Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №386/1640/26 — Голованівський районний суд Кіровоградської області

Справа № 386/1640/26

Провадження № 2/386/918/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року селище Голованівськ

Голованівський районний суд Кіровоградської області

В складі головуючого судді Гарбуз О. С.

з участю: секретаря судового засідання Хромей А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

встановив:

ОСОБА_1 03.09.2026 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона проживала разом з ОСОБА_2 з 2018 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_3 . 09 листопада 2021 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 у Голованівському відділі державної реєстрації цивільного стану у Голованівському районі Кіровоградської області Південно-Східного управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), актовий запис № 55. Дитина проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні. Позивачка вказала, що вона одна не зможе забезпечити належний рівень життя неповнолітній дитині, а отже батьки, які здорові та працездатні, зможуть кожен із них сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. Позивачка зазначила, що між нею та відповідачем на момент пред`явлення цього позову не досягнуто згоди з приводу матеріального утримання та виховання дитини. Враховуючи зазначені обставини, позивачка просить стягнути з відповідача на її користь щомісячно аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду та до досягнення дитиною повноліття, а також просить стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою суду від 07.09.2026 в даній справі відкрито провадження, визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено проведення судового засідання для розгляду справи по суті.

В судове засідання позивачка не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином відповідно до ст.ст. 128, 130 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), що підтверджується повідомленням про вручення їй 09.09.2026 рекомендованого листа з судовою повісткою-повідомленням; 10.09.2026 від позивачки до суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, відповідно до ст.ст. 128, 130 ЦПК України, що підтверджується повідомленням з відміткою від 11.09.2026 про невручення рекомендованого листа з причин "адресат відсутній", який направлявся з судовою повісткою-повідомленням за зареєстрованим місцем проживання відповідача; заяви про розгляд справи за його відсутності чи відкладення розгляду справи або відзив на позов до суду не подавав.

За відсутності заперечень позивачки про ухвалення заочного рішення, враховуючи належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, який не з`явився в судове засідання не повідомивши про причини неявки та не подав до суду відзив на позов, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи та ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Враховуючи норми ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки вони належним чином повідомлені про дату, час і місце засідання, тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін і ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що сторони мають спільного неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 18.10.2019 Фортечним районним у місті Кропивницькому відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (а.с. 7).

Відповідно до копії довідки №626, виданої 10.08.2026 ЦНАП Голованівської селищної ради Кіровоградської області, позивачка проживає по АДРЕСА_1 , до її склад сім`ї входять мати - ОСОБА_4 , дочка ОСОБА_5 та син - ОСОБА_3 , 2019 року народження (а.с. 8).

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Згідно зі ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За змістом ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з вимогами ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

В судовому засіданні встановлено, що сторони проживали разом та в період спільного проживання в них народився син, який проживає з позивачкою, відповідач добровільної матеріальної допомоги на утримання сина не надає.

Спільна дитина сторін, яка потребує матеріальної допомоги, проживає з матір`ю - позивачкою по справі, а тому відповідач зобов`язаний утримувати дитину до досягнення повноліття та сплачувати аліменти.

Вирішуючи питання про розмір аліментів, що підлягають стягненню на утримання дитини, суд враховує, що відповідач є здоровою працездатною людиною, доказів про наявність на утриманні дітей чи непрацездатних осіб суду не надав, відзив на позов не подав, тобто не заперечує сплачувати аліменти. А тому, суд дійшов висновку, що відповідач повинен надавати матеріальну допомогу на утримання дитини в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, що не виходить за межі заявлених позовних вимог.

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову (ч. 1 ст. 191 СК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів – у межах суми платежу за один місяць.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір”, від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).

Враховуюче те, що позивачку звільнено від сплати судового збору, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, з відповідача мають бути стягнуті 1331 грн 20 коп. судового збору на користь держави.

Підстав для звільнення відповідача від сплати судового збору судом не встановлено.

Підстави для скасування заходів забезпечення позову відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4-5, 12-13, 76-89, 141, 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 03 вересня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1331 грн (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп. на рахунок № НОМЕР_2 , призначення платежу: по справі №386/1640/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Місце проживання позивачки ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Місце проживання відповідача ОСОБА_2 : АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_4 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачкою в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строку, встановленого ЦПК України, не подані заяви про його перегляд або після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Гарбуз О. С.