком технічної описки при оформленні документів у 1996-2002 роках, що не заперечує самого факту набуття права на земельну частку (пай) ОСОБА_4 .

Суд першої інстанції проігнорував зв`язок між розпорядженням № 238 та ОСОБА_4 , який вбачається у Витягу з ДЗК, проігнорував пряму відповідь Держгеокадастру (№ 0302526) про те, який саме сертифікат дійсно виготовлявся на ім`я ОСОБА_10 .

Внесення запису до Поземельної книги на ім`я « ОСОБА_4 » на підставі рішення органу виконавчої влади від 19 серпня 2002 року № 238 є чинним, ніким не оскарженим та не скасованим. Суд першої інстанції не мав правових підстав ігнорувати цей державний реєстраційний запис, який фактично підтверджує речове право особи.

Із зазначених документів вбачається, що саме спадкодавець ОСОБА_4 мав право на земельну частку (пай), як член СТОВ «Нива», яким виділялись земельні частки(паї) в натурі на території Чернятинської сільської ради. Саме цю інформацію, в порушення вимог ст. 77, 79, 80 ЦК не взято до уваги судом першої інстанції.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

В судовому засіданні представник позивачів апеляційну скаргу підтримала з посиланням на викладені у ній підстави.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду повідомлявся належним чином, причин неявки не повідомив, а тому згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

25 грудня 1996 року Калинівською районною державною адміністрацією Вінницької області на підставі рішення цієї адміністрації від 10 грудня 1996 року № 480, на ім`я ОСОБА_4 було видано сертифікат серії ВН № 0302526 на право на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності КСП «Нива», розміром 3,68 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) (а. с. 25).

19 серпня 2002 року Калинівська РДА Вінницької області видала розпорядження «Про передачу у приватну власність земельних часток (паїв)» №238, відповідно до якого було вирішено:

1. Затвердити технічну документацію з поділу земель колективної власності колишнього колективного сільськогосподарського підприємства «Нива» с. Чернятин, розроблену державним підприємством «Вінницький регіональний центр державного земельного кадастру».

2. Передати членам колишнього колективного підприємства «Нива» с. Чернятин безкоштовно у приватну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельні частки (паї) із земель колективної власності відповідно до проекту поділу, погодженого розпорядженням голови Калинівської районної державної адміністрації від 26 червня 2002 року за № 177 в розмірах згідно з додатком.

3. Видати громадянам - членам господарства державні акти на право приватної власності на землю взамін сертифікатів на право на земельну частку (пай) (а. с. 16).

У списку громадян СТОВ «НИВА», яким виділяються земельні частки (паї) в натурі на території Чернятинської сільської ради (додаток до розпорядження від 19 серпня 2002 року № 238), за номером 324 зазначено ОСОБА_4 , номер сертифіката НОМЕР_1 , номер земельної ділянки НОМЕР_2 , площа 3,14 га (а. с. 17).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 (а. с. 26).

Із матеріалів витребуваної судом спадкової справи № 97/2025 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 слідує, що його діти: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до приватного нотаріуса Калинівського районного нотаріального округу Вінницької області Варламова О. І. із відповідними заявами про прийняття спадщини, залишеної після смерті батька (а. с. 65, 78, 82).

24 червня 2025 року приватний нотаріус Хмільницького районного нотаріального округу Вінницької області Варламов О. В. постановою № 234/02-31 відмовив ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, площею 3,1393 гектарів в межах згідно з планом, під кадастровим номером 0521689000:02:002:0155, у зв`язку з відсутністю документа, що підтверджує право власності спадкодавця ОСОБА_4 на вищезазначену земельну ділянку (а. с. 95).

Відповідно до витягу з державного земельного кадастру від 07 квітня 2025 року за № НВ-9957557212025, інформація про оформлення Державного акту на право власності на земельну ділянку в Державному земельному кадастрі відсутня (а. с. 88).

Відповідно до інформації з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно від 24 червня 2025 року № 432568849, право власності на земельну ділянку під кадастровим номером 0521689000:02:002:0155 не зареєстроване.

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Згідно із частиною першою статті 1 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» колективне сільськогосподарське підприємство (далі - підприємство) є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.

Частиною першою статті 3 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» визначено, що підприємство створюється за бажанням громадян на добровільних засадах на їх загальних зборах. Створення підприємства не обумовлюється будь-якими рішеннями державних, господарських та інших органів.

Членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів (частина перша статті 5 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство»). Отже, членство у колективному сільськогосподарському підприємстві не виникає автоматично, воно може виникнути лише внаслідок волевиявлення особи стати членом такого підприємства та оформлення в установленому статутом порядку свого статусу.

