Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №352/2077/26 — Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/2077/26

Провадження № 2/352/1716/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі судді Гриньків Д.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст позовних вимог.

18.08.2026 року позивач звернулася до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який на даний час розірвано. Від шлюбу у них народилося двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На даний час діти проживають з позивачем і перебувають на її утриманні. Відповідач проживає окремо, та має можливість надавати кошти на утримання дітей.

Просила позов задовольнити, стягувати з відповідача аліменти на утримання двох дітей в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно. до досягнення дітьми повноліття.

ІІ. Стислий виклад позиції учасників справи.

Представник позивача в позовній заяві просив позовні вимоги задовольнити.

Відповідачу суд направляв копію ухвали про відкриття провадження у справі, разом із позовною заявою з додатками, датою вручення яких є 28.08.2026 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що відповідач позов визнає частково, вважає, що розмір аліментів 1/3 є завищеним. Відповідач заперечує, що позивач самостійно утримує дітей, оскільки вона заборонила спілкуватися з дітьми батькові. Кошти на утримання старшого сина відповідач переказує на його банківську картку, тобто по можливості він допомагає синам. Також відповідач є інвалідом третьої групи загального захворювання, часто хворіє і проходить стаціонарне лікування, з 01.01.2026 не працює, не отримує жодних доходів, має на утриманні непрацездатних батьків ОСОБА_5 , 1962 р.н. та мати ОСОБА_6 , 1962 р.н., які є пенсіонерами. Тому, враховуючи стан здоров`я та матеріальний стан відповідача, наявність у нього інших утриманців (батьків), відповідач погоджується на стягнення аліментів у розмірі частки заробітку (доходів).

ІІІ. Відомості про рух справи. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 24.08.2026 року постановлено відкрити провадження у справі та її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

ІV. Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що згідно з актовим записом про народження №11, складеним Солотвинською селищною радою Богородчанського району Івано-Франківської області 16.05.2011, номер свідоцтва НОМЕР_1 , у сторін ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_7 (а.с.7-8).

Згідно з актовим записом про народження №30, складеним виконавчим комітетом Старолисецької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області 07.08.2017, номер свідоцтва НОМЕР_2 , у сторін ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син ОСОБА_8 (а.с.79-10).

Відповідно до копії витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 09.04.2026, відповідач ОСОБА_2 є особою з інвалідністю третьої групи загального захворювання (а.с.26-27). Згідно копії виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №4383/26 відповідач ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Івано-Франківський обласний клінічний кардіологічний центр Івано-Франківської обласної ради» з 28.07.2026 по 03.08.2026 (а.с.35).

Згідно відомостей з державного реєстру фізичних осіб- платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 29.08.2026, за період з січня 2026 року по липень 2026 року доходи у відповідача відсутні (а.с.30).

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.01.2026, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 знятий з обліку 20.01.2026 (а.с.32).

Відповідно до платіжних інструкцій, наданих відповідачем, протягом кількох місяців (квітень, червень, серпень) 2026 року він здійснював перекази грошових коштів у суму 2 000 грн, 800 грн, 1 000 грн, 1 500 грн на ім`я свого сина ОСОБА_9 , та 1 005 грн на ім`я позивача ОСОБА_1 (а.с.36-40).

V. Мотиви з яких виходить суд та норми права.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Сімейним кодексом України.

Положеннями ст. 180 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов`язані забезпечити дітям умови для достатнього фізичного, духовного та культурного розвитку.

В силу дії ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За приписами ч. 2 ст. 182 цього Кодексу розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 182 СК України, встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч. 1ст. 183 СК України).

Частиною 5 ст. 183 СК України передбачено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

При цьому відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду спосіб стягнення аліментів (у частці від доходу матері, батька або у твердій грошовій сумі) здійснюється за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, та змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Тобто спосіб стягнення аліментів (у частці від доходу чи у твердій грошовій сумі) здійснюється за рішення суду, але за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Отже, саме позивачу належить право вибору способу стягнення аліментів (у твердій грошовій сумі чи у частці від заробітку платника аліментів).

Таким чином, суди не вправі виходити за межі позовних вимог та самостійно визначати спосіб стягнення аліментів, оскільки це буде порушенням принципу диспозитивності, визначеного ст. 13 ЦПК України. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в ухвалі від 04.07.2018 № 490/4522/16-ц.

Згідно з вимогами ст.191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, рішення суду підлягає негайному виконанню по справам про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

VІ. Висновки суду.

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Так, судом встановлено, діти проживають разом із матір`ю, відповідач є особою з інвалідністю третьої групи та отримує пенсію, окрім цього на утриманні має непрацездатних батьків пенсіонерів, мама отримує пенсію по інвалідності, батько – пенсію за віком.

Судом враховано те, що відповідач є особою з інвалідністю ІІІ групи, однак зазначені обставини не засвідчують повної втрати ним працездатності. Крім того, відповідач заперечуючи наявність будь-яких доходів, не пояснив за яких обставин перераховував синові та позивачу кошти наприклад протягом серпня 2026 року на загальну суму 3 300 грн. Щодо наявності у нього батьків-пенсіонерів, то суд зазначає, що останні отримають пенсію, а відтак доводи відповідача стосовно утримання батьків не заслуговують на увагу.

Враховуючи те, що обов`язок утримувати дітей є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, інтереси дітей при визначенні розміру аліментів, розмір витрат на їх утримання, виходячи з принципів розумності та справедливості, потреб дітей у розвитку, враховуючи рекомендований розмір, визначений законодавством, що забезпечить дітей встановленим прожитковим мінімумом, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю та стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини від всіх видів його доходів щомісячно, але не менше 50 відсотків встановленого прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку до досягнення кожною дитиною повноліття.

Відтак, позов слід задовольнити повністю.

VІІ. Судові витрати.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення аліментів.

З ч. 6 ст. 141 ЦПК України вбачається, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви, в якій містяться вимоги щодо стягнення аліментів, тому суд констатує про необхідність стягнення судового збору у розмірі 1331 грн 20 коп з відповідача в дохід держави.

На підставі вищенаведеного, відповідно до ст.ст.180,181,182,184,191 Сімейного кодексу України, ст.1,2 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ відносно батьківства, материнства і стягнення аліментів», ст.4,5,12,13,81,82,263-265,430 Цивільного процесуального кодексу України, суд-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в розмірі 1/3 частини від всіх видів його доходів щомісячно, але не менше 50 відсотків встановленого прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 18.08.2026 року до досягнення кожною дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення суми аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у дохід державного бюджету (стягувач - Державна судова адміністрація України) в розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Згідно ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Рішення складене в повному обсязі 05.10.2026 року.

Суддя Тисменицького районного суду

Івано-Франківської області Гриньків Д.В.