Відповідно до Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, зокрема пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Стаття 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначає, що право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай). Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай) (стаття 2 Закону).

Згідно зі статтею 5 ЗК України земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників. Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо успадкування майна, та статутом відповідного колективного підприємства. За відсутності спадкоємців переважне право на земельну частку мають члени цих підприємств, кооперативів і товариств.

Згідно із статтею 23 ЗК України право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акту додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Отже, громадянин України - член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває право на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Під час вирішення спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акту про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин ЗК України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».

У постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року № 294/1094/17 зазначено, що головним критерієм для одержання права на земельну частку (пай) є факт членства громадянина в колективному сільськогосподарському підприємстві на момент реєстрації державного акту на право колективної власності на землю. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18 червня 2020 року у справі № 685/1373/17, від 15 червня 2021 року у справі № 743/961/20.

У постанові Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі № 175/2757/21 вказано, що право особи на земельну частку (пай) виникає за наявності трьох умов:

- одержання КСП державного акту на право колективної власності на землю;

- перебування такої особи в членах КСП на час передачі державного акту;

- включення до списку осіб, доданого до державного акту на право колективної власності на землю.

Вказаний висновок узгоджується із висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 02 березня 2020 року у справі № 573/813/19-ц, від 13 травня 2020 року у справі № 627/66/17, від 20 травня 2020 року у справі № 384/642/17, від 02 вересня 2020 року у справі № 530/311/19, від 22 жовтня 2020 року у справі № 149/2978/18, від 16 грудня 2020 року у справі № 637/672/19-ц, від 23 грудня 2020 року у справі № 609/1117/18, від 16 червня 2021 року у справі № 137/1642/19.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили визнати за ними у порядку спадкування за законом у рівних частках право власності на земельну ділянку площею 3,1393 га, кадастровий номер 0521689000:02:002:0155, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Калинівської ТГ Хмільницького району (на території колишньої Чернятинської сільської ради Калинівського району), Вінницької області, на яку мав право їх батько – ОСОБА_4 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) Серія ВН №0302526.

Зі змісту вказаного сертифікату (а. с. 25) встановлено, що він виданий на ім`я ОСОБА_4 на підставі рішення Калинівської РДА від 10 грудня 1996 року № 480. Вказаним сертифікатом ОСОБА_4 було надано право на земельну частку (пай) розміром 3,68 га, яка перебуває у колективній власності КСП «Нива» (а. с. 25).

Водночас, відповідно до витягу із Державного земельного кадастру від 07 квітня 2025 року №9957557212025 щодо земельної ділянки із кадастровим номером 0521689000:02:002:0155, право на яку просять визнати за ними позивачі, власником (користувачем) земельної ділянки зазначено ОСОБА_4 , а підставою виникнення права визначено розпорядження Калинівської РДА від 19 серпня 2002 року № 238. Площа земельної ділянки становить 3,1393 га (а. с. 18-22).

Як видно зі змісту розпорядження Калинівської РДА від 19 серпня 2002 року № 238 та додатку до нього земельна ділянка була передана ОСОБА_4 у розмірі 3,14 га, номер сертифіката 0302190 (а. с.16-17).

Натомість розпорядження Калинівської РДА від 10 грудня 1992 року № 480 відсутнє у матеріалах справи, а як слідує із листа відділу № 7 ГУ ДГК у Вінницькій області від 03 листопада 2025 року (а. с. 13) таке розпорядження відсутнє. При цьому представнику позивачів рекомендовано звернутися до районного архівного відділу Калинівської міської ради.

Колегія суддів вважає, що розбіжності у прізвищах осіб, яким виділено земельну частку (пай) (1), її розмірах (2) та реквізитах сертифікатів (3) та розпоряджень органу місцевого самоврядування, на підставі яких земельну частку (пай) було виділено (4), не можуть вважатися технічною опискою, як про те зазначають позивачі.

Таким чином, у суду немає обґрунтованих підстав вважати, що земельна ділянка площею 3,1393 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із кадастровим номером 0521689000:02:002:0155, що розташована на території Калинівської ТГ Хмільницького району (колишньої Чернятинської сільської ради Калинівського району) Вінницької області та земельна частка (пай), право на яку було передано батьку позивачів згідно із сертифікатом серії ВН № 0302526 від 25 грудня 1996 року є однією і тією ж земельною ділянкою.

За таких обставин висновок місцевого суду про відмову у задоволенні позовних вимог є правильним.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, судові витрати, понесені позивачами слід залишити за ними.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Примакової Валентини Валентинівни в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 10 червня 2026 року без змін.

Понесені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, залишити за ними.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повна постанова складена 05 жовтня 2026 року.

Головуючий В. В. Оніщук

Судді О. В. Ковальчук

О. С. Панасюк